Чому за не зовсім чисті оборудки власників та менеджменту Приватбанку повинні розраховуватись платники податків?
Ззовні «полюбовне» вирішення проблеми Приватбанку, який повністю перейшов у власність держави, – можливо, найкращий варіант з найгірших. Держава просто не могла допустити обвалу найбільшого банку і мала діяти в цій ситуації максимально делікатно. Але нікуди не дітись від питання – за чий рахунок буде цей банкет?
За словами прем’єра Володимира Гройсмана, розрив між сформованими резервами і кредитними ризиками в «Приваті» станом на грудень сягнув майже 150 мільярдів гривень. Тож приблизно така сума необхідна для закриття дірки у капіталі банку. Міністр фінансів Олександр Данилюк уже заявив, що міністерство як новий стовідсотковий власник банку на першому етапі капіталізації збільшить капітал банку на 43 мільярди гривень. Відповідна сума вже передбачена в держбюджеті. Максимальна ж сума капіталізації, за його словами, може становити 148 мільярдів, мінімальна – майже 117 мільярдів.
Вже колишній головний акціонер банку Ігор Коломойський, хоч і втратив актив, мабуть, має почуватися задоволеним. Хоча він фактично передає свій банк державі безкоштовно, тепер саме у держави з’являється головний біль, що робити з «Приватом». Деталі угоди між олігархом і владою поки що невідомі, але можна припускати, що екс-акціонери отримали певні гарантії недоторканності. Хоча багато хто вже висловив претензії: чому за не зовсім чисті оборудки власників та менеджменту банку мають розраховуватися всі інші?
Захмарна частка інсайдерських кредитів у «Приваті» та виведення капіталів були очевидними не перший день. На це звертав увагу навіть МВФ, з яким питання націоналізації банку узгоджувалось уже давно і навіть було прописано в меморандумі. А «Главком» звертав увагу на махінації у «Приваті» ще у буремному 2014-му. Тоді за кордон витікали мільярди отриманого банком Коломойського рефінансування. Детальніше у матеріалі «Коломойський вивів з України 11 млрд гривень?».
Весь цей час НБУ спостерігав за процесами, надавав подальше рефінансування, яке потім розчинялось, а Коломойський був частим гостем на Інститутській. Він чудово розумів, що впасти такому too big банку (в експертних колах «Приват» уже давно має прізвисько Бегемот) не дадуть, а отже, виторговував для себе кращі умови «капітуляції».
Дуже показово, що від представників влади не чути гучних претензій до акціонерів, які довели банк до такого стану. Тоді як, наприклад, у ситуації з власниками «Михайлівського» чи інших збанкрутілих банків (наразі до цього списку дуже ризикує додатись «Платинум») було зовсім по-іншому.
Ну, от просто так вийшло – збіг обставин.
Колишній голова правління «Привату» Олександр Дубілет тепер дає спільні прес-конференції з головою Нацбанку Валерією Гонтаревою. Екс-топ-менеджер, коментуючи тяжку ситуацію, в якій опинився банк, нарікає на інформаційні атаки, якісь зовнішні фактори, але скромно ігнорує вражаючі масштаби внутрішніх махінацій.
«32 млрд грн ми запропонували, згідно із законом, як необтяжені зобов'язання Приватбанку для операції bail-in», – пояснила Гонтарева, додавши, що bail-in за законом передбачає конвертацію в капітал банку необтяжених зобов'язань, насамперед – з пов'язаними з акціонерами особами. Але навіть якщо ці гроші буде отримано, вони – лише мала частина від реальних потреб у капіталізації, за які, очевидно, розплатяться платники податків.
Фінал Приватбанку – не перший приклад доволі специфічного стилю ведення бізнесу Коломойським.
У 2012 році авіакомпанія «Аеросвіт», що належала Коломойському, подала до суду заяву про банкрутство, визнавши заборгованість перед кредиторами у розмірі 4 мільярдів гривень. Акціонер вирішив, що йому простіше позбутися проблемного активу разом із боргами, а рейси «Аеросвіту» згодом перейшли до іншої компанії Коломойського – МАУ, яка стала фактично монополістом українського ринку авіаперевезень. Причому ця нехитра схема зі списання боргів також була приправлена чутками, що проблеми «Аеросвіту» створюють Янукович і Ко.
Багато чого про «щедрість» Коломойського можуть розповісти й колишні тренери футбольного клубу «Дніпро» Хуанде Рамос та Мирон Маркевич, з якими він досі не розплатився за контрактами. Через борги перед тренерським штабом Рамоса УЄФА навіть усував дніпропетровський клуб від участі в єврокубках на один сезон, а в поточному чемпіонаті України з команди через це вже знято кілька очок і є ризики для її подальшого існування. Втім, розраховуватися за боргами Коломойський не поспішає, причому це виглядає з боку для нього як справа принципу.
Ну і, звісно, фірмовий стиль Коломойського – це експлуатація державних та напівдержавних компаній заради максимального прибутку через лояльний менеджмент. Володіючи лише 42% акцій «Укрнафти», він одначе повністю контролював діяльність компанії, регулярно зриваючи збори акціонерів. НАБУ наразі розслідує виведення з «Укрнафти» 7,74 млрд гривень компаніями, підконтрольними Коломойському. За словами директора «Консалтингової групи А-95» Сергія Куюна, лише в березні–серпні 2015 р. з «Укрнафти» на структури «Привату» було виведено 15,4 млрд грн. Голова Державної фіскальної служби Роман Насіров стверджує, що хоч зараз компанія платить усі свої податкові зобов’язання, досі існує борг перед бюджетом, що сформувався у 2014-му – на початку 2015 року, і справа розглядається в судах.
Можна припустити, що домовленості Коломойського з владою були комплексними та стосувалися не тільки Приватбанку. Тривале замовчування паніки навколо фінансової установи ЗМІ, підконтрольними мільярдеру, вельми промовисте. Також поки що незрозуміло, як олігарх вибудовуватиме власне політичне майбутнє, враховуючи, що він не так давно офіційно став членом партії «Укроп» та очолив комісію партійного контролю.
Для Петра Порошенка ж було дуже важливо вирішити проблему Приватбанку, бо тепер Коломойський втратив один з основних важелів впливу та потенційного шантажу президента.
Втім, тепер порятунок найбільшого банку країни – головний біль держави. А Ігоря Валерійовича можна лише привітати з тим, як він укотре зумів позбутися використаного активу, котрий у певний момент почав приносити більше проблем, ніж ґешефту.
Павло Вуєць, «Главком»
Коментарі — 0