Натисніть «Подобається», щоб читати
    Glavcom.ua в Facebook

    Я вже читаю Glavcom в Facebook

    Валентин Манько: В оточенні Корбана хотіли, щоб я взяв на себе провину за їхні кримінальні дії

    • Інна Михайлівська
    • Розсилка
    Переможець конкурсу на посаду голови Державної служби у справах ветеранів війни та учасників АТО Валентин Манько - Валентин Манько: В оточенні Корбана хотіли, щоб я взяв на себе провину за їхні кримінальні дії
    Переможець конкурсу на посаду голови Державної служби у справах ветеранів війни та учасників АТО Валентин Манько

    Скандал тижня: переможець конкурсу на посаду голови Державної служби у справах ветеранів коментує звинувачення на свою адресу

    15 січня було оголошено підсумки конкурсу на посаду нового голови Державної служби у справах ветеранів війни та учасників АТО. Переможцем став ветеран АТО, волонтер, голова ГО «Єдиний союз патріотів України» Валентин Манько.

    Майже відразу Манько потрапив під щільний вогонь критики. У мережі та інтернет-виданнях з’явилась низка матеріалів, які ставили під сумнів компетентність переможця та комісії, яка його обрала. Низка ЗМІ поширили інформацію про те, що на Манька в 2014-2015 роках надходили численні скарги з приводу грабежів і віджимів, якими займалася в АТО його група. У результаті проти нього порушили кримінальні справи за розбій, він був оголошений в розшук та перебував у бігах. Зняли його з розшуку невдовзі після того, як Манько уклав угоду зі слідством та дав свідчення проти Геннадія Корбана. Нібито існує листування Манько з соратником Порошенка народним депутатом Ігорем Кононенко, де і обговорювалися деталі цієї угоди. Саме високими покровителями у вищих ешелонах влади і пояснюють його кадровий зліт.

    Водночас, як стверджують представники конкурсної комісії, відбір пройшов абсолютно прозоро, і жодних нарікань щодо його перебігу бути не може. Манько не тільки набрав найвищу кількість балів серед учасників конкурсу, але й запропонував концепцію реформи Держслужби у справах ветеранів, яку комісія сприйняла позитивно.

    Згідно з офіційною біографією Валентин Манько має три вищі освіти, у першій половині 2000-х пробував робити кар’єру чиновника, займався родинним фермерським бізнесом.

    «Я виріс на Дніпропетровщині, у фермерській сім’ї. Наша родина заснувала господарство, об’єднавши власні земельні паї. Засновником нашого сімейного бізнесу була бабуся, але працювали всі у родині. Займались рослинництвом, поступово добирали паї в оренду, і з часом вдалося наше маленьке фермерське господарство, вважаю, досить добре розвинуте – в деякі моменти забезпечували роботою до 500 людей», - розповідає Манько.

    Під час Революції Гідності Валентин вступив до «Правого Сектору», був довіреною особою Дмитра Яроша на президентських виборах 2014 року. Добровольцем пішов на війну, організував і керував групою бійців, які потім увійшли в склад ДУК ПС і Дніпро-1. Брав участь у боях на Сході. Після повернення з фронту організував громадську організацію, яка займається допомогою у лікуванні, реабілітації та соціальній адаптації бійців АТО, які повернулися до мирного життя.

    Свою мотивацію взяти участь у конкурсі Манько пояснює так: «Я на власній шкірі відчув, що таке воювати і повернутися з війни. Хочу, щоб всі, хто захищав Україну на фронті, отримали турботу і увагу від держави. Маю власне бачення і концепцію того, як має працювати Держслужба у справах ветеранів»


    Голова Державної служби у справах ветеранів війни та учасників АТО Валентин Манько
    Валентин Манько

    За яких обставин ви потрапили до лав «Правого сектору», а потім і на війну?

    Як і для багатьох українців, які пішли у 2014 році на фронт добровольцями, для мене все почалося з Революції Гідності. На Майдан потрапив разом з командою земляків з Дніпропетровщини, в основному, ми привозили все необхідне як волонтери. Якраз напередодні моя дружина народила доньку, і тому доводилося постійно курсувати між Києвом та Дніпром. У Дніпрі майданівцям було теж дуже непросто,  довелося разом з побратимами серйозно «повоювати» під Дніпропетровською ОДА з тітушками та «Беркутом».

    Події тоді змінювалися блискавично. Коли стало зрозуміло, що після Криму починається захоплення Донбасу, вирішив йти добровольцем. Все життя займався спортом – кульовою стрільбою, карате та греко-римською боротьбою, тому, в принципі, до бойових дій був підготовлений.

    Мій рідний Васильківський район на Дніпропетровщині поряд з Донецькою областю. Навесні 2014 році сепаратисти вже починали обставлятися блокпостами, і ми з побратимами перші їх почали розганяти. Потім в складі добровольчих батальйонів потрапили в епіцентр боїв, на Донбас.

    Ваше прізвище найчастіше згадувалося у контексті конфлікту з Генадієм Корбаном. Як ви можете прояснити цю історію?

    У 2014 році, як і багато інших заможних людей, Корбан дійсно допомагав добровольчим батальйонам. У той гарячий час особливо ніхто не розбирався, звідки ці гроші та ресурси бралися, бо потреби бойового підрозділу потрібно було забезпечувати негайно.

    Згодом, коли вже щодо Корбана і його оточення почали відкривати кримінальні справи, «рикошетом прилетіло» багатьом учасникам добробатів, зокрема, і мені. Через колишні зв’язки з Корбаном і його командою. Хоча ніякої участі у їхніх кримінальних діях я не брав. Власне, якщо б в мене дійсно були проблеми з законом, мене б не допустили до конкурсу.

    Історія про мою участь у якихось міфічних грабунках, про яку пишуть деякі інтернет-видання, – це суцільна неправда. Абсолютна вигадка. У той час, коли нібито ці події відбувались, я взагалі був на фронті, на самому «передку», і це можуть підтвердити сотні людей. Але тоді відбувався жорсткий конфлікт між владою та Корбаном, частково це відбилося й на мені та моїх побратимах.

    До речі, те, що відбувається зараз, все це обливання мене брудом у ЗМІ, є продовженням тієї історії. Підозрюю, що це особиста помста з боку Корбана та його людей. Адже я тоді вийшов на прес-конференцію, де розповів, чим вони займаються: рейдерські захоплення, викрадення людей, вимагання грошей.

    Що спонукало вас вийти в публічну площину з такими серйозними звинуваченнями?

    Обставини змусили зайняти жорстку позицію. Справа в тому, що в оточенні Корбана хотіли, щоб я взяв на себе провину за їхні кримінальні дії. Звичайно, я не погодився. Чому я маю відповідати за те, чого не робив? Це і стало причиною конфлікту. Я повернувся в Україну з-за кордону, де перебував на реабілітації, та дав свідчення. Після того все ледь не закінчилося трагічно – у подвір'я мого будинку кинули гранату. Дивом ніхто не загинув і не постраждав.

    Чому ви взагалі тоді виїхали з України?

    Все дуже просто. Оскільки на той час в правоохоронних органах ще знаходилося багато людей Корбана, залишатися було дуже ризиковано, і ситуація була зовсім неконтрольована. Як тільки цих людей було звільнено з органів, я повернувся і дав свідчення. Навіть попри гранату у подвір’ї, про це не жалкую.

    Ви вважаєте, що всі ці публікації проти вас – відголоски того конфлікту?

    Знаючи трохи цю політичну кухню, розумію звідки ростуть ноги «чорної кампанії» проти мене. Якщо ви уважно подивитесь, то все це обертається навколо медіа, так званих активістів і організацій, пов’язаних з Віктором Медведчуком. З цього все почалося. А далі ситуацію вирішили використати люди, пов’язані з Корбаном. І він особисто.

    Відносно історії з вашими свідченнями -  у ЗМІ знову згадали про нібито вашу переписку з впливовим нардепом Ігорем Кононенком, який допоміг вам повернутися в Україну в обмін на свідчення.

    Це – фейк. Гарно зроблений, але фейк. Так само цілковита неправда те, що я нібито позичав гроші у сестри Корбана на потреби дружини. Я, звичайно, знав, що, йдучи на посаду, доведеться зустрітися з усією різноманітністю та методами чорного піару. Мене лише дивує безглузде наповнення та бюджети цих атак – гроші вкладають немалі.

    «Я чесно виграв цей конкурс»

    Перейдемо до сьогодення. Чому на конкурсі віддали перевагу саме вам?

    Конкурс влаштований таким чином, що конкурсна комісія не знає, хто саме робить конкретні завдання на перших двох етапах – тести на знання законодавства та ситуативних завданнях. Тому все просто - перемагає той, хто загалом набрав більше балів. Я чесно виграв цей конкурс. І зараз йде визначена законом процедура мого призначення.

    Окрім того, я прийшов з чіткою концепцією реформування Держслужби у справах ветеранів. Досвід роботи у цій сфері вже чималий. Наша громадська організація «Єдиний союз патріотів України» займається питанням соціальної адаптації та реабілітації учасників АТО, допомогою бійцям у отриманні статусу учасника бойових дій (УБД), наданням та пошуком коштів на операції, у тому числі й за кордоном. Власне, серед іншого тим самим має займатися і Держслужба.

    На жаль, у нашій державі все розбалансовано та неефективно у цій сфері. Наприклад, ми запрошували ізраїльських спеціалістів, які хотіли допомогти створити центр психологічної допомоги для учасників бойових дій. Зробили дуже багато, але зіштовхнулися з тим, що без участі держави зрушити процес далі неможливо.



    Тому хочеться зробити структуру, яка реально працює, як її закордонні аналоги – у США, Канаді, Ізраїлі, Хорватії. Ми багато спілкуємося з іноземними колегами, вони діляться своїм досвідом. Сподіваюся, і надалі допомагатимуть нам зробити нормальну структуру, яка б змогла ефективно опікуватися ветеранами та учасниками АТО. Зараз вона, на жаль, абсолютно неефективна.

    Приміром, на сьогоднішній день навколо Держслужби сформувалося ціле коло громадських організацій, які існують за рахунок державного фінансування. Зі свого боку я жорстко виступаю за те, щоб державне фінансування ветеранських ГО відбувалося на конкурсній основі. Тобто, фінансувалась не діяльність організацій (офіси, машини, зарплати), а конкретні проекти для ветеранів. Є реальний проект – будь ласка, йди на конкурс і отримуй відповідні ресурси на його реалізацію. Годівнички для всіх – не буде. І безпорадності у організації роботи – теж. Бо це ненормально, коли відомство існує майже чотири роки, але не змогло організувати ні якісних програм реабілітації, ні центрів психологічної та медичної допомоги учасникам бойових дій, ні бодай притомного реєстру ветеранів.


    Голова Державної служби у справах ветеранів війни та учасників АТО Валентин Манько
    Валентин Манько

    «Вже було понад 700 випадків суїцидів ветеранів АТО!»

    Яка кількість учасників АТО потребує такої реабілітації?

    Близько 50% з тих, хто реально воював. При тому, що сьогоднішній день через АТО пройшло понад 320 тисяч людей. 

    А загалом в Україні учасників бойових дій майже півмільйона – це і учасники миротворчих місій, і афганці і т.д. Погодьтеся, досить значна чисельність.

    Взагалі, адаптація учасників бойових дій до нормального мирного життя – дуже болюча тема. Це не лише психологічна та медична допомога, це і питання житла, пошуку роботи і т.д. На сьогоднішній день цими питаннями займаються близько 20 відомств, що призводить до повного безладу. Уповноважені держоргани замість того, щоб вирішити конкретну проблему, яка виникає у сфері соцзахисту ветеранів, перекидають зобов’язання один на одного, бояться своїх повноважень і відповідальності.

    Приміром, порядок проведення психологічної реабілітації учасників АТО було затверджено Кабміном лише 27 грудня минулого року. Постійно виникають проблеми з отриманням статусу УБД, належних пільг та виплат, не налагоджені комунікації з ветеранами та ветеранськими ГО. Жахлива цифра, але вже було понад 700 випадків суїцидів ветеранів АТО!

    Саме тому я разом зі своєю командою буду робити все можливе, щоб Держслужба якісно змінилася, і, нарешті, почала виконувати свої прямі функціональні обов’язки. Я розумію, що це відомство – структурний підрозділ Мінсоцполітики і не є розпорядником коштів. Але переконаний, що знайду можливості і аргументи для того, щоб створити ефективні інструменти вирішення проблем ветеранів.

    Які конкретні кроки ви плануєте зробити для цього?

    Вважаю, що вкрай потрібно створити єдиний і повний реєстр ветеранів, запровадити принцип «єдиного вікна» та отримання послуг онлайн, в тому числі й через онлайн-консультації та мобільні застосунки (додатки). Це значно пришвидчить процеси, мінімізує контакти з чиновниками і зменшить ризики корупції.

    Загалом, нам потрібно кардинально змінити ставлення до ветеранів з боку держави. Не як до утриманців, а як до корисних членів суспільства. Саме тому потрібно всіляко стимулювати їхню активність, залучати до програм навчання, до бізнес-ініціатив, самореалізації в абсолютно різних напрямках – державній службі, волонтерській та громадській діяльності.

    Державна служба у справах ветеранів має взяти на себе відповідальність, ресурси і можливості, які зараз розпорошені серед різних державних установ, стати єдиним комунікативним та координаційним центром для ветеранів. Нам не потрібно винаходити щось нове – у світі існує багато успішних практик у цій сфері, які себе добре зарекомендували.

    Інна Михайлівська, для «Главкома»

    Коментарі ()
    1000 символів залишилось
    НАЙПОПУЛЯРНІШЕ