За Данилюком та главами ОДА підуть Нефьодов, Милованов і навіть…
Минають перші пів року каденції президента Володимира Зеленського. Остання соціологія демонструє, що загальне піднесення, яким супроводжувалась його перемога на виборах, потроху на спад. Зростає кількість незадоволених ситуацією в країні, проте рівень довіри до президента, «який ще вчиться», хоч і просів, але лишається на високому рівні. Його 70% симпатиків дуже контрастують з такою ж, а то й більшою кількістю антипатиків «старих політиків».
Одну з головних проблем «неполітика» Зеленського називали ще під час виборчої кампанії – відсутність достатньої кількості нових кадрів, які б мали заповнити всі щаблі державної «махіни» після його перемоги. Багато призначень робилося всліпу та похапцем. Але кількох місяців вистачило, аби Зеленський зробив роботу над кадровими помилками і позбавився багатьох випадкових людей, яких сам і призначив. Більш того, є всі підстави вважати, що це лише початок великої чистки…
То ж хто встиг відколотись від ЗеКоманди за ці шість місяців? І хто ще опинився у «кадровому баласті», який змушений скидати президент?
Від Данилюка до Скороход
Найбільш помітним персонажем, з яким Зеленський розпрощався першим, став екс-секретар РНБО Олександр Данилюк. Він був міністром фінансів в уряді Володимира Гройсмана, але побив горщики з прем’єром і був звільнений з уряду. Та вже скоро ображений Данилюк знайшов собі застосування. У виборчий період він стрибнув під парасольку перспективного Зеленського.
Для ЗеКоманди фігура Данилюка потрібна була, аби показати, що у них є й «дорослі» досвідчені політики зі зв’язками на Заході. Екс-міністр став радником кандидата в президенти та супроводжував його в міжнародних поїздках.
Після перемоги на виборах, як зізнавався сам президент, Данилюк дуже розраховував на прем’єрську посаду, проте змушений був задовольнитись ритуальним кріслом секретаря Ради національної безпеки та оборони. В цій іпостасі він так себе і не знайшов, до того ж, увійшов у затяжний конфлікт із занадто активним головою Офісу президента Андрієм Богданом. В результаті за чотири місяці після призначення Данилюк написав заяву про відставку.
«Я їх всіх попередив, починаючи з Данилюка, хто буде писати на мене заяву (про звільнення) – шантажу не буде, я буду їх підписувати», – так розповів про цю історію Зеленський під час свого пресмарафону. Сам Данилюк однією з головних причин своєї відставки назвав можливе скасування приватизації Приватбанку. Також він натякнув на токсичне оточення президента, яке веде свої ігри під ковдрами, пообіцяв допомагати Зеленському в міру можливостей і… зник з радарів.
Примудрилися «піти під ніж» і кілька новоспечених голів обладміністрацій. Попрацювавши по три місяці посад позбавили очільників Київської – Михайла Бно-Айріяна, Луганської – Віталія Комарницького та Черкаської – Ігоря Шевченка. У кожного з них своя історія.
Щодо Комарницького Зеленський висловлювався, що той працював надто повільно.
Бно-Айріян, в свою чергу, став жертвою інтриг. Він подав у відставку з загадковим цитуванням уривку твору «Сад Гетсиманський»: «Ліпше умерти раз, умерти гордо, з незламаною душею, аніж повзати на колінах і вмерти двічі – морально й фізично. Але в першім варіанті ще є шанс взагалі не вмерти».
Проти колишнього київського губернатора, який є близьким до спікера Дмитра Разумкова, справжню інформаційну війну вів «телекіллер» Ігоря Коломойського, а нині нардеп від «Слуги народу» Олександр Дубінський. І «група Коломойського» таки домоглася звільнення. Бно-Айріян після відставки заліг на дно. Останній пост на його «фейсбук»-сторінці, яку раніше він вів дуже активно, датується 19 жовтня, де він звітує за свої губернаторські сто днів.
Не склалася співпраця у «Зе-команди» і з колишнім кадром Юлії Тимошенко Владиславом Бухарєвим. Цей генерал-полковник у червні був призначений головою Служби зовнішньої розвідки, а у вересні переведений на роботу першим заступником голови Служби безпеки. Втім і в СБУ він не протримався і двох місяців – президент звільнив його звідти, а заодно – з військової служби. Голова Служби Іван Баканов, який є давнім приятелем президента, в інтерв’ю «Главкому» пояснив, що Бухарєв був людиною надто старого гарту для того, щоб реформувати спецслужбу.
Згодом під злорадні гигикання опозиції почала обсипатися і «монобільшість». Останнього пленарного тижня за систематичне невиконання її рішень з фракції «Слуга народу» були виключені нардепи Антон Поляков та Анна Скороход, які наостанок наговорили багато чого на адресу колишніх колег.
Склала з себе повноваження представника Кабміну в парламенті і один з головних спікерів «Слуги народу» Ірина Верещук. Виганяти її з фракції через конфлікт з прем’єром навряд чи будуть, але осад залишився. Останнім часом Верещук активно критикувала Кабмін (фактично свого роботодавця), зокрема, за прийнятий держбюджет, а тепер збирається зосередитись на роботі в оборонному комітеті. До того ж голос уряду в парламенті не проголосувала минулого тижня за продаж землі. Для уряду це принципове питання. І його представниця могла б підтримати рамковий законопроєкт, оскільки це було лише перше читання.
У всіх президентів – однаково
У принципі, така ситуація і прогнозувалась – ще влітку голова Офісу президента Андрій Богдан припускав, що до 40% «слуг народу» можуть виявитись зрадниками. Поки що таких показників не досягнуто, проте і новий парламент пропрацював всього нічого – кілька місяців.
Але Богдан вже прямим текстом назвав прізвища членів владної команди, які претендують на звання «слабкої ланки». Зокрема, голова Офісу вважає, що новий очільник Митної служби Максим Нефьодов не справляється зі спротивом системи, тож для допомоги йому «виписаний» з Монте-Карло досвідчений Валерій Хорошковський. Богдан не приховує: якби його воля, він би поміняв колишнього та нинішнього очільників місцями, тож Нефьодову треба поспішати, аби продемонструвати свою необхідність на такому непростому напрямку.
Також Богдан дорікає міністрам, які надто намагаються сподобатися «фейсбуку», але при цьому не є достатньо ефективними. Мова може йти, зокрема, про одного з ключових урядовців – міністра розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства Тимофія Милованова, від методів роботи якого, як кажуть, в шоці в об’єднаному міністерстві.
Посадами у разі невдалої підготовки української делегації на зустрічі в Нормандському форматі може поплатитись голова МЗС Вадим Пристайко та інші фігури, що курують міжнародний напрямок.
Багато що залежить від проходження опалювального сезону та вирішення газової кризи для міністра енергетики та захисту довкілля Олексія Оржеля, якого привів до уряду особисто Гончарук.
А от непотоплюваний міністр внутрішніх справ Арсен Аваков, якого лишали нібито на «перехідний період», здається, за цей час лише глибше пустив корені в ролі «старшого наставника». У новому уряді він цілком може пересидіти всю хвалену молодь.
Нагадаємо, що Зеленський під час останнього «інтерв’ю «Теслі» дав молодому уряду термін до кінця року, після чого будуть зроблені висновки і з деким доведеться попрощатися. І схоже, що показові жертви обов’язково будуть.
«Наступним на вихід може бути той же Милованов, якщо з професійної точки зору дивитись на результат його діяльності, – вважає політтехнолог Андрій Золотарьов. – Нефьодов також є потенційним кандидатом на виліт, бо стан справ на митниці залишає бажати кращого. Якщо ж казати про політичну складову, то під удар потрапляють представники «групи Коломойського», яких він просував у владу. Вони можуть стати жертвами останніх висловлювань Ігоря Валерійовича». Золотарьов нагадує, що цивільний чоловік депутатки Скороход, яку виключено з фракції, пов'язаний з Павлом Фуксом, який якраз є бізнес-партнером Коломойського.
Політолог Володимир Фесенко закликає не драматизувати нинішні інколи скандальні пертурбації в ЗеКоманді і нагадує, що подібні кадрові перестановки були у всіх без винятків українських президентів.
«Може, у Зеленського це відбувається дещо раніше, зокрема, тому що команда формується майже з нуля, – зауважує Фесенко. – Подальші перестановки можуть бути на різних ділянках – і в Офісі президента, і в уряді, і на митниці. Після Нового року можуть замінити певних міністрів. Команда набиралася поспіхом і тільки практика покаже, хто та наскільки ефективний. Ніхто в команді Зеленського не застрахований від заміни, крім, може, найближчого вузького кола».
Політолог відзначає, що у нового прем’єр-міністра є рік імунітету, але завжди можлива його відставка за власним бажанням (як було з губернаторами), та це спричинить відставку всього уряду. Ще в серпні скандальну заяву «за власним» розповсюдив Андрій Богдан, але згодом з’ясувалось, що це був такий зухвалий тролінг з боку голови Офісу президента.
Поки Богдан доводить Зеленському свою ефективність, зокрема, він забезпечив успішні голосування за складний закон про ринок землі та держбюджет. Але хвацький очільник президентської канцелярії дратує міжнародних партнерів своєю ймовірною близькістю до Коломойського, який вже зовсім пустився берега в своїй антизахідній риториці. Тож чутки, що Богдан виконав свою антикризову місію і скоро буде звільнений, спливають регулярно. Сам він обіцяє лишатись з президентом до кінця, питання лише в бажанні самого президента. При цьому, за словами джерел з оточення президента, Богдан регулярно піднімає тему своєї відставки, зауважуючи, що його місія (розбудови нової системи влади) добігає кінця.
Перші пів року каденції Зеленського продемонстрували, що він здатний визнавати помилки. Наступні місяці мають продемонструвати, чи готовий він їх виправляти.
Павло Вуєць, «Главком»
Коментарі — 0