Ірина Бережна: Підписання Угоди про Асоціацію виб`є у опозиції останній козир

Ірина Бережна: Підписання Угоди про Асоціацію виб`є у опозиції останній козир

Нардеп Ірина Бережна віднедавна стала одним з ключових спікерів Партії регіонів по темі євроінтеграції

У Партії регіонів завжди існувала проблема зі спікерами. Так стається, що рано чи пізно одні себе компрометують, інші відверто «приїдаються» або не можуть адекватно спілкуватися з медіа, а в ПР просто не лишається людей, які здатні без істерики чи сліз артикулювати ключові повідомлення.

Здавалося, що після виборів за мажоритаркою в регіоналів мають з’явитися нові обличчя, які будуть здатні влити свіжі віяння в цьому напрямку. Проте спікери лишилися ті ж самі. Ще гірша ситуація з жіночими обличчями партії, на деяких з них в електорату з часом виробилося, м’яко кажучи, достатньо негативне ставлення.

Нардеп Ірина Бережна віднедавна стала одним з ключових спікерів ПР по темі євроінтеграції. При тому свій шлях на посаді першого заступника голови комітету з питань європейської інтеграції пані Бережна розпочала з серйозного конфлікту в комітеті, який сама вона називає «наведенням порядку і встановленням демократичних процедур».

В інтерв’ю «Главкому» Ірина Бережна розповіла, чому вона сподівається на підписання Угоди про Асоціацію між Україною та ЄС, як у опозиції виник брак ідей та як зараз складаються стосунки між керівництвом і депутатами фракції Партії регіонів.

-- «Я не претендую на те, щоб бути головою української частини делегації КПС одноосібно, або у якості співголови»

Ірино Григорівно, останніми місяцями в ЗМІ часто з’являються матеріали щодо скандалів навколо формування української частини Комітету з парламентського співробітництва «Україна-ЄС». І саме вас називають людиною, через позицію якої не було сформовано керівництво делегації на останньому засіданні. Ви нібито не дозволили обрати Сергія Тігіпка співголовою делегації, адже самі хотіли зайняти це місце…

Перш за все, хочу наголосити, що для мене дуже важливо, щоб українська частина Комітету з парламентського співробітництва «Україна-ЄС» була нарешті сформована й почала ефективно й стабільно працювати. Але це має бути зроблено виключно в легальний спосіб.

Теза друга. Незважаючи на всі чутки та публікації в пресі, хочу офіційно зазначити, що я ніколи не мала жодних конфліктних ситуацій ані з паном Тігіпком, ані з паном Порошенком. Жодних конфліктів в середині нашої команди немає.

Третє. Я не претендую на те, щоб бути головою українськоі частини цієі делегації одноосібно, або у якості співголови. Інформація, що я нібито хотіла бути співголовою замість Сергія Тігіпка не відповідає дійсності. Я завжди підтримувала вибір нашої фракції.

Тоді чому не було сформовано делегацію? У чому причина?

Не шукайте темну кішку у темній кімнаті, особливо якщо її там немає. Все набагато простіше, і ніяких інтриг у цьому процесі не було. З невідомих мені причин пана Тігіпка, якого ми висували на посаду, не було на згаданому засіданні. Я вважала некоректним обрання голови, не почувши його думку, чи дійсно він підтримує формат двох співголів? Адже раніше було погоджено зовсім іншу процедуру формування.

Як відомо, КПС має працювати у форматі, коли є європейська частина та українська. Європейська частина представлена одним головою та двома заступниками. Делегації від ЄС та від України мають бути «дзеркальними», тож не є прийнятною позиція, коли з європейської сторони один голова, а у нас – запропоновано два. Але якщо це буде погоджено й підтримано більшістю, то так станеться. Проте, на мою думку, було некоректно обирати співголів за відсутності одного з головних претендентів від нашої фракції. Тому було запропоновано перенести засідання.

Неспроможність України сформувати цю делегацію негативно впливає на європейську інтеграцію нашої країни. Чи дійсно всі ці підкилимні спори у Верховній Раді варті того, щоб шкодити стосункам з ЄС, адже вирішальний момент для підписання Угоди про Асоціацію дуже скоро – в листопаді на саміті у Вільнюсі?

Погоджуюсь, що відсутність делегації має негативні наслідки для іміджу України й роботи комітету. Це неприпустима ситуація, коли півроку не може бути сформована вкрай важлива делегація, особливо напередодні саміту Східного партнерства, який буде відбуватися в листопаді у Вільнюсі. Але це сталося не з вини більшості, не ми висуваємо вимоги щодо співголів, щодо включення позафракційних депутатів в делегацію, хоч це не передбачено законодавством. Не наша фракція висуває необґрунтовані з юридичної точки зору умови, на які ми задля досягнення компромісу врешті-решт навіть погодились. Я детально описувала ситуацію з квотами в КПС на «Українській правді», і якщо ви піднімете ту публікацію, то чітко простежите готовність Партії Регіонів іти на компроміси заради євроінтеграції. Опозиція ж і позафракційні й надалі висувають нові умови, тому саме з іх вини зірвано вже друге засідання КПС, яке мало відбутись в липні.

Почекайте, якщо на останньому засіданні делегації не змогли призначити співголовою Тигіпка й почати роботу, а сталося це через його не явку, тому виходить, що саме він зриває формування делегації і засідання КПС?

Ні, не виходить, що Тігіпко зірвав формування делегації. Опозиція висунула вимоги, які не були ні з ким погоджені. Вони наполягали, що формат двох співголів узгоджений з лідерами фракцій, але це не відповідало дійсності. Саме під приводом того, що це погоджена позиція, було намагання продавити голосування.

Є шанс, що до кінця сесії зберетеся і таки призначите нашу делегацію до КПС в якомусь форматі?

Я дуже сподіваюсь, що все ж таки здоровий глузд переможе й делегація буле працювати. Але, напевне, сьогодні мало шансів провести засідання КПС в липні, тому можна говорити про засідання у вересні, або жовтні напередодні саміту. Принаймні члени комітету від більшості робитимуть все, аби розблокувати цей процес.

-- «Опозиція сприймає євроінтеграцію як приємну тусовку»

Ви погоджуєтесь, що ув’язнена Тимошенко – головна перепона для підписання Угоди й треба якимось чином її звільнити до осені?

В стосунках України з ЄС некоректно говорити про якісь перепони. У нас є чіткий перелік завдань, так би мовити домашня робота, яку Україна зобов’язалась виконати, щоб в листопаді була підписана історична та вкрай важлива Угода про Асоціацію та поглиблену й всеохоплюючу Зону вільної торгівлі.

Цей перелік налічує 11 рекомендацій з боку ЄС, або як їх називають – «списком Фюле». Україна зараз демонструє не лише бажання підписати Угоду, а робить дієві реальні кроки, які свідчать про наше прагнення до підписання. Сьогодні є консенсус щодо цього на всіх щаблях влади й політична воля. Це головна умова, щоб всі проблеми були подолані.

Та перепона, про яку ви казали, не є визначальною та найголовнішою. Окрім того, помилування Юрія Луценко підтверджує всю серйозність намірів керівництва держави на шляху євроінтеграції та дуже позитивно сприйнято на Заході. І зараз Юлія Тимошенко регулярно зустрічається з послами країн Євросоюзу, з керівниками місії Європарламенту Петом Коксом і Александром Кваснєвським. І наскільки я розумію з офіційних заяв, європейців, насамперед, цікавить не доля однієї конкретної людини, а системні зміни в процесі реформування судової системи. Мова йде про права люднини, зокрема й увязнених, лібералізацію системи правосуддя. І новий Кримінально-процесуальний Кодекс дуже позитивно сприйнято в Євросоюзі.

Я хочу ще раз наголосити: я є народним депутатом, тож знаю, що від народних обранців залежить виконання повного обсягу «домашнього завдання» й прийняття законопроектів. За короткий проміжок часу від лютневого саміту ми в тій чи іншій мірі виконали 8 з 11 критеріїв ЄС. Це достатньо вагомий прогрес. Тому, як ми знаємо, Єврокомісія 15 травня рекомендувала Раді міністрів ЄС підписати угоду у разі виконання необхідних політичних передумов. Це не означає, що все вирішено й можна нічого не робити. Але це свідчить, що Україна виконує свої зобов’язання.

Але ж опозиція продовжує наполягати перед європейцями, щоб ті не підписували Угоду, допоки Юлія Тимошенко не опиниться на свободі. І начебто з таким листом до фракції звернулася сама Тимошенко.

У мене враження, що не лише трьохголова об’єднана опозиція – як ті лебідь, рак і щука, тягнуть воза кожен в свій бік. Але й всередині кожної з опозиційних фракцій права рука не знає, куди повернулася ліва голова.

От, наприклад, мої друзі-посли європейських країн, з якими я регулярно зустрічаюся, кажуть, що дуже вітали позицію Арсенія Яценюка, яку він висловлює на зустрічах з керівниками Європарламенту. Арсеній Петрович виступав за те, аби Євросоюз не закривав двері перед Україною, оцінив її зусилля на шляху євроінтеграції та підписав Угоду про Асоціацію. Подібну позицію висловлювала і сама Юлія Тимошенко.

Пройшло кілька місяців і фракція БЮТ приймає рішення звертатися до євроінституцій, аби заблокувати Угоду про Асоціацію. Мене те рішення збентежило не менше, ніж Анатолія Гриценка, і я щиро вважаю, що опозиціонери загнали себе в глухий кут. Підписання Угоди про Асоціацію вибє у опозиції останній козир.

Тобто? Навпаки, вони борються за свого лідера.

Не питання, вони можуть продовжувати цю боротьбу. Очевидно, це навіть їхнє політичне завдання. Але у мене таке питання: оті понад 10 мільйонів виборців, котрі проголосували за опозиційні сили, голосували за що? За лозунг «Юлі - волю»? Ні. Люди голосували за обіцянки опозиціонерів. А вони обіцяли покращення соціальних стандартів, справедливість, і європейську інтеграцію. Що на ділі? Фактична відмова від своїх слів!

Я розумію, що опозиція не була готова до того, що євроінтеграційний курс, проголошений Президентом, це серйозно. Більшість з них звикли сприймати євроінтеграцію як приємну тусовку: поїхали туди, за келишком винця поговорили про проблеми і роз’їхалися. А євроінтеграція – це багатотомники тестів, котрі має успішно скласти Україна. Ми ж прагнемо не формальних декларативних документів, а установлення в Україні європейських норм і правил. Та опозиції те не цікаво, бо серед них я не бачу системних людей, здатних цеглина за цеглиною будувати. Принаймні, якщо такі люди там і є, то вони в меншості.

Мені було дико, коли опозиція блокувала трибуну, а в цей час парламент мав ухвалити заяву про євроінтеграцію. Ви не уявляєте, скільки годин і діб пройшло в переговорах між керівництвом Партії Регіонів та опозиціонерами, аби довести їм: якщо вони зриватимуть процес, то це зашкодить не Регіонам, а країні, а виборці відправлять таку опозицію у політичне забуття. Тому сьогодні, коли є більш-менш консенсус між владою та опозиційними фракціями, є та сама унікальна можливість привести країну до підписання Угоди про Асоціацію. І я б багато віддала, аби той консенсус існував до саміту у Вільнюсі та потім, у процесі виконання найскладнішого завдання – імлементації Угоди.

Ви сказали, що часто зустрічаєтесь з послами європейських країн. Чи означає це, що ви є офіційним переговірником з ними від влади?

Як перший заступник голови комітету з питань євроінтеграції звичайно я висловлюю офіційну позицію. Проте моє спілкування з послами виникло здебільшого з моєї ініціативи. Ще у парламенті минулого скликання я серйозно зайнялася питаннями спрощення та лібералізації візового режиму з ЄС. Завдяки регулярній роботі з послами та відвертими дискусіями з ними на тему видачу віз для українців, вдалось добитись помітного прогресу у видачі віз для українців з боку деяких найбільш критично налаштованих до українських аплікантів шенгенських консульств.

Ви добре знаєте, що існує План дій з лібералізації візового режиму між Україною та ЄС, і Україна успішно впоралася з першою фазою. Залишилось прийняти таз званий антидискримінаційний закон і ми, сподіваюсь, зможемо перейти до другої фази.

Також, як ви знаєте, у липні минулого року Верховна Рада підписала, а вже в цьому році ратифікувала оновлену Угоду про спрощення візового режиму між Україною та ЄС. Моє завдання - вплинути на європейців, щоб не повторився сумний досвід імплементації попередньої угоди, коли активно використовувалась практика безпідставних відмов у візі, чи надання короткотермінових віз замість передбачених для певних категорій багаторазових, чи вимагання не передбаченого переліку документів. До мене за цей час звернулися тисячі людей, котрі мали проблеми з візами. На певному етапі я зрозуміла, що існує інформаційний дисонанс у самих дипломатичних місій в Україні, вони користуються статистикою, котра показує гарну динаміку і часто не доходять до конкретних випадків. Я вирішила певним чином систематизувати і донести інформацію до європейських місій. За моєї ініціативи виник Консульський клуб, на якому збираються консули, експерти, і ми доносимо інформацію про конкретні випадки, скажімо так, недружелюбності. Знаєте, така робота дає дуже гарні результати! Спрощення візового режиму – це двосторонній процес, і дуже важливо, що у України в цьому питанні є не лише обов’язки, а й права згідно підписаним домовленостям та ратифікованим угодам. Я дуже тішуся з того, що посольства і консульства щиро зацікавлені в такому діалозі, вони реагують, прагнуть покращити власну роботу. Наприклад, завдяки моїм зусиллям посольство Італії вже в липні відкриє візовий центр у Харкові, що дасть можливість харків'янам отримувати візу, не витрачаючи зайві гроші на подорож до Києва.

-- «У відносинах з Росією ми домоглися свого»

Попри ваші слова про пріоритетність євроінтеграції ми демонструємо непослідовність – поки йдемо до ЄС, Президент та прем’єр домовляються з Митним союзом і підписують з ним Меморандум й не виключають подальше членство…

Якщо ви читали цей меморандум, то маєте знати, що він жодним чином не є перешкодою головному зовнішньополітичному вектору нашоі краіни-на євроінтеграцію. Україна давно наполягала на привілейованому статусі в Митному союзі й співпраці з нашим стратегічним партнером у форматі «3+1». Позиція Росії була достатньо категорична з цього приводу. Але врешті решт Україна домоглась, щоб запропонований нами формат був підтриманий. У відносинах з Росією ми домоглися свого.

Підписаний з Митним союзом документ не є початком інтеграції України до Митного, а потім і Євразійського Союзу. Він жодним чином не перешкоджає нашому руху на євроінтеграцію. Більше того, на мою особисту думку, для нашого стратегічного партнера Росії є вигідним, щоб Україна підписала Угоду про Асоціацію з ЄС. По-перше, Росія отримає абсолютно прогнозованого партнера зі зрозумілими та чіткими правилами гри. По-друге, бізнесу Росії буде вигідно перенести деякі зі своїх виробництв до України, щоб отримати доступ на 500-мільйонний ринок.

Але ж реальні дії Росії вказують на те, що вони роблять все можливе, щоб завадити підписанню цієї угоди…

Поведінка Росії вказує на те, що там є усвідомлення чіткого курсу України на європейську інтеграцію. Саме тому було погоджено співпрацювати у форматі, який ще декілька років тому, було запропоновано Україною.

Погоджуєтесь, що насправді цей меморандум пустопорожній й там немає ніякої конкретики, це просто піар хід Януковича й Путіна?

Як юрист кажу, цей меморандум дозволяє співпрацювати з нашим стратегічним партнером у форматі «3+1». Заплющувати очі на величезний товарообіг, який є між нашими країнами, неможливо. Ми маємо дбати про свої національні інтереси, а не думати, як це позначиться на Росії, як вона це оцінює. Наша стратегічна мета – євроінтеграція. Тому було вироблено формат, який дозволяє співпрацювати зі стратегічним та важливим партнером- Росією без шкоди європейській інтеграції.

До речі, у минулому скликанні парламенту ви працювали в комітеті з питань правосуддя, а зараз несподівано перейшли в комітет з питань євроінтеграції. В чому причина такого стрибка?

В минулому скликанні я працювала в комітеті з питань правосуддя, але була головою підкомітету з питань захисту прав, свобод, інтересів громадян та систематизації, адаптації законодавства України до міжнародно-правових стандартів у сфері правосуддя і статусу суддів. Тож якщо розглядати питання в цьому контексті, я нікуди не перестрибувала. Я займалася тими ж питаннями як в минулому скликанні, так і зараз. Тепер в мене більш широкий набір завдань, які стосуються не лише сфери судоустрою та статусу суддів, а взагалі адаптації українського законодавства до європейського. В комітеті з питань європейської інтеграції я очолюю той самий підкомітет.

До речі, в минулому скликанні я так само була членом української частини Комітету парламентської співпраці «Україна-ЄС» й так само як і зараз, займалася питаннями лібералізації візового режиму з ЄС.

Ви володієте іноземними мовами?

Так.

Якими?

Англійською.

На достатньому рівні, щоб спілкуватися з європейськими партнерами?

Так.

-- «Зараз я живу на два міста – Київ і Харків»

Запитання до вас як до правника. Зараз юристи й політики ламають списи навколо рішення Вищого адміністративного суду щодо позбавлення народних депутатів мажоритарників Балоги й Домбровського мандатів. Ви теж мажоритарник, є відчуття, що людей неконституційно позбавили повноважень?

Я правник, тому я, надаючи юридичну оцінку, маю виходити з усього обсягу документів. Скажу відверто, я не знайома детально з цим рішенням. Знаю, що воно є, більше того, вже є рішення Конституційного суду з цього приводу, яке обов’язкове до виконання.

Як ви трактуєте рішення КС, адже там відмовлено у відкритті провадження, а в мотивувальній частині досить туманно написали про рішення ВАСУ?

Його не треба трактувати, треба читати та виконувати. Трактує в нас тільки Конституційний суд.

Зараз йде дискусія навколо дати виборів в проблемних округах та Києві. На вашу думку як політика, наскільки адекватно з точки зору поваги до виборця проводити голосування 18 серпня в розпал відпусток?

Є декілька законопроектів і поглядів на дату проведення виборів. Коли це питання буде розглядатися у Верховній Раді, я свою думку продемонструю особистим голосуванням. Бо зараз зарано говорити про прийняття цього законопроетку взагалі та про дату зокрема, оскільки 20 червня в Києві відбудеться засідання Венеціанськоі комісії, на якому будуть оприлюднені їхні висновки. Вивчивши висновки, я й буду визначатись.

Пані Ірино, якщо ми вже заговорили про мажоритарників, поясніть, чому ви вирішили балотуватися в Харкові, адже народились в Луганську, вчилися та живете в Києві?

Якщо чесно, я вже сама не знаю, яке місто для мене тепер рідне . Фактично зараз я живу на два міста – Київ і Харків. В мене там живуть родичі, дуже багато часу там проводила з дитинства. Більше того, там є викладачі, з якими я, навчаючись в Національному університеті Шевченка, співпрацювала й постійно підтримувала контакти. Це фахівці національної юридичної академії імені Ярослава Мудрого.

Щодо мого балотування, то це питання вирішувалось на з’їзді. І, повірте, у моїх виборців жодного разу не стояло питання, чому я тут. Вони добре знають, що я в Харкові – не гість. Досить часто на мене чекають люди просто біля будинку, де я мешкаю. Хоча у місті постійно працює кілька моїх приймалень, люди часто хочуть поспілкуватися не з помічниками, а особисто зі своїм депутатом. Тож сідаємо під будинком на лавочку, й розбираємося у проблемах (сміється).

До речі, а як вам все-таки вдалося виграти вибори. Ваша кампанія запам’яталася фото, де вдягнули військову форму, пайками та облитим зеленкою вашим опонентом. При тому КВУ не зарахувало ваш округ до тих, де, на їхню думку, виникли проблеми при підрахунку голосів.

Кампанії виграються працею. Важкою і виснажливою. Іноді я була на ногах по 20 годин на добу, і повірте, результат досягається не плакатами й не пайками, а зустрічами з людьми і конкретними справами. Хоча щодо пайків, відповім, що й у цьому році планую залучити спонсорські кошти та привітати ветеранів мого рідного 169-го округу Харкова з 70-річчям визволення міста. І робитиму це незалежно від виборів. До речі, тоді вітання ветеранів відбувалося не в рамках виборчої кампанії, а за півроку до неї. І я не бачу проблеми в тому, аби робити людям подарунки. Повірте, я чітко усвідомлюю, що завдання політика – приймати закони і покращувати життя всіх, а не окремих людей. Та це – теорія. На практиці я не можу пройти повз моїх ветеранів. Багатьох з них я знаю особисто, приїжджаю до них з тортиком на чай, а вони присвячують мені вірші. І я вітатиму їх зі святом, бо для них головне – це увага та повага!

Тепер щодо мого опонента. Зеленкою його обливала не я, хоча скажу чесно, я не раз протягом кампанії мала бажання дати цій людині дзвінкого ляпаса. Бо вперше в моєму житті я зіштовхнулася з тим, коли політичний опонент, чоловік дозволяє неприпустимі висловлювання щодо опонента та жінки. Він не гребував згадувати мою маму, мою доньку і фантазувати з приводу її батька. Хоча час все розставив на свої місця, і я по-християнськи пробачила те зло, той біль, який він причинив моім рідним. Сьогодні я навіть вдячна тому досвіду, оскільки він ще раз переконав мене у важливості втілення принципів гендерної рівності у нащому суспільстві та політикумі. А тепер як співголова міжфракційного об’єднання «Рівноправ’я» я робитиму все, аби масово відкрити жінкам дорогу в політику і довести всім без винятку, що ми, жінки, не потребуємо захисту, але виборемо повагу до себе.

Це правда, що у Харкові Кернес контролює все настільки, що без його благословення депутатом стати неможливо?

Правда в тому, що Харківський міський голова Геннадій Кернес – один з найкращих мерів та менеджерів країни. Правда, що Харків – місто, яке розвивається, процвітає, живе майбутнім і не мислить стереотипами. І в цьому заслуга саме Геннадія Кернеса. Він має колосальну підтримку в місті і серед наукової інтелегенції, і серед ветеранів та простих робітників. Я не знаю іншого мера, котрий працює по 20 годин на добу і особисто, через чітко вибудовану систему, контролює виконання абсолютно всіх завдань. В Харкові неможливо «забалакати» ремонт асфальту, наприклад.

А ще я знаю, що Геннадій Кернес разом з Михайлом Добкіним мають чудову команду однодумців, в тому числі, тепер і у Верховній Раді.

Наприклад, на засіданні Комітету з економічних реформ під головуванням Президента виникла ідея технополісу «П’ятихатки». Але до цього відбулися десятки зустрічей, обговорень цього проекту з експертним середовищем. Ви не уявляєте, скільки сил та натхнення вклали в це особисто Михайло Добкін та Геннадій Кернес, а також Василь Тацій і ще багато іменитих харків’ян. Зрозуміло, що я як депутат боротимусь, аби відповідний законопроект ухвалили якнайшвидше.

А щодо благословення… Коли ви так говорите, ви ображаєте не мене чи Геннадія Кернеса, а харків’ян. Це дуже горді та самостійні люди, котрі знають ціну своєму місту і своєму вибору. Я навіть думки не припускаю і Вам не раджу, що харків’янами можна маніпулювати.

-- «Я точно не залишала картку»

Після тривалого блокування Верховної Ради депутати домовились не голосувати чужими картками. Проте дуже часто, коли Партії регіонів треба ухвалити якесь рішення, саме вони найчастіше голосують чужими кратками. В чому причина, не можете зібрати людей в сесійному залі?

Не можу погодитись, що проблема особистого голосування – це проблема виключно Партії регіонів. За голсуванням за себе та за того парня буди неодноразово помічені представники як «Батьківщини» та навіть «Свободи» - в Тернополі, якщо я не помиляюсь.

Фракція Партії регіонів перед кожним важливим голосуванням збирає своїх депутатів у сесійній залі. В нас немає проблем з дисципліною. Саме тому, на мою думку, було минулого четверга заблоковано роботу Верховної Ради. Опозиція вирішила не допустити голосування, яке мало відбуватися бюлетенями стосовно членів Вищої ради юстиції. А також, щоб заблокувати звільнення голови ЦВК Володимира Шаповала. Коли опозиціонери побачили, що була майже 100% явка нашої фракції, то вони вирішили вчинити саме так!

До речі, такі блокування дуже погано відбивається на євроінтеграції України. Навіть єврокомісар Фюле вимушений був зробити публічний заклик до України якнайшвидше розблокувати парламент, щоб мати змогу приймати євроінтеграційні законопроекти. Ви казали на початку про одну проблему для підписання, а їх набагато більше. Найголовніше зараз – показати прогрес у прийнятті необхідних законопроектів. Це має робити виключно парламент, а коли Рада заблокована, то втрачається час.

Коли ви кажете про важливість цих законів, то чому на порядок денний спочатку вносяться спірні питання, а вже потім такі потрібні євроінтеграційні? Мова йде про того ж Лавриновича на Вищу раду юстиції й Шаповалу, чому спочатку не досягнути консенсусу по всім кандидатурам, а потім ставити на голосування?

Порядок денний формується на погоджувальній раді. Цей процес відбувається абсолютно прозоро і кожен лідер фракціі має право вносити власні пропозиціі. Якщо ви уважно подивитесь порядок денний, то там були не лише ті питання, про які ви кажете. А щодо обрання членів Вищої ради юстиції, то кожен народний депутат мав голосувати бюлетенем особисто. А в бюлетені було запропоновано п’ять кандидатур-три від фракції Партії регіонів, один від «Свободи» і один від «Батьківщини». Отже, мова йшла не лише про пана Лавриновича. Який може бути консенсус, якщо згідно з процедурою, кожен народний обранець має взяти бюлетень і особисто визначитись?

Верховна Рада зобов’язана за своєю квотою призначити членів Вищої ради юстиції. Якщо б ці кандидатури не набрали потрібної кількості голосів, треба було б думати про інших.

Ви кажете про гарну дисципліну у фракції. Проте були показові голосування, хоча б за призначення члена Нацради з питань телебачення і радіомовлення. Вам з комуністами не вистачило півтора десятка голосів, бо у фракції ПР було не більше 180 депутатів. Керівництво фракції не може забезпечити постійну явку?

Це не проблема, а нормальне й природне явище. Хочу нагадати, коли були ухвалені зміни до регламенту, ними передбачалось, що голова Верховної Ради на початку кожного засідання зачитує перелік відсутніх народних депутатів. Якщо ви піднімете стенограму, то побачите, що набагато більше відсутніх нардепів було саме в опозиційних фракціях.

Вони не більшість, вони самі не можуть ухвалювати закони…

Але ж ви кажете, що у нас немає 100% явки, але її немає ні в кого. Навіть принципові для опозиції голосування, зокрема щодо виборів в Києві й відставки уряду, викликали багато запитань. Адже у них не було навіть лідерів деяких опозиційних фракцій під час цих важливих для опозиціі голосувань. Вони перебували в зовсім інших місцях. Тому не треба казати, що це неприродне явище. Хтось має відрядження, хтось може захворіти. У нас найбільша фракція – 207 народних депутатів. Вкрай важко, щоб всі вони завжди були присутні.

Свою картку для голосування віддаєте керівництву?

Ні.

Чи змінився формат стосунків у фракції у порівнянні з минулим скликанням? Тоді ми пам’ятаємо повний збір карток й голосування ними у відсутності нардепа…

Ні. Це не відповідає дійсності, завжди це було за бажанням. Знаєте, я особисто бачила, коли народні депутати поспішають й забувають забрати кратку з гнізда для голосування. Тоді дійсно секретар міг забрати їх. Але це не було обов’язковою вимогою. Я точно ніколи не залишала картку.

-- «Некоректно й неправильно казати, що якісь особи, як ви кажете, контролюють депутатів в Партії регіонів»

Але ж в цьому скликанні у фракції з’явилося більше сотні мажоритарників, вони пройшли вибори в окрузі, мають почувати себе більш незалежно, тому й дисципліна у фракції має бути радикально іншою, ніж раніше. Хіба не так?

По-перше, керівник фракції у нас лишився той самий, 60% народних депутатів так само не змінилися. Тому формат стосунків лишився той самий, не бачу жодних змін, що пов’язані з тим, що зараз кожен депутат голосує особисто.

Щодо мажоритарників. Всі народні депутати, незважаючи на те, як вони були обрані, мають однакові права та обов’язки. Тому казати про те, що вони більш незалежні не можна. Кожен народний депутат має свою точку зору. У нас у фракції, в обох скликаннях, немає жодних нав’язувань, коли хтось телефонує й вказує, як голосувати. Перед формуванням порядку денного в понеділок в нас відбуваються збори фракції. Там кожен депутат може висловити свою позицію щодо бачення принципових законопроектів. Після затвердження порядку денного, кожного вівторка о 8.30 ми збираємось і обговорюємо порядок, який запропонований до розгляду. Кожен народний депутат висловлює позицію, йде обговорення, інколи навіть дуже принципове.

Чесне слово, іноді я не можу зрозуміти закиди на нашу адресу. Раніше нас звинувачували у тому, що маємо залізну дисципліну і голосуємо одностайно. Тепер, коли всі голосують особисто, коли в дискусіях народжується позиці фракції, кажете, що немає авторитаризму. Ви визначіться (сміється)

Немає ситуації, коли маємо голосувати попри все. Ви вже бачили, що деякі принципові для уряду законопроекти по шість-сім разів не набирали голосів саме тому, що не голосували депутати від Партії регіонів.

Маєте на увазі закони про векселя?

В тому числі, але не лише. Це наглядно демонструє, як відбувається процес формування думки у фракції. Тому у нас немає жорстких настанов, кожен має власну думку і її демонструє.

Є версія, що пан Арбузов не може побороти інших відомих людей, які контролюють певні групи депутатів у фракції й протидіють введенню векселів…

Некоректно й неправильно казати, що якісь люди, як ви кажете, контролюють депутатів в Партії регіонів.

Чи правда, наприклад, що ви входите в групу Клюєва?

Правда, що я входжу в групу виборців 169-го округу міста Харкова. Кожен депутат, а особливо мажоритарники, пройшов достатньо складну кампанію. Ніхто нікому нічого не подарував. Ми постійно спілкувались з людьми, пояснюючи власну позицію, я особисто провела понад триста зустрічей. Це була тяжка праця, інколи навіть війна. Те, що мені влаштовували опозиційні представники на окрузі, було схожим саме на це. Тому казати, що хтось когось контролює зручно журналістам, бо так простіше орієнтуватися. Але в реальності, в парламенті так не відбувається, ніхто нікого не контролює. Кожен визначається окремо в залежності від якості документу.

Більше того, деякі євроінтеграційні документи, які я особисто дуже ретельно вивчаю, так само містять норми, які не сприймаються більшістю народних депутатів та суспільством. Дехто інколи хоче скористатися тим, що є чіткий курс на євроінтеграцію й в такі законопроекти встромляє норми, що повністю нівелюють принципи правової держави. Коли ми такі випадки виявляємо, йде дискусія на фракції й ми звернутаємось до уряду більш якісно готувати законопроект. Навіть повертали їх на доопрацювання, а в зал вже виносився нормальний механізм вирішення проблеми, а не тільки для «галочки».

Так ви людина Клюєва чи ні? Ви не відповіли на запитання?

Я дуже поважаю менеджерські якості Андрія Петровича Клюєва. І хочу нагадати, що саме за той час, коли він в уряді очолював відповідний напрямок, ми зробили найбільше для підготовки угоди про зону вільної торгівлі з ЄС.

Зараз Андрій Петрович Клюєв указом Президента призначений відповідальним за процеси, пов’язані з євроінтеграцією. Я як перший заступник голови відповідного комітету роблю все від мене залежне, аби цей процес не був зірваний. І це при тому, що особисто Президент та парламент визначили євроінтеграцію як стратегічний курс. От скажіть, ви б хотіли, аби на вільнюському саміті було підписано Угоду?

Так.

Так ви людина Клюєва чи Януковича?

Не перекручуйте питання.

А ви не спрощуйте життя – вибачте за пораду.

Коментарі — 0

Авторизуйтесь , щоб додавати коментарі
Іде завантаження...
Показати більше коментарів
Дата публікації новини: