Володимир Яворівський: Яценюк – не вождь, який прийшов раз і назавжди

Об’єднання «Батьківщини», «Фронту змін», як і було обіцяно, відбулось. Проте все не обійшлось не «без шуму та пилу». Ініціативу злиття підтримали лише представники малочисельної партії «Реформи та порядок». Інші ж партії-члени Об’єднаної опозиції стали в позу. Ще до з’їзду В’ячеслав Кириленко та його партія «За Україну!», Анатолій Гриценко з «Громадянською позицією» та Микола Катеринчук з Європейською партією не підключились до об’єднавчого процесу. Без ентузіазму поставився до цього і Микола Томенко, якого все частіше звинувачують у симпатіях до «Удару» та Кличка. Об’єднуватись з «Батьківщиною» також відмовився Народний рух, але не депутати, які потрапили від цієї партії до Ради по списках «Батьківщини».

Та такі демарші не завадили формально завершити обіцяне. Тим паче що процес злиття освятила напередодні з’їзду своїм листом сама Юлія Тимошенко.

Про те, як тепер буде функціонувати найбільша опозиційна партія країни, а також про внутрішні непорозуміння, щоденну невтомну працю генераторів «тушок» та неефективність акції «Вставай, Україно!» в інтерв’ю «Главкому» розповів народний депутат Володимир Яворівський, який увійшов до політичної ради нової «Батьківщини».

-- «Це - воля Юлії Тимошенко»

Володимире Олександровичу, дехто з опозиціонерів оцінив об’єднавчий з’їзд опозиції на Михайлівській площі як рейдерське захоплення партії «Батьківщина» Арсенієм Яценюком? Чим для вас став цей захід?

Звісно, не можу назвати його «захватом». Є різні люди, різні думки – цілком природно, що не всі задоволені, в когось є кар’єрні претензії. Об’єднання завжди набагато важче проходить, ніж роз’єднання. Бо комусь доведеться здавати якусь посаду і таке інше.

Але це потрібно. По-перше, це воля Юлія Тимошенко. І воля її цілком зрозуміла – без усяких натяків: має бути єдина партія. Я за це так само.

Тимошенко до такого об’єднання закликала набагато раніше. Тоді її заклик не набув реалізації. Але й тепер «противників» об’єднання немало. Проти «злиття» виступили В’ячеслав Кириленко, Анатолій Гриценко…

Мені трошки дивною здається така позиція Кириленка – йому теж варто було б об’єднатися. Народний Рух там не весь чомусь «за» виступив… Гриценко зробив заяву, що його партія (хоча його партії там і немає по факту – він привів одну людину, яка стала «тушкою») не буде об’єднуватись. І це нормально, що після такої заяви його не запросили на з’їзд.

Це болісні процеси. Але такі процеси я підтримую. Це нормально. Яценюк – не вождь і вчитель, який прийшов раз і назавжди. Він не може і не здатен зайняти місце Юлії Тимошенко. Це абсолютно зрозуміло! Але виконувати сьогодні роль голови, лідера – це природно. І не тільки йому. В тій же «Батьківщині» є люди імениті, розумні. Я міг би їх називати і називати, але це не вдячна річ.

Та дивно вважати, що це захоплення партії. Ну от хто може мене захопити? Яценюк? В який спосіб? Хто може Соболєва, Бондаренка, Томенка захопити?..

Той же Томенко теж не дуже підтримав об’єднання на чолі з Яценюком.

Ну, не дуже. І що? Я з ним розмовляв. Все нормально. Була і критика, але це все природно.

Хоча я не є апологетом Яценюка. У мене теж є свої претензії до нього. Але вони не для преси, а для нього – я можу йому все в очі сказати.

-- «У «Фронті змін» були люди випадкові»

Головна претензія до Арсенія, що за його квотою в Раду пройшли «тушки»?

Ви праві, його люди стали «тушками». Але мені сподобалося, коли він самі з самого ранку на фракції поставив питання про недовіру собі. Він сказав сам: я винен у цьому. Утрималися тоді Анатолій Гриценко і Василь Кравчук. Всі решта підтримали Яценюка. Проте всі розуміють, що претензії до нього є, що у «Фронті змін» були люди випадкові. Ідея створення цих партій під лідера на прикладі «Фронту змін» потерпіла крах.

Щодо «тушок». Зараз вже є різні прогнози: і що три тушки ще є у «Фронті змін» та одна у «Батьківщини», і що підуть перші чотири «тушки» з «Удару». У вас є інформація про те, хто буде «наступним»?

Про це ми зможемо поговорити тільки тоді, коли ці нові «тушки» з’являться. Гадати, хто може, хто не може, - марно. Про багатьох говорили: «Оце будуть перші «тушки». Врешті, першими «тушками» стали зовсім інші люди. Тому на цю тему я не хочу розмовляти. Звідки я знаю, хто буде «тушкою»?

Але скажу, що цей процес, дійсно, ще не закінчився. Регіонали будуть нагвинчувати ціни – «тушки» вже будуть коштувати по п’ять мільйонів. Мені пропонували за три, але це було набагато раніше. І переговори закінчилися в той же день, коли і почалися.

А хто саме вам пропонував?

Цього я не можу сказати. Представник від Партії регіонів, але не депутат.

Дивно, що ви приховуєте ім’я цієї людини…

У мене колись у Львові був знайомий єврей, я не буду називати його прізвище. Потім він був в Америці, потім повернувся, зараз живе в Росії. Якось він приїхав до Києва. Ми з ним зустрілися. Ми ще з покійним Богданом Ступкою, коли були молодими хлопцями, заходили до нього додому. Він був молодший набагато від нас. Але у його мами десь завжди чекушка була захована. І ми, молоді напівінтелігенти, як ми себе називали, заходили до нього пізно ввечері, мати його охоче нас приймала.

Так от це він приїхав і прямим текстом сказав: так і так, вам не треба виходити, потрібно тільки кілька певних важливих голосувань. Я відповів, що мій капітал – це моє ім’я. Його можна втратити через якусь дурницю. Але придбати назад – ні.

-- «Гриценко був би прекрасним прем’єр-міністром»

Який настрій панує через об’єднання у простих партійців? Дехто з регіональних керівників «Батьківщини» та «Фронту змін» повідомили, що розчарувались в лідерах своїх партій, що у партій надто різне бачення майбутнього країни…

На місці української патріотичної преси я б не роздував такі речі про те, що, десь на місцях, є невдоволені. Я нещодавно з Вінниччини повернувся. І там розмовляв із головами і «Фронту змін», і «Батьківщини» на місцях. Зрозуміла річ, що є незадоволення, тому що одразу постає питання: хто після об’єднання очолить організацію? Через це між ними йде певна конкуренція. Звісно, обидва хочуть залишитися на своїй посаді. Уявіть себе на чиємусь місці. От вчора він був головою, а завтра оберуть замість нього когось третього. Через те вони і бурчать. Але це треба пережити. Ідея вища за це.

А яку ідею сповідують ті соратники ЮВТ, що не взяли участь у об’єднанні? Сергій Пашинський у коментарі «Главкому» дав зрозуміти, що ті люди та партії, які не взяли участі в об’єднавчому процесі, свідомо чи ні, але підіграють владі?

Такий вислів трохи різкуватий. Я не думаю, що той же Гриценко, наприклад, може працювати на користь владі. Не вірю. Хоча от ми вирішуємо якісь внутрішні питання на фракції, а дивишся – після обіду в Інтернеті вже висить його заява. Але це його право. І не можна через сказати, що він такий-сякий. Хоча іноді цей політичний егоїзм шкодить всім. Треба ж йти на компроміси, бо інакше ми нічого не зробимо.

Гриценко дуже розумний чоловік, я його глибоко шаную він був би прекрасним прем’єр-міністром, благородним, чесним, яким він був міністром оборони.

Всі ж знають ту історію, як син Ющенка до нього прийшов і сказав, що в Одесі є одна військова частина, яка розформовується, і до вас підійде чоловік, треба, щоб земля пішла йому. І Гриценко тоді відповів: якби це було моє, я б тобі подарував, але це не моє, он двері, до побачення і передай батькові, що я цього робити не буду. На другий чи на третій день його звільнили. Але це позиція.

Для мене Гриценко – людина дуже позиційна. Я переконаний, що він ніколи не стане корупціонером. Але як політик… Мені дуже шкода, що за ним немає партії, у них немає обласних структур і таке інше. Через це виграти вибори – президентські чи парламентські – йому неймовірно важко. Може, йому краще було б в уряді бути – він би був там на своєму місці.

-- «Після зради Україна просто дрімає»

Як ви можете оцінити хід акції «Вставай, Україно!»? Чи принесла вона очікуваний опозицією результат?

Звичайно, що ця акція не дала того максимального результату, на який ми розраховували. Не розбудила вона України. Ну, спить вона! Після Майдану, після Ющенка, після того розчарування, зради Україна просто дрімає. Люди при зустрічі кажуть: ой, ну ми вже один раз приїздили на акцію, нас агітували за Ющенка в 2002, 2003, 2004 році. І в той же час питають: коли щось зміниться? Я відповідаю: ну, це ж від вас залежить, коли. Питаю: от ви були на акції 18 числа? Відповідь: та ні, я був зайнятий. І таке інше. Акція не дала сплеску.

Але сказати, що це був холостий постріл я не можу. Я був у Харкові і бачив цей переляк влади, коли вони нам весь центр трамваями перегородили, поперек мосту поставили тролейбуси, щоб ніхто не вийшов з того кола. Я був у Житомирі, у Вінниці. Так, ми сподівалися на більше. Ми думали, що в Києві 18 травня зберемо тисяч сто. Тільки тоді вийшов би зі своєї схованки Янукович. А так – вони потішаються з нас. Ну що ви ото зібрали? Ну зібрали п'ятнадцять тисяч, ну двадцять? Але Україна просинається тільки.

Віктор Уколов на своїй сторінці в Фейсбуці, озвучуючи свою заяву про вихід з партії, також наголосив на пропозиції політради обрати Юлію Тимошенко єдиним кандидатом в президенти від «Батьківщини»…

Це дуже добра ідея, і я її цілком підтримую.

Але Тимошенко знаходиться за ґратами. І поки що президентство їй не «світить».

Я розумію, де вона перебуває. Але ж це об’єднання кількох партій.

По факту – навіть якщо буде єдиний кандидат від опозиції на майбутніх президентських виборах – ним стане хтось з сьогоднішньої «трійки» Яценюк-Тягнибок-Кличко. На думку Юрія Луценка, жоден з них не може похвалитися всією матрицею якостей, які необхідні першому номеру.

Це, звісно, надзвичайно болісна думка. Але в цьому з Луценком я повністю погоджуюся. Поруч з Юлею ніхто з них не може стати. Якби Юля була зараз на волі, Україна була б зовсім іншою. Тимошенко – це та особа, яка могла б підняти людей. Через те її так бояться і тримають так, щоб вона навіть лікуватися нікуди не поїхала. Для них головне – щоб вона не вийшла.

Але вона вийде. Зараз буде мертвий сезон – червень, липень, серпень. А от у вересні-жовтні згадаєте мої слова. Я був нещодавно в Луганську, там з людьми розмовляв – країна вже інша.

Єдине, дійсно, потрібен лідер, який може сказати: вставайте і пішли! Ті, кого ми сьогодні маємо, не здатні так підняти народ. Той самий Кличко – ну, він не тягне на роль Юлії Тимошенко. Та навіть сам Луценко не тягне на цю роль. Бо Юля – це вогонь, це енергетика, це імпровізація, це харизма.

-- «Київ вже дозрів до протесту»

Ви, дійсно, думаєте, що восени країну так можна буде розкачати, і визволення Тимошенко не є примарою? Чи що хоча б вибори в столиці проведені будуть?

Київ починає закипати. Зараз люди на грядках та на пляжах. Зараз не потрібно нічого чекати. І затівати нічого теж не потрібно. А от осінь – так – може дати результат. Київ вже дозрів до протесту, і ці парламентські вибори це показали.

А ви не думаєте, що Київ просто сприйме те, про що його повідомлять? Партія регіонів вже показала, що може приймати рішення і без опозиції, і не в сесійній залі Верховної Ради.

Я з приводу виїзного засідання навіть реєстрував проект постанови про скасування тих рішень. Але тут, дійсно, я розумію, що за це не готові в Раді голосувати, тому і не дуже підганяю розгляд цього питання. Я переконаний, що потрібної кількості голосів він не набере. Тут, очевидно, все таки має бути «відмашка». Має дозріти ситуація. Це те, про що я кажу: якщо восени вийдуть на вулиці сто тисяч людей, то будуть і вибори, і все інше. Все з Києва починається. Бо коли Київ спить, спить і країна.

Чому так невпевнено йде боротьба за старий Київ? Остання новина: на Подолі на місці парку і спортмайданчика буде збудована нова будівля посольства Російської Федерації.

Київ, дійсно, втрачає свої «зелені легені». Проти цього треба виступати. Повний анахронізм – оці будівлі, які виростають усюди, з цього скла, бетону, вони нехарактерні. Такого собі не дозволяє жодна європейська країна. Але ви праві, в Києві певну роль грає і байдужість киян. Той же Гостинний двір, Андріївський узвіз. Ну, виходять на захист сто людей і що? Кияни ніби підтримують, але вийти на вулиці не можуть. Але треба привертати увагу до цього, нагадувати людям, пояснювати, що відбувається.