Ембарго на нафту та визнання «ЛДНР», що далі?
Нема сумнівів, новообраний президент України, особливо якщо ним стане малодосвідчений в геополітичних нетрях Володимир Зеленський, в перші ж тижні свого владарювання неминуче зіштовхнеться з тиском північного сусіда. Причому певні сигнали з Кремля вже надходять. У четвер, 18 квітня, російський прем’єр Дмитро Медведєв несподівано оголосив про заборону експорту нафти та нафтопродуктів до України з 1 червня. Крім того Росія встановила заборону на ввезення деякої української продукції машинобудування, легкої промисловості та металообробки, якої за минулий рік було продано на суму майже $250 млн.
За даними Державної фіскальної служби, минулого року Росія займала друге місце серед постачальників нафтопродуктів в Україну після Білорусі за обсягами імпорту в грошовому виразі. Імпорт з Білорусі становив $2,11 млрд (38,1%), з Росії – $2,07 млрд (37,3%). Далі з великим відставанням йшла Литва з $570,5 млн (10,3%). З інших країн за рік було імпортовано нафтопродуктів на $787,3 млн. Ба більше, попри мантри українського керівництва про «остаточне прощавай», Україна тільки нарощувала імпорт російського палива. Можна було б розраховувати, що російський ресурс вдасться замістити білоруським, але в умовах «нафтової війни» Москви та Мінська і скорочення поставок російської нафти до Білорусі, до цієї перспективи тепер треба ставитись обережно.
Коломойський – in, Росія – out?
Формально Кремль пояснює свій крок нещодавнім розширенням санкцій на російські товари Україною, зокрема, під загрозою опинився імпорт російських скляних банок. Проте очевидно, що відповідь не є адекватною. Санкційні війни між Москвою та Києвом тривають вже кілька років, але про масштабне ембарго на поставку нафтопродуктів чомусь заговорили за кілька днів до президентських виборів. Причому Медведєв залишив кілька лазівок – окрім того, що заборона набирає сили лише з червня, саме тоді новий президент набуде повноважень, запроваджуються «окремі дозволи» для продукції паливо-енергетичного комплексу (зокрема, вугілля), яку можна буде поставляти до України. Такі дозволи видаватиме міністерство економічного розвитку РФ.
Очевидно, ми маємо справу з політичним рішенням, яке, до того ж, для самої Росії є економічно невигідним. Переведення паливного питання у такий ручний режим – це відвертий натяк: до червня Кремль буде придивлятися до політики нового президента і вирішувати спровоковану паливну кризу в залежності від поведінки глави української держави. Зокрема, можуть бути висунуті прямі вимоги не вичавлювати з паливного ринку та інших процесів кума Путіна Віктора Медведчука, у якого якраз і не буде проблем з отриманням вище згаданих «окремих дозволів». Власне, в такій тактиці нинішнього російського керівництва нема нічого неочікуваного – нового президента України будуть брати на «слабо».
Втім експерт з енергетичних питань Сергій Куюн не бачить великої загрози від російського ультиматуму. Він впевнений: Україна в змозі себе забезпечити нафтопродуктами і без Росії. «На сьогодні основні російські позиції – це зріджений газ (біля 30% ринку) та дизельне паливо (біля 40%). Ці обсяги можна запросто купити на інших ринках – в Білорусі, у якої попри все ще є потенціал для збільшення поставок в Україну, Литві, Польщі, на морі. Це буде дорожче десь на гривні півтори за літр в середньорічному обчисленні. До того ж, можна дозавантажити Кременчуцький НПЗ, що стимулюватиме нашу нафтопереробку. Тобто росіяни тільки посилюють позиції Ігоря Коломойського, який є власником цього заводу», - пояснює експерт ринку.
«Торгівля» паспортами
Ще один вектор, по якому Кремль буде тиснути на українську владу після виборів – епопея з роздачею російських паспортів мешканцям окупованої території Донбасу. Чутки про це закидаються в інформпростір вже давно, їх відслідковувала і українська розвідка. І от перед другим туром виборів в Україні цю інформацію почала розганяти відносно пристойна російська преса («Комерсант» та РБК), яка часто використовується для подібних офіційних «зливів». Джерела цих видань не приховують: сценарій паспортизації – це елемент майбутніх торгів з Києвом щодо майбутнього Донбасу. Мовляв, якщо новий президент в свій «медовий місяць» не розпочне ці перемовини, то далі буде вже пізно.
Власне, російські офіційні особи вже не приховують, що відповідний указ Володимир Путін може підписати одразу після другого туру українських виборів. «Якщо тільки не виникне якась політична доцільність ще трохи потягнути і придивитися, як поводить себе новий український президент, якщо він таки з'явиться, що зробить або не зробить в плані врегулювання ситуації на сході України», – зауважив керівник комітету Держдуми у справах СНД Леонід Калашников. Про те, що Кремль змінює свої позиції на Донбасі, свідчить і заміна начальника управління президента РФ з прикордонного співробітництва Олега Говоруна на Олексія Філатова, який раніше курував відносини Росії з Південною Осетією, а на посаді заступника начальника управління був перекинутий на український напрямок.
Поки до кінця незрозуміло, як саме буде виглядати процедура паспортизації. Відомо тільки, що певним категоріям громадян оформлювати російські паспорти будуть на місці, а іншим для цього доведеться таки проїхатись у сусідню Ростовську область. Але це вже деталі.
Координатор групи «Інформаційний спротив» Дмитро Тимчук нагадує, що історія з роздачею паспортів з двоголовим орлом почалася ще восени минулого року, коли Зеленським-президентом ще і не пахло. «Це така кістка з барського столу, аби дати зрозуміти людям на окупованій території, що вони не покинуті і їм є місце в орбіті Кремля», – пояснює він.
Володимир Зеленський вже заявляв, що не збирається вести перемовини з представниками «республік», чого вимагає Москва, і збирається повертати прихильність людей з окупованих територій «м’якою силою» та інформаційним впливом. Але чи буде у нього час на це, якщо там почнуть роздавати паспорти з трикоролом вже в травні? І чи висловить Путін бажання про щось домовлятися з новим президентом під наглядом «дорослих» західних партнерів, чого так бажає Зеленський?
Офіційне «зросійщення» мешканців окупованих територій фактично ставить хрест на й так мертвому Мінському процесі, якому, як повторюють всі сторони, «нема альтернативи». Тож новому президенту, хто б ним не став, доведеться починати свою каденцію з головоломок, автори яких за кремлівською стіною ніяк не стомляться.
Павло Вуєць, «Главком»
Коментарі — 0