ОПЗ відправить у відставку Білоуса

    Хто дійсно винен у зриві приватизації Одеського припортового?
    Запланований на 8 грудня 2016 року брифінг голови Фонду держмайна України Ігоря Білоуса було скасовано в екстреному порядку. Експерти заговорили про ймовірну відставку чиновника. Днем раніше, 7 грудня, прем'єр-міністр України Володимир Гройсман жорстко розкритикував керівництво ФДМ за черговий зрив приватизації Одеського припортового заводу. Як
    • Микола Мельник
    • 8 Грудня, 2016, 21:15
    • Розсилка
    Голова Фонду державного майна України Ігор Білоус
    фото: Станіслав Груздєв
    Голова Фонду державного майна України Ігор Білоус

    Хто дійсно винен у зриві приватизації Одеського припортового?

    Запланований на 8 грудня 2016 року брифінг голови Фонду держмайна України Ігоря Білоуса було скасовано в екстреному порядку. Експерти заговорили про ймовірну відставку чиновника.

    Днем раніше, 7 грудня, прем'єр-міністр України Володимир Гройсман жорстко розкритикував керівництво ФДМ за черговий зрив приватизації Одеського припортового заводу. Як відомо, аукціон мав відбутися 14 грудня поточного року. Однак, жодної заявки від п'ятьох потенційних інвесторів, які планували торгуватися за активи ОПЗ, так і не надійшло.

    Гройсман визнав роботу Фонду з підготовки та проведення приватизації держактивів вкрай незадовільною і непрофесійною. «Конкурс з продажу ОПЗ показав, що ця інституції не може ефективно провести приватизацію, управляти майном. Це не повноваження Кабміну, але я б позвільняв вас всіх, хто керує Фондом», - заявив Гройсман.

    Чи буде заслуженою відставка Ігоря Білоуса з посади голови ФДМ? Хто дійсно винен у зриві приватизації ОПЗ? І з яких причин державі в черговий раз не вдалося продати стратегічний об'єкт? І з цими питаннями «Главком» звернувся до економічних експертів.

    Борис Боровський,

    аналітик Інституту економічного прогнозування НАН України

    Особисто я не вважаю Білоуса сильним професіоналом. Але він не єдиний винуватець того, що відбувається, з урахуванням усіх факторів, з яких вимальовується картина інвестиційного клімату в Україні. І цей клімат явно не сприяє вирішенню завдань великої приватизації в країні за серйозні гроші, відповідні реальній вартості активів. Як би там не було, Білоус знаходиться в абсолютно ідіотській ситуації, коли парламент через уряд ставить реально нездійсненні завдання. Тому, в провалі приватизації винні всі. І коли Гройсман робить Білоуса єдиним винуватцем, нехай спочатку подивиться на якість своєї приватизаційної роботи та інвестиційних пропозицій.

    Олександр Охріменко,

    президент Українського аналітичного центру

    Білоус - це людина президента. Тому складно сказати, чи вдасться Гройсману відправити його у відставку. Гройсман може бути незадоволений, але без слова президента прибрати Білоуса не вийде. Вина тут, як мені здається, ділиться порівну. Зрозуміло, що Білоус не виконав вказівку як чиновник, від якого залежить приватизація. Але, як мені здається, основний конфлікт стався через інші причини. Покупці, які збиралися брати участь в аукціоні, збиралися придбати ОПЗ для перепродажу. Але, перед самими торгами, швидше за все, москвичі переграли ціну, і в результаті зірвалася угода. Але, якби Білоус підійшов до приватизації, як професіонал, і привернув до аукціону двох реальних, справжніх зарубіжних інвесторів, а не міфічних, як сталося насправді, то міфічні інвестори відійшли б в сторону, а реальні покупці вийшли б на перший план. І угода відбулася б. Але, у нас все ще з часів Яценюка налаштовано на пафос. Ось, типу, в ОПЗ зацікавлені і американські, і французькі та ще якісь інвестори. Але, насправді, ніхто з них навіть не планував брати участь у приватизації. Швидше за все, ніхто не провів з ними переговорів. І склалась, як мені здається, ситуація, коли потреби в переговорах не було. Могла бути установка, що є ось «наші хлопці» і їм треба продати. А «наші хлопці» і погубили приватизацію. Ну, а далі, я думаю, що завод доведеться продавати або за 1 гривню, або консервувати, як «Південмаш». А потім чекатимуть, може колись хтось проявить інтерес...

    Вадим Карасьов,

    директор Інституту глобальних стратегій

    Відмова інвесторів від участі в конкурсі з продажу ОПЗ сталась з кількох причин. По-перше, низька ціна. По-друге, ніхто не захотів інвестувати в політичну нестабільність. Багато скандалів, багато зовнішніх несприятливих чинників. Тому, мені здається, вони просто не хочуть зараз вкладатися. Ярославський відмовився не випадково. Він володіє хорошим чуттям. І бояться інвестори, найімовірніше, пертурбацій у владі, які можуть привести до перегляду підсумків приватизації. Зараз незрозуміла ситуація з Росією, адже завод зав'язаний на аміакопровід, який втрачає свою привабливість на тлі будівництва Росією обхідної труби. Таким чином, з урахуванням незрозумілої ситуації з аміакопроводом та газом, люди не хочуть ризикувати. Вони хочуть стабільності і прогнозованості. Їм треба чітко розуміти правила гри на перспективу. Арабські інвестори не випадково запропонували українському уряду спочатку погасити борги підприємства перед Фірташем, а там, на скільки, мені відомо, біля 250 мільйонів, і лише потім виставляти актив на продаж. Але уряд не хоче платити. Це великі гроші. В результаті, всі вирішили не поспішати. Американець Ровт може і був реальним покупцем, і я не виключаю, що тут був зв'язок з Фірташем, так як вони обидва із Закарпаття. Але нічого сказати не можу. А інвестором він міг би бути реальним. Його давно цікавлять хімічні активи України. Але в силу причин, які я назвав, Ровт також вирішив почекати.

    Юрій Гаврилечко,

    експерт Фонду суспільної безпеки

     Якщо ви знайдете хоч один документ, який підтверджує хоча б думку іноземних партнерів взяти участь у конкурсі, хотілося б його побачити. Заявки вони не оформили, і робити цього не збиралися: ніяких офіційних заяв ні від іноземних фірм, ні від їх представництв не було. Тому, я вважаю, що це була «локшина», яку вішала на вуха українська сторона, яка стверджувала, що хтось цим об'єктом цікавиться. І давайте подивимося на ті проблеми, які виникали у компаній, які хотіли оформити заявки. По суті, конкурсантам пропонувалося купити «кота в мішку» з невідомим обсягом боргових зобов'язань. Чесно кажучи, уряд вибрав ідіотську політику щодо намірів продати держактиви іноземцям, відсуваючи від торгів українських інвесторів. Тому, що ні Коломойський, ні Ярославський гроші не друкують самі. І у того, і у іншого вони є на цілком легальних підставах. І ці гроші нічим не відрізняються від тих грошей зарубіжних інвесторів. А хто вирішив, що купивши ОПЗ, західні компанії будуть там щось робити? У світі багато надлишкових потужностей для виробництва. Наші заводи для виробництва нікому, взагалі-то, не потрібні. І я не виключаю, що будь-який західний інвестор буде прагнути купити ОПЗ не для того, щоб його розвивати і інвестувати у виробництво. Швидше, для того, щоб його вбити. З цієї точки зору, не оцінювати подібні ризики, це - відверто антидержавна позиція. Для Коломойського - це абсолютно непрофільний актив, який купується для перепродажу. Можна таке припустити. Для Ярославського навпаки. Актив, швидше, є профільним, доповнюючи те, що вже є, і можливо, він буде вкладати гроші в розвиток. Але, ні той, ні інший, однозначно не стануть руйнувати ОПЗ.

    Віталій Шапран,

    член Українського товариства фінансових аналітиків, заступник директора «Експерт-Рейтинг»

    Коли інвестори-стратеги заходять, вони спочатку вивчають ситуацію. І коли вони бачать, що на об'єкті перетинаються інтереси окремих олігархів у країні, де слабка судова система, вони не хочуть заходити на такий об'єкт. Стратеги наймають аналітиків, які вивчають комплексно всю ситуацію щодо об'єкта інвестування. Араби ж не приїжджають в Україну самі по собі, як туристи. Вони наймають інвестконсультанта або інвестбанк, які детально дивляться, вивчають ситуацію і пишуть їм звіт. Тим більше, на ринку гуляє маса сірих даних, якими інвестбанкіри користуються. Тому, я думаю, що всі були чудово обізнані про стан ОПЗ. І те, що ФДМ не встиг викласти достатньо інформації щодо об'єкта, це лише питання довіри до самого Фонду. Проблема ще в чому? Одеський регіон найпроблемніший. Там переплетені інтереси різних олігархів - і місцевих, і іноземних, які бажають отримати контроль над багатьма об'єктами, в тому числі аеропортом і так далі. Там досить великий економічний хаб, який ніким поки не контролюється. Але в Одесі безліч олігархічних груп впливу. І, в принципі, в соціально-політичному плані державі було вигідно поставити на ОПЗ іноземця, який би взагалі не залежав ні від кого, а просто робив бізнес, платив податки і вкладав гроші у виробництво. Але, виходячи з того, як організовується конкурс, приватизація ніяк не може відбутися.


    Олександр Гончаров,

    директор Інституту розвитку економіки України

    На мій погляд, жоден інвестор не любить, коли йде негативний новинний фон. Я маю на увазі судові процеси навколо об'єкта. І зараз, коли в світі йде величезна боротьба за інвестресурс, інвестор обиратиме той об'єкт, де менше ризиків. По-друге, на заводі дуже велика кредиторська заборгованість і це вже негативний сигнал не тільки зовнішнім, але і внутрішньому покупцеві. Тобто, все прекрасно розуміють, що той, хто купить, повинен буде вирішити пройти непросту процедуру щодо закриття кредиторки. Третє. Інвестори повинні розуміти, на чому вони отримуватимуть доходність. І це передбачає досить великі капітальні вкладення, інвестиції в модернізацію. Чи зможуть вони в найближчий інвестиційний горизонт (8-10 років) вийти на точку беззбитковості? Мені видається, що сьогодні мало хто з інвесторів розглядає такий тривалий інвестиційний горизонт. Максимум розглядають термін в 2-2,5 року.

    Ось це і є ті ключові речі, які зупиняють інвестора від покупки ОПЗ. І це веде до того, що ціна знижується. І той інвестор, у якого будуть найбільш міцні нерви, той, в кінцевому підсумку, може купити завод, коли ціна на нього зовсім вже впаде. І будь-який інвестор, в тому числі і Ровт, який планував взяти участь в приватизації, спочатку дають своїй команді доручення зробити розрахунок щодо фінансової ситуації, потім розраховують розміри інвестицій, і тільки після цього приймають рішення. Коли інвесторам принесли зведений бюджет по ОПЗ, думаю, що бажання брати участь в аукціоні відпало.

     Сергій Феофілов,

    президент компанії «УкрАгроКонсалт», кандидат економічних наук

    Швидше за все, з дуже великою ймовірністю, ситуацію навколо ОПЗ можна пояснити низьким рівнем довіри з боку інвесторів до тих аукціонів, на яких продається державна власність України. У свою чергу, це є наслідком того, що, на жаль, деякі роблять вигляд, що багато працюють, але фактично, дії не відбуваються, рішення не приймаються. Я маю на увазі політичну еліту, яка сьогодні знаходиться при владі. Це пояснює фактично всі наслідки. Якщо говорити про ставлення ФДМ до внутрішніх інвесторів, можу сказати тільки одне - завданням ФДМ було організувати приватизаційний процес і крапка. Все інше, в тому числі лобіювання інтересів певних фінансових груп, має лежати поза інтересами і діями Фонду.

    Коментарі ()
    1000 символів залишилось
    НАЙПОПУЛЯРНІШЕ