рус

    Натисніть «Подобається», щоб читати
    Glavcom.ua в Facebook

    Я вже читаю Glavcom в Facebook

    Галина Григоренко: 50% людей узагалі не споживають культурний продукт

    інтерв'ю
    • Розсилка
    Галина Григоренко - Галина Григоренко: 50% людей узагалі не споживають культурний продукт
    Галина Григоренко

    Інтерв’ю з директором Держагентства з питань мистецтв

    У серпні 2019 року тодішній міністр культури, молоді і спорту Володимир Бородянський призначив засновницю проєкту Open Opera Ukraine Галину Григоренко керівницею музичного напрямку Офісу гуманітарної політики при міністерстві. А вже за кілька місяців у Мінкульті були створені дві нові структури: Держагентство з питань мистецтв і Держагентство з питань мистецької освіти. За задумом уряду ці дві структури мали би перебрати на себе функції реалізації державної політики у сфері мистецтв та спеціалізованої мистецької освіти: тобто Міністерство цю політикую формує, Держагентства – реалізують.

    Конкурс на очільника першого з відомств 12 лютого 2020 року виграла Галина Григоренко. А вже 27 травня Кабмін переглянув своє рішення і об’єднав два агентства в одне –  Державне агентство з питань мистецтв та мистецької освіти. Саме його тепер очолює пані Григоренко.

    Для більшості українців назва цього органу ні про що не говорить. Згідно з постановою про утворення цієї інституції, воно, зокрема, відповідатиме за проведення кадрових конкурсів й атестації закладів культури, рекомендуватиме зміни до наказів Мінкульту. Окрім того, проводитиме моніторинг якості освітньої діяльності закладів спеціалізованої мистецької освіти, що належать до сфери управління Держмистецтв. Окрім того, воно має формувати єдиний банк гастрольних заходів, що проводяться в Україні, а також організовувати державні фестивалі, концерти, аукціони і виставки.

    В інтерв’ю «Главкому» Галина Григоренко розповіла, куди підуть 9 млн грн, виділених у цьому році агентству. Вона також озвучила визнала катастрофічну ситуацію, у якій в останні пів року опинились незалежні митці, які не фінансуються державою. 

    Пані Галино, як здійснюється розподіл сфер і напрямків діяльності між Держагентством і безпосередньо Мінкультом?

    Держагентство було створене постановою Кабміну ще у грудні 2019 року. Але фактична діяльність розпочалася лише в червні. У січні був конкурс на посаду керівника агентства, у лютому він завершився. У березні я приступила до виконання обов’язків, але потім зміна уряду, карантин, деякі інші пертурбації. На деякий час дія положення про створення Держагентства була призупинена. Всю весну була лише я і агентство як юридична особа. Не було ані затвердженого кошторису, ані штату. Ми були лише на папері. Наприкінці травня вийшла постанова про перейменування Держагентства з питань мистецтва на Держагентства з питань мистецтв і мистецької освіти. З того часу ми продовжили реєстрацію у різних держорганах, набирати штат, затверджувати кошторис. Ми займаємося реалізацією політики у сфері мистецтв і мистецької освіти і внесенням пропозицій щодо її формування. Міністерство формує правила гри на мистецькому ринку. А ми є посередниками між авторами цього поля, тобто між митцями і органом, який формує політику.  

    В чому полягала ця робота до останнього часу враховуючи, що через карантинні обмеження багато закладів культури не працювали, деякі не працюють і зараз?

    Зараз ми тільки в процесі становлення. Нині ще не завершений процес розмежування повноважень. З приходом нового міністра ми відпрацьовуємо стратегію того, як все це виглядатиме. З понеділка, 14 вересня у Києві «помаранчева» карантинна зона. Про це ми інформуємо заклади культури, надаємо методичні рекомендації, що і як їм робити, якщо працювати, то як.

    «Незалежний сектор втратив будь-яку можливість для існування»

    Цього року було суттєво зменшено видатки на культуру. Яке фінансування має отримати ваша агенція, скільки передбачено?

    Якщо я не помиляюся, до кінця року це 9 млн грн. Це публічна інформація. Наш штат – 61 особа. У нас поки що немає приміщення, бо в тому, яке має бути, триває ремонт.

    Чи не забагато грошей для структури, яка ще не почала повноцінно працювати?

    Для структури, яка тільки починає працювати треба купити меблі, якусь оргтехніку, створити системи документообігу. Все це тільки починаємо розгортати. Здебільшого ці гроші – це зарплатня. Якщо ви порівняєте суто арифметично штатну кількість, допустимо, з Міністерством оборони, чи МВС і порівняєте з нашими цифрами, то побачите, що це зовсім небагато.

    Театр імені Івана Франка, наприклад, відклав початок театрального сезону на два тижні. Які напрямки у сфері культури найбільше постраждали від коронавірусу і карантину?

    Я скоріше розділила би не за напрямками мистецтв, а за формами власності. Якщо ми говоримо про незалежний культурний сектор, який не фінансується з державного бюджету, то заклади цього сектору постраждали найбільше. Тому що вони не отримували підтримки з державного бюджету, постійної дотації. Такі заклади як Національна філармонія, Національний будинок органної музики, заклади спеціалізованої мистецької освіти у період карантину, навіть якщо вони зовсім не працювали, отримують на період простою підтримку з держбюджету. А незалежний сектор втратив будь-яку можливість для існування. Тільки зараз 1 млрд грн виділено на підтримку галузі культури (на початку липня уряд виділив 1 млрд грн для культури і креативних індустрій в тому числі задля компенсацій на період карантину). Різні інституції мають можливість подаватися на отримання грантів через Український культурний фонд (УКФ), кіновидавці, наприклад, через Український інститут книги, кіновиробники через Держкіно.


    Повні зали тепер лише сняться нашим театрам. На фото - глядацька зала театру Франка у столиці
    Повні зали тепер лише сняться нашим театрам. На фото – глядацька зала театру Франка у столиці

    Які перспективи розвитку проєктного театру ви бачити, яким є і має бути співвідношення з репертуарним театром?

    Здебільшого наші державні і комунальні театри є репертуарними. В один момент усе змінити і створити з них проєктні неможливо. Адже це інакша система підготовки нових постановок, система взаємодії зі слухачем, система взаємодії в середині фахового середовища між актором, продюсером, директором театру. На мою думку, нам потрібно будувати нову систему взаємодії. Нині у нас театри у скрутному становищі, вони вимушені виживати в умовах, у яких вони є, держава їм дає кошти на зарплатню. Є недержавний сектор, який також має спроможність і таланти для того, щоби створювати якісь постановки. Але від держави вони не мають жодної копійки. Тільки можлива грантова підтримка через Український культурний фонд. Потрібно думати, як надати рівні права для отримання певного роду державної підтримки, наприклад, на створення нових постановок. Це для того, аби всі талановиті люди могли подати заявку і через експертну оцінку отримати підтримку від держави.

    Чи будуть реалізовані інші форми грантової підтримки мистецьких проєктів, окрім як через Український культурний фонд?

    Іншого інструменту, як держава може незалежним митцям гарантовано допомогти, нема… Ми працюємо з державним сектором, у нього проблема в тому, як подаватися на гранти. Держсектор не звик писати заявки на гранти, то ми даємо методичні рекомендації, роз’яснення.

    То що тоді робити незалежним проєктам, як вижити?

    Є міжнародні грантові проєкти, наприклад House of Europe. Є також гранти Українського інституту, який здійснює культурну дипломатію. Але не можу сказати, що грантів багато. Наші організації вміють не так швидко складати гарні грантові заявки, як того хотілося би. З іншого боку, вони не можуть подавати без участі  з європейськими інституціями, адже мають це робити спільно з ними. Але, на жаль, на час карантину вони не можуть їздити одне до одного на конференції, встановлювати зв’язки. Тому для незалежного сектору зараз найскладніші часи з початку 1990 років.

    «Треба припинити роздавання статусу «Національний»

    Яка кількість незалежних проєктів може зникнути з культурної карти наступного року через скрутну ситуацію?

    За кведами у нас є креативні і культурні індустрії. Від 600 тис. до 1 млн осіб зайняті у цій сфері. Я знаю, що державний сектор фінансується на близько 5 млрд грн. Уряд вкладає в наші театри, оркестри, музеї, бібліотеки. Є інвестиції ще на місцевому рівні. Сказати, що додаткові 3-5 млрд гривень нам покращать життя, не скаже ніхто. Навіть статистично немає зараз обліку того, скільки їх (незалежних юридичних і фізичних осіб, які виготовляють культурний продукт), скільки їм потрібно коштів для виживання, скільки потрібно їм для того, аби наступного року вони не пішли працювати таксистами чи розвантажувати вагони.

    Нині багатьом регіональним закладам культури присвоюють статус «Національний». Серед останніх прикладів – Сумський театр. Ваше ставлення до цього?

    Моя позиція: треба припинити роздавання цього статусу. Згідно із діючими законами, може бути не більше, ніж три заклади з таким статусом: три театри, три оркестри тощо. У будь-якому випадку зараз, обходячи різними шляхами норми закону, заклади все одно намагаються отримати подібний статус для того, щоби отримати підвищення зарплати для своїх працівників. Адже основна проблема – низькі зарплати у сфері культури. Якщо ми змінимо цю історію, тобто залишимо статус Національний лише як ознаку визнання, а не як шлях до підвищення зарплати, це змінить і попит на отримання цього статусу… Мої рекомендації міністрові полягатимуть в тому, аби реформувати цю систему, починаючи від роздачі звань Заслужених і Народних артистів, закінчуючи званням Національний.

    Нещодавно відбувся «Гогольфест». У мистецькому поїзді учасники фестивалю не дотримувалися карантинних обмежень. Чи означає це, що фестиваль, де зафіксовані подібні порушення, не зможе отримати, наприклад, фінансову підтримку від держави наступного року?

    Ані за організаторів, ані за фінансування цієї події відповідати не можу. Ми як агентство до цього жодного стосунку не маємо. Дотримання карантинних вимог – повністю на організаторах події. Якщо є якісь порушення, вони мають відповідати за це. Розумію, що в умовах карантину люди спраглі, щоби отримувати інформативний продукт не з екрану телевізора, а наживо. В Одесі нещодавно відбувся фестиваль Odesa Classics у дуже складних умовах… Я однозначно розумію, що «живі» події неможливо замінити онлайн-форматом. Треба думати про шляхи і інструменти, яким чином в умовах карантину працювати… Нині триває підготовка до Kyiv music fest, до якої ми долучені. Ми одразу сказали, що прибираємо з фестивалю майже всі оффлайнові події, які планувалися, і переводимо максимально в онлайн, зважаючи на помаранчеву карантинну зону, у якій перебуває Київ. Наприклад, дитяча музична конференція цього фестивалю пройде повністю у Zoom.

    Що робити з людьми, які легковажно до цього ставляться (до обмежень), думаючи, що ніхто цього не помітить? Тут винятково їхня відповідальність. Міністерство культури і держава не має фінансувати такі заходи. От і все.

    За якими критеріями ви визначатимете пріоритетність підтримки фестивалів наступного року?

    Підтримувати ті заходи, які були засновані міністерством. У нас є Український культурний фонд, так що всі на конкурентних прозорих засадах мають подавати свої заявки, доводити кращість свого продукту і отримувати фінансування.

    У скільки обійшлася підготовка Kyiv music fest?

    Співфінансування іде з Національною спілкою композиторів. Загалом там більше 1 млн гривень. Це великий фестиваль: декілька днів концертів.

    Цьогоріч видатки на культуру впали з 8,2 млрд грн до 4,7 млрд грн. Якої суми буде достатньо, аби реалізувати проєкти, заплановані на наступний рік?

    Видатки на культуру у бюджеті країни складають менше 1%. Місцеві бюджети, буває, трохи більше передбачають у відсотках на бібліотеки, театри тощо. В цілому цей рівень дуже низький. Досліджень у сфері культури дуже мало. Зараз навіть не можу сказати, скільки рядовий українець витрачає на культурні послуги. Ми виходимо з уявлень того, що споживачу культурних послуг не вистачає. І потім, виходячи з цього плануємо, якого продукту більше йому запропонувати, яким чином популяризувати відвідування культурних заходів. Ми знаємо, що 50% людей узагалі жодні культурні заходи не відвідують, не споживають культурний продукт.

    «Міністр Ткаченко прийшов з ТБ і орієнтується на збільшення аудиторії»


    Міністр культури Олександр Ткаченко
    Міністр культури Олександр Ткаченко

    Ви очолили Агентство за міністра Володимира Бородянського. Чи вважаєте себе членом команди нового глави відомства Олександра Ткаченка? Як складаються ваші робочі взаємини?

    Нормальні взаємини, ніяких проблем немає… Щодо бачення розвитку, то вони мають бути різними, це нормально.

    То ви вже людина команди Ткаченка?

    Я себе вважаю людиною, яка працює на користь громадян України. Питання не в тому, з яким міністром я працюю, а в тому, що я роблю і для чого. Моя мотивація приходу на цю посаду не пов’язана з жодним із міністрів.

    В чому саме у вас різні бачення з міністром Ткаченком?

    Я прийшла з незалежного оперного сектору Open Opera Ukraine. Маю певне бачення, що відбувається в класичній музиці. Міністр прийшов з телебачення, там у нього найвищі експертизи. Він приносить якісь свої знання, розуміння того, як має виглядати культурний продукт. Оскільки телебачення – це більш масовий продукт, тому міністр орієнтується на збільшення аудиторії. Я зосереджуюся на якості. Для мене дуже важливо, що отримує наш глядач, споживач продукту.

    Михайло Глуховський, «Главком»


    Якщо ви знайшли помилку в тексті, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

    НАЙПОПУЛЯРНІШЕ

    Про використання cookies: Продовжуючи переглядати glavcom.ua ви підтверджуєте, що ознайомилися з Правилами користування сайтом і погоджуєтеся на використання файлів cookies Згоден   Про файли cookies