В Україні досі немає закону і про Малий Державний герб, і навіть про Державний прапор
У день Конституції Володимир Зеленський анонсував, що до Дня Незалежності Україна нарешті отримає великий Державний Герб. Після чого вніс на розгляд Верховної Ради як невідкладний проєкт закону. Планується, що доповідатиме законопроєкт під час його розгляду на пленарному засіданні перший президент України Леонід Кравчук (наразі він перебуває в лікарні після операції на серці).
«…Всі ці роки існує тільки одне незакрите питання. Єдиний державний символ, який прямо передбачений Конституцією і якого досі не існує. Це Великий герб України. За ці роки було багато різних конкурсів, суперечок, сварок, думок і різних бачень. Це нормально, це демократія. Я гадаю, що у рік 30-ліття незалежності і 25-ліття Конституції потрібно в цьому питанні нарешті поставити крапку», – зазначив Зеленський.
Наразі на сайті парламенту справді такий проєкт закону зареєстровано, проте пояснювальної записки, у якій би обґрунтовувалась необхідність його ухвалення, немає – принаймні, поки що.
То чи дійсно потрібно «закривати» це питання, чи і нинішнього Тризубу достатньо, який виконував цю функцію 25 років?
З чого все починалось
Незважаючи на те, що наявність великого герба прописана у 20-й статті Конституції, фактичного його досі не існує – принаймні, офіційно не було затверджено. Взагалі ж спроби запровадження великого державного герба в Україні тривають з початку ХХ століття.
В історичних джерелах описана зустріч Михайла Грушевським з геральдистами. Обговорювались різні варіанти: і ідея взяти герб Гетьманщини без змін, і «золоті звізди на синім тлі, по числу земель Нової України», і Галицький лев, і Архангел Михаїл, і золота буква У. Сам Грушевський пропонував зробити основним символом золотий плуг на синьому тлі, як символ «творчої праці, мирної праці». Зустріч закінчилася нічим.
У листопаді минулого року Державне агентство з питань мистецтв та мистецької освіти підбило підсумки конкурсу на найкращий ескіз Великого державного герба. Найкращою з-поміж 112-ти претендентів була визнана робота Олексія Кохана, він також є співавтором Малого герба. Переможця обирало журі, до якого входили фахівці з геральдики, історії, юриспруденції та мистецтвознавства.
«Ескіз-переможець містить обов'язкові елементи для великого Державного Герба, зокрема: герб Війська Запорозького, воїна-козака, лицаря з мушкетом та знак Княжої держави Володимира Великого, тобто малий Державний герб», – описав його міністр культури Олександр Ткаченко.
Однак президент запропонував проголосувати не за цей герб, а… за інший. Так, екснардеп Ігор Мосійчук стверджує, Зеленський вніс на розгляд парламенту проект великого Державного Герба авторського колектива під керівництвом Юрія Савчука, який зайняв у тому конкурсі останнє (!!!) місце.
«Те, що президент вніс саме цей проект стало наслідком абсолютно корумпованого конкурса на великий Державний Герб України під керівництвом Андрія Гречила який визначив переможцем проект Олексія Кохана, в розробці якого він сам брав безпосередню участь», – зазначає колишній парламентар.
Тарас Марусик, журналіст, громадсько-політичний діяч, який з вересня 1990-го року працював головним консультантом у Комітеті з питань культури (яке тоді очолював нардеп Лесь Танюк), у коментарі «Главкому» нагадав про історичні обставини, під час яких ухвалювався пункт у Конституції щодо великого герба.
«До 1996-го наша держава не мала власного Основного Закону, а жила за Конституцією УРСР. У парламенті першого скликання (1990-1994 рр.) була така комуно-соціалістична більшість «239», тож могли проголосувати будь-яке рішення. Але була й активна меншість депутатів, яких називали національними демократами (це дисиденти, вихідці з літературно-мистецьких кіл). Самі вони не могли б ухвалити жодного рішення, але коли окремі «червоні директори» зрозуміли, що їм теж пора відрізати московську пуповину і не ділитися з Москвою, вони почали підтримувати нацдемів», – пояснює він.
За словами Марусика, вже з 1990 року Комітет з питань культури ВРУ почав одержувати дуже багато листів з пропозиціями ухвалення тризуба як герба України від княжих часів. Врахуйте: це був час, коли Україна щойно-щойно починала своє незалежне життя. Депутати-комуністи не були готові прийняти Тризуб. За радянських часів тризуб був такою собі «лякалкою» для населення, у періодиці мелькали карикатури, на яких тризубами проколювали, як вилами.
«У 1992 році вийшла постанова Верховної Ради про Малий герб. Тоді вдалося переконати більшість, що зараз для бюрократичного функціонування держави необхідна символіка незалежної держави і поки що ним може бути тризуб як малий герб, а великий затверджуватиметься пізніше, з різними додатками», – веде далі експерт.
Марусик нагадує, що до питання герба парламент повернувся під час ухвалення першої Конституції незалежної держави в 1996 році. «Геральдисти тоді визначилися, що достатньо одного герба, але у знамениту конституційну ніч після довгих суперечок у тексті знову з’явився запис про Великий і Малий герби», – коментує він.
Несвоєчасний крок
Тарас Марусик зауважує: Конституцію треба виконувати, але, на його думку, внесення президентом законопроєкту про великий Державний Герб України як невідкладного, є несвоєчасним.
«Ідея ця сама по собі погана. Великі герби фактично характерні для неунітарних держав, тому там є різні елементи. На жаль, Україна досі не визнала себе правонаступницею УНР, герб якої є самодостатнім й опрацьованим за геральдичними канонами. Маємо чимало інших нагальних і невідкладних питань», – зазначає він.
За словами експерта, у зв’язку з російською агргесією й окупацією частини української території на Україну чекають серйозні зміни до Конституції – наприклад, щодо кримськотатарської автономії. «Можливо, треба було трохи почекати, просто затягти час, адже чимало істориків і спеціалістів із символіки вважають, що Малий герб був би самодостатнім», – підкреслює Марусик.
«Крім того, певних змін у перспективі потребуватиме, можливо, і ст. 10 Конституції, яка теж стала компромісом і результатом великих сварок. Тоді, щоб здобути необхідні голоси, запровадили автономний статус Криму в унітарній державі. Був такий собі пакетний бартер: даєте голоси за автономію півострова, будуть голоси за статус української мови як єдиної державної. Саме через велику кількість компромісів середини 1990-х нині текст Конституції викликає дискусії, і вона ще довго буде нам «відгукуватись», – резюмує експерт.
Стаття 10. Державною мовою в Україні є українська мова.
Держава забезпечує всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України. В Україні гарантується вільний розвиток, використання і захист російської, інших мов національних меншин України. Держава сприяє вивченню мов міжнародного спілкування. Застосування мов в Україні гарантується Конституцією України та визначається законом.
Народний депутат від «Європейської солідарності», історик, ексголова Інституту Національної пам’яті Володимир В’ятрович більш категоричний у своїх оцінках ініціативи Зеленського.
«Кожен, хто знає історію ухвалення Конституції, розуміє, чому в ній з’явилася згадка про так званий Великий Герб. Лише тому, що комуністи - в той час найбільша фракція Ради – без цієї згадки навідріз відмовлялися голосувати за тризуб. Але нікому, крім комуністів, не спадало на думку всерйоз просувати ідею Великого Герба, адже ми не імперія і не федерація».
Тризуб Володимира Великого - це наш самодостатній герб, символ нашої тяглості від Київської Русі, боротьби за українську державність у часи української революції і впродовж усього ХХ століття… Ми отримали від предків наш гімн, прапор і герб. І маємо не переписувати, перевертати чи домальовувати їх, а берегти, шанувати і передати наступним поколінням.
Геральдист Андрій Гречило переконаний: «Сенсу в затверджені Великого герба дійсно немає. Час, коли це можна було зробити безболісно, вже минув. Існуюча символіка сприйнята країною й себе виправдала».
Записали? Виконуйте!
У свою чергу заслужений юрист України, ексзаступник глави Центрвиборчкому Андрій Магера висловлює протилежну думку: закон про Великий герб потрібен, причому терміново.
«Зверніть увагу: сферами застосування великого державного герба буде та, яку визначить закон. Вона може бути дуже вузькою – наприклад, вивіски вищих інститутів влади, і все. Щодо решти випадків може застосовуватися виключно малий державний герб України. Я не розумію, навіщи робити з мухи слона. Якщо цей момент записаний у Конституції – його потрібно виконати», – зазначив він у коментарі «Главкому».
Магера переконаний: якщо керуватися логікою «доцільності» щодо виконання законів, то можна відкрити скриньку Пандори. «Чим ігнорування Великого герба відрізнятиметься, наприклад, від ініціативи депутатів монобільшості стосовно української мови на телебаченні? Я вважаю недоцільними радше розмови про те, що Великий Державний герб – це компроміс із комуністами. У мене питання: а приймати з рук комуністів Незалежність соромно не було?», – зазначає він.
Експерт переконаний: у Великому гербі немає жодної небезпеки для держави. Він підкреслює, що це не українське ноу-хау, у світі є чимало прикладів існування великих гербів.
«Принагідно хочу нагадати, що у України досі немає закону про Малий Державний герб, є лише постанова парламенту, підзаконний акт. У нас досі немає закону про Державний прапор –- теж лише постанова, підзаконний акт», – додав Магера.
* * *
Виходячи з різності думок, можна констатувати, що тема, яку підняв Зеленський, знову викличе величезну дискусію. І це ще не дійшли до «смакового» обговорення кожної деталі ескізу! А там є, про що поговорити…
Наталія Сокирчук, «Главком»
Коментарі — 0