Москва вже «захистила» російськомовних в Україні, тепер черга «істинно віруючих»
У кінці січня очільник Російської православної церкви патріарх Кирило (Володимир Гундяєв) почав було збиратися в Україну. Він заявив, що хоче помолитися в Лаврі та «зустрітися зі своїм віруючим народом». Дату приїзду, щоправда, не уточнював. Але натякнув, що вояж стане можливим за нової (читай: проросійської?) влади. Зрозуміло, що ця «декларація про намір» нічого не означає, а вірогідність того, що нога Кирила ступить на українську землю, дорівнює нулю. Але заява очільника РПЦ поставила питання: а чи існує офіційна заборона громадянину РФ Гундяєву, який за словами Путіна, надихає армію країни-агресора на «ратные подвиги», на в’їзд в Україну? Виявилося, що ні.
«Не заборонено» не означає «дозволено»
Відповідь від Служби безпеки України, підписана керівником управління взаємодії зі ЗМІ та громадськістю Оленою Гітлянською, звучить так: «станом на дату запиту інформація про заборону в’їзду запитуваній вами особі відсутня. Разом із тим інформуємо, що відповідно до ч.3 ст. 13 закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» рішення про заборону в’їзду в Україну приймається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, Службою безпеки України або органом охорони державного кордону».
Якщо спростити сказане, то йдеться про те, що видворенням з України небажаних іноземців займається СБУ, міграційна та прикордонна служба. Але щодо міграційної служби, то патріарх Кирил не може цікавити це відомство – він іще не перетнув державний кордон. Те саме й з прикордонниками. Вони можуть повернути назад підозрілу особу лише в момент появи її на пропускному пункті. «Анонси» ж з приводу можливої заборони видає лише СБУ. Так, наприклад, було у 2018 році, коли Служба безпеки заборонила в’їзд раднику лідера Лейбористської партії Великої Британії Джеремі Корбіна Ендрю Мюррею. Причина – створення ним організації «Солідарність з антифашистським опором в Україні». Невідомо взагалі, чи збирався Мюррей будь-коли відвідати Україну. Але його попередили заздалегідь.
Те саме стосувалося й цілої низки російських селебріті. Не всіх їх знімали безпосередньо з потягу, як скандальну Лоліту Мілявську – дехто одержував «чорну мітку» безвідносно до того, планував він приїзд в Україну чи ні. Покійний Михайло Задорнов, наприклад, отримав заборону за сукупністю своїх антиукраїнських «жартів». За довгий та дурний язик, який молов нісенітниці про «фашистів», від України відлучені також Олександр Розенбаум, Лев Лещенко, Надія Бабкіна, Микита Міхалков, Станіслав Говорухін, Федір Бондарчук, Валентина Тализіна, Валентин Гафт та інші. Решта ж «зірок» має заборону на в’їзд через порушення процедури відвідин анексованого Криму або дружбу із ватажками «ДНР»/«ЛНР». Це стосується Олега Газманова, Юлії Чичеріної, Вадима Самойлова, Івана Охлобистіна, Каті Лель, Олексія Паніна, Дмитра Харатьяна та інших.
Патріарх Кирило також побував у Криму в період його окупації. І заїжджав він на півострів, певна річ, не з української території. Як бачимо, щонайменше одна вагома підстава для внесення його у чорний список вже є. Щоправда, Кирилу 73 роки (а обмеження стосуються передусім росіян від 16 до 60), але на тлі відвідин Криму це вже не грає жодної ролі. Що ж до священицького статусу патріарха, то прецеденти заборони для його колег – від диякона до митрополита – мали місце раніше. Зокрема, в’їзд в Україну закрито для Павла Шульженка, котрий виконував роль капелана на окупованій частині Донбасу. Аналогічна історія й з митрополитом Донецьким і Маріупольським Іларіоном (Григорієм Алфеєвим), котрий намагався потрапити в Україну через «ДНР».
А відтак незрозуміло, чому ж попри все вище сказане патріарх Кирило й досі не став, так би мовити, персоною «нон грата» на українській землі?
Не гунди!
«Главком» поспілкувався зі своїми джерелами у Службі безпеки і вони ще раз підтвердили: відсутність офіційної заборони не означає, що Гундяєву будуть раді на кордоні. Ми також спитали, а чи може, приміром, народний депутат України ініціювати подібну заборону? Річ у тім, зазначило джерело, що кожен нардеп може звернутися до СБУ з депутатським запитом, який неодмінно розглянуть, але який при цьому не є імперативом для Служби безпеки. Втім, нардеп (як і будь-який інший громадянин) може викласти у зверненні всі свої міркування з приводу того, чому тій чи іншій персоні варто заборонити перетинання державного кордону. Але ці міркування повинні бути виваженими, вмотивованими та містити доказову базу відносно загрози національній безпеці, котру така персона несе.
Чи були подібні звернення до СБУ – наразі невідомо, скоріше за все, хоча б пара спроб подібного ґатунку мала місце. Але, можливо, Служба недарма ігнорує псевдонаміри Кирила, розглядаючи їх як провокацію та один зі шляхів втручання Росії у внутрішні справи України. Тобто ігнорує про людське око, хоча усвідомлює небезпеку, яку представляє собою розбурхування та «підігрів» адептів російської церкви.
«Ключовим є не те, що Кирило приїде в Україну, він може мріяти про це скільки завгодно. Він говорить про зміну політичної кон’юнктури, говорить про надії на зміну влади в Україні, що відкриє дорогу кремлівським претендентам», – прокоментував слова глави РПЦ керівник департаменту з питань гуманітарної політики Адміністрації президента Юрій Рубан.
На щастя, відзначає в коментарях «Главкому» архієрей Православної церкви України Євстратій Зоря, приїзд Кирила в Україну залишається в площині теоретизування. Зоря нагадує: Кирило подорожує не просто так, а з гігантським почтом, у власному потязі, котрий доставляє й його персональний автомобіль. (Саме так Кирил навідував у 2010-му Віктора Януковича). Цей потяг і самого Кирила обслуговують представники спецслужб РФ, а відтак не доводиться навіть й говорити про те, щоб подібна компанія могла опинитися зараз в Україні, каже Зоря.
Тож патріарх Кирило з’явиться у Києві хіба що «на танку, який приїде «захищати» «канонічне православ'я», – іронізує митрополит Переяслав-Хмельницький і Вишневський Православної церкви України Олександр (Драбинко). Але жарти – жартами, а загроза того, що після обстоювання інтересів російськомовних Москва візьметься за «захист» «істинно віруючих», справді існує. Про це заговорили знову відразу після отримання Україною Томосу. Та якщо розкрутка цієї теми й матиме місце, то, скоріше за все, після президентських виборів. А поки що можна вважати, що патріарх Кирило своїми словами про зустріч у Лаврі зондує ґрунт. І намагається визначити, наскільки великий шмат українського суверенітету можна відкусити, якщо на додачу до «зелених чоловічків» задіяти ще й чорні ряси.
Наталія Лебідь
Коментарі — 0