«Народна республіка» тріщить по швах. Репортаж з блокпоста «ДНР»

    Україна – Донбас: «півжиття у чергах»
    – Что за беспорядок тут у вас?! В Украине все быстрее – раз-два и прошел! – вже зневірившись у тому, що черга хоч якось рухатиметься, кричить жінка на деенерівському блокпості. – Вот и иди в Украину. Чего ты сюда идешь? – нервово відповідає їй чоловік з автоматом на плечі. – А вы чего сюда пришли? Вот пусть
    • Катерина Пешко
    • 26 Квiтня, 16:00
    • Розсилка
    Люди перетинають лінію розмежування в зоні АТО
    Люди перетинають лінію розмежування в зоні АТО

    Україна – Донбас: «півжиття у чергах»

    – Что за беспорядок тут у вас?! В Украине все быстрее – раз-два и прошел! – вже зневірившись у тому, що черга хоч якось рухатиметься, кричить жінка на деенерівському блокпості.

    – Вот и иди в Украину. Чего ты сюда идешь? – нервово відповідає їй чоловік з автоматом на плечі.

    – А вы чего сюда пришли? Вот пусть Украина сюда и приходит! А вы уходите!

    Ще півроку тому складно було навіть уявити, що такі діалоги матимуть місце за три кроки від «республіки». Особливо, якщо після останньої репліки чоловік із автоматом просто замовкає і відходить у бік.

    Семигодинне очікування на холоді та під дощем у черзі «на перевірку» провокує людей і не на таке. Саме на цьому «кордоні» можна побачити і почути, як тріщить по швах «народна республіка». Переходити блокпост не обов’язково, досить просто постояти у натовпі і послухати. Саме в цьому місці «шов» найслабший.


    Бойовики перетворили Донбас на справжнє пекло (Ілюстраційне фото)
    Бойовики перетворили Донбас на справжнє пекло (Ілюстраційне фото)

    За даними Державної прикордонної служби, лише минулого року контрольно-пропускні пункти в’їзду-виїзду вздовж лінії розмежування перетнуло понад 8,5 мільйона осіб.

    Про те, із чим людям доводиться стикатися, «Главком» уже неодноразово писав. Ідеться про великі черги, відсутність умов для тривалого очікування та корупцію. Слід визнати, ситуація на українських КПВВ трохи покращилась. Принаймні проходження паспортного контролю тепер відбувається значно швидше. «З 1 квітня всі КПВВ працюють у режимі прискореного проходження перевірки для скорочення черг. Режим роботи всіх КПВВ з 7:00 до 19:30 до кінця квітня», – повідомили у «Донбас SOS» (громадській організації, яка допомагає громадянам у зоні АТО та внутрішньо переміщеним особам). Пішоходам уже не випадає «щастя» ночувати між нульовими постами в «сірій зоні» без будь-якого укриття. Та тим, хто їде через лінію розмежування не пересадками на кількох автобусах (від поста до поста), а на своїх авто, буває, все ще доводиться проводити у черзі і більше доби. Така ситуація залежно від дня характерна для обох боків від «кордону». Хоча тим, хто має кілька зайвих сотень гривень у кишені, можна проїхати і швидше.



    – Бачиш оці машини? – питає водій, що довозить до КПВВ «Майорськ». – Чергу продають. Як будеш їхати сама і гроші матимеш, можеш підійти і спитати. Зазвичай 20–30 машин таких є. Вони тут і ночують. Взимку складно було, звісно. Холодно, пальне витрачається. Влітку веселіше: шашлики вночі і таке інше. А що? До ранку вивітриться.

    Та, незважаючи на бодай якесь покращення, час, який доводиться витрачати на те, щоб дістатися до своєї домівки (колишньої чи тимчасової), відчутно не скоротився. Просто черги (якщо говорити про пішоходів) перемістилися на блокпост бойовиків.

    – Я вже сім з половиною годин тут стою! А в мене навіть паспорт не взяли! – причитає жінка, яка після кількамісячних поневірянь повертається в рідний Луганськ...

    – Я в чергу стала о п’ятій ранку. О сьомій запрацював блокпост. Зараз уже одинадцята, а я тільки перший блокпост пройшла, – підтверджує бабця, що стоїть у черзі навпроти. Вона рухається з «республіки» у бік України. Каже, донька потрапила в лікарню, а більше рідні і немає.

    Автомобільна черга теж просувається повільно. В середньому за годину проїжджає до 10 авто. А в черзі, буває, стоять сотні. Тобто час проходження лише одного блокпоста може займати більше доби. Щоб гарантовано встигнути в понеділок на роботу в сусіднє містечко, підконтрольне Україні, люди на своїх авто змушені ставати у чергу з четвертої ранку неділі.

    Коли пропускна система на українських КПВВ тільки починала працювати, її недоліки викликали шалені черги тривалістю у кілька діб (для авто), у «ДНР» пропускали всіх швидко – за пропискою. Додатково могли попросити показати речі лише «підозрілих» чоловіків. Тепер же паспортні дані вносять в комп’ютер і з того боку.

    Черга пішоходів стоїть просто на дорозі – поряд з автомобільною. До неї підходить чоловік у камуфляжі, у 20–40 людей збирає паспорти, всіх відправляє чекати під магазин, розташований біля будівлі, у віконця якої люди раніше самі подавали паспорти на перевірку, і йде. Повертається з документами десь за годину. А от тим, хто залишається на трасі, своєї черги подати документ доводиться чекати по кілька годин.

    Як розповідають місцеві, іноді час очікування збільшується, якщо разом із паспортами на «перевірки» збирають і телефони. Що саме там перевіряють – невідомо, проте частина намагається ними не «світити» або вимикати і радить іншим робити так само. До речі, розмовляти по телефону тут забороняється. Та багатьом у довжелезній черзі на такі правила вже начхати. Люди гучно жаліються та обурюються тим, що відбувається навколо, в слухавку близьким та родичам.

    – Я никогда еще так долго в очередях не стоял! Даже когда «сухой закон» был! – намагається жартувати якийсь чоловік.

    Взагалі, в чергах на деенерівському блокпості справді серйозне напруження. Іноді здається, що зайва година очікування може спровокувати бунт. Із наслідками для всіх: і для тих, хто чекає на прохід, і для тих, хто його «обороняє». Молодь – таких меншість – терпляча, чекає біль-менш тихо. Люди похилого віку, яким важко стояти, не витримують.

    – А ну скажите, где этот, который паспорта собирает? – звернулася жінка з черги до чоловіка в камуфляжі, що поряд на дорозі перевіряв автомобілі.

    – Я не знаю, у меня другие дела.

    – Что за беспорядок тут у вас?! В Украине все быстрее – раз-два и прошел! – зневірившись, знову вигукнула вона.

    – Вот и иди в Украину. Чего ты сюда идешь? – нервово відповів їй чоловік із автоматом на плечі.

    – А вы чего сюда пришли? Вот пусть Украина сюда и приходит! А вы уходите!

    На диво, після останньої репліки чоловік із автоматом відійшов далі.

    – Сколько еще нам можно ждать?! Жене моей уже плохо, вон она под деревом сидит, а вы даже паспорта уже ни у кого больше часа не собираете, – накинувся дідуган на кремезного чоловіка з автоматом, що став трохи осторонь.

    – Заткнись! Я вообще не отсюда, я из окопов, – відрубав у відповідь той.

    – Да какая разница? Организация у вас одна!

    – Тоже мне «народная республика», – підтримала діда інша жінка середнього віку з червоним, певно від високого тиску, обличчям. – Вы хоть иногда об этом народе, который все так защищать кинулись, думаете?

    – Ну-ка пошли отсюда! Пошел отсюда, я сказал, слышь, ты! Будешь возмущаться еще – пойдешь в конец очереди, понял? перекинувши зброю з одного плеча на інше спробував придушити бунт у зародку чоловік у камуфляжі.

    Але погрози бойовика на людей не вплинули. Натовп не замовк, а, навпаки, «вибухнув» у відповідь.

    – Как вы с ним (дідом. – «Главком») разговариваете? Он старше вас!

    – А у него ж автомат на плече, он же думает, что это аргумент!

    – Они нас не пускают, а сами вон в своем туалете для избранных проход без очереди по 500 рублей продают. Это у народа вашей «народной республики» столько денег, по-вашему, есть? Да у меня вон 8 рублей в кармане – только на автобус хватит.

    – Продают-продают, и все об этом знают!

    – Я пешком бы уже отсюда домой четыре раза дошел!

    – Да им-то что? Это у нас полжизни в очередях!

    - Ну да, что ж вы хотите – умом Россию не понять.

    – Быдло!

    В один момент одна з жінок стукнула чоловіка «з окопів» парасолькою. Здалося, що мирного рішення цей конфлікт уже не матиме. Та «жертва» агресії, хоч і продовжуючи сперечатися з натовпом, таки просто відійшла подалі в бік.

    Повз проїхала в луганському напрямку машина ОБСЄ. До вибуху і загибелі одного з членів цього патруля залишалося два дні.

    – Вот ездят они, ездят, а толку? Разве их кто слушает? – пронеслося в натовпі.

    За даними Держприкордонслужби, в середньому щодня через кожен український КПВВ проходить близько 5,5 тисячі людей. Стільки ж, відповідно, припадає і на ворожий блокпост. От тільки віконець та людей, які проводять перевірку, тут значно менше.

    Неподалік почалася стрілянина. Натовп трохи затих.

    – Надо, пока связь есть, хоть маме написать, что я жива, – прошепотіла студентка, яка на вихідні пробивалась у «республіку» – побачити батьків.

    Мовчки підійшов інший чоловік у камуфляжі, так само, не відповідаючи на зауваження, скарги та звинувачення, зібрав паспорти у наступної групи людей та повів їх до магазину.

    Катерина Пешко, «Главком»

    Коментарі ()
    1000 символів залишилось
    НАЙПОПУЛЯРНІШЕ