«Розрив з Росією: невивчені уроки»
«Я наголосив би на другому пункті - українському провінціалізмі. Нам дуже хочеться почуватися провінцією, яку ніхто не образить. Або хтось інший прийде і захистить. Хто? Меркель зі Шрьодером? Трам чи Клінтон? Не думаю. Бо якщо ти не покладаєшся на себе і на свої сили, на свій стрижень, то ніхто тобі не прийде на допомогу, бо бачать, що ти того не вартий», - говорить дипломат.
Окрім того, у нас дуже багато людей, які стали самозакоханими вождями.
«Я загадую Анатолія Зленка, Володимира Огризка, Бориса Тарасюка, як прекрасних і талановитих міністрів закордонних справ. А інші? Навіщо треба було двом дуже шанованим людям (один сьогодні при посаді, а другий , я так думаю, не бідує) призначатися на посади міністра на короткий термін тільки для того, щоб називатися дипломатом? Щоб потім розробляти свої дипломатичні стратегії? Полюбіть когось іншого на цій посаді. От ця самозакоханість і нетвереза оцінка своїх сил теж заважає», - продовжує Бай.
За його словами, відбувається зациклення на кількох особистостях.
«Пригадуєте як у пісні на вірші Самойлова :
Фотографирует себя
С девицей, другом и соседом,
С гармоникой, с велосипедом,
За ужином и за обедом,
Себя - за праздничным столом,
Себя - по окончанье школы,
На фоне дома и стены,
Забора, бора и собора
Себя - на фоне скакуна,
Царь-пушки, башни, колоннады,
На фоне Пушкина - себя,
На фоне грота и фонтана,
Ворот, гробницы Тамерлана,
В компании и одного -
Себя, себя. А для чего?»
Так, наш політикум фотографується з Меркель, з Обамою і так далі. Це марнославство. А марнославство – не є політикою. Це не дає дивідендів. Нехай, наприклад, Штайнмаєр вважає за честь сфотографуватися з Парубієм, а не навпаки», - резюмував дипломат.
Пропонуємо також переглянути запис прес-конференції
Коментарі — 0