Анатолій Матіос: Я добровільно пішов на поліграф! Хто ще з керівників мого рівня це зробив?

Анатолій Матіос —  фігура досить неоднозначна. Його ніяк не можна назвати улюбленцем громадського сектора. Скоріше, навпаки. Його порівнюють з Луї де Фюнесом чи совою (з останньої він зробив «фішку» - тепер хвалиться татуюванням ). Утім, навіть недоброзичливці визнають, що він - ефективний. А ще живий і експресивний, чим досить сильно вирізняється на тлі сірого чиновницького загалу.

В інтерв’ю «Главкому» головний військовий прокурор розповів, що змусило його добровільно пройти поліграф, що зараз відбувається з українськими активами колишнього глави «Мінздоху» Клименка, навіщо Генеральна прокуратура купила чотири промислові ксерокси та чому він так не любить депутатів Лещенка та Найєма.  

Анатолію Васильовичу, за генерального прокурора Яреми ви були таким непомітним, а потім вас як підмінили. За Шокіна розквітли, стали медійною фігурою.

А ви знаєте, скільки Ярема був на посаді? 

Десь дев’ять місяців, якщо не помиляюсь.

Ну, так я народився за цей час. Це жарт! (усміхається)  Ви не пригадуєте, коли я став заступником Генерального прокурора?

Здається, червень 2014 року.

Тоді у нас на сході почалася не то що «дупа», а Везувій. Я до листопада-місяця не вилазив з АТО. У мене були тижні, коли я з Києва по чотири рази вилітав у вертольоті полями зупиняти вояків, що «драпали». При цьому я встигнув вночі написати закон про військову прокуратуру, пролобіювати його. І 24 серпня 2014 року постала військова прокуратура, в якій за штатом було 109 осіб.

28 серпня 29 прокурорів поїхали розслідувати Іловайськ, збирати останки по лісах. Там ми пройшли глибину всіх глибин. Перелякані війська, недовіра до військових прокурорів, яка виникла миттєво за допомогою пропаганди «з того боку» і була підхоплена боягузами з цього…
Сидіти в телевізорі — це не мішки носити. А на той момент я носив мішки з великою бідою і з великим лайном. Я точно знаю, які процеси зупинив та точно знаю, на що я вплинув.

Про Іловайськ. Виходять так, що в загибелі наших хлопців винен тільки Путін і більш ніхто?

Я думав, як мені донести до суспільства, що я зробив зі своїми колегами роботу професійно, якісно і законно. І придумав... Пішов до Юрія Віталійовича і кажу: «Ви у нас трибун? Трибун! У вас же є політична вага? Є! Вам довіряє суспільство? Довіряє! Підіть у Верховну Раду і запропонуйте тим народним обранцям, які обтяжені правами і депутатською недоторканністю, ознайомитися з матеріалами».

Кожен народний депутат має допуск до державної таємниці. Він чи вона, маючи клепку в голові, може без розголошення військової таємниці донести свої судження про цю трагедію до суспільства. Але ж тільки п’ять осіб (нардепи Андрій Тетерук, Іван Вінник, Ірина Фріз, Тетяна Чорновол, Єгор Соболєв, - «Главком») ознайомилися. Я можу сказати лише одне: війни без втрат не буває. Це трагедія. І це, на жаль, так і є.

Головний військовий прокурор Анатолій Матіос

«Дзвінок президенту я робив один раз за три роки перебування на посаді»

Ви є одним з фаворитів на посаду директора Державного бюро розслідувань. Що зараз відбувається з конкурсом? Виглядає так, що все заглухло. Чи немає у вас відчуття, цей проект вирішили поховати, не зважаючи на закон? Коли вже нарешті конкурсантів почнуть перевіряти на поліграфі?

Я вдячний Кабінету міністрів, що він прийняв положення про проходження поліграфа. І я не розумію тяганини, яка іде виключно з боку комісії: вона повинна на своєму засіданні ухвалити дату та порядок проходження (три чи дві особи в день). Не розумію... але здогадуюсь чому.
Також треба визначитися, хто буде проводити поліграф. Є дві великі різниці: робити це особі цивільній чи діючим працівникам правоохоронних органів, які мають допуск до державної таємниці. Це перше.

По-друге, відповідно до українського законодавства, поліграф має бути на сертифікованому обладнані, яке не завезено контрабандно в Україну.

І нарешті, в цій затримці немає вини ані виконавчої, ані законодавчої влади, а є лише відповідальність комісії. Вже пройшло дев’ять місяців, а вона досі не спромоглася розродитися результатом.

Але ж ніхто не розуміє, що відбувається з конкурсом і в чому причина такого зволікання?

Я також не розумію. Але я не маю часу в це занурюватись. Я вже проходив поліграф у липні цього року. Екс-податківці часів Клименка, яких ми підозрюємо і притягнемо до відповідальності, через різні «зливні бачки» розповсюдили купу різних анекдотичних нісенітниць. Тоді генпрокурор запропонував мені і слідчій групі, яка розслідує справу екс-податківців, добровільно пройти поліграф. І ми це зробили в департаменті контррозвідки СБУ. Тривало це п’ять годин.

Усі висновки зберігаються і доведені до генерального прокурора. Все це шельмування й інсинуації закінчилися пшиком.

Я пішов на це. І хочу спитатися: хто ще з керівників мого рівня проходив поліграф? Добровільно! У зв’язку з необґрунтованим звинуваченнями! Ніхто! Ані Холодницький, ані керівник НАБУ, ані інші заступники правоохоронних органів не проходили.

Але повернімося до комісії. Ви підтримуєте з ними контакт?

Я перебуваю в системному листуванні з комісією. І отримую не зовсім вчасні відповіді на мої законні вимоги роз’яснити певні положення або надати відповідні копії документів. Я збираю ці документи і не виключаю, що за певних обставин можу звернутися до суду.

Є такі чутки, що начебто Петро Олексійович не сприймає вас на цій посаді. Ви взагалі зустрічаєтесь з президентом? Чи є між вами контакт?

Я не є приятелем президента, я є його підлеглим. Він є головнокомандувач, я є військовим генералом. Чи маю я можливість звернутися до президента? Звичайно, маю! Є відповідний урядовий зв'язок і відповідна комунікація. Я можу подзвонити в офіс президента і сказати: «Прошу з таких-то питань організувати зустріч з гарантом». Але хочу наголосити, що такий дзвінок я робив один раз за три роки перебування на посаді.

Зазначу, це право кожного мати якісь свої уподобання. І це право президента. Ви можете мені не повірити, але я точно знаю, що рішення приймає виключно комісія. І я сподіваюсь на її об’єктивність.

Власне тема ДБР майже відсутня в ЗМІ. Одна з причин — велика кількість антикорупційних органів, які з’явилися останнім часом. Як, власне, ви оцінюєте їх діяльність?

Я задумуюсь, але не занурююсь в те, до чого не маю відношення. Це перше.
Друге, щоб оцінювати інших, спершу треба спочатку подивитися на себе в дзеркало. По-третє, моє дзеркало свідчить про те, що більш ефективного слідчо-прокурорського органу, ніж військова прокуратура в державі не існує.

От скажіть мені, яке ще правоохоронне відомство відшкодувало державі коштів на суму 341,7 млн гривень? І це не враховуючи коштів Януковича!

Ваш такий явний конфлікт з Горбатюком (начальник управління спеціальних розслідувань ГПУ) не заважає спільній справі?

У мене немає конфлікту. Я досить непогано розуміюсь на правоохоронній діяльності, бо знаю її сегменти, як спереду, так і з тилу. Це абсолютно неефективна людина. От нещодавно він пішов обшуковувати житло колишнього заступника міністра внутрішніх справ Віктора Ратушняка, який вже три роки перебував у розшуку. А зайшов до Ляшка. А ще йшов до Клюєва два з половиною роки.

Таких фактів я можу навести вам багато. Абсолютно недієздатне неефективне слідство. Я називаю речі своїми іменами.  Як це можна три роки готувати якесь подання? Я такого не сприймаю!

Анатолій Матіос

«Генеральна прокуратура купила чотири промислові ксерокси»

Нещодавно в рамках провадження стосовно Клименка (колишній міністр доходів і зборів), яке вам також передали від департаменту Горбатюка, ви обшуковували газету «Вєсті»? Щось знайшли?

Ви журналісти трепетно ставитесь до будь-якої медійного майданчика. Я теж. В мене може бути суб’єктивне приватне враження про цю «ньюспейпу» «Вєсті-Жесті» – так і напишіть, –  але ми прийшли не до журналістів і жодним чином не мали питань до їхньої професійної діяльності. 

Ми зайшли в приміщення компаній «ЮнісонГрупп», яка створена через різні офшорні юрисдикції, щоб поставити перед судом питання про арешт цих приміщень. Ми підозрюємо, що ці приміщення, записані на родичів Клименка, були придбанні на гроші, вкрадені з бюджету.

Але газету «Вєсті» можу навіть «обрадувати»: ми поставили питання про передачу арештованих нами активів до Національного агентства з управління активами (Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів. – «Главком»). І це агентство все майно, яке арештовано, виставляє на управління іншим юридичним особам. Всі кошти від експлуатації цих приміщень підуть в державний бюджет, тобто до стадії вироку держава буде отримувати гроші з того майна, що вкрадене. А це не мало й не багато – 77 елітних квартир, в яких проживають досить небідні люди, серед них близько десяти співробітників дипломатичних представництв.

Через те що Горбатюк довго копирсався зі слідством, Клименко щомісяця отримував з кожної квартири $1,5-2 тис. прибутку. Три поверхи «Гулівера» так само здані в оренду. Тисяча вагонів приносили за нашими підрахунками Клименку в місяць близько $500 тис. Так що не можна було утримувати «ньюспейпу»? Можна!

Можна було весь туалетний папір в України зробити з портретом бородатого чоловіка, який вбив собі в голову, що він обов’язково повернеться в Україну. Він точно повернеться! Але в обійми українського правосуддя. Я дуже стараюсь це робити. Законно! Без будь-якого особистісного ставлення!

Ми всі пам’ятаємо, як гучно на гелікоптерах звозили податківців з усієї країни. Що зараз з їхніми провадженнями? На якому вони етапі?

Це всього лише математика. КПК передбачає обрати запобіжний захід протягом 72 годин. 26 податківців ми затримали і провели обшуки. Їх треба доставити в суд. Для кожного треба чекати на спеціальний потяг, знайти 26 автозаків і 26 машин супроводу. Середня відстань від Києва до тих міст — це 500-600 кілометрів. Ми порахували, що, може, їх звеземо на другу добу. Що після цього включається? Дуже добрий кодекс для затриманих, який дає змогу адвокатам ознайомитися з матеріалами, заявляти клопотання на кожен «пчих». І протягом 72 годин суддя не встигає розглянути запобіжний захід. І ми їх випускаємо! І виходить така собі зрадонька! Матіос поганий! Клименко тішиться!

Що ж ми зробили? Я звернувся до міністра внутрішніх справ, вони виділили гелікоптери. Упродовж 72 годин всім обрали запобіжні заходи.

Скільки це коштувало?

Зверніться до МВС. Вони вам дадуть точні цифри, це з їхніх бюджетів. Ми написали доручення, вони сказали, що це можливо. Запевняю, це не було дорого. Набагато дешевше всіх інших варіантів.

Так на якому етапі зараз це все?

З моменту затримання податківців, а це було 24 травня, пройшло всього-на-всього чотири місяці. Економічне справи — це не п’яний мордобій, коли комусь в пику дали. Тут все набагато складніше. Я сподіваюсь, що ми закінчимо і надамо підозрюваним змогу ознайомитися з справами до Нового року. Я дуже в це вірю. Дуже багато роботи, рутинної юриспруденції, яка нікого не цікавить.

Скажу тільки, що Генпрокуратура вже купила чотири промислові ксерокси. Знаєте, скільки ми виготовили аркушів процесуальних документів?

Скільки?

Більше чотирьох мільйонів. Кожен із підозрюваних має право на п’ять адвокатів. У нас всього у цій справі – 46 підозрюваних. Хтось у розшуку, хтось тут перебуває, хтось заплатив заставу, хтось – під арештом. Кожному ми повинні надавати копію документів. У нас є четверо осіб, які кожен день у респіраторах множать документи для розгляду їх у суді.

Кому це розповідати? Реанімаційному пакету реформ? Так вони панду з пандусом можуть переплутати. Я не бачив жодного з них, хто міг би підготувати процесуальний документ. Єдине, що вміють, — влаштовувати вистави перед дверима Верховної Ради. Я намагаюсь бути коректним і не називаю ніяких прізвищ.

Анатолій Матіос

«Facebook – це для мене віддушина»

Утім, на своїй сторінці у Facebook ви прізвища сміливо називаєте. Ваші пости досить експресивні. От, скажімо, порівняли Мустафу і Лещенка з блохами.

Вони не експресивні, а іронічні. Я просто процитував Вікіпедію, що є такі-то блохи. Я роблю порівняння і аналогії на своїй приватній сторінці в Facebook. Це територія свободи.

Але не всі ваші колеги так вважають. Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів не втомлюється відкривати дисциплінарні провадження стосовно вас. Здається, вже три скарги є.

Я вам більше скажу. Зараз проти мене ідуть два чи три судових процеси, ініційованих «реаніматорами» – ліпше б вже терапевти були. Нічого! Я це переживу?

Facebook – це для мене віддушина, це той чайник, який свистить, коли закипає. І коли я бачу, що мною намагаються керувати невігласи, які нічого не знають, я починаю бузити як громадянин. Але як прокурор я зобов’язаний все це виконувати.

Які наслідки можуть бути для вас? Догана чи позбавлення премії?

Я не можу втручатися в незалежне прокурорське самоврядування. Але точно знаю, що «я не здамся без бою».

А чи не багато уваги ви приділяєте Мустафі Найєму та Сергію Лещенку? Чим вони так вам дошкуляють?

Мені?! Та нічим. Я не люблю людей, які нічого не продукують, крім базікання. Країна невдовзі буде потребувати кардинальних змін еліт — це природна річ. Згадані вами особи точно не мають бути серед них! Є набагато якісніші кадри... але вони поки поза кадром. Тому що ці галасливіші.
От, скажімо, я — Матіос. Комусь я поганий, я роблю помилки, як кожна жива людина, але я чесно працюю і роблю свою справу. Але ж я не тримаюсь, як вош кожуха, за назву фракції. Вийди з фракції, повтори подвиг Фірсова (депутат Єгор Фірсов вийшов з БПП і втратив мандат, - «Главком») і продовжуй вести свою політичну боротьбу. Пиши і заробляй своїми журналістськими уміннями. Будь принциповою людиною! А ми бачимо візантійщину в новій обгортці. Це прикро.

Анатолій Матіос про судову реформу в Україні

«Правоохоронці вже скоро стануть в ступор»

Поговорімо про справу екс-заступника голови «Нафтогазу» Олександра Кацубу. Його звинувачують в розкраданні 500 млн грн. Ці кошти було сплачено «Нафтогазом» підконтрольній фірмі Сергія Курченка. Як так сталося, що він, за угодою, компенсував в бюджет всього лише 100 млн грн. Що це за угода така?

Так, війська прокуратура закінчила розслідування. Але ми передали це в інший цивільний підрозділ, який був менш завантажений. Усе! Після того я нічого не знаю. На той момент Кацуба був арештований. Нами в офіційному порядку в присутності генпрокурора було запропоновано можливість укладення зі слідством угоди.

Я не знаю, які визнавальні свідчення надав Кацуба. Але я вважаю, що такий нелюдський грабунок держави, який вчинили брати Кацуби через структури «Нафтогазу», був однією з головних причин війни, непідписання асоціації з Євросоюзом і тому подібне.

І я сказав і батькові (народний депутат Володимир Кацуба. - «Главком»), і адвокату, і я довів це генпрокурору, що я як старший прокурор в цьому провадженні ніколи не візьму на себе відповідальність і не підпишу з Кацубами угоди про визнання винуватості. Тільки після відшкодування повної суми завданих збитків. На той момент це складало 450 мільйонів.
Що відбулося потім, які він дав свідчення, я не знаю. Я намагаюсь не копирсатися у тому, що не внесено до моєї компетенції.

Як ви взагалі розцінюєте цю практику з угодами?Вона досить нова для нас.

Я не розцінюю, я виконую кодекс.

Декілька років тому було багато розмов, що правоохоронцям дуже важко працювати за теперішнім «КПК Портнова», що його необхідно змінити. Зараз про це практично ніхто не говорить. У цьому вже немає потреби? Правоохоронці вже пристосувалися? 

Немає Кримінального кодексу Портнова. Є кодекс, прийнятий тим чи іншим складом Верховної Ради. З кожним наступним скликанням якість документів Верховної Ради наближається до «фундаментальних засад» - в Україні це називається «плінтус».

Так правоохоронці вже призвичаїлися до цього кодексу?

Правоохоронці вже скоро стануть в ступор від цих нововведень людей без освіти, які причепили до себе лейбл «лідера громадської думки».

Як вам зміни до Закону про прокуратуру? Зокрема, те що немає більше загального нагляду. 

На моє глибоке переконання, ті, хто підписали зміни до Закону про прокуратуру в частині ліквідації певних її функцій, зробили шалену диверсію проти держави. В чому це полягає?

Скажімо, ювенальна юстиція – це захист прав дітей. Раніше прокурор мав право нагляду за дотриманням прав дітей у вигляді забезпечення їх життя і т.п. Він мав можливість перевірити всі заклади, де є діти: садочок, школу і санаторій. Якби це було сьогодні, то, можливо, не сталося б деяких трагедій. А так немає інструменту! Все зруйновано, знищено, ліквідовано. 

Друге, у нас вперше з розвалу Радянського Союзу військовий бюджет склав 5% загального бюджету держави. Ми повіримо, що всі українці є янголами во плоті й не дбають про свій «хуторочок і садок вишневий коло хати», особливо там, де є великі потужні фінансові потоки? Ні! Є можливості і передумови розкрадання? Є! Є такі випадки? Однозначно! Це потребує перевірки? Потребує! Має прокурор право подивитися процедуру фінансового навантаження і освоєння бюджетних коштів, які кожен українець через податки сплачує в державний бюджет? Не має!

Декілька років тому прокуратуру позбавили загального нагляду, коли з’явиться ДБР, прокуратура втратить слідство. Куди взагалі йде прокуратура? В деяких західних країнах прокуратура — це департамент при Мінюсті, який займається виключно державним обвинуваченням у суді. Може, і ми ідемо до цього?

Що може бути, знає тільки Бог. У нашій країні може статися все що завгодно. Часто всупереч волі Бога та розуму.

Уже 20 листопада військова прокуратура не буде мати жодних повноважень. Бо слідство має перейти в ДБР, якого немає ще в зародку.

Я думаю, що до 20 листопада півень дзьобне певну кількість депутатів, вони посоплять і проголосують так, як треба.

Зараз дуже резонансна тема — це антикорупційні суди. В суспільстві іде  жвава дискусія: чи потрібні вони? Цікава ваша думка.

Якщо у нас буде антикорупційний суд, то всі інші, виходить, корупційні. Де ж тоді рівноправність перед законом?

І ще. Треба, щоб хтось хоча б розгорнув Конституцію: має бути суд першої інстанції, а над ним має бути суд апеляційної інстанції. То після антикорупційного суду з незрозумілим територіальним розміщенням, буде нова серія вимог МВФ і забудькуватої на Будапештські гарантії спільноти, що треба робити апеляційний антикорупційний суд? І цей «антиланцюг» займе стільки ж часу, скільки б пішло на справжню реформу судової системи. Ось побачите! 

Зараз в Оболонському суді йде розгляд справи Януковича, але так повільно, що вже громадськість, здається, втратила до цього усіляку цікавість. Коли ви очікуєте хоч якогось пожвавлення? 

Так, суд іде повільно. І слава Богу, що він не йде так інтенсивно, як у справах Юлії Тимошенко і Юрія Луценка. У нас написаний кодекс, який у першу чергу захищає права підозрюваного і арештованого. І дає можливість зловживати правами стороні захисту.

Першому адвокату відмовив клієнт, другому адвокату не вистачило кваліфікації, а останньому бракує часу. Я можу призначити адвоката? Ні! Я можу пришвидшити? Ні! У нас регулярно відбуваються судові засідання? Так! Ми порушили, хоч одну вимогу закону? Ні! Я переконаний, що буде законне рішення суду і я переконаний, що буде достатньо доказів для цього рішення. Докази ми зібрали, я в цьому переконаний. Я знаю одне: воно все буде за законом і було за законом.

Навесні цього року і президент, і генпрокурор повідомили про велику перемогу – до держбюджету надішли кошти Януковича, близько $1,5 млрд. Але чому таке важливе, резонансне рішення ухвалив маленький суд у Краматорську? 

Рішення про передачу справи в Краматорськ було ухвалено генеральним прокурором. Я не мав до цього жодного відношення. До речі, цим провадженням займався «клієнт» НАБУ військовий прокурор пан Кулик. 

Іноді складається враження, що геть усе в цій державі розслідує військова прокуратура. Може, і не треба тоді утримувати цілу ГПУ, а залишити одну військову прокуратуру? Жартую, звичайно. Але, погодьтеся, ви виходите далеко за межі АТО і «ловите рибу» в цивільних «ставках». 

Я додаткової роботи собі не прошу. Право генпрокурора передати у зв’язку з неефективністю розслідування до іншого слідчого органу. Після призначення Юрія Віталійовича Луценка він швидко зрозумів, де є найбільш вузькі місця, де є стагнація розслідування, а де є ефективна робота.

Чого ми такі ефективні? По-перше, ми військові. По-друге, мені вдалося з Божою допомогою і за підтримки всіх генеральних прокурорів сформувати дуже потужну, професійну і молоду команду. Без усяких конкурсів і реформування, природній життєвий відбір. Можеш — працюєш, «ростеш»… Не можеш, тільки балакаєш — звільняєшся і переходиш у «реаніматори». Я за людей дії.

Помітили, що у вас в приймальні немає людей і під час нашої довгої розмови мовчав телефон. Як вам це вдається? 

У мене правильна організація роботи. Я сьогодні пройшов 10 кілометрів з 6.00 до 7.30. Після того був на трьох нарадах. І ми зробили шикарну річ — майже 30 російських компаній позбавили права заробляти гроші для фінансування тероризму. А зараз я даю інтерв’ю чарівній пані з «Главкома», тому в мене сьогодні вдалий день.

Олена Яхно, Станіслав Груздєв (фото), «Главком»