Чи вплине вимога вулиці на «мирну» політику президента
Упродовж тижня в центрі Києва тривали спонтанні акції протесту проти погодження скандальної «формули Штайнмаєра». Під кінець тижня вони вилились у велелюдне віче на Майдані. Подібні акції відбувались і в регіонах. Навіть за стриманими підрахунками МВС, кількість протестувальників цього похмурого дня тільки в столиці становила біля 10 тисяч осіб. Дійство на Майдані затягнулося – зі сцени висловлювались усі охочі, які, як правило, повторювали ті самі мантри про здачу країни в російський полон. Після цього натовп рушив провідати не лише Офіс президента, а ще й Верховну Раду та Кабмін.
Приводом для протестів стало узгодження представником української сторони Леонідом Кучмою формули виконання Мінських домовленостей. Вона полягає у наданні спочатку тимчасового особливого статусу окупованим районам Донбасу, а після доповіді представників ОБСЄ за підсумками виборів на непідконтрольній Україні території – постійного особливого статусу цим територіям. При цьому поки не йдеться ані про виведення російських збройних формувань, ані про передачу Україні контролю над кордоном перед цими виборами. Зеленський виступив з поясненням, що підписання «формули Штайнмайєра», яке само по собі нічого не означає, було необхідне для розблокування зустрічі у Нормандському форматі, на якій будуть усунуті всі спірні питання, а потім Верховна Рада розробить новий закон про особливий статус Донбасу. Паралельно готується ще один обмін полоненими та обопільне відведення військ на ділянках в Петровському та Золотому.
У патріотично налаштованої громадськості є багато питань до цих утаємничених рухів. Хоча той же експрезидент Петро Порошенко заявив, що почув президента і не збирається розхитувати єдність в державі. При цьому Петро Олексійович таки засвітився у сьогоднішніх подіях.
Петро Порошенко з дружиною на акції протесту «Ні капітуляції!», 6 жовтня 2019 року
Ще за півгодини до дванадцятої мало що нагадувало в центрі столиці про анонсований масштабний захід. Під стелою на Майдані монтувалась сцена, перед якою зібралося кілька десятків осіб, а на Хрещатику, навпроти мінісцени з фестивалем графіті, над входом до КМДА розтягували величезний банер «Ні капітуляції!». Саме таку назву мав протестний захід на Майдані. Мер столиці Віталій Кличко, хоч і не був особливо помічений в геополітичних розбірках, точно був не проти такого банера. Кличку вигідно зайвий раз нагадати нинішньому керівництву Банкової, яке наполегливо хоче зробити з нього англійську королеву, яку роль у долі керівників держави може зіграти столиця.
Склад тих, хто ополчився проти «зеленої» влади, дійсно був дуже строкатим. «Я б з багатьма з цих навіть в одному полі не сів ще нещодавно», – емоційно розповідав «Главкому» один з організаторів заходу. Але спільний ворог, як у нас часто відбувається, вкотре об’єднав патріотів. Як тільки зі сцени залунали перші акорди, до неї щільними колонами підтягнулися молодики з «Національного корпусу» Андрія Білецького. «Нацкорпус», який вважається близьким до голови МВС Арсена Авакова, м’яко кажучи, не користується популярністю серед прихильників екс-президента Петра Порошенка. Особливо після емоційного діалогу між Білецьким та Порошенком на останньому ток-шоу Шустера. Але тут сторонам довелося мирно співіснувати, хоч виступ представника «Нацкорпусу» супроводжувався невдоволеним гулом. Тим часом «Свобода», від якої зі сцени виступав дещо підзабутий Олег Тягнибок, тишком у натовпі роздавала свої агітлистівки з закликом прийти на антикапітулянський марш на Покрову (14 жовтня).
Організатори дійства наперед попередили, аби в натовпі не використовувалося жодної партійної символіки. Ця умова виконувалася, але при цьому траплялися демонстранти з прапорами НАТО. Доки всі збиралися, на розігріві виступала група «Щедрий лан», яка, як іронічно подейкували деякі учасники мітингу, бере кошти за свої виступи в зоні бойових дій. Музичний супровід цього дня взагалі був аж надто – суцільний хеві-метал про батька Махна та отамана Сірка. Після кількох пісень ведучі оголосили перерву на 15 хвилин, аби добралися всі охочі, а до Майдану почала підтягуватись відома публіка з числа колишніх та діючих депутатів та чиновників.
Колишній нардеп Юрій Тимошенко, обмотавшись прапором, розповідав журналістам, звідки в українців всі їхні біди. Скандальний клон більш відомої політикині на президентських виборах обурювався, що Україною правлять особи нетієї національності, і жадав, аби президентом Ізраїлю колись став українець, який не знає тамтешньої мови.
Дійство нарешті набрало ходи, і ведучі запропонували всім чіпляти жовтий скотч за аналогією з помаранчевою стрічкою як символ спротиву. Так вони зібрались розрізняти «своїх і чужих». Зі сцени почали лунати заклики вийти з Мінських домовленостей, дорікання Зеленському у державній зраді та застереження, що сепаратисти тишком-нишком так і до Києва доберуться. Представники добровольчих батальйонів навіть пригрозили займати райони, які покине українська армія під час запланованого розведення військ.
Тим часом «Главком» поспілкувався з учасниками акції про те, які основні ризики вони бачать від введення дію «формули Штайнмаєра», початку відводу військ та про подальші плани протестувальників, якщо влада їх не почує.
Путін грає Зеленського
Сергій Висоцький, екснародний депутат від «Народного фронту»
Ініціатива завжди у влади. Велика частина активного суспільства, яка пройшла Майдан і війну, вимагає від влади не йти на односторонні поступки Путіну, які зараз за фактом відбуваються. Путін грає Зеленського, пропонуючи йому тактичні успіхи в обмін на стратегічну перспективу для своєї позиції. Плюс погана для нас кон’юнктура у стосунках з Німеччиною, Францією, США. Зараз, у принципі, не на часі йти у той же Нормандський формат.
Влада може переглянути свої позиції до більш реалістичних, а може рухатись далі і почати голосувати щось в парламенті. Це все буде викликати зрозумілий протест у суспільства. Сьогодні люди зібрались попередити, що вони не стерплять здачі українських позицій. А що буде далі: хай влада опам’ятовується і зрозуміє, що до них Земля якось крутилась і якийсь досвід у вирішенні цих проблем був вже.
Поки йдуть бойові дії і Росія сподівається ними впливати на українську політику або змусити капітулювати, єдина наша можливість: укріпитись на лінії розмежування, вибудувати нормальну фортифікаційну лінію і підривати нашого головного ворога зсередини – домагатись додаткових санкцій і чекати зміни режиму в Росії. А коли Україна сама стає перед Путіним в відому позу, то у всього світу виникає питання: а якого хріну ми повинні тримати ці санкції?
У Зеленського є чистий аркуш, але він пішов шляхом попередньої влади
Руслан Кошулинський, колишній віцеспікер, ВО «Свобода»
Будь-яка влада боїться двох речей – ЗМІ та людей на вулицях. Є люди на вулицях – влада буде реагувати, бо це б’є по її рейтингу і впливає на майбутні рішення. Думаю, останній виступ Зеленського був якраз реакцією на це. Але він сам заліз в цю ситуацію, хоча міг спокійно сказати, що не підписував ніяких Мінських домовленостей, які Верховна Рада ніколи не ухвалювала, і хоче з чистого аркушу розмовляти з країнами-гарантами Будапештського меморандуму. Проте він пішов старим шляхом попередньої влади.
Так що, краще зберігти нинішній статус-кво. Політика – це обрахунок сили. А сила це – потужні Збройні сили, економіка, союзники і спільна ідея суспільства в боротьбі за незалежність. У нас нічого цього немає. За цих умов йти на перемовини у Нормандський формат з бізнес-партнерами Путіна проти України не треба. Тому треба стояти і нарощувати сили. Так, попередня влада наробила багато помилок, починаючи з втручання в американські вибори, закінчуючи Мінськими домовленостями, але ж у Зеленського є чистий аркуш!
Це здача своєї території і наших людей
Павло Жебрівський, колишній голова Донецької обласної військово-цивільної адміністрації
Ще в 2016 році ми спробували зробити відведення у Петровському. Але коли ми відходили і здійснювали візуальний контроль за тією територією, з якої відходили, там не було українських мешканців. Це була сільськогосподарська територія.
Сьогодні є дві проблеми щодо відведення. По-перше, восени-взимку війська будуть відводитися на непідготовлені позиції, у той час як нинішні є більш-менш укріпленими. По-друге, на територіях, з яких ми відведемо війська, живуть наші люди. «Орки» там будуть спокійно ходити і казати, що це їхня територія. А українці, що проживають там, будуть в небезпеці, бо проявили свою проукраїнську позицію, і їм можуть помститися за це. До того ж, багато місцевих дівчат вийшли заміж за наших хлопців, які воювали. Що робити цим сім’ям? Ну і третє питання – це здача своєї території. На все це треба дати відповідь.
Тепер щодо «формули Штайнмаєра». Якби хтось хотів повністю імплементувати Мінські угоди і здати інтереси України, то давно би був так званий мир. Але ми почали виставляти вперед безпекову складову і у зв’язку з цим процес застопорився. У мене тільки одне питання – хто буде організовувати вибори на тимчасово окупованих територіях? Чи віддадуть Пасічник і Пушилін (ватажки «ЛНР» та «ДНР» – «Главком») українським адміністраціям право проводити вибори? Та ні за яких умов. І ми таким чином їх легалізуємо. А про ОБСЄ, які мають нібито контролювати результат виборів, я вам можу багато розповісти. Вони їздили тільки по асфальтованих дорогах і тільки в світлий час доби. Тому наразі – тільки замороження конфлікту, наведення ладу в економіці, формування вмотивованого війська, хороша інформаційна політика, п’яти-шестиденна мілітарна операція і «дерашізація» тієї території впродовж п’яти років.
Якщо Зеленський не дослухається, це може мати катастрофічні наслідки
Іванна Клімпуш-Цинцадзе колишній віце-прем’єр з європейської інтеграції, голова парламентського комітету з євроінтеграції («Європейська солідарність»)
Влада би мала насторожено віднестись до розведення військ в ті дати, які вони пообіцяли. Наскільки я пригадую, йшлося про сім днів тиші перед розведенням, але ми бачили, що вчора-позавчора були обстріли з того боку і, на жаль, є загиблі та поранені з нашого боку. Тому, вважаю, Зеленський мав би керуватись тими домовленостями щодо семи дні, які раніше були досягнуті.
На жаль, наступного тижня нема пленарних засідань Верховної Ради, тому це формальний привід для президента не прийти звітувати перед депутатами. Хоча, якби нас викликали на позачергове засідання, всі народні обранці зібралися б, аби президент пояснив свою позицію. А насправді, я сподіваюся, що те застереження, яке сьогодні висловлює громадянське суспільство, президент Зеленський візьме як керівництво до дій у своїх перемовинах з Кремлем в рамках Нормандського формату. Якщо ж не дослухається, це може мати катастрофічні наслідки не стільки для майбутнього особисто Зеленського, скільки для країни.
Ті ж, хто не злякався тривалого дрібного дощу та навіть короткочасного граду, дочекалися приїзду Петра Порошенка, який, щоправда, не підіймався на сцену, а обмежився спілкуванням з прихильниками.
В кінці зустрічі організатори зачитали підсумкове звернення, в якому наполягають на недопущенні капітуляції України перед російською агресією та ухвалення рішень, які б призвели до здачі інтересів країни. Колона ж найстійкіших з гаслами «Зелю – геть!» та «Моніка, виходь з доміка!» рушила під порожній у неділю Офіс президента. Але цього разу програма була розширена – мітингувальники дістались такої ж порожньої Верховної Ради, де вимагали відставки голови Офісу президента Андрія Богдана.
Богдан у відповідь розповсюдив у соцмережі скрін-шоти постів, де йшлося, що на «антикапітулянську» акцію нібито наймали людей по сто гривень на годину. Організатори ж звинуватили у подібних провокаціях якраз президентське оточення.
Павло Вуєць, Станіслав Груздєв (фото), «Главком»
Коментарі — 0