Дональд Трамп: ексцентричний егоїст та бізнесмен

Запитайте біографів Дональда Трампа, що вони думають про майбутнього президента США, і вас засиплять такою безліччю спонтанних асоціацій, наче ці дослідники й самі перейняли трампівський характер. 

Агресивний, хаотичний, безпринципний, прагматичний, хвалькуватий, недисциплінований, мінливий та харизматичний. Це лише деякі зі слів, якими вони змальовують Трампа. Але два слова виділяються: нарцис та ділок.

«Він – продавець і він продає себе – він вірить у себе», – зауважує у розмові з DW Гвенда Блер, авторка двох книг – про Трампа та про його родину. «Інколи, коли хтось каже йому, що котрийсь із його проектів не є успішним, він реагує так, наче його вжалили. Видно, що він сильно нервує через це та кидається в атаку. Це нарцисична рана», – пояснює журналістка.

Біограф Тімоті Л. О'Браєн, автор книжки TrumpNation, добре розуміє, що має на увазі Блер. Трамп подав проти нього позов на п'ять мільярдів доларів, але програв. Підстава позову – журналіст мав зухвалість припустити, що Трамп – магнат та зірка реаліті-шоу --- насправді «коштує» менше, ніж заявляє.

«По суті, він залишився семирічним хлопчиком, який зачарує вас в особистому спілкуванні, але водночас він дуже недисциплінований – як інтелектуально, так і емоційно, фінансово та публічно, – розповідає DW О'Браєн. – Він – цілковитий нарцис. Людина, якою Дональд Трамп найбільше цікавиться кожної миті свого життя, є він сам».

Хтось має за це відповісти

Як би легко не було критикувати Дональда Трампа, його біографи кажуть, що варто віддати належне і його вмінню спрямовувати в потрібному руслі невдоволення багатьох американців.

«Кандидатура Дональда Трампа постала як відлуння фінансової кризи 2008-го року, - веде далі О'Браєн. - Ця криза вибила ґрунт з-під ніг робочого класу постіндустріальної Америки. Спроможність людей сплачувати кредити, забезпечити себе пенсіями, а своїх дітей - хорошими школами, опинилася під загрозою. Ціла концепція «американської мрії» опинилась під загрозою». 

«Люди невдоволені, вони відчувають, що їх кинули напризволяще, що все вирішують еліти, що Конгрес недієздатний, а купка можновладців маніпулює усієї країною, - продовжує Блер. - Хтось має за це відповісти. І тут з'являється Трамп та надає довгий перелік винуватих: від  мексиканських мігрантів до мусульман, жінок і брехливих ЗМІ».

Ще один секрет успіху Трампа - нездоланна віра в себе, яку він випромінює під час публічних виступів. Цю рису, як каже Блер, йому заклали ще в дитинстві. У приватному житті Трамп не вживає алкоголю, цигарок чи наркотиків. Його наркотик, так би мовити, - це його успіх.

Ненормальний із власної волі

Раніше Трамп уже тричі оголошував про бажання балотуватися у президенти, проте завжди встигав передумати, перш ніж все ставало серйозно. Як каже О'Браєн, Трамп майже не будує далекосяжних планів.

На його думку, майбутній президент-республіканець поступово звертався до політики по мірі того, як його бізнес-кар'єра почала занепадати. Можна прослідкувати трансформацію Трампа від респектабельного забудовника до телезірки і знаменитості, яка не проти, щоб її ім'я з'являлося всюди від білизни та стейків до горілки й хмарочосів.

«Думаю, він собі вирішив: «Я отримаю увагу громадськості та безкоштовну рекламу, просто розпочавши передвиборчу кампанію, - каже О'Браєн. - Це геніальний маркетинговий хід, у цьому він мав абсолютну рацію. Десь далеко на підсвідомості щось підштовхує його до скандальної поведінки. Його кампанія зайшла дуже далеко, хоча Трамп сам розуміє, що не підходить для роботи в Овальному кабінеті».

Кумедний і водночас небезпечний

У багатьох ситуаціях відсутність у Трампа чітких політичних переконань може бути перевагою, але, за словами його біографів, це означає і елементарну відсутність сильного характеру.

«На його судження не впливають ані ідеологія, ані моральні засади, тож за певних обставин він може знайти рішення, яке здасться вам неможливим, - додає Блер. - Але у всіх цих рішеннях відчутно бракуватиме етичної чи моральної складової».

І хоча дивакуватість Трампа часто робить його кумедним, навіть привабливою публічною особою, біографи стверджують, що відсутність знань та інтересу до світу в поєднанні з іншими рисами мала би позбавити його права працювати в Білому домі. Але американські виборці вирішили інакше.

«Трапм - небезпечна людина, – попереджає О'Браєн. – Він небезпечний, бо сам вирішив бути зарозумілим і абсолютним ксенофобом. Він сам не впевнений у тому, хто ж він є, він не знає міри у своїх нападках на інших. Людина, яка має доступ до ядерної кнопки, але не має жодного уявлення про те, як влаштовані міжнародні відносини, за своїм характером небезпечна».