Янукович винайшов зброю проти «Газпрому»

Російська газова зброя виявилась мотлохом. Україна, держава, яка, здавалося, позбавлена шансів в енергетичній війні, виробила успішну протидію перекриттю кранів.

Ще кілька років тому Київ виглядав приреченим підкорятися енергетичному диктату Росії. Деякі аналітики йшли навіть далі. Стверджували, що погрози перекриття постачань газу Україною будуть поволі трансформуватись в перехід до сфери впливу Кремля її економіки. Чергові уряди і чергові президенти України мали зв’язані руки під час газових переговорів з потужним сусідом. Бо постійно перебували під сильним тиском свого збіднілого населення, яке боялося зростання цін на газ, а також частини проросійськи налаштованих олігархів. Потім, коли 2010 року найвищу посаду в державі посів Віктор Янукович, якого вважали проросійським політиком, більшість була впевнена, що Україна капітулює перед російським диктатом.

-- Українська диверсифікація

Схоже, що Янукович отримав таємну зброю, яка могла змінити наслідки енергетичного поєдинку. Київ вистрілив з неї восени минулого року. Буквально протягом дня український уряд вирішив дуже різко обмежити імпорт газу з Росії. Недобір енергоносіїв компенсували закупкою газу в Німеччини, який пішов в Україну газопроводами через Польщу та Угорщину. Несподівано з’ясувалося, що замість того аби гострити свої ікла «Газпром» спромігся лише скреготіти зубами через таке горе. Торік НАК «Нафтогаз України», - державний газовий монополіст на території всієї України – купив 25 мільярдів кубічних метрів російського газу, що на 38% менше аніж 2011 року. У зв’язку з чим прибуток «Газпрому» від трансакцій з Україною впав на 16,5%.

До того ж Київ дав зрозуміти, що не зупиниться лише на скороченні російських поставок газу за рахунок його імпорту із Заходу. Посилюючи удар, Україна в березні 2013 року збільшила імпорт німецького газу до 5 млн. куб. м. Недавно розпочалось транспортування газу територією Угорщини, яке на думку експертів швидко зросте до 3 млн. куб. м на добу.

Який ефект? Українці кажуть, що за два перші місяці 2013 року купили у «Газпрому» всього 2,84 мільярда кубічних метрів газу. Що на 44% менше аніж за аналогічний період минулого року. Натомість у березні, як гордо підкреслив міністр енергетики і вугільної промисловості України Едуард Ставицький, держава практично не купувала га в Росії. Міністр поспішив пояснити причини відмови від закупівель: «Не вдалося вияснити умови цінових позицій». Коротше кажучи, росіяни не знизили ціну. Київські політики йдуть далі. Вони вже повідомили, що у цьому році планують ще зменшити купівлю енергоресурсу в «Газпрому».

Окрім того, імпорт газу з Німеччини територією Польщі та Угорщини дозволяє Україні заощаджувати. Наприкінці березня прем’єр Азаров повідомив, що ціна російського газу становить 530 доларів США за тисячу кубічних метрів (не враховуючи 100 доларової знижки, яку Україна виторговувала за пролонгацію угоди про перебування російського флоту у Севастополі). Натомість імпортний енергоносій із Заходу коштував всього 425 доларів у листопаді , 407 у грудні і 390 в січні, тобто на 7% дешевше.

-- «Газпром» мовчить

Після цих подій керівництво російського монополіста набрало води у рот. Компанії, яка донедавна викликала жах в усій Центрально-Східній Європі, погодьтеся, важко визнавати власне безсилля. Особливо, коли з іншого боку барикади знаходяться не західноєвропейські посередники, а українці, якими донедавна легковажили і яких постійно принижували.

Погрози «Газпрому» все частіше розчиняються в порожнечі. От візьмемо, наприклад, справу про рахунок на 7 млрд. доларів, який «Газпром» виставив Україні за недобір російського газу минулого року. Угода «Газпрому» з Україною містить застереження «бери або плати» (take or pay). На практиці це означає, що українці мусять купити відповідну кількість газу і, природньо, за неї заплатити. Якщо ж не виберуть передбачений угодою обсяг газу, то все дно повинні компенсувати вартість цієї кількості енергоносія. Донедавна у такій ситуації «Газпром» просто виставляв штрафні санкції і погрожував зверненням до міжнародного арбітражного суду в Стокгольмі, а залежні від російського монополіста держави покірно викладали готівку. Цим разом все сталося інакше. Хоча минулого року українці спожили набагато менше газу, аніж передбачає мінімум домовленостей, їх не спіткали жодні фінансові санкції. Це найістотніший прецедент на європейському газовому ринку.

-- Газовий суверенітет

Про що свідчать ці події? Україна цілеспрямовано йде курсом здобуття і збереження енергетичного суверенітету. Парадоксально, але саме ця країна, яка донедавна повністю залежала від Росії та ласки «Газпрому», стає в регіоні піонером диверсифікації постачання газу. Прикладом підйому з колін перед диктатом російського монополіста. Прагнучи звільнитися із замкнутого кола російських вимог, уряд і президент втілили у життя комплекс заходів, що мають призвести до енергетичної (а, отже, політичної) незалежності держави. Україна не лише обмежила зовнішнє споживання енергоресурсів. Збільшує видобуток власного ресурсу. Країна вже спромоглася видати американським концернам концесію на пошук сланцевого газу. Київ також підписав контракти на постачання газу з Туркменією і Казахстаном, а під Одесою повним ходом будує LNG-газопорт для імпорту зрідженого газу.

-- Хитрість Януковича

Парадокс усіє ситуації полягає в тім, що Німеччина продає Україні газ попередньо придбаний в Росії. Фірми ФРН продають його дешевше, користуючись російськими знижками «стратегічному партнерові» взамін за політичну підтримку і кредити надані Берліном на будівництво Північного газопроводу (дном Балтики).

І хоча розлютований президент «Газпрому» назвав дії Києва шахрайством, нічого іншого вдіяти не може. Його претензії були б огрунтовані в одному випадку, якби українці забирали газ, що тече їхньою територією на Захід в себе. Але цього немає. Сировина спершу пересікає україно–єесівський кордон. Лише після цього стає власністю німецького концерну RWE. Відтак вже на території Польщі, Угорщини чи Словаччини – це вже не російський, а німецький газ. Як відомо, Європейський Союз не забороняє торгівлі вже придбаним газом, тому RWE просто продає його НАК «Нафтогаз України», після чого блакитне паливо повертається в Україну. В результаті Україна здобуває енергетичну незалежність від Росії, хоча й надалі купує газ з Уралу чи Сибіру.

Натомість втрачає Росія. Не лише тому, що «Газпром» віддає здавалося б гарантовані прибутки німецьким операторам. Стратеги Кремля відчувають себе побитими газовою трубою, безсило спостерігаючи, як їхні намагання перетворити газ на політичну зброю бумерангом б’ють по їхніх власних інтересах.

-- Що буде далі?

Незабаром Україна зможе застосувати механізм так званого віртуального реверсу. Держава буде відкачувати газ куплений у європейців вже на російському кордоні, який вони заздалегідь продадуть Україні. Важливо підкреслити, що звільнений з ланцюгів довготермінових контрактів, уряд України має намір контрактувати газ на спотовому ринку (де ціна змінюється в залежності від біржових коливань) влітку – час найбільших знижок ціни на газ. А це означає, що купуючи в період з травня до вересня мільярд кубічних метрів по 280 доларів за тисячу кубів, можна заощадити 150 мільйонів доларів США. Одночасно це говорить про те, що «Газпром» залишиться з діркою в бюджеті розміром 430 мільйонів доларів США. В такій ситуації важко дивуватися нервовим зривам шефа «Газпрому» Олексія Міллера. Можна собі лише уявити, як буде пояснювати ці надпотужні втрати дотеперішній президент «Газпрому», коли його на килим викличе Володимир Путін.

Публікацію «Newsweek.pl» переклав Володимир Олійник