Деолігархізація. На монобільшість чекає венеціанський іспит

Початок політичного сезону буде врожайним на події. Минулої п'ятниці стало відомо, що Уповноважена Верховної Ради з прав людини Людмила Денісова звернулася до спікера парламенту Дмитра Разумкова з офіційним листом, у якому фактично назвала антиконституційним президентський законопроєкт №5599 про олігархів. І запропонувала направити його на експертизу до Венеціанської комісії Ради Європи.

Ця обставина серйозно змінює політичну диспозицію. Законопроєкт про олігархів розглядався командою Зеленського як один з основних іміджевих проєктів сезону. Зокрема, віцеспікер Руслан Стефанчук на узгоджувальній раді фракцій прямо заявив, що у президента є план «3Д»: деолігархізація, децентралізація і дерадянізація.

З політичної точки зору, ідея деолігархізації зрозуміла. До того ж, щось подібне декларував у свою каденцію Петро Порошенко. Але проблема виникла в частині законодавчого наповнення. На думку більшості правознавців, норми законопроєкту про олігархів суттєво виходять за межі конституційних повноважень президента. Розкритикувало проєкт навіть Головне науково-експертного управління Верховної Ради.

Втім, це не завадило монобільшості ще 1 липня 275 голосами проголосувати законопроєкт №5599 «Про запобігання загрозам національній безпеці, пов'язаним з надмірним впливом осіб, які мають значну економічну або політичну вагу в суспільному житті (олігархів)» у першому читанні, що викликало запеклу критику з боку політичних опонентів. У «Європейської солідарності» законопроєкт №5599 навіть назвали спрямованим особисто проти Петра Порошенка.

«Цей законопроєкт має на меті захоплення влади шляхом присвоєння Зеленським позаконституційних диктаторських повноважень, де у позасудовий спосіб будуть призначатися правильні або неправильні політики, а контрольований Зеленським регулятор без суду визначатиме доброчесність чи недоброчесність ЗМІ, що означатиме як наслідок захоплення владою незалежних ЗМІ лише тому, що їх редакційна політика не подобається Зеленському. На жаль, цей законопроєкт викликає абсолютно тотожні аналогії з сучасною Росією та Білоруссю», – офіційно заявили в пресслужбі «Європейської солідарності».

У цьому контексті, поява листа Людмили Денісової виглядає більш ніж закономірною. Основних претензій до законопроєкту три: наділення президента та РНБО не передбаченими Конституцією України повноваженнями; розмитість критеріїв, на підставі яких підприємців планують заносити до «реєстру олігархів»; можливість відновлення цензури в засобах масової інформації.

Які наслідки для українського політикуму принесе ухвалення закону всім очевидно – вибіркове присвоєння підприємцям статусу «олігарха» з подальшим обмеженням у правах на практиці відріже опозиційні партії від фінансування з боку бізнесу. Так само буде обмежений і доступ до телеканалів, які цьому бізнесу належать. З цим, мабуть, і пов'язана одностайна підтримка ініціативи омбудсмена з боку парламентських фракцій. За словами депутата з «Голосу» Ярослава Залізняка, з вимогою виконати пропозицію Денісової до спікера Разумкова вже звернулися чотири фракції: «Батьківщина», «Голос», «Європейська солідарність» і ОПЗЖ.

Українська опозиція традиційно використовує міжнародний арбітраж, як інструмент стримування надмірних поривів влади щодо розширення своїх повноважень. І Венеціанська комісія, як головний експертний орган Євросоюзу, в цьому нескінченному протистоянні «влада-опозиція» завжди відігравала велику роль. Досить згадати баталії навколо продавлювання командою Януковича нового Виборчого кодексу у 2011 році.

Тепер президентська команда знаходиться в непростому становищі – блокування відправлення законопроєкту на експертизу Венеціанської комісії буде означати визнання власної зневаги до базових принципів права. Своєю чергою, підтримка такої ініціативи, на думку юристів, призведе до необхідності істотного пом'якшення законопроєкту.

Про розгубленість у таборі монобільшості свідчить публічна реакція її депутатів. Більшість партійних спікерів досить обережно коментують ідею направити законопроєкт до Венеціанської комісії. Публічно критикувати Уповноважену з прав людини зголосилися лише ті депутати, чия репутація вже й так досягла негативних значень. Зокрема, глава комітету Ради з питань фінансів, податкової та митної політики Данило Гетманцев, опудало якого два роки поспіль носили урядовим кварталом активісти об'єднань малих підприємців. «Я вважаю, що у нас немає підстав відправляти цей законопроєкт до Венеціанської комісії», – заявив доктор юридичних наук Гетманцев.

Якою в підсумку буде остаточна позиція в президентському таборі поки прогнозувати рано. Ризиків занадто багато – як міжнародних, так і внутрішньополітичних. У будь-якому випадку Офісу президента час задуматися про альтернативні коридори деолігархізації. Наприклад, шляхом прийняття закону «Про лобізм», здатний розв’язати проблему регламентації взаємовідносин влади та бізнесу. Проєкти такого закону вже давно знаходяться в парламенті, втім до розгляду в сесійній залі вони ще не дійшли.

Микола Мельник, для «Главкома»