Мер Мелітополя Іван Федоров: Окупанти розстріляли сім’ю фермерів, які працювали у полі

Мелітополь – одне з кількох великих міст (близько 150 тис. населення), яке опинилося в окупації після повномасштабного вторгнення Путіна в Україну. Російські війська зайняли місто вже через тиждень після початку активних бойових дій. Було кілька прильотів снарядів у житлові будинки. Українські війська вирішили не вв’язуватися у вуличні бої і відійшли за місто, в якому розташована військова база. Таке рішення було продиктоване тим, аби вберегти мешканців міста. Самі мелітопольці зустріли окупаційні військ масовими акціями протесту. Велелюдний мітинг зібрався і після захоплення ворогом міського голови Івана Федорова. Через тиждень після викрадення мера окупанти його обміняли на дев’ятьох російських військових. Це був чи не перший обмін між Україною і Росією під час цієї фази війни.

Після звільнення міський голова переїхав до Запоріжжя, де продовжує виконувати свої обов’язки міського голови. Натомість у Мелітополі окупанти продовжують викрадати людей, тероризують місцевих чиновників і активістів, схиляють їх до переходу на бік Росії.

В інтерв’ю «Главкому» міський голова Мелітополя Іван Федоров розповів, чому тепер Україна не бачить масових антиросійських протестів у місті, чи виконується вимога окупантів перевести школи на російську мову і хто насправді очолює місцевих колаборантів.

Іване, нині ви перебуваєте за кордоном. Де саме і з якою метою поїхали?

У середу був в Австрії, раніше у Словаччині, а у четвер перебуваю у Франції. У п’ятницю або суботу повернуся в Україну. Все це за дорученням МЗС і президента для того, щоби боротися з російською пропагандою і доносити до наших європейських партнерів, які сьогодні стають уже повноцінними партнерами, об’єктивну інформацію про те, що відбувається в Україні, окупованих містах, як поводяться окупанти. Зокрема, у Братиславі ми зустрічалися з президентом, прем’єр-міністром, головою парламенту. В Австрії були зустрічі з президентом, главою Національної ради (нижня палата парламенту).

Після вашого звільнення ви вимушено працюєте поза межами Мелітополя. Наскільки важко дистанційно працювати?

Після звільнення я працюю з обласного центру, із Запоріжжя. Дійсно, складно керувати містом, у якому перебувають окупанти, які затримують членів твоєї команди, які погрожують їм, які приходять до людей додому і роблять все, що завгодно. Сьогодні наша мета – робити все можливе, аби у цих умовах забезпечити нормальне життя жителям міста, які там ще залишилися. Я маю на увазі доставку гуманітарних вантажів, евакуацію охочих. Це непросто, навіть досить складно тому, що росіяни блокують гумконвой, не пропускають через блокпости. Це перша мета. Друга – робити усе можливе і неможливе у медійному, дипломатичному полі, щоби перемога до нас прийшла якомога швидше.

Скільки мешканців Мелітополя залишилися у місті станом на зараз?

За моїми оцінками, половина уже виїхали (приблизно 78 тис. людей). Є потреба і бажання інших евакуюватися. Але це неможливо тому, що автобуси з гуманітарною допомогою не можуть доїхати до Мелітополя. На зворотному шляху вони якраз мали забрати людей.

У вас схожа ситуація із сусіднім Херсоном, куди також не вдається доставити гуманітарну допомогу і в той же час активних бойових дій на території міста не відбувається?

У нас трохи складніше, ніж у Херсоні, тому що у Херсоні немає військової бази, а на території Мелітополя є. Тобто на території нашого міста ідуть бойові дії.

Перед тим, як ваз затримати, окупанти намагалися перетягнути вас на свій бік?

Усі охочі могли бачити мої прямі ефіри, які проходили на фоні української символіки. Російські окупанти знали мою принципову позицію і позицію нашої команди, що ми не збираємося співпрацювати, не збираємося працювати на їхніх умовах. Ми навіть з ними не переходили до розмов про те, що саме вони пропонують. Мене мером міста обирали жителі України, мелітопольці. На території Мелітополя присутні російські військові, різного роду структури ФСБ. З жодною їхньою людиною, яка би представлялася, я не мав ніяких розмов. Вони, коли прийшли (затримувати), не представлялися.

Протест мешканців Мелітополя проти російської окупації (фото з відкритих джерел)

Після вашого затримання тисячі людей вийшли на вулиці. Вони вимагали вас звільнити. Дехто лягав під танки, аби не пропустити військову техніку. Як ви відреагували, коли дізналися, що на вашу підтримку вийшло багато людей?

Подумав про те, як захистити жителів Мелітополя від російських окупантів. Бо кожен з тих, хто був на мітингу, потрапив у «розробку» спеціалізованих структур Російської Федерації. Після свого виходу я дізнався, де перебуває наша команда, де перебувають ті, кого ще треба евакуювати з тих, хто потрапив у полон до російських окупантів.

На початку березня у місті проходили регулярні чисельні протести проти окупантів. А зараз повідомлень про це майже немає. Що змінилось?

Ні, вони не припинилися. Просто вони блокують відео (ТБ) та Інтернет.

Скількох людей окупанти утримують в неволі?

29 моїх колег по всій державі зараз в окупантів, це мери міст, це заступники мерів міст, депутати місцевих рад. Зокрема, це голова Мелітопольської районної ради Сергій Прима, начальниця управління освіти Ірину Щербак, яку викрали декілька днів тому, ще декілька активістів.

Хто працює над звільненням цих людей, керівництво міста впливає на цей процес?

Цим займається обласна воєнна адміністрація, а також віцепрем’єр, міністр з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій Ірина Верещук.

Раніше ви говорили про те, що окупанти вимагають, аби школи перейшли на російську мову викладання, впровадили російськомовні програми. Чи перейшли окупанти до реалізації цих планів?

Так, ця вимога залишається. Більше того, 30 березня мені зателефонував директор однієї зі шкіл і сказав, що до нього додому, до його дітей прийшли солдати з автоматами й намагалися його примусити розпочати навчання.

Як він відреагував?

Він радився зі мною що робити.

І що ви сказали людині, до якої прийшли окупанти зі зброєю?

Порадив виїхати з Мелітополя.

По радіо в місті крутять звернення до фермерів із закликом до співпраці з окупаційною владою, обіцяють знижки на паливо і потім доступ на російські ринки. Чи є факти такої співпраці?

Ні, таких фактів не має. Але про це звернення окупантів знаю. Знаю також, що вони розстріляли одну сім’ю фермерів, які працювали у полі.

Чи проводиться зараз посівна у полях поруч з Мелітополем?

Працюють лише ті, у кого були запаси палива та посівного матеріалу. Але це не більше, ніж 20%.

Які найбільші зараз проблеми міста в окупації?

Відсутність продуктів, медикаментів, палива. Три дні не було мобільного зв’язку. Телебачення і радіо перебувають під контролем окупантів. Контроль над ними вони отримали через тиждень після вторгнення до міста.

У Херсонській області були випадки роздачі рублів під виглядом пенсій. Чи є такі випадки у вас?

На території міста немає.

Чи стало для вас несподіванкою, що депутатка міськради Галина Данильченко погодилася на співпрацю з окупантами?

На мій погляд, не стільки вона погодилася, скільки її змусили її ж керівники. Це був не вибір, це був наказ, який вона виконала.

Хто саме наказав?

У неї є керівник, колишній народний депутат Євген Балицький. Ось він її і примусив.

Раніше ви розповідали, що разом із Балицьким ще чотири депутати від «Опоблоку» стали колаборантами. Це всі, хто підтримав Росію, в такому великому місті?

Нині 10 таких «діячів» з міста Мелітополя, це вся їхня компанія.

На місцевих виборах у 2020 році «Опоблок» отримав майже 12%. Тоді ж інша проросійська партія ОПЗЖ отримала 16%. Тобто проросійські партії підтримувала десь чверть мелітопольців. Як війна позначилася на проросійських настроях?

Їх стало ще менше. На мою думку, проросійські настрої у нас – це не більше 10%.

Іван Федоров: У мене є постійна комунікація з Офісом президента

Яку саме підтримку від області місто отримує і якої насамперед потребує? Як ви співпрацюєте з главою воєнної адміністрації Олександром Старухом?

Звичайно, комунікація є постійно. Коли я перебуваю у Запоріжжі, ми працюємо з обласною владою в одній будівлі. Мова про надання гуманітарної допомоги, сприяння в її отриманні, організації гуманітарних коридорів, налагодженні роботи комунальних служб, обленерго, облгазу тощо.

Після вашого звільнення, вам подзвонив президент Володимир Зеленський і висловив підтримку. Чи цікавиться ситуацією у Мелітополі глава держави зараз?

У мене є постійна комунікація з Офісом президента, його ключовими фігурами. Так само є і з президентом, але про це я не можу говорити.

Чи питають вас мелітопольці, коли місто звільнять від окупантів? Що ви їм відповідаєте?

Кожного дня, багато разів на день про це розпитують. Відповідаю так: сподіваюся, що це трапиться впродовж місяця. Якщо силою, то цей процес буде значно довшим, а якщо іти дипломатичним шляхом – буде швидше.

Михайло Глуховський, «Главком»