Дністровська ГАЕС: бути чи забути?
Переговори Києва та Кишинева щодо гідроакумулюючої електростанції (ГАЕС) на Дністрі залишаються донині незавершеним гештальтом. Молдовська сторона стверджує, що зведення четвертого гідроагрегата знищить екосистему річки, а жителі Молдови залишаться без прісної води. В Україні занепокоєння сусідів сприймають переважно як політичні маніпуляції. Попри це, парламент Молдови створив спеціальну комісію зі спільного управління водними ресурсами Дністра. То чи вдасться країнам домовитися цього разу?
Причини для хвилювань
Дністровська гідроакумулююча електростанція була закладена ще у 80-х роках минулого століття. Проєкт був призупинений й до нього повернулися лише у 2000-х. До комплексу входять ГАЕС, ГЕС та ГЕС-2. Сьогодні воду качають три гідроагрегати, а будівництво четвертого — відкладено. Втім, на Банковій, обіцяють, що це ненадовго. Загалом об’єкт складатиметься із семи гідроагрегатів. Для української енергосистеми він вкрай важливий. І при всіх претензіях з боку Молдови Київ має його добудувати.
Однак, щоб завершити будівництво, Києву необхідний доступ до молдавського берега Дністра, адже майже 20 гектарів прилеглої до об’єкта землі розташовується на території Молдови. Й, схоже, домовлятися буде непросто.
«Я сумніваюсь, що молдовська влада піде на цей крок (надасть дозвіл – «Главком»). Говорімо чесно: з нашої точки зору, Україні ця гідроелектростанція не так вже й потрібна. Україна має атомні електростанції та інші гідроелектростанції, тому це питання бізнесу, а не національних інтересів. А для нас це може обернутися катастрофою», – сказав у коментарі «Главкому» депутат молдавського парламенту (партія «Гідність і правда») Юрій Реніца.
Один Дністер – дві країни
Українські спеціалісти стверджують, що якраз тому, що в Україні працюють атомні електростанції, Дніпровська ГАЕС і потрібна. «Тут питання в піках споживання електроенергії. Чому цей об’єкт внесли в структуру «Енергоатома»? Саме тому, що потрібно чимось збалансувати. Структура споживання така, що є піки – ранковий та вечірній. Для того, щоб це прибрати у всьому світі використовують гідроелектростанції. Я альтернативи не бачу. Я розумію проблеми наших молдовських друзів, але мені здається їм треба простіше до цього ставитися», – пояснює експерт з енергетичних питань, Директор інституту енергетичних досліджень Дмитро Марунич.
Втім, у Молдові цим питанням занепокоєні досить серйозно. Нещодавно парламент країни за ініціативи політичної сили колишнього президента – Партії соціалістів, створив спеціальну комісію для оцінки інтегрованого управління водними ресурсами басейну річки Дністер. У Кишиневі кажуть, що Київ одноосібно приймає рішення й це суперечить міжнародним зобов’язанням.
«Для нас питання Дністра – стратегічне, бо 70% Молдови забезпечується питною водою з нього. Якщо говорити про Кишинів – це взагалі понад 98%», – пояснює віцеголова новоствореної комісії, депутатка («Партія Шор») Віолетта Іванов.
У розмові з «Главкомом» Іванов відзначила, що Молдова зазнає значних екологічних та гуманітарних втрат після завершення будівництва четвертого гідроблоку. «Ми закликаємо дотримувалися зобов’язань в рамках міжнародних конвенцій та протоколів. Мова йде про конвенцію ESPO щодо оцінки впливу на навколишнє середовище у транскордонному контексті. Там чітко написано, що сторони повинні повідомляти про свої дії та проводити оцінку навколишнього середовища для того, щоб уникнути шкоди», – пояснила депутатка.
При цьому, Юрій Реніца стверджує, що Україна жодного разу не відреагувала на декларації та заклики Кишинева.
Водночас в українському міністерстві захисту довкілля та природних ресурсів це спростовують. У розмові з «Главкомом» заступник голови відомства Михайло Хорєв зазначив, що консультації на рівні експертів тривають й Україна дотримується всіх зобов’язань.
«Звичайно, консультації з Республікою Молдова проводяться, як вимагає міжнародне законодавство і конвенція ESPO. Взагалі, в нас підписаний з Республікою Молдова договір щодо сталого використання Дністра як транскордонної річки. Єдина проблема в тому, що це питання в Молдові дуже заполітизоване», – говорить заступник міністра захисту довкілля та природних ресурсів Михайло Хорєв.
Чиновник додав, що на експертному рівні протиріч не виникає, однак проблема часто виноситься на політичний рівень, а через дефіцит розуміння технічних питань, виникає багато маніпуляцій.
«Періодично виникають різні заяви, вони продукуються на високий рівень. Ми розуміємо, що там проводиться певна діяльність і Російською Федерацією, тому це більш схоже на провокацію. Але на рівні фахівців, на рівні тих, хто розуміється у сутності питання, у нас немає проблем й ми маємо абсолютно конструктивний діалог», – запевнив Хорєв.
Де Україна «ховає» воду?
Річка витікає у межах українських Карпат, тече українською й молдавською територіями та вважається умовним історичним кордоном між Галичиною та Бессарабією. Й екологи з обох країн у своїх оцінках солідарні: на думку експертів, розбудова гідровузла матиме пагубні наслідки для екосистеми Дністра.
«Це будівництво становить величезні ризики для екосистеми. Україна підписала міжнародні угоди, які зобов’язалась виконувати щодо транскордонних екологічних проблем, тому треба думати не тільки про себе, а й про своїх сусідів», – відзначив у коментарі «Главкому» український еколог Володимир Борейко.
Експерт пояснив наслідки від згубного впливу. «Обміління річки можливе, бо буде качатися дуже багато води. Для Молдови дійсно це може бути величезна проблема, тим більше, що там взагалі води немає й від цього постраждають й інші галузі. Це будуть великі втрати не тільки для екосистеми, а й для сільського господарства», – говорить Володимир Борейко.
Але у Міндовкілля України кажуть, що робота ГАЕС підпорядкована певним правилам, які враховують всі ризики, і Україна цих правил дотримується. Хорєв зазначив, що витрати води біля греблі, повинна бути не менше як 100 метрів кубічних на секунду. «Ці витрати майже ніколи не порушуються. За період з 1987 року лише тричі ця витрата була менша», – сказав він.
За словами Хорєва, обміління річок час від часу виникає через об’єктивні обставини. «Торік, наприклад, майже не було опадів. Тому, дійсно, періодично такі проблеми (обміління – «Главком») з’являються», –пояснив Хорєв.
«Наче Україна десь ховає ту воду, аби не дати Молдові. Це все інсинуації й пояснення тут дуже просте: нижче території Молдови знаходиться Одеська область й навіть якщо вірити у цю «вселенську змову», то жодна країна не буде собі шкодити, якщо далі знаходиться її територія», – пояснив заступник міністра.
Разом з тим, наслідки можуть бути для енергосистеми Молдови, позаяк єдина гідроелектростанція у республіці — Дубоссарська ГЕС — розташовується нижче по Дністру, на території окупованого Придністров’я й посилення українського гідровузла може позначитися її роботі.
«Коли був Радянський Союз – це вирішувалося в рамках єдиного бачення, зараз такого немає. Я співчуваю Молдові й ці питання мають вирішуватися на міждержавному рівні, але це не означає, що Україна повинна відмовитися від цього проекту», – говорить енергетичний експерт Марунич.
Чим незадоволений Кишинів?
Зведення четвертого гідроагрегата було припинено у 2019 році. Вже згодом, після свого обрання, президентка Молдови Майя Санду заявила у Києві, що їй вдалося порозумітися із президентом України Володимиром Зеленським щодо екологічних проблем. Готуючись вже до візиту в Брюссель, Санду пообіцяла, що обговорить питання Дністра з представниками Євросоюзу. Президентка Молдови додала, що проситиме європейських партнерів дослідити стан річки, враховуючи наміри української влади продовжити будівництво.
Й тут скепсис Санду не підвів: в той час, як лідерам України та Молдови наче вдалося «порозумітися» під час протокольних урочистостей, Банкова давно вже оприлюднила своє бачення розвитку відновлювальної енергетики. Дністровський енерговузол розглядається, як невіддільна складова енергетичної стратегії держави до 2030 року. Більш, того у профільному міністерстві неодноразово відзначали, що орієнтація на гідроелектроенергію якраз і відповідає Європейській стратегії переходу на відновлювальну енергетику.
Після візиту Зеленського до Чернівецької області, коли він побував на Дністровській ГАЕС, генеральний директор компанії «Укргідроенерго», Ігор Сирота повідомив, що зведення четвертого гідроагрегата другої черги Дністровської ГАЕС заплановано на IV квартал 2021 року.
Беручи це все до уваги, теперішня ситуація викликає легке дежавю, адже все це ми вже проходили. Лише у 2018 році після домовленостей тодішніх голів урядів двох країн Володимира Гройсмана та його молдовського візаві Павла Філіпа, прем'єри вирішили створити міжурядову групу, яка буде опікуватися проблемами Дністра. Однак уже після зустрічей, які, до речі, теж відбулися в Києві, сторони залишилися стояти на своєму: Філіп, повернувшись в Кишинів, заявив про необхідність консультацій із ЄС, а Гройсман — що Україна продовжить будівництво гідроелектростанції.
Чи вдасться домовитися по-сусідськи?
Попри суперечливі перспективи, питання Дністра у Молдові знову постало дуже гостро. Після президентських виборів, сусідня республіка рухається у бік дострокових виборів. Політичний спектр залишається доволі поляризованим й партії, яка б впевнено лідирувала, немає. Тому, перемога Санду на президентських виборах стала лише формальним поштовхом в бік розхитування «додонівської» політичної номенклатури. В таких умовах таке чутливе питання, як от доступ до прісної води, природно переходить із наукового дискурсу у політичний.
«Ніяких запитів щодо спільних консультацій (цього разу – «Главком») не було. Це суто політична історія. Ми розуміємо, що президент Республіки Молдова обраний від однієї політичної сили, в парламенті представлені інші. Фактично, це внутрішньополітична гра», – говорить заступник міністра Хорєв.
Так от, відразу ж після повернення Санду з Києва, колишній президент Ігор Додон, який програв чинній главі держави у другому турі, заявив, що президенти України та Молдови таємно домовлялись про Дністер. Й звісно, за словами головного опонента Санду, вона поступилася молдовськими інтересами. Хоча, враховуючи, з якою наполегливістю, нова президентка взялася за просування розв'язання проблеми окупованого Придністров’я залучаючи до цього Київ, то конфігурації в переговорах вірогідно зміняться, якщо справа зрушиться від слів до діла.
Втім, повертаючись у політичний контекст кишинівських протиріч, варто відзначити, що нещодавно створена комісія була ініціативою саме Партії соціалістів та «Партії Шора».
Й питання тут в тому, що якщо проблема й існує, то вона знову ризикує залишитися по суті не вирішеною, а заговореною із передвиборчим завзяттям.
Маріанна Присяжнюк, для «Главкома»
Коментарі — 0