Захист сексуальних меншин: проблема не в законах, а в голові

Євросоюз вимагає від України юридично унеможливити дискримінацію меншин, але зміна законодавства не зробить українців толерантними до ЛГБТ.

У 900-сторінковому тексті угоди про асоціацію України з Європейським Союзом із десяток разів наголошено на важливості підтримання спільних цінностей. До таких цінностей належить повага до прав і свобод людини, зокрема прав національних та інших меншин, які сьогодні почуваються не повністю захищеними та рівноправними в нашій країні. Політики обіцяють покращити їхнє становище, вдосконаливши законодавство. Однак усіх проблем це не вирішить.

Можна припустити, що на хвилі євроінтеграційних змін українські ЛГБТ-спільноти спробують вибороти для себе додаткові права, гарантовані законом – наприклад, узаконення одностатевих шлюбів чи бодай сімейного партнерства, як у низці країн ЄС (наприклад, у Данії чи Нідерландах). Вже створено сайт для вітчизняних гомосексуальних пар та батьків, де вони зможуть отримати кваліфіковані поради від лікарів та юристів.

Польський консул у Львові Марчін Зєнєвіч розповідає, що за радянських часів сама тема сексуальних меншин у Польщі була забороненою, а факт їх існування приховувався. Після падіння комуністичної системи та з наближенням до вступу до Євросоюзу це питання набуло актуальності, хоча багатьом мешканцям консервативної католицької країни видавалося зайвим. Суспільству бракувало обізнаності щодо секс-меншин, але зрештою сприйняття цього явища стало більш усвідомленим. Загалом, становище і статус ЛГБТ у різних європейських країнах різняться в залежності від культурного і релігійного підґрунтя, а також від того, чи давно ця країна є членом Євросоюзу.

У лютому 2013 року Верховна Рада України спробувала розширити права сексуальних меншин і вберегти їх від дискримінації. Проте законопроект №2342 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запобіганню та протидії дискримінації в Україні» був відхилений. Дискусії щодо того, чи потрібно на законодавчому рівні захищати сексуальні меншини, точаться в суспільстві дотепер. Є сумніви і щодо того, чи вимагає Європа від України гарантувати рівноправність ЛГБТ і людей традиційної орієнтації.

Економіст Тарас Качка, що бере участь у переговорній групі з боку України, розповідає: «В угоді є низка гарантій, пов’язаних із недискримінацією у різних аспектах. Кілька разів наголошено на тому, що дискримінація як така має бути викорінена. Це, по суті, є єдиним зобов’язанням». Однак в українській правовій системі дискримінація заборонена віддавна – про це йдеться у статті 24 Конституції. Є також тлумачення Конституційного Суду, яке забороняє дискримінацію на будь-якій підставі.

«У нашому законодавстві є й інші гарантії, навіть Кодекс законів про працю ще з радянських часів містить заборону дискримінації, - каже Тарас Качка. – Отже, угода передбачає фіксацію і деталізацію цих гарантій. Це не підтримка чи популяризація меншин, а лише створення рівних умов для існування».

На його думку, якщо ЛГБТ-спільноти України будуть такими ж активними, як у деяких європейських країнах, вони можуть отримати відповідний рівень підтримки суспільства, однак ані вимагати цього, ані вплинути на це Європа не може.

«Ми бачимо, що навіть у ЄС є більш традиційні й більш відкриті суспільства, і ставлення до цього питання не є уніфікованим, - коментує Качка. – Тож, беручи до уваги те, що українське суспільство досить складне – традиційне й водночас мультикультурне, з досить високим рівнем толерантності, - було б нерозважливо нав’язувати комусь ту чи іншу модель суспільного розвитку. Юридично можна говорити тільки про недискримінацію, а все решта – питання суспільного діалогу. Головне забезпечити, щоб цей діалог був вільним». До того ж, один із пунктів програми співпраці з ЄС передбачає надання групам активістів можливості захищати свої права. Втім, застерігає Тарас Качка, не всі твердження активістів щодо позиції Європи в питаннях сексуальних меншин відповідають дійсності.

«Підписання договору про асоціацію з ЄС вигідне всім українцям, зокрема й ЛГБТ-спільнотам, - коментує заступник голови координаційної ради всеукраїнської громадської організації «Гей-форум України» Данило Лось. – Це внесе довгоочікувані зміни до трудового кодексу. Підписання угоди вимагає наявності чіткого антидискримінаційного законодавчого механізму. Це безкомпромісна вимога Європейського союзу з 2000 року. Законопроект №2342 покликаний підготувати трудовий кодекс до європейських стандартів, а саме заборонити дискримінацію за ознакою статі, віку, релігійних та інших переконань, національності, мови, інвалідності, місця проживання і, у тому числі, за ознакою сексуальної орієнтації та гендерної ідентичності. Це було б вигідно для всіх, адже кожен з нас належить до тієї чи іншої меншини. Подібне законодавство вже існує навіть у таких консервативних країнах як Польща, Молдова, Грузія». На думку активіста, влада навмисно створила «штучний гей-образ» навколо законопроекту №2342, щоб мотивувати небажання його ухвалювати.

«Спрощення візового режиму дозволить частіше їздити до Європи, - веде далі Данило Лось. – І рівень стигматизації ЛГБТ-спільноти зменшиться. Близько 80% громадян України ніколи не були закордоном і не бачили справжніх Німеччини, Франції, Нідерландів. Не дивно, що багато українців живе міфами й демонізує ґеїв та лесбійок. Статистика показує, що наші громадяни, які певний час проживали в країнах ЄС, більш толерантно ставляться до представників ЛГБТ-спільноти. А зменшення ксенофобії сприятиме євроінтеграції України».

І все ж зміна законодавства не зможе автоматично гарантувати зростання рівня толерантності до нетрадиційних сімей. За даними World Values Survey, для 66% українців родина посідає перше місце серед цінностей. А в уявленнях більшості наших співгромадян сім’я – це жінка, чоловік і діти. Поки що Україну в Євросоюзі вважають однією з тих, що найсильніше дискримінують сексуальні меншини. Щоб це змінилось, необхідно не лише створити законодавчу базу, але й знищити стереотипи та змінити соціальні норми. А це, як свідчить досвід Польщі та інших країн, справа не одного десятиліття.