Про Незалежність, статус Донбасу, та оцінку діяльності Президента (ДОСЛІДЖЕННЯ)

    • Валентин Пустовойт, для «Главкома»
    • 25 Вересня, 2014, 10:00
    • Розсилка

    Навіть на Донбасі ідею створення ДНР та ЛНР підтримали менше 8% респондентів…

    У вересні 2014 р. показник підтримки незалежності України вперше перевищив показники реального голосування за її незалежність у грудні 1991-го…

    Більшість респондентів вважає невиправданими жертви, яких зазнає Україна в зоні АТО…

    На Донбасі більшість громадян, яких опитали інтерв’юери, не підтримує ідеї створення квазіреспублік…

    Оцінки діяльності новообраного Президента України в цілому та його кадрових призначень зокрема практично дзеркально протилежні…

    «Главком» презентує результати соціологічного опитування громадян України, проведеного Інститутом соціальної та політичної психології НАПН України спільно з Асоціацією політичних психологів України.

    Дослідження було проведене 5-12 вересня 2014 року за вибіркою, що репрезентує доросле населення України віком від 18 років і старше. Опитування проводилося методом інтерв’ювання. Опитано 2000 респондентів у 154 населених пунктах (з яких 66 – міські, 88 – сільські) усіх регіонів України за винятком Криму та Севастополя. З огляду на неможливість проведення опитування в захоплених сепаратистами населених пунктах Донбасу відповідно було збільшено квоту респондентів на звільнених територіях. Похибка вибірки становить 3,2%.

    Небувала підтримка незалежності України, але й досі є невиправдані сподівання

    Попри розрахунки тих, хто писав сценарій російської агресії, анексія Криму та спроба захопити Донбас спричинили зростання патріотизму в українському суспільстві. На запитання «Чи підтверджуєте Ви прийнятий у 1991 році Акт проголошення незалежності України?» (воно було цілком аналогічним винесеному на всеукраїнський референдум 23 роки тому) 92,4% респондентів відповіли «так». Це майже на 7% більше, ніж у серпні минулого року, і на 16% – порівняно з офіційним результатом згаданого референдуму.

    Звідки взялися ці 16%? За даними ЦВК у грудневому референдумі 1991-го року взяли участь 84,18 % громадян, які мали право голосу. З них 90,32% проголосувало за незалежність України, тобто 76,03% всіх, хто тоді мав право голосувати. Нині опитували громадян України, тобто тих, хто має право голосу. Отже, можна твердити, що у вересні цього року частка громадян, котрі підтримують незалежний статус нашої держави, вперше перетнула 90-відсотковий рубіж.

    По деяких позиціях це опитування дало парадоксальні результати. Наприклад, більшість опитаних вірить в незалежну Україну, однак все ще менше половини вважають її справді незалежною державою. На запитання «Чи вважаєте Ви, що Україна спроможна існувати як справді незалежна держава?» 74,7% респондентів відповіли ствердно. При цьому, що цікаво, в Східному регіоні ствердну відповідь інтерв’юери отримали від 62,9% опитаних (для порівняння: в Західному – від 92,8%, у Південному - від 79,5%, у Центральному - від 74,7%). Однак на запитання «Чи є, на Вашу думку, сьогодні Україна справді незалежною державою?» ствердно відповіли 44,1% (негативно – 35,1%, «важко відповісти» - 20,8%).

    Така амбівалентність може бути пояснена тим, що більшість громадян України вірить у здатність своєї країни існувати як справді незалежна держава, однак реальність в очах значної частини населення поки що не повністю цьому відповідає.

    Щоправда тенденція позитивна: з вересня 2005-го тих, хто вважає Україну справді незалежною державою, стало вдвічі більше – тоді їх було лише 21,7%. За цей час кількість тих, хто відповів негативно, зменшилася з 53,9% до 35,1%. Частка тих, кому «важко відповісти», майже не змінилася: 24,4% у 2005-му, 20,8% у 2014-му.

    І що дуже важливо - 68,3% вважає: попри всі негаразди Україну можна зберегти як єдину державу. При цьому 57,5% переконані: «Битва за Україну, за Незалежність завершиться для нас успішно – завдяки загальнонаціональній солідарності, помноженій на мужність та героїзм наших воїнів» (тих, хто не вірить в це, значно менше - 15,1%, хто вагається з відповіддю - 27,4%). Адже «Ми довели спроможність захищати нашу Державу» - 55,2% («не згоден» - 26,9%, « важко відповісти» - 17,9%).

    Воєнний конфлікт на Сході України: оцінка громадянами дій влади

    Спостерігається значна розбіжність позицій респондентів щодо антитерористичної операції (АТО).

    Понад 31% опитаних висловлюються за припинення АТО, трактуючи її як війну влади із власним народом, що призводить лише до жертв, руйнувань та нових сплесків тероризму. При цьому звертає на себе увагу доволі суперечлива тенденція: порівняно з травнем у вересні частка противників АТО дещо збільшилася в Західному та Центральному регіонах (на 1,6% і 4,2%, відповідно), тоді як на Півдні та Сході, навпаки, істотно зменшилася – із 42,9% до 34,5% та з 66,3% до 53,4%. Причому на Донбасі, тобто безпосередньо в зоні конфлікту, це зменшення виявилось особливо значним – з 91,7% до 67,2%. (У цьому опитуванні по деяких позиціях крім Східного регіону в цілому показувалися результати й окремо по Донбасу).

    Діаметрально протилежну позицію обстоюють респонденти, на чию думку АТО довела свою результативність і має продовжуватися так само, як і досі – до позитивного завершення (24,1%). Прихильників цієї позиції у вересні порівняно з травнем стало більше в усіх регіонах (на Заході – 43,7% проти 23,5%; у Центрі – 26,8% проти 19,9%; на Півдні – 29,6% проти 14,8%), крім Східного, де частка таких респондентів залишилася приблизно на рівні 9%. Однак на Донбасі все ж простежується її певне, статистично достовірне, зростання – з 1,7% до 7,9%.

    Ні з прихильниками продовження АТО в нинішньому форматі, ні тим паче з її противниками не погоджуються ті понад 28% громадян, які вважають антитерористичну операцію малорезультативною і підтримують ідею введення замість неї режиму територіальної оборони – для більш ефективної боротьби з російським агресором та антидержавними збройними формуваннями. У Західному регіоні за це ратують 33% опитаних, Центральному – 29,5%, Південному – 15,5%, Східному – 27,9%, зокрема на Донбасі – 12,3%.

    Що робити далі, одностайної думки немає. З твердженням «На жаль, у донбаського конфлікту немає іншого вирішення, окрім швидких і рішучих воєнних дій, бо чим довше цей конфлікт затягувати, тим він буде кровопролитнішим» в цілому по виборці згодні 48,8%, не згодні 30,7%, вагаються з відповіддю 20,5% респондентів. Спостерігається суттєва «регіональна полярність» думок. Наприклад, в Донбасі з цим згодні лише 14,8%, не згодні 70,3%, у Західному регіоні навпаки – 65,9% та 18,2% відповідно.

    При цьому за введення воєнного стану в двох областях - Донецькій та Луганській - виступає загалом «за» (цілком так + скоріше так) 44,7%, загалом «проти» (скоріше ні + зовсім ні) 31,9%. Важлива деталь: у Східному регіоні прихильників цього рішення вдвічі менше (26,7%), ніж в трьох інших регіонах (від 52,4% до 54,7%). У самому ж Донбасі за введення військового стану висловилися в цілому лише 11,7% респондентів, проти – 70,6%.

    Знаковим є розподіл відповідей на запитання: «Як Ви вважаєте, чи виправдані ті жертви (серед військових і мирних жителів, а також у сфері економіки регіону), які кладе Україна на олтар перемоги в зоні АТО?» «Виправдані» (цілком виправдані + скоріше виправдані) - 18,1%, «невиправдані» (скоріше невиправдані + зовсім невиправдані) - 66,9%, «важко відповісти» - 15,1%.

    Тут є над чим замислитися центральній владі, надто ж враховуючи, як опитані оцінили її заходи щодо запобігання жертвам серед мирного населення в зоні АТО: 65,5% - як неефективні (скоріше неефективні + зовсім неефективні), лише 21,1 % - як ефективні (цілком ефективні + скоріше ефективні), 13,4% - важко відповісти.

    На цьому тлі значної популярності набуває ідея започаткування загальнонаціонального діалогу щодо проекту майбутнього держави. Вважають, що Україна потребує його невідкладно, 33,7% опитаних; що потребує, але після залагодження воєнного конфлікту на Сході – 37,8%. Не визначилися та дописали інший варіант відповіді – 15%.

    Про здатність протистояти відкритій російській агресії, військову допомогу Заходу та статус Донецької і Луганської областей

    Амбівалентність масової свідомості виявляється і при аналізі відповідей на запитання «На Вашу думку, чи здатні Збройні сили України ефективно протидіяти армії Російської Федерації в умовах відкритої військової агресії з її боку?»: так - 24,6%, ні - 53,7%, важко відповісти - 21,7%.

    Нагадаємо: відповідаючи на одне з попередніх запитань, 57,5% обрали варіант відповіді: «Битва за Україну, за Незалежність завершиться для нас успішно…». Яким чином, якщо армія нездатна протистояти агресії? Невже «завдяки загальнонаціональній солідарності, помноженій на мужність та героїзм наших воїнів»? Навряд чи рядові громадяни не усвідомлюють, що мужність та героїзм не здатні перекрити нехлюйство при організації військових операцій та брак озброєння, про що постійно розповідають ЗМІ. Імовірне пояснення: критично оцінюючи дії та можливості військового керівництва, переважна кількість учасників опитування вірять у здатність нашого народу відстояти незалежність своєї країни. Адже, зробимо ще одне нагадування - 55,2% вважають: «Ми довели спроможність захищати нашу Державу».

    Опитування виявило: сподівання, що військова допомога Заходу сприяла б завершенню воєнних дій, не є домінуючим у громадян України – так вважає 39%. Водночас 36% побоюються, що це б призвело б до ескалації збройного конфлікту (при цьому 23,5% не визначилися, а 1,5% висловили інші думки).

    Понад половину опитаних фактично висловилася за збереження нинішнього адміністративно-територіального устрою України. Розподіл відповідей на запитання «Якби це залежало від Вас, яке майбутнє Ви особисто обрали б для Донеччини та Луганщини?» виглядає таким чином: збереження нинішнього статусу областей України - 58,1%, автономія у складі України - 18,2%, незалежні державні утворення ДНР та ЛНР - 3,5%, незалежна республіка Новоросія - 2,5%, суб’єкти Російської Федерації - 5,3%, інше - 2,2%, важко відповісти - 10,3%.

    Цікаво, що навіть на Донбасі найбільше опитаних висловилися за збереження нинішнього статусу областей України (27,3%) та створення автономії у складі України (24,8%). А ідею створення ДНР та ЛНР підтримали лише 7,9% респондентів, незалежної республіки Новоросія - 12,7%. Щоправда, за перетворення цих областей України на суб’єкти Російської Федерації тут висловився майже кожний п’ятий опитаний - 18,7%. Отже, разом близько 40% опитаних на Донбасі не влаштовує нинішній статус цих двох областей. Це надзвичайно тривожний факт, якщо врахувати, що опитування не проводилося на територіях, контрольованих сепаратистами – не виключено, тоді б ці відсотки були б ще більші.

    Оцінка громадянами діяльності Президента України, його кадрових призначень

    Рішення та дії новообраного Президента України Петра Порошенка вважають адекватними розвитку ситуації в країні в цілому (цілком так + скоріше так) 46,6% респондентів, неадекватними – (скоріше ні + зовсім ні) 35,5%, 18,3% не визначилися, тих, кому це байдуже, 0,5%. До речі, у травні 2014 р. в. о. Президента О. Турчинов «отримав» відповідно 26,9% зі знаком «+», та 53% зі знаком «-».

    Не можна не помітити, що кадрові призначення новообраного Президента України (на посади міністрів оборони, закордонних справ, генерального прокурора, голови Національного банку та ін.) загалом задовольняють (цілком так + скоріше так) лише 27,9% опитаних, а не задовольняють (скоріше ні + зовсім ні) - 42,4%.

    Позитивна оцінка діяльності Президента Порошенка в цілому та негативна однієї з головних її складових - кадрової політики – може бути виявом феномену, відомого як «віра в доброго царя». Коли соціально-політична ситуація в країні не задовольняє населення, воно спочатку, поки не вичерпався кредит довіри у нового очільника держави, перекладає вину на його оточення.

    Ну, а причин незадоволення у населення України нині цілком достатньо, і одна з «найсвіжіших» - зростання тарифів на житлово-комунальні послуги. Опитування зафіксувало, що в усіх регіонах усі вікові верстви населення поставилися до подорожчання послуг на ЖКХ вкрай негативно, і лише 4,9% респондентів обрало варіант відповіді «не бачу в такому зростанні нічого драматичного – воно економічно виправдане».

    Електоральні наміри населення щодо позачергових парламентських виборів

    73,2% опитаних громадян схильні взяти участь у позачергових виборах до Верховної Ради України, намічених на 26 жовтня 2014 р.

    Розподіл голосів виборців, які вирішили взяти участь у голосуванні й визначилися з вибором, виглядає таким чином (наведено дані лише щодо тих політичних партій та блоків, які долають п’ятивідсоткових прохідний бар’єр):

    Партія «Блок Петра Порошенка»* - 31,5%

    (Ю. Луценко, О. Богомолець)

    ____________________________________

    *Опитування було запущене ще до того, як партії П. Порошенка та В. Клічка об’єдналися і мер Києва став № 1 у передвиборчому списку Партія «Блок Петра Порошенка».

    Радикальна партія Олега Ляшка - 12,7%

    (О. Ляшко)

    Партія «Народний фронт» - 8,1%

    (О. Турчинов, А. Яценюк)

    Політична партія Всеукраїнське об’єднання «Батьківщина» - 7,9%

    (Ю. Тимошенко)

    Політична партія «Громадянська позицiя» - 6,6%

    (А. Гриценко)

    Політична партія «Сильна Україна» - 6,3%

    (С. Тігіпко)

    На момент опитування наближалися до прохідного бар’єру такі політичні антагоністи, як Компартія України та «Правий сектор» (4,2% і 4,1%, відповідно), а ще більшою мірою – ВО «Свобода» та «УДАР» (по 4,6%). Решта партій набрали б усі разом 9,6% голосів. Заявили, що поки не знають, за яку партію голосуватимуть, близько 20% активних виборців (це ті, хто має намір голосувати або схиляється до голосування).

    Автор - Валентин Пустовойт, член Асоціації політичних психологів України, кандидат філософських наук

    Комментарі ()
    1000 символів залишилось
    НАЙПОПУЛЯРНІШЕ