Нові свідчення в дослідженні алфавіту

Сьогодні алфавіт та букви є звичною справою, але їхнє походження залишається певною мірою загадковим. Представники індської цивілізації залишили по собі таємничі символи, яким майже 5000 років, але чи вони становили справжнє письмо, досі не ясно. Приблизно в той же час у Месопотамії шумери створили клинопис, а єгиптяни писали ієрогліфами, мінойці ж використовували дві системи письма – досі вони залишаються не розшифровані повністю.

Але ці ранні письмена не були ще справжнім алфавітом. Переважно йшлося про візуальне або символічне відтворення певних об’єктів або звуків складу. Перший крок на шляху до системи записування, що кількома стандартизованими знаками відтворювала б всю повноту людської мови, зробили єгиптяни. Близько 4000 років тому своїм ієратичним письмом вони розробили певний набір знаків, який, однак, не був повним.

Колискою нашого алфавіту є Левант – східний сусід Єгипту. Тут під впливом Єгипту та західноазійського письма представники ранніх семітських культур розробили перший справжній алфавіт. Він складався зі знаків, що досі присутні в гебрейських написах і тоді виконували функцію абстрактних букв. Від перших букв «алеф» і «бет» походить назва «алфавіт». З фінікійцями він поширився потім по всьому Середземномор'ї.

Нещодавно археологи виявили один із найстаріших доказів такого раннього алфабетичного письма: на уламку посудини, який датують 1450 роком до народження Ісуса Христа. На знахідку у Лахіші на півдні Ізраїлю під час розкопок натрапив Фелікс Гофлмаєр (Felix Höflmayer) з Австрійського археологічного інституту зі своєю командою. Вже тривалий час це місце вважають культурним центром бронзової доби, його в своїх листах згадує єгипетський фараон Тутмос III.

2018 року в Лахіші виявили керамічний фрагмент, близько 4 сантиметрів завбільшки. Реліквію виявили серед решток міського муру та великої будівлі. На внутрішньому боці фрагменту видно кілька букв, написаних темною фарбою. «На кераміці можна побачити два рядки символів, в кожному з них – по три букви», – повідомили науковці. Ще два символи розташовані по боках, а третій – між двома рядками.

Цікава також форма букв: їх вже ідентифікували як альфабетичні. Перший рядок складається з букв «аїн», «бет» і «далет». Читаючи в протилежному напрямі, це могло б позначати слово «раб», яке в ранніх семітських мовах часто додавали до імені, пояснили археологи. В другому рядочку містяться букви «нун», «пе» і «тав». Залежно від напрямку прочитання слова, вони можуть означати «мед/нектар» або модифікацію дієслова «повернути».

«Цей керамічний уламок – одна з найдавніших точно датованих знахідок альфабетичного письма з Ізраїлю», – повідомив Гофльмаєр. Реліквія закриває прогалину між новішими доказами та давніми знахідками, зокрема йдеться про Лахішський кинджал з XVIII століття до нашої ери, чиє походження та розписи залишаються суперечливими. Тож уламок може стати тією ланкою в історії виникнення та поширення алфавіту, якої бракувало.

«Лише його наявність змушує нас переосмислити виникнення та поширення раннього алфавіту на Близькому Сході», – сказав Гофлмаєр. Адже досі поширення раннього алфавіту в Південному Леванті вважали побічним наслідком єгипетського домінування, встановленого тут в XIV-XIII столітті до нашої ери.

«Наша випадкова знахідка демонструє: поширення алфавіту відбувалося значно раніше», – сказали вчені. Актуальна знахідка доводить, що алфавіт існував ще за 100-200 років до єгипетського захоплення Леванту.

Натомість його виникнення може збігатися з добою гіксосів – періодом, коли частину Єгипту та Леванту захопили царі семітських народів з Малої Азії або Східного Леванту.

Тож поширення алфавіту потрібно розглядати з-поза контексту єгипетського панування, адже єгиптяни прийшли до Леванту пізніше, наголошує Гофлмаєр. Його команда сподівається на наступні розкопки та знахідки в Лехіші, які зможуть заповнити ще наявні наукові прогалини і надати змогу більше дізнатися про ці важливі періоди в історії раннього алфавіту.

Nadja Podbregar

„Missing Link“ der Alphabet-Entstehung

Österreichische Akademie der Wissenschaften, 19/04/2021, Antiquity, 2021; doi: 10.15184/aqy.2020.157

Зреферувала С.К.