ЄС може підписати Асоціацію з Україною навіть за умови, що Тимошенко не буде звільнена
Останнім часом українські акції в Брюсселі дорожчають – шанси на те, що в листопаді цього року Київ підпише Угоду про Асоціацію з ЄС, щоразу зростають. Навіть за умови, що колишній прем’єр – міністр Юлія Тимошенко не буде звільнена чи помилувана.
Вчора до України вкотре злітав міністр закордонних справ Республіки Польща Радослав Сікорський, який цього разу забрав разом з собою міністрів закордонних справ Литовської Республіки Лінаса Лінкявічюса та Королівства Нідерланди Франса Тіммерманса, а також міністра європейських справ Королівства Данія Ніколая Ваммена.
Цей візит став наслідком несподіваного помилування президентом Віктором Януковичем Юрія Луценка. Минулого року колишній міністр внутрішніх справ і один з лідерів опозиції був засуджений до чотирьох років ув’язнення за перевитрату державних коштів під час організації святкування Дня міліції, а також під час нарахування пенсії для свого водія. Цей вирок, так само як і випадку з колишнім прем’єром Юлією Тимошенко, яку було засуджено на сім років за підписання невигідної газової угоди з Росією, Європейський Союз визнав кричущим порушення принципів демократії з боку команди Януковича. Відтак розмови на тему підписання парафованої ще наприкінці 2012 року Угоди про Асоціацію з ЄС заморозили. Як відомо, ця Угода, серед іншого, покращила б взаємний доступ на ринки українських та європейських партнерів і надовго б поєднала Україну із Заходом, відштовхуючи її від Росії.
Звільнивши Луценка і дозволивши йому вчора виїхати до Варшави на лікування погіршеного під час перебування у в’язниці слуху, Янукович намагається показати, що він зовсім не такий диктатор, яким його сприймають на Заході.
ЄС підтримав цю гру, в якій головну роль знову відіграє Польща, що залишається найгарячішим адвокатом у питанні зближення Києва з ЄС. Згідно з нашою інформацією, виникає вагоме припущення, що коли українці не спровокують жодної неприємної несподіванки, то вже наприкінці листопада на саміті «Східного Партнерства», що має відбутися у Вільнюсі, ЄС підпише Угоду про Асоціацію.
На здійснення такого сценарію, зрештою, налаштована й бюрократична машина Брюсселю. Вчора, після понад тригодинних переговорів з Януковичем, Сікорський заявив: він має надію, що розмови стосовно підписання Угоди про Асоціацію завершаться успішно. «Реформи в Україні пришвидшуються – сказав він, похваливши економіку».
Зі свого боку, Лінкявічюс запевнив, що під час головування Литви в ЄС, яке розпочинається, Вільнюс зробить все можливе, аби підписати Угоду з Києвом. Однак застеріг, лише в тому разі, якщо влада України «закінчить з вибірковим правосуддям».
Навіть польські дипломати у неофіційних розмовах застерігають, що Україна часто робила крок вперед, а за ним - два кроки назад. Через це Янукович має погану репутацію на Заході, а точка зору щодо залучення України в обійми ЄС не у всіх викликає ентузіазм. Саме через це Сікорський взяв до Києва колег з Нідерландів та Данії, які на Київ дивляться дуже скептично, скажімо, останні візити найважливіших політиків з цих країн на Дніпровські кручі мали місце понад п’ять років тому.
Польські дипломати мають надію, що Гаага і Копенгаген подобрішають до наших східних партнерів. Відповідно до неофіційної інформації саме так і сталося. Хоча данський міністр європейських справ застеріг господарів зустрічі, що дорога до підписання Угоди про Асоціацію ще довга, а керівник голандської дипломатії побажав українцям, аби їм вдалося повторити польський успіх. Не забуваймо, що (від самого початку) активізації процесу зміцнення зв’язків з Україною опирається Франція. Париж займає прагматичну позицію – вважає, що увага ЄС має бути прикована до Середземноморського басейну, а не в бік колишнього СРСР.
Хоча ключовою у справі проєвропейського майбутнього України, звичайно, буде позиція Німеччини. А вона, якщо вірити німецьким дипломатам, з якими розмовляла Gazeta, теж змінюється на користь Києва.
«МЗС Німеччини хоче підписати Угоду. Більш скептичний щодо цього кроку уряд канцлера ФРН. Все через заяви і позицію Меркель у справі Тимошенко», – повідомило наше джерело. Рік тому, коли в мас-медіа потрапила інформація про те, що тюремники побили ув’язнену Тимошенко, Ангела Меркель прирівняла Україну до білоруської диктатури Олександра Лукашенка. Була розлютована, бо вже тоді Янукович їй пообіцяв звільнення колишнього прем’єр–міністра, яка потерпає від грижі хребта. Німецький уряд навіть оголосив готовність запросити Тимошенко на лікування до однієї з німецьких клінік, але українська влада на це не погодилась.
Ситуацію дотепер стримували польські дипломати. Переконали оточення пані канцлера, що Тимошенко, котра, як і переважна більшість українських політиків, не має кришталево чистого минулого (разом з родиною і політичними союзниками збагатіла на грабіжницькій приватизації) не можна трактувати як мученицю.
«Проблема в тому, що Меркель публічно запропонувала українській владі: пан, або пропав. Або звільняють Тимошенко, або їм нічого шукати в ЄС. У вересні в нас будуть вибори і канцлер не може дарувати опозиції підстав для атак в ході кампанії», – пояснює німецький дипломат. І додає: «проєвропейські українці повинні дякувати Путіну».
Європа, а також Берлін, дуже розчаровані останніми кроками і діями російського президента, який все тугіше закручує гайки щодо опозиції, ЗМІ і незалежних громадських організацій. Як випливає з опублікованого в середу звіту Human Right Watch, у Росії громадянські права ламаються з такою брутальністю, яка не спостерігалася навіть після падіння комунізму. На довершення днями Кремль вдарив по німецькому фонду, в приміщенні якого здійснено перевірку, що в Берліні, який донедавна вважав Москву стратегічним партнером, викликало неприховану лють.
З іншого боку Володимир Путін тисне на Україну, аби та вступала до Митного Союзу (в якому вже перебувають Білорусія та Казахстан). Окрім скасування мит Київ міг би розраховувати на дешевший російський газ і доступ до російського ринку праці. Відтак про інтеграцію з Європою треба було б забути. «Цей сценарій не має права на життя», – підкреслив німецький дипломат.
За публікацією Gazeta Wyborcza переклав Володимир Олійник
Коментарі — 0