Оксана Лой Cтудентка філософського факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка

Чому я за делегалізацію проституції

Вранці знайомий хлопець зварив мені каву і попросив за філіжанку насолоди сорок гривень.

Вранці знайомий хлопець зварив мені каву і попросив за філіжанку насолоди сорок гривень. Мабуть, це був жарт. Але мені стало цікаво, а скільки б коштувало йому ще й дві години справді райської насолоди? І щоб усе було законно.

Багато хто твердить, що боротисьіз найдревнішою професією все одно немає сенсу, тож нехай повії сплачують податки. Інші категорично проти її легалізації – навіть попри те, що жінки легкої поведінки збагачуватимуть державну скарбницю.

Проте ні «за», ні «проти» не змінюють самої суті проблеми: повія залишиться повією. І немає значення –відпрацювала вона годину чи сто. У моральному аспекті це веде до безповоротності: ніщо не допоможе повернути честь, утрачену заради грошей, й ніколи не повернеш ту мить, коли можна було не піддатися спокусі. Я в цьому переконана.

Чи хотіли б ви, щоб ваша донька стала повією в законі? Коли вона, не залишаючи вибору вашим онукам, прирекла б їх на сором і приниження, адже батьків не вибирають. Чи коли вона могла б, але не народила дітей, зрадивши природну місію жінки – дарувати нове життя. В обох випадках – це злочин.

Але хто винен? Я певна, той, хто платить «орачам» ліжок. Покупець злочину, той, хто вважає, що гроші вирішують усе, – це першоджерело. В одній особі він – і замовник, і організатор, і виконавець злодіяння проти тих, хто ніколи не зможе відкупитись од свого минулого.

Тож насамперед треба карати їх. Удвічі суворіше ставитися до тих, хто експлуатує повій, наперед знаючи, що цих жінок загнала соціальна безвихідь чи, що ще гірше, моральна недорозвиненість.

Психологи поділяють жінок, які виходять на панель, на дві категорії.

1. «Розпусні», в яких схильність до проституції закладалася ще в сім’ї. Це зазвичай – дочки повій. У таких сім’ях панує культ жорстокості, обману, лицемірства, повної соціальної деградації батьків, інших членів родини. Дівчата з таких сімей стають повіями, бо, на їхню думку, ця «праця» добре оплачується. Але згодом вони самі дуже швидко деградують, набуваючи проблем з психічним та фізичним здоров’ям і закінчуючи життя, як правило, у злиднях та на самоті, в лікарні або за ґратами.

2. «Випадкові». Ця категорія молодих людей стала на шлях проституції з незалежних від них причин. Вони дещо менш морально деградовані. Однак бідність, злидні, безпритульність, дитяча цікавість привели їх до цієї «імперії» надання платних інтимних послуг. «Випадкові» повії звертають на себе увагу чоловіків яскравою зовнішністю та розкішним вбранням. Але водночас соромляться знайомих, тому «практикують» у тих куточках міста, де їх не знають.

Це наукова точка зору.

Я ж хочу заявити, що винні в цьому насамперед ті, хто свідомо платить за злочин. І якщо держава легалізує проституцію й узаконює людську ганьбу, то вона фактично сама чинить злочин проти людської моралі, а власне, й проти свого духовного майбутнього.

Проституція – хоч слово й жіночого роду, проте стосується і чоловіків, які за гроші готові надати сексуальні послуги й дітьку лисому. «Втіха» за гроші – це збочення представників обох статей. Тож чи хочемо ми належати до нації потвор?

Згадаймо загибель Римської імперії, яка легалізувала тотальну розпусту, або крах цивілізації майя, відтворений Мелом Гібсоном у фільмі «Апокаліпсис»!

Українську націю від початку живили три джерела: етнічна, антична і християнська культура. Ці витоки стали підмурком невмирущості нації, яка має високоморальні традиції та шанує Бога.Чи проіснувала би Церква без свого фундаменталізму понад дві тисячі років, якби легалізувала проституцію й мужолозтво? Однозначно, ні! Тепер на мить уявімо, що новий Апокаліпсис на кшталт фінансового колапсу знецінив долари до вартості туалетного рулону. І щоб ним скористатися, повії братимуть харчами, отже нічим не відрізнятимуться від голодних тварин. Ба гірше. За умови легалізації проституції професійні повії не зможуть платити податки – не понесуть же вони до податкових інспекцій 17 відсотків зароблених харчів.

А допоки гроші вирішують усе, будьмо оптимістами. Коли по маєтки і статки злочинців прийдуть нові Кармелюки й Гонти, а не хлопці по 40 гривень за каву, не відомо лиш одне: за кого вони візьмуться в першу чергу: за лихварів чи повій, за глитаїв чи владців, за сутенерів чи законодавців?

Думки авторів рубрики «Думки вголос» не завжди збігаються з позицією редакції «Главкома». Відповідальність за матеріали в розділі «Думки вголос» несуть автори текстів

Коментарі — 0

Авторизуйтесь , щоб додавати коментарі
Іде завантаження...
Показати більше коментарів
Дата публікації новини: