Мода на референдуми: спочатку Каталонія, тепер - північ Італії

У 1990-х жителі північних регіонів Італії мріяли про створення власної держави, яка мала називатися Паданією. Прихильники незалежності організовували яскраві демонстрації під прапорами із зеленою емблемою та роздавали майбутнім паданським громадянам символічні ідентифікаційні картки.

Та минуло майже 30 років, і тепер боротьба за незалежність вирує в Каталонії, а мрії про Паданію тим часом практично зійшли нанівець. Правопопулістська партія «Ліга Півночі», яка колись була ініціатором відокремлення північних регіонів, запропонувала натомість провести два легальних, але таких, що мають лише консультативний характер, референдуми у багатих регіонах Ломбардія та Венето. За результатами голосування, яке відбулося в неділю, 22 жовтня, жителі регіонів проголосували «за» надання їм ширшої автономії.

Якщо губернатор Венето Лука Дзайя та губернатор Ломбардії Роберто Мароні й відчувають солідарність з борцями за незалежність Каталонії, зовнішньо це практично ніяк не виявляється. «Карлес Пучдемон (лідер Каталонії. - Ред.) упустив унікальний шанс. Він зупинився на півшляху і вже не має тої сили, яка була в нього спочатку», - вважає Мароні. Він також додає, що Мілан, як це не парадоксально, зараз випереджає Барселону у списку можливих претендентів на розміщення штаб-квартири Європейського агентства з лікарських засобів, яке має залишити Лондон після виходу Великобританії зі складу ЄС. 

Референдум як передвиборна платформа

На думку експертів, рішення місцевої влади про проведення референдумів треба розглядати в контексті парламентських виборів, що мають відбутися в Італії 2018 року. Як пояснює професор політології Крістіна Фузоне, так «Ліга Півночі» намагається заручитися підтримкою якомога більшої кількості виборців. «Ми спостерігаємо за формуванням в Італії нового політичного ландшафту (враховуючи зростання правопопулістського опозиційного руху «5 зірок». - Ред.), і час проведення референдуму свідчить якраз про це», - вважає експертка.

«Ліга Півночі» роками залишалася нечисленним, проте критично важливим членом правоцентристської коаліції на чолі з колишнім прем'єр-міністром Італії Сільвіо Берлусконі. 81-річний Берлусконі, який повернувся до політики після вимушеної відставки в 2011 році, все ще залишається беззаперечним лідером консервативної партії «Вперед, Італіє». Він підтримав рішення про проведення референдумів у Ломбардії та Венето, пообіцявши цим регіонам ширшу автономію в разі перемоги своєї партії на виборах.

У свою чергу, правляча Демократична партія виступає проти голосування. «Проблема в тому, що винесене на референдум питання не дуже чітко сформульоване», - вважає член правління партії Лоренцо Коловіні. Демократи закликають громадян бойкотувати референдум у Венето: для визнання голосування таким, що відбулося, у регіоні потрібна мінімальна явка у 50 відсотків. «Якби організатори референдуму справді ставилися до нього серйозно, то їм треба було би чіткіше сформулювати, що означає надання регіону ширшої автономії. Це схоже на карт-бланш. Насправді це просто пропаганда губернатора Дзая», - переконаний Коловіні.

Головний чинник - економіка

Політолог Крістіна Фузоне згодна з такою думкою лише частково. За італійською конституцією з 2011 року регіони республіки мають право вимагати надання більшої автономії в усіх сферах, починаючи з освіти і закінчуючи розподілом податкових зборів. Однак фінансову самостійність регіонів неочікувано обмежили під час економічної кризи в ЄС. «Причина проблем - у запровадженні заходів жорсткої економії, - пояснює Фузоне. - Відбулася повторна централізація функцій фінансового управління, що призвело до обмеження регіональної автономії. Зараз кожен регіон повинен проводити збалансовану бюджетну політику». Багатші північні регіони Італії незадоволені цими заходами, адже вони обходять бідніші південні регіони за всіма фінансовими показниками.

У свою чергу, професор права та колишній міністр з європейських справ Енцо Моаверо Міланезі вважає, що головною причиною збереження розриву між північчю та півднем Італії є неефективна система державного управління. У Ломбардії та Венето «при владі роками перебуває «Ліга Півночі». Там збудована ефективна система охорони здоров'я та зберігається низький рівень безробіття, тому треба звернути увагу на те, як добре вони керовані та наскільки ефективно можна було би керувати країною в цілому», - відзначає експерт.

Тим часом в італійському суспільстві постійно циркулюють чутки про те, що автономного статусу мають намір добиватися й інші регіони, наприклад, Емілія-Романья на півночі Італії. «Так що складається доволі яскрава мозаїка», - підсумовує Міланезі. Залишається сподіватися, що вона не призведе до таких наслідків, як у Каталонії.