Поміж Митним та Європейським союзами: варіанти ймовірних сценаріїв

26 серпня у Москві відбулись міжурядові переговори України та Росії під головуванням прем’єрів обох країн Миколи Азарова і Дмитра Мєдвєдєва. Як повідомлялось напередодні цього заходу, Росія в ході зустрічі представила українській стороні можливі наслідки, які чекають на Україну, якщо вона піде на підписання Угоди про Асоціацію з ЄС, яке заплановано в листопаді цього року в ході саміту «Східного Партнерства» у Вільнюсі. Перед цією зустріччю – протягом тижня (з 14 по 20 серпня) – відбулося блокування українського експорту до Росії шляхом впровадження особливого митного контролю українських товарів. Мета блокади – наочно і практично продемонструвати Києву, як зближення України з ЄС може відбитися на українсько–російських стосунках. Водночас як дії, так і коментарі російської влади свідчать про те, що підписання Україною Угоди про Асоціацію з ЄС для Росії цілком неприйнятне і вона сповнена рішучості аби цьому протидіяти. У свою чергу, теперішня позиції української влади вказує на те, що Київ дещо наївно розраховував на можливість підписання Угоди про Асоціацію з ЄС і звичне продовження співпраці з Митним Союзом.

-- Позиція Москви

Після переговорів у Москві прем’єри не вийшли на зустріч з пресою і не зробили жодної заяви, таким чином можна говорити про те, що розмова не сприяла домовленностям. Коментуючи результати зустрічі, віце–прем’єр Росії Ігор Шувалов зазначив, що неможливо одночасно поєднати європейську інтеграцію з пропонованою Москвою євразійською інтеграцією. І якщо Україна вирішить підписати Угоду про Асоціацію з ЄС та зону вільної торгівлі з Євросоюзом, то повинна готуватися до більш жорсткого режиму торгової співпраці – запровадження посиленого митного контролю і мита на українські товари. У схожій тональності 22 серпня висловився президент Володимир Путін, а також його радник Сергій Глазьєв, який 23 серпня пригрозив Україні скасуванням домовленості про зону вільної торгівлі в рамках СНД.

-- Українська реакція

На засіданні уряду 28 серпня прем’єр Микола Азаров стверджував, що Україна може приєднатися до деяких угод Митного Союзу Росії, Казахстану і Білорусії (МС) і доручив підлеглим йому міністерствам опрацювати механізм співпраці з МС. Одночасно він підтвердив, що такий механізм передбачатиме функціонування зони вільної торгівлі поміж Україною та ЄС і в якості партнера США. Раніше Микола Азаров, як один з найвпливовіших українських політиків досить стримано відреагував на російську митну блокаду, звинувативши українських експортерів у недотриманні російських митних стандартів. Президент Віктор Янукович взагалі не коментував дії росіян. Така реакція швидше пояснюється шоком від дій Москви, а також намаганням приховати перед електоратом реальне погіршення співпраці з Росією. Українська опозиція очікувано розділилась в питанні інтерпретації конфлікту. Юрій Луценко – колишній шеф МВС в уряді Юлії Тимошенко, а нині відомий опозиціонер, закликав до конструктивної підтримки влади до часу врегулювання стосунків з Росією. У свою чергу лідер «Свободи» Олег Тягнибок заявив, що будь-які компроміси з владою виключені. Лідери партії «Батьківщина» Арсеній Яценюк і партії «УДАР» Віталій Кличко заявили, що найкращим розв’язанням суперечок з Росією стане підписання Угоди про Асоціацію з ЄС.

Українська влада свідомо публічно мінімалізує погрози Росії і намагається не допустити ескалації суперечки, підкреслюючи необхідність врегулювання торгових питань в двосторонньому режимі, аби подібні конфлікти не повторювались у майбутньому. Схоже на те, що Україна прагнула до підписання такої угоди з Митним Союзом, яка б не суперечила положенням Угоди про Асоціацію з ЄС.

-- Наслідки дій Росії

Експорт товарів до Росії має ключове значення для зовнішньої торгівлі України. У першому півріччі 2013 року на російський ринок потрапила майже третина українського експорту вартістю 7,6 мільярда доларів. Україна в основному експортує вироби машинобудування і металургії, це товари, на які важко було б швидко знайти інші ринки збуту. Ці сектори української економіки, а також споживчий, дуже залежні від доступу на російський ринок. Обмеження на ввезення українських товарів до Росії призведе до подальшого падіння вартості українського експорту, а через це до зменшення доходів державного бюджету. У випадку переходу торгівлі з Росією з безмитного режиму в режим обов’язкових ставок в рамках СОТ втрати українського бюджету становитимуть майже 1% ВВП, або 1,7 мільярда доларів США.

Російські погрози накладаються на досить невтішну економічну ситуацію, яка стабільно погіршується. Українська економіка вже майже рік перебуває в стані рецесії, спадає рівень виробництва промислової продукції, тануть валютні резерви (на кінець липня вони становили 22,7 мільярда доларів; протягом останніх місяців зменшились на 10%). Так само зменшуються іноземні інвестиції і зростає заборгованість (до кінця поточного року Україна має сплатити майже 6 мільярдів доларів запозичень, з яких більше половини МВФ, а укладення нового кредитного траншу з Фондом дуже малоймовірне). Більше того, найближчими місяцями Україна повинна знайти або позичити майже 2 мільярди доларів на проплату природнього газу з Росії, аби підготувати країну до опалювального сезону і забезпечити безпроблемний транзит енергоносія власною ГТС до Європи.

-- Російська ціль та інструментарій її досягнення

Пріоритеною ціллю російської політики стосовно України є заблокування процесу зближення цієї країни з ЄС і залучення до Митного Союзу Росії, Каазахстану і Білорусії. В контексті саміту у Вільнюсі, що наближається, мінімальною метою Росії стало, принаймні, відтермінування в часі підписання документів щодо Асоціації з ЄС, а, найкраще, зміна вектора інтеграційної української політики в напрямку Москви. Можна очікувати, що протягом найближчих місяців Росія буде продовжувати тиснути на Київ. З цією метою може вчергове використати питання доступу до свого ринку українських товарів різних категорій чи виробників. Чимало з основних підприємств української економіки продовжують функціонувати в статусі елементів існуючих на території колишнього Радянського Союзу виробничих циклів (авіабудування, суднобудування) і їхня продукція знаходить застосування лише в Росії.

Істотним інструментом тиску російської сторони може бути питання врегулювання оплат за постачання природнього газу Україні. У січні поточного року Москва вже виставляла Києву рахунок в розмірі 7 мільярдів доларів за недобраний газ у минулому році. На схожий крок можна очікувати і в 2013 році.

Окрім цього Росія може спробувати відігратися безпосередньо на українських громадянах, реалізувавши погрози обмеження безвізового пересування (скасування пільг у вигляді поїздок до Росії на підставі звичайного паспорта або запровадження віз) і доступу на ринки праці (2012 року українські заробітчани вислали з Росії до України ледь не 2,7 мільярда доларів США, а їхня кількість за різними підрахунками становить від 1,3 до 3 мільйонів осіб).

Водночас варто підкреслити, що більшість санкцій, які Росія могла б застосувати щодо України, також вдарятиме по російських інтересах, а тривале застосування таких дій призведе до мобілізації Києва в пошуку альтернативних ринків. Саме тому, здається, санкції будуть застосовуватися вибірково і на короткий час. Рівень тиску Росії також залежатиме від готовності і здатності ЄС надання реальної підтримки Україні як перед, так і після ймовірного підписання Угоди про Асоціацію.

Дії, які Росія застосувала щодо України в черговий раз засвідчили слабкість організаційних структур Митного Союзу Росії, Казахстану та Білорусії. Всупереч російським намірам застосувати санкції щодо України, до неї не приєдналась Білорусія, а Казахстан застосував їх в дуже обмеженому вигляді ( запровадив заборону імпорту птиці від трьох українських виробників).

Досі важко оцінити, чи Україна схилиться під тиском Москви і буде тягнути з підписанням Угоди про Асоціацію. Водночас позиція держав-учасниць ЄС в питанні досягнення Угоди про Асоціацію з Україною не монолітна. Ключовим чинником, який визначатиме поведінку влади України, стануть заплановані на 2015 рік президентські вибори. Критична економічна ситуація начебто говорить на користь прийняття російської пропозиції, котра взамін за економічні преференції вимагає від України відмову від Угоди з ЄС і приєднання до Митного Союзу. Угода з ЄС, у свою чергу, закладає економічну вигоду в середньо- і довгостроковому часовому відрізку, але у короткотерміновій перспективі – втрати пов’язані з відкриттям ринку і не дружніми діями-відповіддю Росії. Однак дотеперішні заяви української влади підкреслюють незмінність європейського курсу. Радикальний розворот у зовнішній політиці України можуть трактувати як слабкість і втрату обличчя. Не виключено, що це б максимально загострило внутрішньополітичний конфлікт, а також викликало б громадський спротив. Також можна здатися, що Янукович оцінює членство України в ЄС як загрозу власній владі. У свою чергу, підписання Угоди, між іншим, вимагає звільнення Юлії Тимошенко або дозвіл їй виїхати на лікування за кордон. Саме цей крок в логіці владного Києва вважається іміджевою втратою. Можна очікувати, що реальні наміри влади щодо напрямку інтеграції України стануть зрозумілими під час сесії Верховної Ради України, яка розпочинається 3 вересня. До кінця цього місяця парламент має ухвалити низку законів (з поміж іншого, щодо повторних виборів в 5 одномандатних округах) аби виконати решту критеріїв ЄС, які уможливлюють підписання Угоди.

24 серпня у зверненні з приводу 22 річниці Дня Незалежності президент Янукович підкреслив, що Угода про Асоціацію з ЄС має стати важливим чинником модернізації України на європейський кшталт.

Матеріал «Ośrodkа Studiów Wschodnich» переклав Володимир Олійник

Фото: пресс-служба Правительства России