Олександр Ройтбурд: Їм головне – усунути мене. Це персональний джихад

Одеський апеляційний суд постановив відмінити рішення Приморського райсуду Одеси від 10 лютого, який скасував рішення обласної ради від 4 вересня 2019 року про розірвання контракту з директором Одеського художнього музею Олександром Ройтбурдом. Апеляційний суд констатував, що нинішній директор був призначений у законний спосіб, але вважає, що він допустив порушення у своїй діяльності. Багато хто вже поспішив заявити, що рішення апеляційного суду означає чергове звільнення Ройтбурда. Треба визнати, що так вважав і сам керівник музею.

«Ви, звичайно, будете сміятися, але ці дивовижні люди знову мене звільнили», - написав Ройтбурд на своїй сторінці у Facebook після рішення суду. Пізніше з’ясувалося, що це не так. Опоненти директора музею вже святкують перемогу. «Звільнення Ройтбурда з посади директора Одеського художнього музею суд все ж визнав законним!..», - написав у Facebook надвечір вівторка депутат Одеської облради від «Опоблоку» Віталій Саутьонков. Натомість юристи кажуть, що не все так однозначно і Ройтбурда з посади не звільнено.

Боротьба за посаду очільника музею триває вже третій рік. У 2017-му обласні депутати відмовлялися підписувати угоду з Ройтбурдом попри те, що він переміг у конкурсі. На той час голова Одеської ОДА Максим Степанов все ж призначив митця директором музею на 5 років. Та восени 2019-го обласні депутати домоглися свого, проголосували за звільнення директори з посади. Обґрунтували своє рішення начебто численними порушеннями у музеї, зокрема проведенням позапланових ремонтних робіт не за встановленим законом порядком, організацією концертів на території музею, а також відмовою у допуску до фондів музею депутатів задля перевірок.

Згодом директор зміг оскаржити рішення депутатів у Приморському райсуді. Однак тепер Одеський апеляційний суд знову перекинув «м’яч» до директора музею, який нині шукає лазівки для подання касаційної скарги. Адже якщо підстави для звільнення, після такого рішення апеляційної інстанції все ж залишаються. Нині інтрига полягає в тому, чи буде касація і чим завершиться ця судова тяганина у підсумку.

«Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає за винятками, передбаченими статтею 389 Цивільно-процесуального кодексу України», ідеться в рішенні Одеського апеляційного суду. Та якщо детальніше вивчити статтю 389, то можна побачити чимало пунктів, які дозволяють недовідставленому директору музею готувати касаційну скаргу. Зокрема, п. 3 каже про неможливість  касаційного оскарження судових рішень у малозначних справах, крім випадків, якщо… «особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи».

Як повідомляє Олександр Ройтбурд, рішення апеляційної інстанції було ухвалене за відсутності і його, і адвокатів, які мали б можливість висловитися проти. Тобто трапилася саме така ситуація, яку викладено вище. До того ж тут можна застосувати і той факт, що «справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу». Ще у вересні 2019 році в Одесі були протести проти розірвання контракту з паном Ройтбурдом, що, вочевидь, і можна назвати значним суспільним інтересом.

«Главком» зміг поспілкуватися з директором музею відразу після того, як він побував на прийомі у голови Одеської обласної державної адміністрації Олександра Куция. Керівник регіону напередодні публічно підтримав митця.

В інтерв’ю Ройтбурд розповів, чому розголос цієї справи не зупиняє охочих «піти» його з посади, які перспективи у касаційної скарги, і чим у цій ситуації могла б зарадити центральна влада.  

Ви зустрічалися з головою обладміністрації Олександром Куцим, який вже висловився на вашу підтримку. Про що з ним говорили, як він може допомогти?

Мене ніхто не збирається звільняти. Бо прямого висновку суду про те, що голова ОДА повинен це зробити, немає. Є лише те, що керівник області має право це зробити. А Олександр Куций не збирається цього робити. На моєму боці, на боці музею також очільниця обласного управління культури. Подаватимемо касацію, бо юристи кажуть, що ми маємо на це всі законні підстави.

Сьогодні ви прийшли на роботу, чи були проблеми з доступом до робочого місця?

У нас сьогодні вихідний. А щодо проблем, то вони і не закінчувалися. Бо почалися тоді, коли я приступив до роботи і тривають досі. Це такий у нас турборежим.

На своїй сторінці у Facebook ви написали, що на засіданні апеляційного суду не було нікого з ваших адвокатів, троє суддів ухвалили однобічне рішення. «Трійка сама вирішила. В секретному режимі. Як у 1937 році», написали ви. Чому не було адвокатів?

Нині у нас карантин. Але у ці дні, наприклад, у нас був розгляд справи Андрія Хаєцького, відкрите засідання, там були журналісти, і ті, хто був готовий взяти на поруки, і депутати, і громадські активісти. А в моїй справі вони (судді) якось перенесли дату, терміново вирішили просто переписати апеляційний позов як свою ухвалу. Адвокати просто не знали про це засідання. Судді вирішили ухвалити рішення без сторін. При тому переписали у своєму рішенні слово в слово позицію однієї із сторін, яка у нормальному, публічному судовому засіданні чесно програла би.

У рішенні суду вказано, що «оскарженню в касаційному порядку не підлягає за винятками, передбаченими статтею 389 Цивільно-процесуального кодексу України». Що це за винятки, розібралися?

Я прочитав цю статтю. Так, вона стосується таких справ, як моя. Це перше. По-друге, воно (рішення суду) підлягає виконанню. Але механізм цього виконання не існує в природі. Бо усяка людина, яка візьме нас себе виконання ухвали цього суду, порушуватиме закони України.

Раніше в інтерв’ю «Главкому» ви називали Опозиційний блок і зокрема депутата Віталія Саутьонкова головними ініціаторами вашої відставки. Відчуваєте нині якийсь політичний тиск?

Я б не сказав, що він є політичним… Розумієте, можу це розглядати як загін ссавців, приматів, тобто вираження природних інстинктів, а не політичний тиск.

Ви раніше говорили, ще не бачите такої вірогідності повернення до керівництва музеєм його колишнього директора Віталія Абрамова. Для чого тоді вашим опонентам ваше звільнення?

Вони підтримують Абрамова. Там були інші кандидатури ще. Але їм було головне – усунути мене. Це персональний джихад.

Кому особисто перейшли дорогу?

Нікому не переходив. Джихад – це ірраціональні мотиви, які лежать поза межами здорового глузду.

Восени місцеві вибори. Наскільки їх результати зможуть вплинути на цей конфлікт?

На жаль, в Одесі і в регіоні я очікую реваншу Опоблоку. Нічого оптимістичного у мене це не викликає. Але будемо триматися до останнього.

Якщо вашу касацію не задовільнять, як діятимете далі?

Я пройду по всіх інстанціях. Не думаю, що під час касаційного оскарження чи у Верховному суді спрацюють ті аргументи, які раптом спрацювали в Одеському апеляційному суді. Але наміри мене усунути не припиняться.

Михайло Глуховський, «Главком»