...Цинізм Кремля полягає ще й у тому, що Донбас для нього став свого роду полігоном для випробування різних систем озброєнь і видів боєприпасів
Будь-які бойові дії завдають відчутної шкоди навколишньому середовищу. Те саме можна сказати і про бездумну мілітаризацію, яка за рівнем загроз екології часом перевершує власне військові конфлікти. Україні ще належить перетравити екологічні наслідки війни, - сьогодні після приходу «руського міра» екологічна ситуація в Криму і на сході України місцями перебуває на межі катастрофи...
Екологічна ситуація на сході країни і до початку бойових дій була, м'яко кажучи, важкою. Промисловий регіон Донбасу був найбільш забрудненим місцем на екологічній мапі України. У нинішніх умовах окупації та бойових дій довоєнні екологічні проблеми, на які весь час влада закривала очі, можуть призвести до катастрофи не лише регіонального, а й континентального масштабу.
У результаті окупації частини території Донбасу роботу багатьох державних об'єктів, передусім шахт, остаточно припинено. І якщо в мирний час зупинка їх роботи передбачала проведення комплексу спецзаходів із безпеки, то сьогодні цими питаннями ніхто не опікується. Так, наприклад, у покинутих шахтах піднімається рівень води, яка може об'єднатися з ґрунтовими водами, що призведе до отруєння питної води та забруднення довкілля в цілому. Ця водна суміш може потрапити в місцеві річки, згодом - до Азовського моря...
Забруднення річок Донбасу може відбутися не лише через шахтні води. У зоні бойових дій розташовані водопровідні станції, на яких зберігаються запаси рідкого хлору. Якщо туди потрапить, приміром, снаряд, що спровокує витік отруйної речовини, то під загрозою опиниться все живе в радіусі декількох кілометрів.
Крім цього існує також загроза, що вода, яка вийде на поверхню, перетворить окремі регіони на суцільне болото. А в деяких випадках неконтрольоване збільшення ґрунтових вод може спричинити просідання ґрунту, що може призвести до зсуву під землю ледь не цілих населених пунктів.
У ситуації, що склалася, не меншу, а може навіть і більшу загрозу екології регіону становлять промислові підприємства Донбасу. І в Донецькій області, і на Луганщині - їх величезна кількість, із яких найбільшу небезпеку становлять об'єкти хімічної галузі. Як заявив екс-міністр екології Сергій Курикін, для позаштатної ситуації їм не потрібен теракт - банальне переривання технологічного циклу через припинення подачі електроенергії або газу вже є загрозливим.
Деякі з хімпідприємств приховують в собі «неприємні сюрпризи», які за певного розвитку подій можуть призвести до непередбачуваних наслідків. Наприклад, Донецький хімзавод одночасно є місцем захоронення ядерних відходів, які почали звозити туди ще 1963-го року. Про потенційний «Донбаський Чорнобиль» сьогодні мало хто згадує, але від цього рівень загрози не стає меншим.
Власне бойові дії - достатнє джерело загроз екології. Крім нанесених руйнувань ми маємо забруднення атмосфери газами й хімічними речовинами, які вивільняються в результаті незліченних артилерійських і мінометних обстрілів, а також детонації різних вибухових речовин. Сірчаний газ, що міститься в боєприпасах, за високої концентрації викликає підвищене слизовиділення в дихальних шляхах, кашель, хрипоту, різь в очах. Крім того, результатом концентрації в атмосфері хімічних випаровувань стають кислотні дощі, які згубно впливають як на людей, викликаючи у них захворювання дихальних шляхів, так і на рослинність місцевості.
Незліченні розриви снарядів буквально нашпиговують ґрунт металом, роблячи його практично непридатним для використання в майбутньому. За словами представників благодійної організації «Екологія-Право-Людина», які досліджували ґрунт в зоні бойових дій, результати досліджень свідчать про значний вміст важких металів на місці розривів снарядів. Зокрема, концентрація титану в пробі ґрунту на місці розриву снарядів у 150 разів перевищує фонові показники. Є перевищення по сульфатах в 2,5 раза, аналогічно - по ванадію, свинцю, кадмію. Виходячи з цього, вчені вже заявляють, що така висока концентрація різних металів унеможливлює використання цих земель у майбутньому. І причина тут не лише в тому, що сільськогосподарські угіддя покриті металевими уламками, а й в тому, що вони містять велику кількість важких металів, небезпечних для здоров'я. Потрапляючи в організм людини, вони майже не виводяться, а лише накопичуються, спричиняючи численні важкі захворювання, зокрема нервової, репродуктивної, серцево-судинної систем, а також вражаючи печінку й нирки.
Крім забруднення ґрунту важкими металами, ситуація ускладнюється й постійними масштабними спалахами і розливами паливно-мастильних матеріалів і різних хімічних речовин.
Схід України є зручним місцем для безкоштовної «утилізації» застарілих боєприпасів
...Цинізм Кремля полягає ще й у тому, що Донбас для нього став таким собі полігоном для випробовування різних систем озброєнь і видів боєприпасів. Наприклад, є відомості, що, штурмуючи Луганський аеропорт, російські війська застосовували боєприпаси зі збідненим ураном, який використовується для підвищення бронебійної здатності, але при цьому не вважається ядерною зброєю. Про це неодноразово заявляли офіційні особи Міністерства оборони України. До речі, застосування російськими військами подібних боєприпасів фіксувалося неодноразово ще під час другої Чеченської війни. Крім випробувань у бойових умовах новітньої зброї, схід України є для Росії зручним місцем для безкоштовної «утилізації» застарілих боєприпасів.
Окремою проблемою з екологією в зоні бойових дій є те, що на сьогодні немає можливості визначити, що саме потрапляє до ґрунту й повітря Донбасу, оскільки моніторинг екологічної ситуації на окупованих територіях не ведеться взагалі. Приміром, за словами українських екологів Аверіна і Подтуркіна, сьогодні не працюють пости контролю якості атмосферного повітря Донецького обласного центру з гідрометеорології в Донецьку, Макіївці, Горлівці, Єнакієвому і Дзержинську, пости контролю якості атмосферного повітря Луганського обласного центру з гідрометеорології в Луганську та Алчевську. Також в регіоні не контролюється радіаційний фон. Не працюють пости контролю якості поверхневих вод Донецького й Луганського обласних центрів із гідрометеорології та Сіверсько-Донецького басейнового управління водних ресурсів на окупованих територіях і на частині звільнених територій. Паралізована робота Державних екологічних інспекцій в Донецькій і Луганській областях. Це свого часу в інтерв'ю “Радіо Свобода” підтвердив міністр екології та природних ресурсів Андрій Мохник, заявивши таке: «Ми не можемо точно порахувати збитки: екоінспекція на території бойових дій фактично не працює. У нас є інформація, що затопленими є дві третини вугільних шахт Донбасу, а це означає забруднення підземних вод та питної води в усьому вугільному басейні». При цьому він додав, що російські найманці й війська на Донбасі цілеспрямовано руйнують інфраструктуру, внаслідок чого забруднення навколишнього середовища є катастрофічним.
Авіаносець Крим
Надскладною сьогодні є екологічна ситуація в окупованому Криму, який Росія цілеспрямовано перетворює на «непотоплюваний авіаносець».
Для розуміння того, наскільки небезпечною для екології півострова є безперервна мілітаризація, слід згадати заяви українських екологів про збитки, які завдавав екології півострова російський чорноморський флот ще в доокупаційний період. Так, наприклад, 2008-го року тодішній заступник міністра культури й туризму Зубко зазначав таке: «Акваторію Чорного моря катастрофічно забруднюють викиди бензину з кораблів флоту і ті $97млн, які Москва платить за базування Чорноморського флоту, не покривають завданих екології збитків». Також він додав, що припинення базування Чорноморського флоту Російської Федерації в Криму докорінно змінить на краще екологічну ситуацію на півострові.
Своєю чергою, 2010-го року українські екологи підписали лист до керівників Верховної Ради, у якому наголосили на неприпустимості ігнорування екологічної складової наслідків продовження перебування ЧФ РФ на території України. Зокрема, вони вказували керівництву парламенту на той факт, що за їхніми даними російський флот є одним із найбільших забруднювачів навколишнього середовища на території Севастополя і Криму в цілому. Також, за їхніми словами, об'єкти ЧФ РФ чинили негативний вплив на стан здоров'я населення регіону, існування екосистем і природних ландшафтів, здійснюючи небезпечні викиди шкідливих речовин в атмосферу й гідросферу, генеруючи потужне електромагнітне та іонізуюче випромінювання.
За даними екологів, у той час в севастопольських бухтах концентрація нафтопродуктів у 180 разів перевищувала гранично допустиму норму, а кораблі й берегові частини Чорноморського флоту щодня скидали в море тисячі тонн неочищених стоків. При цьому зазначалося, що значну загрозу довкіллю становлять напівзатоплені й заіржавілі військові кораблі та підводні човни флоту, які зробили севастопольські бухти практично непридатними для проживання риби й морських організмів. З огляду на нинішній рівень мілітаризації Криму, який у рази перевищує доокупаційну спільну військову присутність України і Росії, можна з упевненістю сказати, що екологічна ситуація на півострові в районі військових об'єктів є просто катастрофічною.
Повернення у брудну гавань
Крім власне мілітаризації кримську екологію добиває й «нова місцева влада», яка, не маючи жодної підтримки з Москви, намагається самотужки вирішувати проблеми, що звалилися після «повернення в рідну гавань». Так, наприклад, за даними InformNapalm, 2015-го року за допомоги російських військ у Криму активно будувалася мережа трубопроводів до Північнокримського каналу для подачі в нього води, яку добували через буріння свердловин, забираючи її з артезіанських басейнів. Така «діяльність» - украй небезпечна практика з точки зору екології, оскільки дану воду використовують у Криму лише для населення, особливо у степових районах півострова, де немає водосховищ. Подібні дії можуть мати серйозні й небезпечні наслідки. Зокрема, ідеться про засолення і надмірну мінералізацію ґрунту в Криму. До того ж артезіанські джерела можуть швидко виснажитися, а їхнє заповнення не буде швидким з огляду на специфіку клімату регіону й відсутність води в тому ж каналі, який є одним із джерел їхнього поповнення.
Уже зараз можна констатувати, що, плануючи повертати окуповані території, Україна має вже готуватися до вирішення безлічі екологічних проблем. Ситуація ускладнюються ще й тим, що в українських екологів немає досвіду відновлення територій після бойових дій або наслідків мілітаризації. У такій ситуації дуже корисним буде міжнародна співпраця, у рамках якої українська влада й відповідні організації мають залучати провідних фахівців із досвідом роботи у сфері повоєнного екологічного відновлення територій. Налагоджувати таку співпрацю необхідно починати вже сьогодні, бо екологічна ситуація вимагатиме негайних практичних кроків.
Коментарі — 0