ЦВК по-новому. Як Порошенко готується перемагати на наступних виборах

Сьогодні на сайті Верховної Ради нарешті з’явився список 11 кандидатур, які президент пропонує призначити до ЦВК замість 12 членів, у яких вже давно завершився строк повноважень. Відповідні рекомендації щодо оновлення складу ЦВК парламентські фракції внесли на розгляд глави держави ще минулого року, але закон, по суті, не зобов’язує президента обирати саме із цих, рекомендованих парламентськими силами, кандидатур. Незважаючи на те, що «Опозиційний блок» вносив кандидатуру нинішнього голови комісії Михайла Охендовського, а «Народний фронт» та «Батьківщина» – відповідно його заступників Андрія Магеру та Жанну Усенко-Чорну, жодного із цієї трійки в президентському поданні немає. Власне, Банкова давно посилала сигнали, що вимагає повного перезавантаження ЦВК. Розповідають, що «Опоблок» подав саме Охендовського якраз на прохання з Адміністрації президента, щоб на його тлі вимоги «повного перезавантаження» виглядали більш переконливо. Присутність Магери в новому складі комісії не влаштовує президента, втім «Народний фронт» заявив, що не відкликав цю кандидатуру й ще буде визначатись із голосуванням. А сам Магера вже встиг висловитись, що так радикально змінювати склад ЦВК під час виборчої кампанії по довиборах на семи округах надто ризиковано.

«Річ у тому, що в нас було засідання фракції, на якому ми висунули три кандидатури на чолі з Андрієм Магерою і після того їх не змінювали, – знизують плечима співрозмовники з «Народного фронту». – А президент із його несподіваними кандидатами, судячи з усього, хоче просто сформувати ЦВК «під себе».

Після подання президенту кандидатур від парламенту, у зворотному поданні з Банкової з’явились три абсолютно нові прізвища – Роман Греба, Надія Синиця та Олег Конопольський. «У повному прольоті», окрім «Батьківщини», опинилися Радикальна партія та група «Воля народу» зі своїми кандидатурами. Але до голосування в парламенті за новий склад комісії ще багато що може змінитись. Щодо кандидатури голови комісії, якого будуть обирати самі члени ЦВК, джерела «Главкому» називають хорошими шанси чинного члена ЦВК, якому поки що не загрожує переобрання, – колишнього «ударівця» Олега Діденка.

Кого президент хоче бачити в новому складі виборчої комісії

Михайло Вербенський. Директор департаменту аналітичної роботи та організації управління МВС. Схоже, що його кандидатуру пролобіював новий генпрокурор Юрій Луценко, ще коли працював головою фракції «Блоку Петра Порошенка». За міністерських часів Луценка Вербенський був його заступником і радником у міліцейському відомстві.

Ольга Лотюк. Доцент кафедри конституційного та адміністративного права Київського національного університету ім. Тараса Шевченка, приватний нотаріус. У четвертому скликанні була помічником на громадських засадах нардепа Миколи Оніщука – майбутнього міністра юстиції. На парламентських виборах-2006 була другим номером у списку маловідомої партії «Нова сила».

Ольга Желтова. Заступник завідувача секретаріату комітету Верховної Ради з правової політики і правосуддя. Кандидатура від глави комітету Руслана Князевича із «Блоку Петра Порошенка».

Світлана Кустова. Юрисконсульт ТОВ «Моор і Партнери». Кустова має особисту довіру Порошенка, представляла його інтереси в ЦВК на президентських виборах. Ставши президентом, Петро Олексійович намагався замінити секретаря комісії Тетяну Лукаш саме на Кустову й навіть відправив до Ради відповідну постанову, але її так і не було розглянуто. Зараз це питання може вирішитись успішно.

Віталій Плукар. Працює в департаменті місцевого самоврядування та децентралізації Адміністрації президента. У минулому скликанні кандидатуру Плукаря до ЦВК пропонував «Удар», де він працював у юридичному департаменті й був помічником головного юриста партії нардепа Валерія Карпунцова. Але стати членом комісії йому тоді так і не судилося. Після розколу в «Ударі» Плукар пішов разом із нинішнім першим заступником голови Адміністрації Президента Віталієм Ковальчуком, який і пролобіював його кандидатуру до ЦВК.

Євген Радченко. Кандидатура від «Самопомочі», якій пощастило більше за інших колег з опозиції. Радченко – директор із розвитку міжнародної громадської організації «Інтерньюз-Україна», один із засновників Комітету виборців України. Експерт Венеціанської комісії, входив до європейської місії моніторингу за виборами в багатьох країнах. Кандидатуру Радченка просували представники громадськості, і Порошенко навіть сам мав намір запропонувати її до ЦВК. Але процес затягнувся, і Радченка «перехопила» «Самопоміч».

Алла Басалаєва. Суддя Дарницького районного суду Києва, яку просувала група «Відродження» і конкретно нардеп Валерій Писаренко. Перед переходом на суддівську посаду вже працювала в ЦВК –  юристом управління секретаріату.

Леонтій Шипілов. Єдина кандидатура з трьох запропонованих «Народним фронтом», яку вніс президент. Доцент кафедри міжнародного права і спеціальних правових наук Києво-Могилянської академії. Подейкують, що Шипілова в ЦВК хотів бачити нинішній спікер Андрій Парубій. У «Фронті» його характеризують як фахівця з виборчого та конституційного права. Цікаво, що 2012-го року Шипілов керував юридичною службою харківського обласного виборчого штабу «Удару» і навіть був внесений до списку цієї партії під непрохідним 134-м номером.

Джокери президента. Новачки списку кандидатів

Ті самі три нових прізвища, яких не було в поданні парламентських фракцій.

Роман Греба. Чутки про те, що «Народний фронт» викреслив із числа запропонованих від себе кандидатур Андрія Магеру й замінив його на Романа Гребу, ходили давно. Хоча «фронтовики» зараз роблять здивовані очі – мовляв, кандидатуру Магери вони не відкликали. Греба працював у Кабміні Яценюка заступником міністра Кабінету міністрів, а після переформатування уряду пішов заступником міністра в Міністерство освіти й науки, яке очолила соратниця Яценюка Лілія Гриневич. Також він очолює наглядову раду «Ощадбанку», який перебуває в орбіті «фронтовиків». Під час роботи в уряді Греба встиг засвітитись у декількох скандалах. Так, кілька громадських організацій звинувачували його у зловживаннях конкурсної комісії щодо обрання членів НАЗК. Також прізвище Греби в 2015-му році лунало в контексті скандалу щодо керівництва «Ощадбанку», яке замовило собі бізнес-чартер для польоту на фінальний футбольний матч Ліги Європи у Варшаву.

Надія Синиця. Мабуть, найбільш загадковий персонаж у списку. Вона також нетривалий час в 2014-му році працювала заступником міністра Кабінету міністрів «фронтовика» Остапа Семерака. Логічно було б умовно віднести її до квоти «Народного фронту», але співрозмовники «Главкому» запевняють, що Синиця була «приставлена» до Семерака від «Удару».

Олег Конопольський. Виглядає так, що це ще один кандидат, близький до «Народного фронту», який замінив початкового кандидата від «фронтовиків» екс-міністра Кабінету міністрів Ганну Оніщенко, яка, не дочекавшись своєї долі в ЦВК, пішла працювати в Мін’юст. Адвокат Конопольський на парламентських виборах 2002-го року був уповноваженим у ЦВК блоку «Наша Україна», у юридичному департаменті якого працював, на президентських виборах 2004-го року представляв інтереси Олександра Омельченка, а на президентських виборах-2010 – Арсенія Яценюка. Також саме на Конопольського було зареєстровано громадську організацію «Фронт змін». Проте джерела в «Народному фронті» кажуть, що їхні шляхи давно розійшлись і до нової партії Яценюка він ніколи не мав стосунку.