Силовики «мочать» репутацію Януковича?

Силовики «мочать» репутацію Януковича?

Дії Президента Януковича в сфері національної безпеки та оборони, правоохоронної діяльності за перші 100 днів

Дії Президента Януковича в сфері національної безпеки та оборони, правоохоронної діяльності за перші 100 днів експерти оцінюють переважно негативно. Причиною тому стало не лише оголошення позаблокового статусу, пролонгація перебування Чорноморського флоту в Севастополі, а й спроби використання силовиків в обмеженні проведення мирних зібрань, віддання СБУ в руки комерсанта та явні «проколи» Управління держохорони.

На жаль, в нашій корумпованій країні поки «немає більш прибуткового бізнесу, ніж бути людиною в погонах». Чи змінить Янукович ту сферу, якою безпосередньо керує Президент?

Про помилки та досягнення нового Президента у силовому блоці в прес-центрі «Главкому» говорили директор військових програм Центру Разумкова Микола Сунгуровський, директор Українського інституту публічної політики Віктор Чумак та журналіст, експерт з питань правоохоронної діяльності Олег Єльцов.

Николай Сунгуровский: «Вооруженные силы стали не механизмом обеспечения обороноспособности государства, а источником экономии ресурсов»

Не все предвыборные заявления Президента приняты к исполнению. Начнем с того, что выполняется. Было заявлено о том, что Украина будет придерживаться внеблокового статуса, что практически сделано. Из этого вытекает, во-первых, то, что власть не очень хорошо себе представляет механизмы его обеспечения. Внеблоковый статус - это самопровозглашенное состояние государства, никого ни к чему не обязывающее. Очень много случаев, когда через год после объявления такого мягкого нейтралитета или внеблокового статуса государство меняло свои позиции и принимало участие в войнах.

Во-вторых, если серьезно относиться к внеблоковому статусу и обеспечению национальной безопасности, то государство собственными силами должно обеспечить территориальную оборону и внутреннюю защиту. Это означает, что Вооруженные силы должны строиться по совершенно другой модели, которая предполагает другую структуру, она должна быть более многочисленной и обязана обеспечивать мобилизационные запасы. Если так, то нужно ввести расширенный призывной принцип комплектования, увеличить срок службы с одного года до 2-2,5 лет как минимум, и изменить оборонную промышленность. Ничего этого в Украине близко нет, и судя по ресурсному обеспечению, не предвидится в ближайшую десятилетку. Поэтому, кидая страну в такой внеблоковый статус, мы как минимум на десять лет обеспечиваем ей гарантированный дефицит безопасности.

Министр иностранных дел говорит, что военной опасности нет, но послушайте заявление президента соседней страны, который говорит о возможности военного конфликта, по масштабам соизмеримого со Второй мировой войной. Почитайте российскую военную доктрину и концепцию Министерства иностранных дел, где идет речь о втягивании Украины в орбиту влияния России, причем за счет поглощения ее активов. В последнем документе МИДа России в отношении других государств Западной Европы и Восточной Европы, которые недавно стали членами НАТО и ЕС, идет речь об интеграции активов, совместном использовании. И только в отношении Киргизии и Украины употребляются слова о приобретении контрольного пакета акций. Тут и войны не надо. Россия поставила себе задачу не воевать, а купить Украину.

Что еще было сделано положительного? Был принят ряд документов законодательно-нормативного характера, которые упорядочивают и способствуют международному сотрудничеству Вооруженных сил. Это касается участия в миротворческих операциях и допуска иностранных войск на территорию Украины для участия в совместных учениях. При существующих ресурсных ограничениях украинские Вооруженные силы имеют достаточно мало средств для осуществления полноценной боевой подготовки. При этом, участие в международных учениях, где предоставляется и техническая, и финансовая помощь других участников, обеспечивает возможность расширенной подготовки и отдельных подразделений, в том числе Вооруженных сил.

Кроме того, не сворачивается участие в рамках программы «Партнерство во имя мира» в части планирования и оценки сил, где наши подразделения готовятся по стандартам НАТО. Есть планы их участия в силах быстрого реагирования НАТО и ЕС.

Пожалуй, на этом положительное и заканчивается.

Очень часто к положительным качествам новой власти относят очень быстрое построение вертикали власти. Но цель этого достаточно призрачная. В выступлении Президента, в Программе экономического развития Украины на 2010-2014 годы по отдельным проблемам звучат правильные слова, лозунги, выстрачиваются приоритеты, но они не связаны между собой.

В Программе экономического развития нет ни слова об обороне в секторе безопасности, что является расходной сферой, которая вместе с социальным обеспечением формирует дефицит бюджета. Каким образом, не учитывая этих вещей, правительство собирается осуществлять программу целевого бюджетного планирования. Таких ляпов очень много.

Реструктуризация системы управления является нормальным явлением, ведь это выстраивание механизмов под реальную систему власти. Но вместе с этим бросается в глаза ликвидация крупных научных заведений – Национальных институтов международной и национальной безопасности, а также всех координационных комитетов при Кабмине, которые отвечали за координацию сотрудничества с НАТО. Поэтому заявления о том, что партнерство с НАТО сохранится на том же уровне, у меня вызывает сомнения, ведь основная сложность этого партнерства заключалась в межведомственной координации.

Состояние Вооруженных сил и их финансирования. Очень много сказано, что неэффективная структура расходов не позволяет никакого развития, все средства идут на проедание. Но может ли быть по-другому при таком уровне финансирования? Если выделяют 13 миллиардов, то меньше 9-ти миллиардов на содержание личсостава не выделишь, потому что его необходимо кормить, одевать и обучать. Все остальное идет куда-то на развитие, содержание техники, инфраструктуры. То есть, когда есть дырка от бублика, тогда и делить нечего.

На этот год в бюджете предусмотрено 13,47 миллиардов, из которых 34,8% составляет Специальный фонд. То есть, Вооруженные силы должны заработать сами на себя. Это означает, что они получат средства, отпущенные из Общего фонда, а из Специального - не более 20%, и то в конце года. Причем такая большая сумма, 34,8%, говорит о том, что основные усилия Министерства обороны и Генерального штаба будут сосредоточены именно на вопросах продажи имущества и земли, поэтому пусть никого не удивляют последние кадровые назначения.

Такой объем Специального фонда говорит о том, что Вооруженные силы занимают последнее место среди силовых структур и являются не механизмом обеспечения обороноспособности государства, а источником экономии ресурсов.

Внешнеполитический вектор четко переориентирован на Россию. До последнего времени ситуация достаточно сильно обострилась и проблемы, существовавшие между Россией и Украиной, должны были быть решены в обоюдно выгодном характере. Частично новому правительству это удалось, но какой ценой? В контексте продления пребывания Черноморского флота говорят о получении больших инвестиций за счет снижения цен на газ. Во-первых, по этому поводу у меня большие сомнения, потому что государству не останется ни копейки, понижение пойдет в карманы владельцам, причем я не уверен, что украинским. Судя по тому, как сейчас покупают металлургические комбинаты, снижение цен на газ испытают как раз российские олигархи. Во-вторых, нельзя за чисто коммерционную сделку расплачиваться госактивами.

Формально это не противоречит положениям Конституции, потому что в переходных положениях есть статья, которая разрешает присутствие иностранных войск на украинской территории. Причем Партия регионов лукаво заявляет, что на территории Украины нет иностранных военных баз, а есть войска. Но по военной терминологии военно-морская база – это формирование Военно-морских сил, предназначенных для введения и поддержания боевых действий в операционной зоне. Поэтому Черноморский флот в Украине – это база, которая подпадает под статью Конституции, а не под переходные положения.

Существует очень непонятное соотношение основных статей Конституции и переходных положений. Получилось так, что, продлив по переходным положениям пребывание Черноморского флота до 2042 года, статья 17 Конституции до 2042 года работать не будет, то есть переходными положениями мы откладываем ведение в действие Конституции. Но это уже вопрос к Конституционному суду, который отказывается на него отвечать.

Следующий вопрос касается угроз, которые несет присутствие Черноморского флота. Причалы, базы, арсеналы, хранилища, маяки действительно не несут никакой угрозы, а вот войска, которые там находятся, имеют очень большие риски. Это, во-первых, дестабилизирующий фактор в Крыму. Во-вторых, возникает вопрос: против кого, собственно, нацелен Черноморский флот? В принципе в Черноморском бассейне есть два варианта – Грузия и Украина. В Украине он стоит, поэтому с ней ничего не надо делать, остаются Грузия и Северный Кавказ. Так вот, если Черноморский флот будет задействован против возобновления острой ситуации между Грузией и непризнанной республикой, а если Украина умудрится еще и признать независимость Абхазии и Южной Осетии, то я не уверен, что в Крыму не стоит ожидать террористических акций против представителей Черноморского флота. Эти последствия будут отражаться на населении, в том числе на тех, кто имеет российские паспорта, после чего вступает в действие закон России о защите соотечественников. А это уже угроза для Украины, просто надо смотреть немножко дальше.

Можно вспомнить 2006-2007 год, когда цены на газ повышались, и Украина выступала за повышение арендной цены пребывания Черноморского флота. Тогда Россия заявляла, что в пакете эти вопросы рассматривать нельзя, это разные вещи. А теперь, оказывается, можно. Такие моменты не очень хорошо смотрятся на фоне заявлений, которые мы слышим из уст новой власти.

Я оцениваю 100 дней как преимущественно негативно, а говорить о планах, которые предполагаются реализовать, достаточно рано.

Віктор Чумак: «Останнім часом Служба безпеки виконувала роль закритої корпоративної системи»

В програмі кандидата в Президенти Януковича не було жодних достатньо серйозних і розлогих планів реформувань силового, а саме правоохоронного блоку. За виключенням необхідності реформування судової системи, яка напряму впливає на діяльність всіх інших правоохоронних органів. З цієї точки зору, ми бачимо абсолютно послідовну діяльність Президента: до Верховної Ради внесена нова редакція Закону про судоустрій і статус суддів, але жодних оціночних характеристик діяльності інших правоохоронних органів чи пропозицій щодо змін поки не було. Тому зробимо цей аналіз за висловами, які здійснювалися Президентом або іншими посадовими особами.

В березні на представленні міністра внутрішніх справ Могильова Президент Янукович дав оцінку діяльності міліції. «Міліцію потрібно перебудувати. Вона не повинна бути такою, як при Луценку, нам потрібно її деполітизувати. Зараз у роботі є багато недоліків у зв’язку з некомпетентністю, халатністю і низьким рівнем роботи з кадрами. Українська міліція часто густо порушує права громадян, не розкриває резонансні злочини та справи, і погано реагує на звернення громадян». Тобто ми бачимо пріоритети, які в своєму виступі поставив Президент для перебудування роботи міліції.

З цим абсолютно погодився і міністр. На засіданні колегії МВС він зобов’язався провести реформу міліції, яка за його баченням, полягає в зміненні дисципліни, системи професійної підготовки і покаранні за хабарництво. Все.

На сьогодні міліція за своєю формою, організацією, змістом діяльності і за філософією не далеко відійшла від радянської моделі. Міліція сприймається владою і громадянами як механізм тиску та приборкання опозиційних політичних опонентів або бізнесових конкурентів. За дослідженням Центру Разумкова про відношення громадян до правоохоронних органів, проведеного в квітні 2010 року, діяльність міліції повністю підтримують лише 10,3% громадян, підтримують окремі заходи – 35,4% і повністю не підтримують – 44% громадян. У нас ще з часів Радянського Союзу викривлена позиція щодо оцінки діяльності правоохоронних органів, яка оцінювалася за кількістю відкритих або порушених кримінальних справ, тобто статистика по галочкам. Притому, у всьому світі діяльність правоохоронних органів оцінюється за рівнем довіри чи не довіри до неї громадян.

До речі, спостерігається деяка позитивна тенденція у цьому питанні, тому що в жовтні минулого року абсолютно не довіряли міліції 55% громадян.

Міліція, правоохоронні, поліцейські органи – це механізм, який поновлює і захищає порушені права громадян або суб’єктів правовідносин. Це є головною філософією діяльності правоохоронних органів. У своєму виступі Президент Янукович наголосив, що основним пріоритетом держави є захист прав і свобод громадян, це ж передбачає і закон про засади зовнішньої і внутрішньої політики. Таким чином, ми бачимо, що задекларована політика в основному повинна бути направлена на захист прав громадян, але чи відповідає задекларованій політиці діяльність міліції?

Наша міліція почала свою роботу з ліквідації єдиного управління моніторингу за дотриманням прав і свобод громадян. Звільнено 33-х помічників міністра в різних областях, які мали право моніторити та контролювати діяльність міліції на місцях. Щодо цієї ліквідації вже негативно висловилася міжнародна спільнота, українські правозахисники і сам Президент, тому вже у квітні була збережена Громадська рада при МВС. Тобто, зроблено хоч якийсь вигляд того, що моніторинг такий буде здійснюватися.

Не можуть сприяти довірі громадян до міліції призначення на керівні посади людей, які були фігурантами кримінальних справ або знаходилися в міжнародному розшуку. Це колишні керівники міліції в Закарпатті - Варцаба, Русин, щодо яких були звинувачення організації фальсифікації виборів в Мукачево, це призначення в Черкасах, львівський керівник Сало...

Одним із фундаментальних прав громадян є право на вільні зібрання, збори, мирні акції протесту. Зараз використовуються підходи, характерні для авторитарних країн. Ви пам’ятаєте вислови міністра Могильова про виділення опозиції поля поза Києвом, щоб вона там мітингувала. Аналогічні вислови ми чуємо вже і від народних депутатів, які аргументують тим, щоб діяльність опозиції не заважала іншим людям. Але суть громадянського опору полягає в якраз тому, щоб їх чула влада і співгромадяни. Можна загнати всіх у ліс, і нехай там кричать до дерев, що їм погано живеться, але їх ніхто не почує. Демократія полягає не в забезпеченні прав більшості, яка перемогла на виборах, а в реалізації прав меншості. В демократичних країнах саме опозиція є владою, а у нас її хочуть маргіналізувати. Така політика стає філософією, про що говорять львівські події, коли опозицію відтіснили від Львівської політехніки. Будь-яка спецслужба повинна захистити Президента, щоб у нього не шпурнули яйцем, але така політична вибірковість абсолютно недоречна.

Інколи міліція приймає участь в комерційних конфліктах, підтвердженням є події в Харкові, де стоїть питання вигублення парку. Це демонструє участь міліції в певних комерційних проектах, коли вона стає на одну або іншу сторону.

Крім того, небезпечним фактом є поява нового закону про порядок організації проведення мирних заходів, який обмежує права громадян, встановлюючи терміни, обмеження щодо місць, додаткові повноваження правоохоронних органів і фактично забороняє спонтанні мирні збори. Це достатньо небезпечний факт згортання певних демократичних процедур.

Останнім фактором, який на сьогодні визнає і влада, є негативне ставлення міліції до громадян, підтвердженням чого є смерть студента в Шевченківському відділі міліції. Український омбудсмен, маючи достатньо підстав та інформації, відкрито і публічно говорить, що це було вбивство.

Розглянувши всі ці критерії, виникає питання: чи в правильному напрямку рухається українська міліція? Плану реформ на публічному рівні поки що не задекларовано, ми не бачимо філософії правоохоронної діяльності, де людина і громадянин є найвищою соціальною цінністю, права якої необхідно захищати.

Найголовнішою проблемою Генеральної прокуратури є її функція проведення попереднього судового слідства, яка робить її засобом тиску. Якщо у Генпрокуратури не буде функції досудового слідства, і вона не зможе порушувати кримінальні справи, то посада Генерального прокурора буде заполітизованою і декомерціалізованою. Чинна влада, як і попередня (хоча за президентства Ющенка і була прийнята Концепція реформування кримінальної юстиції) хочуть мати для себе інструменти силового, політичного, економічного тиску.

За останні роки в Службі безпеки були здійснені певні реформування. Це відділення від Служби безпеки Державної служби соціального зв’язку і телекомунікації і Служби зовнішньої розвідки. Але останнім часом Служба безпеки виконувала роль закритої корпоративної системи, яка вирішувала питання різних корпоративних груп. СБУ як спецслужба виконує не властиві для неї функції, а саме порушення кримінальних справ і проведення досудового слідства у загальних кримінальних справах, які не відносяться до національної безпеки. Це справи по економічним злочинам у великих розмірах, контрабанди і т.ін. Практика діяльності таких служб у світі показує, що в основному це служби контрозвідувального захисту держави і не здійснюють переслідування внутрішніх злочинців за економічні та інші загальнокримінальні злочини.

Отже, ми не бачимо планів, програм і координації реформ правоохоронних органів, фінансових ресурсів, які можуть слугувати паливом для проведення цих реформ, критичної маси професіоналів, які б були налаштовані на реформи. В цьому я бачу найбільшу небезпеку сьогоднішнього стану правоохоронної системи України.

Олег Єльцов: «В корумпованій країні немає більш прибуткового бізнесу, ніж бути людиною в погонах»

За 100 днів не можна робити остаточних висновків. П’ять років в країні не здійснювалося жодних реформ, перед Президентом і новою командою стоять такі гори нездоланих проблем, що за сто днів доволі складно визначити навіть маршрут. Це є виправдання критиці, яку я буду робити діям нової влади.

На мою думку, за ці 100 днів нічого принципово не змінилося, хоча певні позиції задекларовані.

Структурно перетрясти і змінити керівний склад є модою. Хоча влада говорить, що правоохоронні органи деполітизовані, але досвідчені працівники міліції, люди в погонах цьому не вірять. Значна кількість людей пішли у відставку, міністр особисто бере участь у призначеннях керівників, це великий шмат робити, тому певну частину своїх 100 днів він витратив на це.

Піч час зустрічі Могильова з керівниками ЗМІ він сказав, що Янукович дійсно хоче змінювати правоохоронні органи, і вірить, що це можливо. Хоча у мене немає впевненості в тому, що Януковичу і Могильову вдасться зробити задеклароване ними. Передусім, це боротьба з корупцією в системі правоохоронних органів. Я задав питання, чи уявляє він, які схеми і бізнеси потрібно поламати, адже в корумпованій країні немає більш прибуткового бізнесу, ніж бути людиною в погонах. Він сказав, що напише рапорт, якщо йому не вдасться здійснити заплановане. Я думаю, писати рапорт чи ні буде вирішувати не він, його примусять це зробити, якщо гору візьмуть клани, які зараз керують внутрішніми справами. Це стосується Прокуратури, СБУ та інших органів, які є корумпованими, корупційними структурами.

Тривожним є рішення суду щодо заборони проведення мітингу біля Палацу «Україна». Це є не демократично, але треба пам’ятати аксіому, що демократію заслуговує народ, який може нею користуватися і вміє її домогтися. Принаймні, п’ять минулих років не переконали мене в тому, що Україні потрібна демократія. От Росії вона не потрібна, в Москві - великому місті-мегаполісі на мітинг незгодних збереться 100-200 чоловік. Навіть в СРСР, знаючи, що сядуть на 5-10 років або потраплять в психлікарні, на Червону площу виходило більше правозахисників.

У нас зимою майже в кожній сім’ї були поламані, побиті на льодовому побоїщі, були перевантажені лікарні. До міськради вийшло кілька ініціаторів акції, які трохи пополивали водою, а преси було більше, ніж учасників. Це відповідь на те, як українці готові добиватися своїх прав. Спалаху протестного руху немає, але відчуття тяги нової влади до недемократичних методів автоматично проникає в правоохоронні органи, передусім в міліцію і налаштовує їх проти народу. Це вже не орган, який захищає інтереси пересічного громадянина, це люди в шоломах, які будуть тягати літніх людей і студентів до буцегарні.

МВС, так само як і армія, потребує гідного фінансування, на що грошей немає. Потрібні реформи, гроші знайдуться, якщо їх ефективно використовувати

Я колись спитав Луценко, що він буде робити з УБОЗом, він відповів, що робити щось таки треба. Очевидно, потім йому дуже швидко пояснили, що з УБОЗом нічого не треба робити, але він проговорився, що ці спецпідрозділи з’їдають дуже багато грошей, а їх ефективність нульова. Більше того, часом це вкрай небезпечні працівники, про що говорить сам Могильов. Вони ж у вільному полюванні, працюють по незрозумілому графіку, вважають себе «ефбеерівцями».

Колишній керівник УБОЗу Білозуб, людина зсередини, теж каже, що потрібно розганяти. Треба повернути його в стан «шостих відділів» в складі кримінального розшуку. Це те, з чого починався УБОЗ, коли вони займалися бандитизмом і рекетом, який дуже швидко розігнали і взяли цей бізнес під контроль. А решту - в поля, нехай бігають оперативниками.

Ці питання треба вирішувати, думаю, новій владі не вистачило часу, бо інакше це провал. Тоді через півроку-рік на Майдан вийде натовп, бо буде зрозуміло, що ще п’ять років нам треба жити так, як ми жили.

Над Могильовом дуже швидко згущаються хмари, незадоволені правозахисники і громадськість. Сталася трагедія, в міліції загинув студент. Збираються пікети, преса звинувачує, що підлеглі Могильова вбили студента, справа набирає обертів, кажуть, що час йому рапорт писати. В міліції України і усього світу працюють не випускники Оксфорду, тим більше, з нашими зарплатами. Це, звичайно, не виправдання міліціонерів, які очевидно вбили студента, бо держава відповідає за людину, яка в її в руках. А от, як це сталося, ніхто не знає і не займається, всі просто приходять в той райвідділ і пікетують, звинувачують, не знаючи відповідей на безліч запитань…

СБУ деградує з перших днів незалежності, про що свідчать і останні випадки. Спочатку відкритого листа написали студенти Київського університету, що «есбеушні» опери починають з ними працювати, а потім ректор Львівського католицького університету. По-перше, служба показала, чого вона варта, а по-друге, що вона робить в навчальних закладах? Нехай вони шпигунів ловлять, а не студентів вербують, а якщо і вербують, то роблять це професійно.

Могильов - кадровий офіцер. Він не політик, як Луценко, який нічого не знав, крім того, як корумпувати цю службу і викачувати гроші. Але чому головою спецслужби призначають комерсанта? Тут вже є певна тенденція.

В Управлінні держохорони Янукович міг би вже зробити перші звільнення. По-перше, Калінін не професіонал, він вчений, який займався науковою роботою у вузі СБУ. Він не має відношення до охорони, хіба що у нього дисертація стосувалася цієї теми, а тут потрібна практика.

«Проколом» УДО був випадок в Страсбурзі, коли охоронці Януковича, який зайшов кабінет для хлопчиків, не пропустили туди керівника Європарламенту. Такими випадками наше жлобство виноситься на всю Європу. Були «проколи» наїздів УДО на пресу. Я не бачу наступу на свободу преси, є поодинокі випадки. Але якщо якийсь хлопець представник УДО тягає оператора - це є не державна політика, а свідчення того, що ним керує непрофесіонал. Інше питання, що Янукович призначав цих керівників і повинен відповідати за все. Ще один «прокол» - це ДТП на Бориспільській площі. Цим питанням зараз ніхто вже не цікавиться, а просто говорять що наш Президент дуже нахабно їздить, а я вважаю, що його дуже непрофесійно охороняють.

Але головне не в цих поодиноких випадках і не в окремих особистостях, головне - примусити тих, хто є, працювати нормально. Не буде в міліції працювати 300 тисяч чоловік з вищою освітою, не будуть там всі кияни з власними квартирами, тому у всіх будуть думки, де і як використати своє службове становище. Треба створити систему, яка б не дозволяла цього робити.

Поки що я не бачу бажання влади робити це, можливо, 100 днів не вистачило для розробки програми проекту судово-правової реформи. Не судової, а судово-правової, бо найстрашніша річ у нас - це прокуратура, те, що вона коїть, є вбивством всієї країни. Зараз вона веде досудове слідство і вона ж має його контролювати. Більше того, вона багато справ забрала у МВС. У прокуратурі обертаються величезні гроші, у нас не бізнесмени найбагатші, а прокурорські працівники і судді.

Янукович заявив про економічні реформи, але треба було починати з судово-правової, бо без цього економічні реформи помруть. Найбільша біда – це корупція, а не бідність.

Той, хто нічого не робить, не помиляється. У Ющенко не було жодної помилки. З приводу нової влади ще зарано говорити, чи це помилки, чи це свідомі кроки і ніякими реформами й не пахне.

Коментарі — 0

Авторизуйтесь , щоб додавати коментарі
Іде завантаження...
Показати більше коментарів
Дата публікації новини: