Звідки взявся Моторола. 10 фактів з біографії терориста

Звідки взявся Моторола. 10 фактів з біографії терориста
«Моторола»

Бойовик Арсен Павлов

В інтерв'ю газеті «Завтра» терорист Павлов розповів, що народився у 1983 році в Комі АРСР, в 15 років залишився без батьків. Його виховувала бабуся.

Війна у Чечні, народження прізвиська Моторола

За інформацією російського інформагентства «РИА Новости», три роки майбутній бойовик прослужив у 77-й гвардійській окремій Московсько-Чернігівській ордена Леніна і Червонопрапорній ордена Суворова бригаді морської піхоти як зв'язківець, звідси і його прізвисько. Двічі брав участь у так званих контртерористичних операціях у Чечні тривалістю по півроку кожна, найвища посада – заступник командира взводу.

Перші згадки про Моторолу в Україні. У 2014-му у ЗМІ вперше з'явилася інформація про бойовика, громадянина Росії, який приїхав воювати на Донбас. У травні 2014-го він брав участь у боях за Слов’янськ, потім у боях в Іловайську, за донецький аеропорт, взимку 2015-го за Дебальцеве. Коли Моторолу вже знали в Україні як проросійського бойовика, в інтернеті з’явилося відео його участі у мітингу радикалів за федералізацію, який відбувся у Харкові 16 березня 2014 року. Під час того мітингу пролунало звернення до Росії і особисто до президента Володимира Путіна.

Весілля в «ДНР». 11 липня 2014 року бойовик одружився з 21-річною Оленою Коленкіною, яку він нібито врятував під час обстрілу в Слов'янську. За рік, 21 квітня 2015 року, у родині народилася дочка Мирослава.

Візит до Криму. 18 червня 2014 року бойовик Павлов разом із дружиною приїхав до Криму. На окупованому півострові він начебто проходив лікування після тяжкого поранення. За повідомленням кримських ЗМІ, на початку серпня 2014-го Моторола повернувся на Донбас

Санкції ЄС. У січні 2015 року бойовика було включено до списку санкцій Євросоюзу.

Кримінальна справа в Україні. У лютому 2015 року СБУ висунула звинувачення Павлову за ст. 438 КК (порушення законів і звичаїв війни). Бойовика підозрюють у знущаннях, тортурах і публічних розстрілах людей. За словами глави слідчого управління СБУ Василя Вовка, Павлов «просто підходив і з пістолета вбивав людей». Саме так розповідають звільнені з полону бойовиків українці. Член моніторингової групи Amnesty International Кразимир Янков також повідомив, що принаймні п'ять свідків підтвердили, що Павлов убив, зокрема, полоненого захисника донецького аеропорту Ігоря Брановицького.

Пам’ятник для Мотороли. Співробітники автомийки «На Станіславського» у Ростові-на-Дону, де працював Арсен Павлов, на початку лютого 2016-го привітали Моторолу з іменинами і повідомили, що вже зібрали гроші на зведення пам’ятника «легендарному командиру».

Інтерпол відмовився шукати Моторолу. У червні 2016 року Інтерпол повернув до СБУ документи щодо включення бойовика до бази розшукуваних. «Інтерпол повернув нам документи з мотивуванням про політичний характер справи Мотороли», – розповів заступник начальника Головного слідчого управління СБУ Віталій Маяков.

Замах на життя 24 червня 2016 року

Влітку цього року у ЗМІ з'явилася інформація про поранення Павлова в ліве око, яке сталося внаслідок вибуху, що пролунав 24 червня на території травматологічної лікарні в центрі Донецька. Так званий глава «ДНР» Олександр Захарченко тоді назвав вибух «замахом на ополченця Арсена Павлова».

Загибель 16 жовтня 2016 року

Бойовика Арсена Павлова на прізвисько Моторола було вбито у ліфті будинку, де він мешкав. За повідомленням української розвідки, потерпілий загинув на місці через численні поранення, несумісні із життям. За попередньою інформацією, у ліфті спрацював дистанційно керований вибуховий пристрій. Так зване керівництво самопроголошеної «ДНР» убивство Мотороли павязує з діяльністю українських диверсантів. «Глава» ДНР Захарченко вже пообіцяв помститися Україні. «Смертю Мотороли Порошенко оголосив нам війну», – сказав Захарченко.

Лік загиблих бойовиків іде на тисячі. Найбільш відомі серед них:

Євген Пономарьов на прізвисько Дінго, один з лідерів кубанських козаків «вовчої сотні». Загинув наприкінці серпня 2014 року у Луганській області.

Євген Іщенко (Малиш), самопроголошений мер Первомайська Луганської області, командир так званої Козачої гвардії. Наприкінці січня 2015-го невідомі розстріляли з автоматів бойовика разом із трьома «волонтерами» з Росії, які начебто надавали гуманітарну допомогу найманцям на Донбасі. Так звана влада «ЛНР» звинуватила у вбивстві українських диверсантів.

Олександр Бєднов (Бетмен). Загинув на початку 2015 року внаслідок операції «народної міліції» самопроголошеної «ЛНР». Його застрелили через те, що бойовик чинив спротив «законній владі «ЛНР».

Олексій Мозговий, командир 4-го батальйону територіальної оборони так званої Народної міліції «ЛНР». Загинув 23 травня 2015 року. Поряд з автомобілем бойовика, який рухався з Алчевська в Луганськ по дорозі М-04, спрацював закладений вибуховий пристрій. Потім машину обстріляли з кулеметів, внаслідок чого Мозговий загинув. Разом із ним загинули його прес-секретар, двоє охоронців і водій.

Павло Дрьомов (Батя), один з командирів так званих донських козаків. Загинув 5 грудня 2015 року внаслідок підриву автомобіля, у якому їхав зі Стаханова до Первомайська. Дрьомов помер на місці, його водія вибуховою хвилею викинуло з машини, але він також не вижив, помер, не доїхавши до лікарні.

Геннадій Ципкалов, так званий прем’єр-міністр самопроголошеної «ЛНР». Помер 24 вересня 2016 року, начебто внаслідок самогубства, яке він скоїв, перебуваючи у камері попереднього утримання. Керівник «ЛНР» Ігор Плотницький підозрював Ципкалова у підготовці повалення влади в самопроголошеній республіці.

Михайло Глуховський, «Главком»

Коментарі — 0

Авторизуйтесь , щоб додавати коментарі
Іде завантаження...
Показати більше коментарів
Дата публікації новини: