День Суркова

Попри те, що сьогодні Україна завмерла за крок до підписання Угоди про асоціацію з ЄС, у Кремлі опускати руки ніхто не збирається. Зрештою, до саміту у Вільнюсі ще є трохи часу, за який ситуація може змінитися кардинально.

Причому Росії на руку саме те, що часу залишилося порівняно мало – є шанс, що Янукович і компанія, м’яко кажучи, зганьбляться. Особливо, якщо Росія їм у цьому трохи допоможе.

Для кремлівських лідерів ставки дуже високі. Тут йдеться не тільки про неминучі репутаційні втрати чи непомірні великоімперські амбіції. Окрім усього іншого, Україна для сучасної російської влади – це потенційне і регулярне джерело економічних прибутків. А чим далі Україна віддалятиметься від РФ у бік Заходу – тим примарнішими ставатимуть мрії Путіна, наприклад, про експропріацію газотранспортної системи, як це було з Білоруссю.

Очевидно, що призначення Владислава Суркова радником Путіна з питань російсько-українських відносин покликане вивести кремлівську політику на цьому напрямку з глухого кута. Сурков для цього підходить якнайкраще.

-- Віктор Небоженко: Якщо Сурков отримає владу – ми дуже пошкодуємо

Щоправда, традиційно проросійський нардеп від Партії регіонів Вадим Колесніченко ставиться до цього призначення скептично. «Гріш ціна державі, яка напружується від того, що десь хтось призначає когось керуючим напряму. Яка технологія може перешкодити Україні? Це абсурд. Політика держави визначається президентом і парламентом», - вважає він.

Подібної думки притримується і Сергій Пашинський з «Батьківщини». «Стосунки між Україною і Росією останнім часом вийшли на рівень геополітичних стосунків між двома державами, у кожної з яких є свої інтереси. Останні роки Росія демонструвала, що не збирається поступатися своїми геополітичними інтересами заради України. Ми, слава богу, теж дали зрозуміти, що в нас є свої пріоритети», - сказав депутат «Главкому». На думку Пашинського, вже не має жодного значення, чи стане зовнішня політика Росії щодо України більш жорсткою. «Якщо хтось думає, що шляхом якихось провокацій чи інформаційних війн можна повернути історію в інше русло – ну, то хай пробують. Український народ зробив свій вибір», - вважає нардеп.

Зате політолог Віктор Небоженко вважає призначення Суркова небезпечним. «Сурков – спеціаліст з чорного піару. Тому чого завгодно можна чекати – самоспалень, жорстких провокацій у столиці… Те, що влаштовували вороги українського народу, ламаючи пам’ятники Леніну чи Бандері – це буде здаватися квіточками поряд з тим, що принесе Сурков. Якщо він отримає всю силу російських ресурсів – ми дуже пошкодуємо», - вважає політолог.

Однак, якби Кремль хотів просто притиснути Януковича і компанію, він би просто вчинив так, як завжди. Наприклад, оголосив ще одну торгову війну. Чи пообіцяв підняти ціни на газ. У крайньому випадку, призначив би до Києва послом якогось чергового «златоуста» з репутацією українофоба. От хоча б Сергія Глазьєва.

А Сурков на номінально невиразній посаді радника – це зовсім інший хід. На перспективу.

Політолог Михайло Погребинський вважає, що російська влада нарешті зрозуміла, що завела відносини з Україною в тупик. І саме тому Сурков отримав завдання врятувати ситуацію. Сурков – тонка особистість, яка вміло маневрує. Він має врахувати взаємні інтереси, інакше – він не реалізується на цій посаді», - вважає експерт.

Дійсно, його називають одним з найголовніших ідеологів тієї Росії, якою вона стала при Путіну. Сурков – не управлінець, а «сірий кардинал», що вміло смикає за мотузочки, добиваючись від ляльок потрібних рухів і реакцій.

Як не парадоксально, але два десятки років тому Сурков працював разом із нинішнім головним російським політв’язнем – Михайлом Ходорковським. Владислав Юрієвич входив до ради директорів банку «Менатеп», якому належав «ЮКОС», і саме Сурков розробляв рекламні стратегії, які зробили Ходорковського знаменитим, а «ЮКОС» - багатим. Бо одночасно Сурков працював ще й радником в уряді, відповідаючи за зв’язки з громадськістю. А у традиційно корумпованій Росії таке тісне співробітництво бізнесу і влади майже напевно означає фінансовий інтерес. І не обов’язково законний.

-- Син Ходорковського: Сурков підставив мого батька

Однак наприкінці 90-х Сурков і Ходорковський посварилися. Подейкують, через бажання Владислава Юрієвича отримати долю у прибутках «ЮКОСа». Мине п’ять років – і Сурков буде членом команди, яка цинічно і безапеляційно зруйнувала Ходорковському життя і бізнес.

Зараз син Ходорковського прямо говорить про те, що вважає Суркова причетним до «посадки» свого батька. «Сурков, я думаю, серйозно підставив мого батька. Це моя особиста думка», - казав Павло Ходорковський у інтерв’ю. «Коли мій батько радився з Сурковим щодо одномандатних депутатів, Сурков потім використовував цю зустріч, щоб представити інформацію про майбутні дії «ЮКОСа» в плані лобіювання в Держдумі, як «скупку депутатів». Оскільки обговорювалися конкретні люди - у нього був список цих осіб - існує теорія, що Сурков поклав цей список на стіл Володимиру Володимировичу зі словами, що «ось Ходорковський скуповує Думу», - вважає син політв’язня.

Після приходу Путіна до влади Сурков займався формуванням сучасного політичного обличчя Росії. Як вправний деміург, він створював, зіштовхував і знищував партії, влаштовував опозиції «погроми» у провладних ЗМІ (пул яких сам же і сформував), відповідав за «правильні» вибори і забезпечував «потрібні» законопроекти у Держдумі. Його політичному перу належить нинішня партія російської влади «Единая Россия», а також – псевдоальтернативний проект «Справедливая Россия». Сурков – ідеолог і батько руху «Наші», покликаного заганяти молодь в стійло не опозиційне, а провладне. З цих звершень можна зробити висновок, що Сурков сповідує принцип: «якщо рух неможливо знищити, то його потрібно очолити».

Суркова призначили саме для того, щоб він очолив. Але очолив не легіони кремлівських політтехнологів, а бездумне стадо, яким Кремль, майже не приховуючи, вважає український політикум.

Сурков має зіграти роль гамельнського щуролова, за чарівною дудочкою якого ця зграя піде прямо у море.