Протягом 72 годин суд вирішить питання щодо обрання запобіжного заходу політику
У четвер ввечері НАБУ здійснило гучне затримання. У шкурі відстороненого керівника Державної фіскальної служби Романа Насірова, якого «брали» на початку березня, тепер себе відчув один з найближчих соратників Арсенія Яценюка Микола Мартиненко. Затримання відбулося прямо в партійному офісі «Народного фронту» на Кловському узвозі, де у Мартиненка кабінет по сусідству з лідером партії.
Політика підозрюють у розтраті грошей держпідприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат». Протягом 72 годин суд вирішить питання щодо обрання йому запобіжного заходу.
Політична біографія Миколи Мартиненка є тривалою і, м’яко кажучи, неоднозначною. Він - депутат п’ятьох скликань. В 2004-му році був одним з активних організаторів Майдану. Після перемоги Віктора Ющенко очолив фракцію «Нашої України» у Верховній Раді, але згодом відійшов від президентської партії, звинувативши Ющенка в її руйнуванні. Саме до Мартиненка, разом з одіозним Олександром Третьяковим та Петром Порошенком приліпилось прізвисько «любі друзі» через те, що ця трійця свого часу узурпувала вплив на слабохарактерного президента.
Шлях до складання мандата
Після побиття горщиків з Ющенком Мартиненко зблизився з «молодим перспективним» Арсенієм Яценюком та його «Фронтом змін». За квотою «фронтовиків» в 2012-му потрапив до списку об’єднаної опозиції «Батьківщина», а на позачергових виборах в 2014-го після того, як шляхи Яценюка та Юлії Тимошенко розійшлись, – до списку «Народного фронту», який показав сенсаційний результат.
Щоправда, до кінця каденції Мартиненко не досидів. Політик добровільно склав мандат наприкінці листопада 2015-го (Рада зі скрипом проголосувала за це 22 грудня). «Зважаючи, що удари йдуть не тільки по мені, а й по уряду, так і по владі загалом, я приймаю рішення про складання депутатських повноважень і таким чином добровільно відмовляюся від депутатського імунітету», – зазначив нардеп. Цікаво, що в попередньому скликанні соратники по «Батьківщині» (зокрема Юрій Луценко) відкрито звинувачували Мартиненка в тому, що він наводнив список «тушками», які поодинці стали перебігати в більшість «регіоналів», але тоді до складання мандата не дійшло.
В 2015-му ж Мартиненко зважився на це, бо став кидати аж надто велику тінь на тоді ще прем’єра Яценюка, що викликало, в тому числі, невдоволення міжнародних партнерів. Показово, що складання мандата відбулося якраз після зустрічі Яценюка з віце-президентом США Джо Байденом – тож Мартиненко виглядав в цій ситуації як сакральна жертва, якою демонструвалась принципова боротьбу з корупцією.
Причиною проблем Мартиненка стала кримінальна справа, що розслідувалась з 2013-го року федеральною прокуратурою Швейцарії за підозрою в отриманні хабара. Ще одна справа розслідувалась в Чехії. За інформацією преси, чеська компанія-постачальника обладнання для атомних електростанцій Skoda JS заради отримання замовлення від українців пішла на їх підкуп. Замовником закупівель була державна компанія «Енергоатом», яка багато років знаходилась «під крилом» Мартиненка, що незмінно очолював парламентський комітет з питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики та ядерної безпеки. Журналісти з’ясували, що 30 мільйонів франків хабара були заблоковані на рахунках в банку Hottinger в Швейцарії.
В Україні «інформпідтримку» цій справі забезпечував депутат Сергій Лещенко, який наполегливо повідомляв про всі деталі розслідування. «Микола Мартиненко став сакральною жертвою, яку Арсеній Яценюк приносить на алтар своїх стосунків з американським урядом після того, як не можна було вже далі вдавати, що нічого не відбувається», – тішився Лещенко після того, як його опонент зрікся мандата.
У Мартиненка в свою чергу нервово називали цю історію «чорним піаром», виставляючи депутата ледь не «жертвою Кремля», який хоче прибрати чеських конкурентів по добудові в Україні енергоблоків на Хмельницькій АЕС.
Втім сьогоднішнє затримання не пов’язане зі справою «Енергоатому». Як написав в «фейсбуці» керівник Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Назар Холодницький, досудове розслідування встановило, що в період з 2013 року по 2016 рік злочинна організація у складі службових осіб ДП «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» («СхідГЗК»), службових осіб Steuermann Investitions und Handelsgesellschaft mbH, а також групою осіб, які мали контроль над вказаними підприємствами, у тому числі Мартиненком, було вчинено розтрату коштів державного ГЗК в розмірі $17,28 млн.
Адвокат Мартиненка Петро Бойко запевнив, що його клієнт нікуди не збирався тікати з країни і звинуватив НАБУ e тиску на суд: «Ми домагатимемось притягнення до кримінальної відповідальності фальсифікаторів з НАБУ та з Солом’янського райсуду на зразок одіозного судді Бобровника. Ми прогнозували і прогнозуємо, що питання про обрання запобіжного заходу «випадково» потрапить до згаданого Бобровника, проти якого НАБУ порушувала справу і який слухняно виконує всі вказівки НАБУ».
Оперативно на затримання Мартиненка відреагував «Народний фронт» Яценюка, не забувши нагадати про його «послідовну державницьку позицію»: «Затримання колишнього народного депутата Миколи Мартиненка, який добровільно склав мандат півтора року тому для неупередженого розслідування, є ознакою вибіркового правосуддя та політично мотивованих дій антикорупційних органів. Попри те, що до сьогодні кошти і активи, виведені Януковичем, так і не стали предметом розслідування НАБУ, бюро переслідує політика з послідовною українською і антиросійською позицією. Так звану «справу Мартиненка» НАБУ намагається фальсифікувати вже півтора роки. Проте жодних доказів проти нього так і не було знайдено».
Тож, звідки ростуть ноги у всіх справ проти Мартиненка і в чому конкретно звинувачують цього «послідовного політика».
Гріхи Мартиненка
Першим про кримінальне розслідування проти Миколи Мартиненка два роки тому повідомив депутат Лещенко. Саме завдяки йому стало відомо, що прокуратура Швейцарії з 2013 року вивчає факти «хабарництва і відмивання коштів» за участю Мартиненка. У фокусі швейцарських слідчих опинився хабар, який відкрив дорогу чеському виробникові обладнання для атомних електростанцій - компанії Skoda JS - на український ринок.
Йшлося про закупівлю обладнання відокремленим підрозділом «Енергоатому» - «Атомкомплектом» - для першого і третього енергоблоку Рівненської АЕС, 1-6 енергоблоків Запорізької АЕС і першого енергоблоку Хмельницької АЕС у чеської компанії. Передача хабаря за право постачати обладнання чеської Skoda JS відбувалася у проміжку між 2009 та 2011 роками.
Півтора року тому швейцарська влада звернулася до Генпрокуратури України за допомогою у розслідуванні. Їх цікавили деталі корупційної угоди між Skoda JS та фірмою Bradcrest. На той момент швейцарцям вже було відомо, що саме цій маловідомій панамській фірмі було сплачено хабар у розмірі 6,4 млн євро чеським виробником.
У свою чергу, чеська газета Právo повідомляла, що прихованим власником панамської Bradcrest Investment є саме Микола Мартиненко.
Після запуску Національного антикорупційного бюро, розслідування від Генпрокуратури перейшло до детективів НАБУ. Рік тому антикорупційне бюро отримало санкцію суду на доступ до інформації про телефонні дзвінки народного Мартиненка. Як стверджували детективи: «до можливого вчинення кримінального злочину можуть бути причетні: колишній народний депутат України (Микола Мартиненка – ред.) і президент ДП «НАЕК «Енергоатом» (з 2008 по 2012 роки цю посаду займали Юрій Недашковський - ред.), а також – керівник відокремленого підрозділу «Атомкомплект» ДП «НАЕК« Енергоатом» і два представники товариства Bradcrest Investment.
Як сказано вище, голова Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Назар Холодницький уточнив: приводом для сьогоднішнього затримання Мартиненка стала інша справа: його підозрюють у причетності до вимивання коштів із держпідприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат». Мова йде про розкрадання під час закупівлі уранового концентрату «СхідГЗК» у австрійської фірми Steuermann.
Завдяки судовому реєстру, «Главкому» стали відомі подробиці цієї справи. Державний ГЗК кілька років тому уклав договір про постачання уранового концентрату протягом 2014-2018 років із австрійською компанією Steuermann Investitions- und Handelsgesellschaft mbH. Ціна товару для українського підприємства значно перевищувала ціни виробників і постачальників такої продукції. А австрійська фірма не була виробником, не надавала жодних послуг не виконувала ніяких робіт.
Отриманий прибуток Steuermann переводив на рахунки британських фірм. Як наслідок, державне підприємство переплатив більше $17 млн за закуплений протягом 2014-2016 років урановий концентрат. Фактично ж цей товар постачався виробником продукції – казахським «Степногірським гірничо-хімічним комбінатом».
Раніше, в інтерв'ю «Українській правді» Давид Жванія, колишній партнер екс-депутата Миколи Мартиненка, заявляв, що компанія Steuermann належить саме Мартиненку.
Не виключено, що на цьому переліку кримінальних проваджень Національне антикорупційне бюро не зупиниться. Детективи НАБУ ведуть і інше розслідування – щодо корупції на держпідприємстві «Об'єднана гірничо-хімічна компанія» (ОГХК). Згідно з матеріалами кримінального провадження, його керівництво підозрюється у продажі титану за заниженою вартістю (на 1 -55%) австрійській фірмі Bollwerk Finanzierungs-und Industriemanagement AG. В результаті невигідних угод «навар» покупця, за попередніми оцінками, склав не менше 100 млн гривень.
«Це свідчить про зловживання посадовими особами ДП« Об'єднана гірничо-хімічна компанія» своїм службовим становищем з метою отримання неправомірної вигоди третьою особою - компанією Bollwerk Finanzierungs-und Industriemanagement AG», - йдеться в матеріалах справи.
Раніше депутат Лещенко заявляв, що директор і акціонер Bollwerk Вольфганг Айбергер є одночасно керівником згадуваної вище компанії Steuermann Investitions- und Handelsgesellschaft mbH, яку Жванія пов`язав із Мартиненком.
Обидві фірми - Steuermann Investitions та Bollwerk Finanzierungs - об'єднує не лише менеджер, а й адреса реєстрації. Про це повідомляло австрійське видання Kurier.
Як писала ця австрійська газета, «... титан, незамінний для авіаційної і оборонної промисловості, українська «Об'єднана гірничо-хімічна компанія» постачає російській фірмі «ВСМПО-Авісма», дочірньому підприємству російського оборонного концерну «Ростех». Але оскільки Україна і Росія знаходяться в стані війни, громадськості не сподобалося б, якби Україна стала постачальником титану для виробництва автоматів Калашникова, з яких потім стріляли б по Україні... Завантажені титаном вагони відправляються до Москви, рахунки приходять австрійській фірмі Bollwerk Finanzierungs- und Industriemanagement AG ... ».
Сам Мартиненко заперечував зв'язок з австрійськими структурами, які «бенкетували» на контрактах з українськими держкомпаніями.
Федір Орищук, Павло Вуєць, «Главком»
Коментарі — 0