Від чого залежить майбутнє найбільшої державної корпорації?
Останні скандали навколо наглядової ради НАК «Нафтогаз» знову актуалізували питання оновлення корпоративного управління державних компаній. Багато людей в цілому не розуміють, навіщо потрібні наглядові ради, і які саме виклики стоять перед держкомпаніями, зокрема, «Нафтогазом України», а які люди мають там працювати. Отже, виклики, які неможливо відкласти на потім:
1) Unbundling НАК, відокремлення функції транспортування газу
Відділення функції транспортування від функції постачальника є не лише вимогою Третього енергопакету, а відтак - міжнародним зобов’язанням України, яке відображено у Законі «Про ринок природного газу», а й необхідністю для залучення партнера до управління української ГТС. Форму та модель відділення вже було обрано Кабінетом міністрів, але реалізація на разі не є дуже активною. Ми очікуємо на остаточні рішення арбітражного суду в Стокгольмі, але підготовча робота має вестися вже зараз.
Виділення функції транспортування є важливим для всього ринку, бо фактично все робиться для того, щоб ринок був конкурентний, адже були б конкурентними умови оператора транспортування газу для всіх без винятку учасників ринку, а не привілеєвими для пов’язаної компанії.
Разом із тим, на сьогодні діяльність «Укртрансгазу» та доходи, отримані від транзиту, «покривають» лише частину збитків НАК «Нафтогаз» від продажу газу для потреб населення. «Украгазвидобування» як видобувна компанія та НАК «Нафтогаз» як трейдер газу є суб’єктами PSO (спеціальних обов’язків, які було прописано Кабінетом міністрів). Відповідно, всередині групи НАК «Нафтогаз» є внутрішнє крос-субсидіювання між різними компаніями.
Незалежно від моделі, строків та конкретної форми відділення функції транспортування та збереження газу перед НАК «Нафтогаз» стоїть низка технічних, економічних та інших викликів адаптації до нових умов.
2) Збільшення видобутку вуглеводнів
Уряд та всі політичні еліти сьогодні погодилися із тим, що найкраща ситуація для нас не імпортувати газ взагалі, не говорячи про імпорт із країни-агресора. Але нам не вистачає, принаймні, 40% для внутрішнього споживання на українському ринку. Зважаючи на нинішню структуру ринку, а саме те, що 75% видобутку сьогодні припадає на «Укргазвидобування», саме на цю компанію покладаються найбільші очікування, які були формалізовані в урядовій концепції збільшення видобутку газу-2020.
Приватні компанії є більш динамічними і перспективними, але мине деякий час, щоб вони могли саме за обсягами конкурувати із найбільшою державною. Крім того, саме на «Укргазвидобування» та НАК «Нафтогаз» сьогодні покладені спеціальні обов’язки з видобутку газу для потреб населення (тобто продаж за спеціальною нижчою ціною), а отже - збільшення видобутку газу саме групою «Нафтогаз» є в інтересах України.
Збільшення видобутку можливе завдяки двом основним напрямам: зміні технологічних підходів і оптимізації роботи на освоєних родовищах (гідравлічні розриви пластів, інтенсифікація) та збільшенню кількості родовищ, що вимагає капіталовкладень.
На сьогодні «Укргазвидобування» та «Укрнафта» намагаються оптимізувати процеси. «Чорноморнафтогаз» залишається у підвішеному стані через анексію Криму та скрутний фінансовий стан, який потребує термінової уваги для захисту активів держкомпанії. Але основним завданням найближчих трьох років є залучення стратегічних міжнародних партнерів для значного прискорення видобутку сучасними методами. Це може бути реалізовано на основі угод про розподіл продукції, спільних проектів через новостворені спільні компанії, або сервісні угоди.
3) Вирішення долі «Укрнафти»
ПАТ «Укрнафта», яка входить до групи НАК «Нафтогаз», але не є повністю керованою останньою, залишається «великим слоном» у посудній лавці. Це найбільша нафтовидобувна компанія, яка стоїть на межі банкрутства і блокування діяльності через призупинення спеціальних дозволів. Виробнича діяльність компанії неоптимальна і вимагає докорінної реформи як на рівні технологій, капітальних вкладень так і загальної бізнес-моделі.
Не секрет, що у компанії величезні борги перед державою, і у нинішнього керівництва мало волі і реальної можливості вирішити проблеми минулого. НАК «Нафтогаз» і уряду доведеться знайти спосіб розрубати цей «гордіїв вузол» шляхом додаткової емісії, санації/реструктуризації, продажу активів. Інакше - доведеться поховати цю компанію.
4) Оптимізація роботи всіх дочок НАК (звільнення людей і продаж непрофільних активів)
Усі без винятку компанії групи НАК «Нафтогаз» потребують суттєвого оновлення, а подекуди реформування бізнес-моделі діяльності.
Долю транзитної діяльності та газосховищ, в якійсь частині, буде вирішувати вже окрема наглядова рада «Укртрансгазу» (або правонаступника-оператора), але нині до моменту відокремлення існує безліч питань технічного та фінансового порядку щодо транспортування газу. Аудити минулих років вказували на проблеми як із закупівлями, так і з їх обґрунтованістю. Всі витрати цієї компанії згодом перекладаються на клієнтів - як внутрішніх, так і міжнародних. Реформа оператора транспортування газу або зміцнить конкуренцію та доступність його послуг, або слугуватиме бар’єром як для місцевих видобувних, постачальних компаній, так і для міжнародних компаній-партнерів.
«Укргазвидобування», «Чорноморнафтогаз» і «Укрнафта» потребують технологічного та економічного оновлення. Це означає і зміни кадрової політики, які можуть мати регіональний соціальний вплив. Якщо ж ці реформи не робити, всі українці платитимуть за неефективність «дочок» НАК «Нафтогаз».
5) Протистояння тиску Росії та старих еліт
Питання права України залишатися транзитною країноюдля постачання російського газу в Європу є не тільки питанням $2-4 мільярдів доходу компанії щороку, а й питанням безпеки та іміджу країни. А також тисяч робочих місць. Разом із тим – це один із найбільш складних геополітичних інтересів для відстоювання в нашому регіоні, який вимагає узгоджених дій НАК «Нафтогаз», уряду, дипломатів та навіть президента. Це формально комерційне питання є питанням всієї країни. «Газпром», Кремль і деякі європейські компанії вкладають величезні бюджети в пропаганду, яка руйнує імідж «Нафтогазу». На нашому боці потрібні не менші за впливом зусилля для відстоювання інтересів при значно менших ресурсах.
Питання доступності газу і тіньові схеми навколо «Нафтогазу» породили цілі клани багатих людей в Україні. Вони наживалися на доступі до так званих «дешевих» або «монопольних» ресурсів, які під гаслом турботи про людей задешево продавалися для потреб окремих компаній.
Безумовно, НАК буде залишатися у сфері уваги цих кланів, які зацікавлені у збережені або відновлення свого колишнього становища. Це стосується і розрахунків за спожитий газ, так і норм за якими списується газ, так і лічильників газу.
Довгострокові виклики, які залежать від оперативності та фокуса уваги керівництва компанії:
6) Вихід на ринок у сегменті прямого постачання газу домогосподарствам
Одним із проблемних питань на ринку газу України є те, що домогосподарства (на відміну від промислових підприємств) поки що не можуть відчути на собі переваги конкуренції на ринку. Домогосподарствам продають газ для їхніх потреб облгази. Облгази купують газ за спеціальною ціною, визначеною урядовою постановою. Спеціальна ціна є нижчою, ніж ринкова для промисловості.
Разом із тим, розрахунки за цей спожитий населенням газ є не повні. Існує проблема підписання всіх протоколів і актів щодо субсидій, за які розраховується держава, а також потенційна можливість для тих, хто фактично продає газ для потреб населення, продати частину газу іншим споживачам, не розрахувавшись за газ, отриманий від НАК «Нафтогаз».
Станом на початок осені, за інформацією НАК «Нафтогаз», заборгованість облгазів становить до 25 млрд грн, із яких 11 млрд не є пов’язаними із розрахунками держави перед облгазами.
Нинішня роль НАК «Нафтогазу» у сегменті домогосподарств залежить від доброї волі інших гравців – держави, Кабміну, всіх агенцій, які мають стосунок до нарахування та виплати субсидій та облгазів. Теоретично, компанія може самостійно вийти на постачання домогосподарствам, але цей крок потребує докорінної зміни багатьох процесів всередині компанії. На це рішення, окрім зацікавлення та спроможності самої компанії, впливатимуть рішення держави у частині монетизації субсидій та характеристик програми субсидій (норми, обмеження доходу тощо), рішень щодо подальшого існування спеціальних обов’язків та ціни, яка відрізняється від повністю ринкової.
7) Пошук нових сегментів для заробітку (альтернативна енергетика, енергоефективність)
Усі найбільші нафтогазові світові компанії уже не роблять секрету із намагань знайти альтернативу для заробітку. Викопні джерела енергії хоч і залишаються важливими, але все одно є невідновлюваними.
Так, із зменшенням видобутку Statoil вивчає можливість використання вироблених свердловин для захоронення викидів вуглекислого газу, активно переходить до спільної роботи з видобутку із родовищ в інших країнах і розпочала діяльність в сегменті альтернативної енергетики. Це експансія в інші регіони і принципові нові сегменти ринку енергії.
Водночас інші компанії, які перебувають в більш скрутному фінансовому становищі в США, Європі, нині фокусуються на найбільш високодохідних сегментах і вкладають гроші у research&development перспективних нових видів діяльності завтра.
Очевидно, вже сьогодні НАК «Нафтогаз» повинен закласти передумови для майбутнього компанії через 20 років.
8) IPO або…
Знайшовши рішення цим викликам, ми підійдемо до ще одного стратегічного питання: а що саме буде із НАК «Нафтогаз» у майбутньому? Чи залишиться вона державною повністю, частково, і чи існуватиме взагалі. Один із варіантів - це публічне розміщення акцій компанії.
67% акцій норвезької Statoil, яка вважається однією із найбільш ефективних компаній цього сегмента, залишається у власності держави. Решта належить іншим інвесторам. Це рішення має бути запропоновано і підготовлено НАК «Нафтогаз», але ухвалено Верховною Радою і Кабінетом міністрів. Чи стане це реальністю, залежить від вирішення всіх інших викликів, готовності компанії та інтересів держави на той момент.
Висновки
Усі ці виклики потребують глибоких знань членів наглядової ради. Ці знання мають бути трансформовані у зважені рішення, які враховуватимуть завдання компанії та інтереси акціонера – держави і народу. Керівництво компанії готує для наглядової ради інформацію, але ухвалює рішення саме наглядова рада. Від загальної стратегії, яку випрацює наглядова рада компанії в подальшому буде зрозуміла необхідна зміна тактики – від персоналу, який потрібен на її виконання і до загальної структурної реформи всіх підрозділів компанії.
Ольга Белькова, народний депутат для «Главкома»
Коментарі — 0