Кандидати «на виліт»: сім міністрів, з якими можуть попрощатися восени
КАДРИ
У «Слузі народу» висловлюють прямі претензії до трьох урядовців, але список може бути зовсім іншим
У кадрових ротаціях Кабінету міністрів часів президентства Зеленського є певна сезонна закономірність. Про це каже «Главкому» директор Агентства моделювання ситуацій Віталій Бала. Вже традиційно двічі на рік – навесні та восени – відбуваються перестановки. То чому нинішня осінь має стати винятком?
Кадрові зміни в уряді анонсував і голова Верховної Ради Дмитро Разумков. Цілком ймовірно, що в жовтні-листопаді ряд міністрів позбавлять повноважень, ще радикальніший сценарій – у відставку піде увесь уряд. Остаточного сценарію, як кажуть джерела «Главкома» в Офісі президента, ще немає. Як і потенційного «розстрільного списку».
Дотримуючись субординації, зауважимо, що першим на відставки натякнув президент Володимир Зеленський. Це було в інтерв'ю телеканалу «Інтер» ще 22 серпня. Відповідаючи на запитання журналіста, глава держави зауважив, що нинішній уряд не відповідає його очікуванням. «Я вважаю, що проблема тих чи інших наших міністрів у тому, що вони починають багато говорити, коли нема чого показати. Так, є деякі менеджери в нашій державі сьогодні, яким потрібно дуже довго готуватися. У нас немає на це часу», – сказав він.
Глава держави також додав: «Я вважаю, що міністр інфраструктури Кубраков звітує країні кількістю, тисячами кілометрів побудованих доріг. Я вважаю, що міністр охорони здоров’я Ляшко повинен звітувати країні кількістю мільйонів вакцин, які він завіз. Якщо ми вакцинуємо сьогодні 150 тисяч людей на добу, то я вважаю, що це відповідь, нормальний він міністр чи ні».
Кубракова та Ляшка Зеленський, таким чином, вивів з-під удару. Їх не звільнять, бо обидва – президентські фаворити, принаймні, станом на зараз. Має імунітет і Денис Монастирський – його призначили главою МВС лише в середині липня. Можливо, те саме стоється і Олексія Любченка – першого віце-прем’єра та міністра економіки, який обійняв посаду в травні і вважається новим фаворитом Банкової.
Натомість інші міністри можуть стати безробітними: про це говорив і спікер парламенту Дмитро Разумков, і очільник фракції «Слуга народу» Давид Арахамія, і кілька депутатів цієї ж таки фракції – Олександр Качура, Ірина Верещук, Євгенія Кравчук. Всі вони, на жаль, уникнули подробиць, і лише Качура зауважив, що претензії є до міністра оборони, міністра юстиції та міністра культури.
«Главком» разом з політичними експертами дещо розширив «список Качури». Але спочатку декілька слів про загальні речі.
Вчимо матчасть: що може і чого не може президент
Директора Інституту світової політики Євгена Магду обурюють самі натяки Зеленського на можливість відправити когось у відставку. Це не президентська парафія – перезавантажувати уряд, так говорить і Конституція. «В парламентсько-президентській республіці президент може говорити про звільнення людей лише за своєю квотою: міністра оборони та закордонних справ, але у нас – не республіка, а коронавірусна монархія», – зауважує Магда.
І справді: статті 113-115 Основного закону описують процедуру формування уряду як сферу відповідальності Верховної Ради. Президент, щоправда, пропонує парламенту кандидатуру прем’єр-міністра, але далі – слово за депутатами. Якщо новий очільник уряду влаштовує більшість, він вносить Верховній Раді на затвердження список майбутніх міністрів. Роль президента тут мінімальна, але це – в ідеалі. А на практиці?
«Всі рішення ухвалюють не в уряді і навіть не в парламенті. Доки рішення про звільнення не прийде з адміністрації президента, яку зараз називають «офісом», говорити ні про що. Зараз триває підкилимна боротьба за участю різних груп з оточення президента, щоб посадити у крісла міністрів своїх людей. Від конкретних прізвищ нічого не зміниться, нові урядовці все одно стануть виконувати вказівки з Офісу президента», – вважає Віталій Бала.
Не він один підкреслює: уряд є настільки невиразним, що окремі персоналії (як і їх тасування) взагалі не заслуговують на увагу. Голова правління Центру прикладних політичних досліджень «Пента» Володимир Фесенко каже «Главкому» про те, що інтрига полягає лише в одному: весь уряд піде у відставку восени чи тільки його частина. Все решта має другорядне значення, включно з новими (або навпаки – старими) урядовцями.
«Можуть звільнити весь Кабмін, якщо ситуація на вулиці загостриться і триватимуть протестні дії. Той, хто прийде на місце Шмигаля, розставить своїх людей на ключові посади. Особливо гострою буде боротьба за міністерство фінансів, бо восени почнеться епопея з ухваленням бюджету», – говорить Бала.
«Як сказав Малюська, всіх колись звільнять, – цитує міністра юстиції заступник директора Українського інституту дослідження екстремізму Богдан Петренко. – Ймовірно, гряде відставка всього уряду: тут ситуація залежатиме від того, як довго іще Шмигаль зможе відтягувати негатив від Зеленського. Як тільки цей процес зупиниться, він піде у відставку. І людям це сподобається, бо звільнення або притягнення до відповідальності, або якісь покарання завжди імпонують соціуму».
Петренко також підкреслює «сірість» та «невиразність» нинішнього Кабміну. В цьому – і головна проблема уряду, і одночасно його порятунок. Говорячи про це, експерт висуває «теорію кістки»: за його словами, першим з уряду звільнять того, хто годиться на роль «кістки», яку можна буде кинути суспільству. Наприклад, той-таки Малюська з його епатажною поведінкою та провокуючими постами у соцмережі годиться на роль цапа-відбувайла, бо його знає той зріз електорату, який регулярно «сидить» у Фейсбуці. Підійде і міністерка соціальної політики, стверджує експерт, бо її почали ідентифікувати як людину з «поганими новинами» про пенсії.
Решту звільняти навіть нецікаво: цих людей просто ніхто не знає. «Ми з колегою, теж політологом, днями намагалися пригадати, з кого складається уряд включно з віце-прем’єрами тощо. Одну третину не пригадали взагалі: ані імен, ані облич», – ділиться Петренко. Пересічні українці не володіють такими знаннями й поготів, навіть прем’єр-міністра багато хто не розпізнає, стверджує він.
«Зміни в уряді потрібні передусім Зеленському, щоб показати усім, хто він є – Великий та Жахливий (персонаж дитячої книжки «Чарівник Країни Оз» – «Главком»). І оскільки він сприймає своє президентство як стартап, а не як стендап, йому хочеться, щоб команда умовних техніків та організаторів шоу постійно крутилася біля нього, постійно змінювалася, щоб створювався ефект позитивної динаміки (…) Не має значення, кого саме збирається звільнити Зеленський. Після звільнення Авакова він почуває себе всемогутнім магом, спроможним на все, що завгодно, крім економічного зростання країни», – коментує Євген Магда.
І все-таки: кого саме може звільнити Зеленський, а, точніше, кого можуть позбавити портфеля з його подачі? Керівник центру «Третій сектор» Андрій Золотарьов переконаний, що «постраждалих» буде семеро, і ось їх перелік.
Міністр оборони: час до жовтня
Про те, що передувало ексцесам, пов’язаним із Андрієм Тараном, «Главком» писав нещодавно. Дамоклів меч над очільником оборонного відомства все ще розгойдується, хоча амплітуда його рухів дещо зменшилася. У липні було вирішено обійтися «малою кров’ю»: звільнити не самого міністра оборони, а кількох його заступників.
Тож у відставку пішли заступники Тарана – Ігор Халімон, Олександр Миронюк та Ігор Старобінський, яких підозрюють у корупції та розкраданні коштів, а також звинувачують у незадовільних темпах виконання держоборонзамовлення. Крім того, була звільнена топ-верхівка ЗСУ (головнокомандувач Збройних сил Руслана Хомчак, начальник Генштабу Сергій Корнійчук, командувач ООС Володимир Кравченко). Із Хомчаком, як відомо, у Тарана був давній конфлікт, який унаочнив те, що разом ці двоє не уживуться. Поки що «пожертвували» Хомчаком, а Тарана залишили при портфелі, але, можливо, не надовго. «Є обґрунтоване незадоволення міністром оборони. У Тарана термін до жовтня – нормалізувати ситуацію, а попередження вже прозвучало, коли троє його заступників були звільнені», – говорить Золотарьов.
Що «інкримінують» Тарану? Він відповідає за дії своїх підлеглих, які, можливо, опиняться на лаві підсудних. І так само, як і вони, він є причетним до зриву держоборонзамовлення. Поза тим, Таран відзначився неприйнятими заявами щодо членства України в НАТО. І навіть недавній скандал із підборами, на яких жінок-військовослужбовиць хотіли змусити марширувати на параді, також відбився на ньому негативно.
Відставка міністра культури означатиме остаточне розлучення із Коломойським
А в Олександра Ткаченка, міністра культури та інформаційної політики, – свій власний набір скандалів. Серед них є навіть расистський (телеведуча Кароліна Ашіон звинуватила міністра у дискримінації через колір шкіри, через що в липні цього року Верховна Рада зареєструвала проєкт постанови про його звільнення). Однак піде у відставку він, швидше за все, не через це.
Не є секретом гострий конфлікт між Ткаченком та головою Виконавчого комітету реформ Міхеїлом Саакашвілі. «За інтелігентним виглядом міністра культури ховається звичайний крамар, який торгує своєю посадою замість товарів. Я вже давно не вживаю слово «барига», але його воно характеризує якнайкраще!» – виплеснув емоції Саакашвілі на своїй фейсбук-сторінці 22 червня.
Якщо зовсім коротко, то суть у тому, що Кабмін з подачі Ткаченка запустив роботу Державної служби охорони культурної спадщини та Державної інспекції культурної спадщини. Це нові органи, покликані захищати пам’ятки історії. Новація не сподобалась конфедерації будівельників, котра, як бойового слона, висунула уперед Саакашвілі. За версією, яку озвучив в коментарях «Главкому» Богдан Петренко, Саакашвілі діє в інтересах забудовника Лева Парцхаладзе. А за альтернативною версією – в інтересах міністра регіонального розвитку Олексія Чернишова, котрого Саакашвілі взявся лобіювати в прем’єр-міністри. Адже, як стверджує сам Саакашвілі, рішення про запуск нових дозвільних органів ухвалювалося за відсутності Чернишова, тобто з порушенням процедури. А за це відповідають як Ткаченко, так і (більшою мірою) глава уряду Денис Шмигаль.
У цій історії Олександр Ткаченко має вигляд позитивного героя, котрий боронить історико-культурну спадщину наших міст, в тому числі й Києва, для якого проблема втрати об’єктів спадщини є актуальною, як ніколи. Та залишитися на своїй посаді він може не через шати супергероя. А тому, що президент Зеленський не захоче остаточно поривати зв’язки з Ігорем Коломойським, чиєю людиною є Ткаченко. На чий бік зараз стане глава держави – на бік Саакашвілі чи на бік Коломойського – наразі невідомо, констатує Петренко.
Міністр соціальної політики: годі негативу!
Тим часом тематикою публічних виступів міністра соціальної політики Марини Лазебної все частіше стають пенсії. Причому новини з цієї сфери надходять здебільшого негативні для звичайного обивателя, і ось приклад. Як стверджує Лазебна, починаючи з 2023-2024 рр., українці будуть змушені самотужки відкладати собі на пенсію. Причому в примусовому порядку. «Ми працюємо з депутатами, щоб закон про це знайшов місце у роботі парламенту і був прийнятий. Після його прийняття півтора року готується підзаконна база, інфраструктура. І якщо він буде ухвалений у 2021 році, то перші внески підуть у 2024-му», – каже Лазебна.
Де-факто це означає, що пенсійні заощадження стануть ще одним додатковим податком (бо вже зараз кожен працюючий громадянин має відрахування з зарплати до Пенсійного фонду). І становитиме цей податок 4% від зарплати. Ідея така, що зібрані гроші при досягненні 60-річчя будуть повертати у вигляді другої пенсії. У Мінсоці підрахували: якщо протягом 35 років відкладати з зарплати в 15 тис. грн. 4% від загальної суми, то пенсія може скласти близько 3 тис. грн.
Власне, те, що нинішня солідарна пенсійна система тріщить по всіх швах, є очевидним. І те, що спасіння майбутніх пенсіонерів є справою рук самих пенсіонерів – теж. Лазебна не каже нічого такого, що не було б неправдою. Але Богдан Петренко наполягає: з неї вийде дуже зручна «кістка», яку кинуть на відкуп електорату. Тим паче, що на додачу до всього «наближається сезон збільшення комунальних платежів, а уряд нездатний подбати про те, аби люди були захищені. Витрати все зростають, і людям необхідні сакральні жертви. Лазебна може бути однією з них», – припускає експерт.
Міністр юстиції: людям Гончарука та Авакова – на вихід
Теоретично «кістка» може вийти й з міністра юстиції Дениса Малюськи. Постійне дуркування в соцмережах урядовця такого рангу не лише зробило його відомим, але й відтінило його неефективність. Та, як і в інших випадках, справа тут не в непрофесіоналізмі міністра. По-перше, Малюська дістався Шмигалю у «спадок» від його наступника Гончарука, а, отже, повне оновлення уряду з приходом другого прем’єра не відбулося. По-друге, за Малюською не стоїть ніхто з впливових персон, а, отже, «віддати» його буде не шкода.
Але є ще й по-третє. Джерела «Главкома» стверджують, що останнім часом Малюська зміцнює свої добрі стосунки з Арсеном Аваковим. А сам Аваков, про це вже каже політолог Віталій Бала, тяжіє до опонентів Володимира Зеленського. Іншими словами, друзі колишнього міністра МВС не є друзями чинного президента країни, і навпаки. Денис Малюська просто обрав не той бік, аби й надалі залишатися в уряді.
До речі, про Авакова. Саме з причин, які вказані вище, опитані «Главкомом» експерти заперечують те, що колишній силовик може з’явитися в уряді на новій, вищій посаді (чутки приписували намір президенту призначити його віце-прем’єром). Це абсолютно виключено, говорять політологи, бо не потрібно ані Зеленському, ані Авакову.
Міністр закордонних справ: Америка як лакмус
А от щодо керівника зовнішньополітичного відомства думки політологів розійшлися. Євген Магда вважає, що міністр закордонних справ Дмитро Кулеба може не хвилюватися за своє майбутнє в уряді. «Він отримав новий ранг, став Надзвичайним і Повноважним послом, тож йому, думаю, нічого не загрожує», – Магда. Крім того, Кулеба організував та провів «Кримську платформу», котрою у президента Зеленського залишилися задоволеними.
Але річ у тім, що «президент вважає, буцімто успіхом «Кримської платформи» він завдячує голові свого офісу Єрмаку, хоча особисто я тут значного успіху не бачу, – парирує Віталій Бала. – Добре, що захід відбувся, але, бачачи некомпетентність нинішньої влади, я не вважаю, що буде результат. Тим паче, що у Кулеби є розбіжності з Єрмаком, а той намагається концентрувати всю владу в своїх руках. На мою думку, доля Кулеби залежатиме від візиту Зеленського до США, а поки що ніякого імунітету від звільнення він не має».
«Можливо, Дмитро Кулеба дійсно працює на межі своїх можливостей, але результат все одно виходить незадовільним», – говорить «Главкому» Андрій Золотарьов. Але якщо поїздка українського президента до Сполучених Штатів перевершить всі очікування нашої адміністрації, акції Кулеби зростуть у ціні. Щоправда, сподіватися на високу результативність цього візиту не доводиться, але це вже інша історія.
Міністри аграрної політики та екології: все погано
Експерти називають ще двох кандидатів «на виліт» з числа нинішніх урядовців, якими завершується сімка тих, хто, можливо, першим піде у відставку. Володимир Фесенко наполягає, що своє крісло невдовзі залишить міністр екології Роман Абрамовський, інші джерела додають ім’я міністра аграрної політики Романа Лещенка.
Останній фактично провалив програму зрошення, котра є частиною аграрної програми президента. Чиновнику дорікають і тим, що він надто загрався у власний піар. «Роман постійно киває то на Абрамовського, то на Держводагентство, – каже джерело в Кабміні. – Президент дуже хотів запустити свій проєкт до Дня Незалежності, але тепер очевидно, що встигнути не вдалося».
«Головний критерій звільнення – оцінка діяльності міністра», – каже Фесенко. Очевидно, що Абрамовський та Лещенко свій іспит провалили. «Звільнятимуть в першу чергу тих міністрів, по чиїх відомствах будуть серйозні провали», – погоджується Бала.
Але, якщо йти за такою логікою, то до числа лузерів можна спокійно зараховувати і міністра фінансів Сергія Марченка, адже перемовини із Міжнародним валютним фондом, які тривали під його проводом, поки що виявилися безрезультатними – довгоочікуваний черговий транш фінансової допомоги до України так і не надійшов.
Щоправда, 23 серпня МВФ переказав Україні $2,7 млрд, але не як позику, а як нашу квоту у розподілі спеціальних прав запозичення серед країн-учасниць Міжнародного валютного фонду. Інші держави теж отримали свій «пай», а у випадку України її квота перевищила можливий транш, який мав складати лише $700 млн.
До речі, через надходження цих грошей прем’єр-міністру України Денису Шмигалю випадає шанс затриматися на своїй посаді, вважає Євген Магда. «Зараз в уряду ще є певний ресурс», – каже він.
Але всі ресурси мають здатність поступово вичерпуватися, а відтак невдовзі постане питання і про кандидатуру нового глави Кабміну. Золотарьов та Бала стверджують, що такими кандидатами можуть стати згадувані вище Чернишов та Любченко. Втім, Бала уточнює: все надто швидко змінюється, аби робити якісь серйозні прогнози. І це правда. Адже ще недавно президентська адміністрація виношувала плани звільнення з посади голови КМДА Віталія Кличка і призначення замість нього того ж Олексія Чернишова.
Така затія – у випадку її реалізації – була б порушенням закону «Про столицю», який зобов’язує президента призначати головою КМДА обраного киянами мера. Нині чутки про те, що Чернишов може посунути Кличка, вщухли. Можливо, на Банковій таки усвідомили порушення правил гри та власну неправоту. І хоча в останнє складно повірити, але трапляється, напевно, і таке.
Наталія Лебідь, для «Главкома»
Коментарі — 0