Екс-керівник «Укрспортзабезпечення» Тарас Сириця: «Жданов і Гоцул – з орденами, а ми – корупціонери»
Колишній керівник державної установи управління збірних команд та забезпечення спортивних заходів «Укрспортзабезпечення» Тарас Сириця впродовж кількох років затято боровся з колишнім керівництвом міністерства молоді і спорту на чолі з Ігор Ждановим. Сириця називав міністра і його підлеглих корупціонерами, але тепер сам ризикує отримати це клеймо. Сириці і двом його заступникам, Максимові Дяченку і Михайлові Шендрику, вручені підозри.
Щоб розібратися в ситуації, «Главком» поспілкувався з фігурантом скандалу.
Обоє моїх помічників – учасники бойових дій, так само, як і я, - починає пан Сириця, зустрічаючи в дверях... кабінету керівника «Укрспортзабезпечення», який він попри звільнення не покидає.
– Дяченко – командир роти у добровольчому батальйоні «Київ». Впродовж 2015-2016 років Максим служив у Мар’їнці. Шендрик до війни працював у Міністерстві економіки, на посаді заступника керівника відділу. Отримавши повістку, Михайло не ховався, не намагався уникнути призову, хоча мав для того всі можливості. Пішов служити, захищати Батьківщину. Після повернення мені порекомендували його як людину чесну і професійну. Дяченка добре знав сам, бо познайомилися ще в 2014-му під час проходження бойової підготовки. З цими людьми ми збиралися ламати систему.
Але вийшло, що витративши чотири роки на боротьбу з корупцією, ми тепер єдині в усій галузі високопосадовці, які «виявилися» корупціонерами. Колишній спортивний міністр Ігор Жданов та його заступник Ігор Гоцул, схеми яких ми ламали, з орденами і грамотами Кабміну, а ми – корупціонери.
То справа рук вже нової влади?
Думаю, ще старої. Справа порушена в кінці 2018 року. Причому «викрив» нас співробітник управління економічної контррозвідки Костянтин Преловський. Не думав, що це компетенція саме цього органу. Начебто економічна контррозвідка мала б слідкувати, щоб зловмисники не продавали технологій, зброї. Але на ділі управління зацікавилося питаннями придбання ліків у штатних збірних України.
Пан Преловський виявився банальним сексотом. В одну мить він прийшов, щоб «по-дружньому» розпитати, які в нашій галузі проблеми. Точніше, приходив не лише він, а й інші представники спецслужб. Таких зустрічей було чимало. У цих розмовах докладав про труднощі, яких ми самотужки подолати не здатні через відсутність компетенції і повноважень. Ось і під час бесіди з паном Преловським серед інших проблем, як то зловживання пана Гоцула, котрий закуповував за державні кошти легкоатлетичне обладнання, спрямовував його приватним структурам, а потім відправляв туди за додаткову плату з державної казни національні збірні. Дивна схема: держава закупила обладнання приватним структурам і їм же платить гроші за надання послуг на нашому обладнанні.
Але Костянтина Преловського такі «дрібнички» не зацікавили. Він вчепився за інше. Я розповів, що маємо непорозуміння з закупівлею ліків. Що там щось не чисто, було зрозуміло. Бачив, що окремі препарати закуповуються у необґрунтовано великих обсягах. Крім того, оскільки в 2014 році була створена комісія з використання допінгових препаратів, висловив Костянтинові думку, що при закупівлі бракує належного контролю. З того моменту пан Преловський цю справу веде.
Мені загалом почерк зрозумілий. Жданов і Гоцул полюбляють щось провернути і повісити це на когось іншого. До того щось схоже у мене трапилося, коли мені оголосили догану. За те, що невчасно подав апеляцію до суду першої інстанції в суперечці з фірмою «Атлетика-Віва». Ця компанія чітко асоціюється з Гоцулом. Її засновник – Федерація легкої атлетики України, де Гоцул президент. Цинізм ситуації в тому, що «Укрспортзабезпеченню» не виділяли коштів на оплату судового збору. Попри порушення з боку Міністерства мені висловили догану. Тим самим було вбито два зайці: і мене «возили» по інстанціях, і вигороджували «Атлетику-Віву». Проте ми все ж примусили виділити нам асигнування на сплату судового збору. Більше того, рішенням суду мою догану визнали незаконною. Апеляційний суд підтвердив рішення суду першої інстанції.
Зараз ситуація аналогічна. Гадаю, ці проблеми виникли не просто так. Під виглядом ліків закуповувалися «неліки» - біологічно активні добавки (БАДи). Згідно з 689-ю постановою, яка регулює придбання і грошові нормативи виробів медичного призначення, такі закупівлі на відповідальності головного лікаря національних збірних. Я не медик і не можу самостійно розібратися, що саме купувалося, але зазвичай під біологічно активними добавками приховують допінг.
Процедура закупівель така: головний тренер або лікар штатної збірної команди складає заявку з переліком необхідних препаратів, їх затверджує державний тренер і головний лікар. Лише після того заявка надходить в «Укрспортзабезпечення». Після того ми як організація, котра закуповує все, що необхідно для проведення навчально-тренувальних зборів, виставляємо запит на систему Prozorro і здійснюємо на основі заявки закупівлю.
Повинен сказати, що ще в 2014 році Жданов видав розпорядження про призупинення закупівлі ліків. Саме через допінгові скандали, зав’язані на придбанні біологічно активних добавок. Розблокувалася закупівля лише після того, як міністр видав наказ, у якому чітко передбачив, що ліки в разі необхідності купуються з дозволу першого заступника міністра Гоцула чи інших заступників відповідно до розподілу повноважень. Процес Жданов взяв під особистий контроль. Заявки на закупівлі до нас надходили разом із доповідною міністра. Зрозуміло, що вміст заявки – на повній відповідальності лікаря і головного тренера збірної, а контроль покладався на держтренера і головного лікаря.
При цьому ще в 2014 році була створена комісія з розслідування ситуацій з закупівлями медикаментів. Але її результатів я особисто не бачив.
Можливо, вони є у слідства?
Мене разом із заступниками у статусі свідків викликали на допит у березні, оскільки в кінці минулого року була порушена кримінальна справа. Але перед тим у нас вилучили видаткові накладні і договори. Допит був коротенький. На ньому ми виклали процедуру 689-ї постанови, згідно з якою ми здійснювали оплату медикаментів. Але пан Преловський сказав, що наша вина в тому, що ми взагалі проводили закупівлі. Наявність людей, які відповідають за вміст заявки і які погоджували закупівлі ігнорувалася. А мова про пана Гоцула і відділ у Мінімолодьспорті, який займається методичними речами і медичним забезпеченням. Власне, за логікою ситуацію мали би контролювати якраз вони. Бо «Укрспортзабезпечення» не є медичним закладом і в наших функціях не прописаний контроль за медичними засобами.
З часом до мене дійшла інформація, що Жданов із Гоцулом тісно спілкуються з керівництвом Костянтина Преловського і в них усе йде за планом. Але не зовсім, бо вони не встигали провести якусь експертизу, а в 2019 році були дуже великі закупівлі обладнання, інвентаря і форми. Через це для Жданова і Гоцула, аби я їм не заважав, було дуже важливо, щоб мене на початку літа тут вже не було. Експертизи мали прискорити процес мого усунення, але коли вони зірвалися, пан Жданов просто взяв і звільнив мене. За те, що була закуплена гімнастична доріжка не в компанії «Атлетика-Віва», до якої причетний пан Гоцул. А технічні вимоги в поданні були складені якраз таким чином, щоб закупівля здійснилася саме у неї. Були прописані відверто антиконкурентні моменти. Закон «Про публічні закупівлі» говорить, що за зміст технічних вимог і наявність антиконкурентних моментів відповідає вповноважена особа. А вона отримала скаргу від одного з учасників торгів, у якій були наведені факти порушення. Уповноважена особа мусила це врахувати і антиконкурентні моменти прибрати. Якщо бути зовсім точним, то мова йшла про сертифікат, якого року випуск. Оскільки акробатична доріжка не є змагальним, а тренувальним снарядом, то таких вимог не повинно бути за визначенням.
Коли антиконкурентні моменти були прибрані, відбулися торги і на 900 тис. грн відбулася економія в 300 тис. «Звісно, що «Атлетика-Віва», яка не розраховувала на торги, пролетіла. Постачальник привіз доріжку, головний тренер чоловічої збірної України зі спортивної гімнастики Геннадій Сартинський дав висновок, що інвентар підходить, державний тренер Оксана Слюсарчук його слова підтвердила. Всі задоволені, економія величезна, але мене звільняють. Через те, що порушив доручення міністра, згідно з яким управління не має права вносити зміни в технічні вимоги. Це доручення суперечить законодавству. Тобто, вибір переді мною був нелегкий – порушити доручення міністра або закон.
Так чи інакше, після мого звільнення актуальність кримінальної справи проти нас зникла. Проте оскільки вона була порушена, то 22 серпня державному тренерові і головному лікареві були оголошені звинувачення у халатності. І це було начебто логічно, раз мова про БАДи. Однак 5 вересня суд прийняв рішення про моє поновлення на посаді. Після того, наскільки я розумію, у Жданова і Гоцула виникла гостра потреба, щоб замовлення проти мене було доведене до кінця. Як наслідок, через місяць мені і моїм заступникам вручили підозри в корупційному злочині. Мовляв, ми, маючи конкретний задум на користь третіх осіб у вигляді контор-постачальників ліків, здійснили злочин і нанесли державі збитків на 8 млн грн. Мені приписали 4,5 млн, а решту розкидали поміж заступників. Це у зв’язку з тим, що поки мене не було на робочому місці, помічники запускали на проплату те, що було затверджено на торгах.
До лікаря претензій уже не було?
Про нього мусили згадати. Інакше навіщо він існує взагалі, якщо відповідальним однаково залишається керівник, котрий підписує за день сотні документів? Тут радше треба було шукати варіанти, як у цю історію вплести нас. Врешті шулери на чолі з прокурором Артемом Трюхіним із сьомої місцевої, Подільської прокуратури зробили геніальний винахід. Виявляється, кожен із нас індивідуально схиляв головного лікаря до того, щоб він вносив згадувані позиції. До речі, велика загадка, чому справа, яку заводили в Голосіївській прокуратурі, була переведена і довірена 30-річному хлопцеві. Вочевидь у Голосіївській прокуратурі такої людини не знайшлося.
Головний лікар підтвердив те, що ви його в чомусь переконували?
Це питання, бо нам досі не вдається ознайомитися з матеріалами справи. Цю процедуру постійно переносять, але при цьому досудове розслідування вже закрили. Виходить абсурд: нам вручили підозру, але нас ніхто не опитував у статусі підозрюваних. Наші покази слідство не цікавлять. Виглядає, що нас призначили винними. Прокуророві доказів достатньо, він вважає, що справу можна передавати до суду.
Зацікавленість у цій справі колишнього керівництва Мінмолодьспорту зрозуміла. А яка думка нового керівництва нового профільного міністерства на чолі з Володимиром Бородянським?
Мене їхня позиція вражає і десь навіть пригнічує. Нове керівництво не те що не втручається, а взагалі не бажає розбиратися в цьому питанні. Я намагався донести свою думку. Але, мабуть, раз президент Зеленський сказав, що всіх корупціонерів треба швидко пересадити, то вочевидь у нас тепер вибору немає. Жданов з орденами, Гоцул з грамотами, а ми – корупціонери. Звісно, колишньому керівництву Мінмолодьспорту треба подякувати бодай за те, що воно не знімає фільмів, що є три корупціонери, колишні атовці, які розікрали весь спорт. Але при цьому від посади мене відсторонили повторно. Хоча згідно з законодавством, відсторонити мене можна лише за рішенням суду. На підставі якогось листа з СБУ, з яким мені теж не дали ознайомитися.
Проте головне не відсторонення, а все ж бездіяльність нинішнього міністерства культури, молоді і спорту. Трьох людей, які намагалися поламати систему в окремо взятій галузі, призначили корупціонерами. Причому ми боролися не стиха, в кулуарах, а публічно і за це зазнавали репресій. Але наш приклад нова влада ігнорує. Зараз ми підозрювані, невдовзі будемо звинувачуваними. 4 грудня у мене закінчується контракт і я залишуся безробітним. Безперечно, що такого корупціонера на роботу ніхто не візьме. Навіть якщо ми виграємо суди першої інстанції, прокуратура буде добивати справи апеляціями. Тобто, на декілька наступних років я і мої колеги за нещастям приречені працювати на оплату адвокатів. І при цьому ми не зможемо обіймати жодних посад. Іншими словами, нас зробили непотребом. Виходить, держава, за яку ми боролися всіма методами, зусиллями прокурора Трюхіна оголосила нас злочинцями.
Не буду приховувати, що для нас, людей, які працювали чесно й відкрито, це особиста трагедія. Але навіть відсторонившись від нас, нинішнє керівництво Міністерства спорту мало би взяти під контроль питання допінгу. Бо, повторюся, Ігор Жданов постановою №689 намагався внести зміни в частині БАДів. За моєю інформацією, зміни в серпні були погоджені Мінфіном і Міністерством охорони здоров’я. В підозрі до нас зазначено, що в наших діях був злий умисел і нам було принципово вносити у закупівлі БАДи. На користь третіх осіб. Але логіку збагнути важко. Навіщо нам вносити в заявку ліків БАДи і тим самим ставити себе під підозру, якщо була змога внести власне ліки? Якщо ми особисто чи в інтересах третьої сторони зацікавлені в отриманні коштів, то навіщо порушувати законодавство відкрито? Третя сторона з тим же успіхом могла продавати нам ліки. Без жодних порушень. Проте прокуратура стверджує, що саме ми наполягали, щоб це були саме БАДи.
Здорового глузду немає аж до тієї миті, поки не заглибитися в цю тематику і не дізнатися, що спорт найвищих досягнень не зацікавлений у споживанні БАДів. Більше того, на недавньому засіданні профільного комітету Верховної ради дворазовий олімпійський чемпіон, а нині тренер збірної України з веслування на байдарках і каное Юрій Чебан сказав, що все, що дозволено в 689-й постанові, власне спортсменам не потрібне. Думаю, пани Жданов і Гоцул теж про це знали. Як і знали всі тренери й лікарі, які погоджувалися вносити БАДи до заявок. Проте коли запахло смаженим, колишнє керівництвом Мінмолодьспорту вирішило на своїх гріхах зробити кримінальну справу для мене. В принципі, це в їхньому стилі. Тепер нам загрожує ув’язнення від двох до шести років, сплата штрафів у сумі з шістьма нулями, відшкодування згадуваних восьми мільйонів і тавро корупціонерів на все життя.
Знаєте, до пори до часу ми не надавали звинуваченням уваги. Мовляв, у роботі ми керувалися виключно законами і працювали згідно з процедурою. Але тепер задумалися: раз настільки безапеляційно оголошується підозра, то, можливо, так само сфабрикованим буде і вирок?
Наразі ми знаходимося у непростій ситуації навіть у питання пошуку юристів. Адвокатів у нас досі немає. Поки пошуки закінчуються зустрічами і процесом ознайомлення зі справою. Люди бачать справу на вісім мільйонів і автоматично, розуміючи, які ми посади займали, виставляють за послуги не підйомні суми. То за умови, що наразі ми після усунення з посад і неможливості обіймати нові позбавлені будь-яких заробітків. На середньомісячну зарплату зможемо претендувати лише тоді, коли нас виправдає касаційний суд. На нашому прикладі можна збагнути, як система знищує людей. Наразі я вдячний комітету Верховної ради і особливо його керівнику Андрієві Кожемякіну за те, що нас вислухали. Відчув, що попереднє розуміння є. Розуміння, що то проблема не лише наша, а галузі загалом. Бо чимало видів спорту в нас висять на волосинці від повної дискваліфікації через допінг.
Але вийшло, що Жданов і Гоцул не виконували прямих обов’язків. У 2017 році був прийнятий закон, у якому чітко прописана рамкова процедура про створення антидопінгової лабораторії. Вона має бути створена до 2027 року, однак певні етапи мали пройти вже зараз. Цього не сталося. Саме про це говорилося на засіданні комітету Верховної ради, на якому я був присутній. Виявилося, що Жданов і Гоцул не зробили в цьому напрямі взагалі нічого. Думаю, не зробили свідомо. Бо в законі чітко прописано, що лабораторія повинна контролювати зокрема й використання БАДів. Це ще одне підтвердження, що колишнє керівництво Мінмолодьпорту було частиною системи.
Іван Вербицький, «Главком»
Коментарі — 0