Повернення Юлії Володимирівни. Змішані почуття

Змішані почуття з приводу звільнення Юлії Тимошенко. З одного боку, я завжди вважала її ув'язнення аж ніяк не правосуддям, а помстою та виявом фобій Януковича і тому щиро рада, що вона на свободі (постійно підписували петиції за її звільнення). З другого - боюся, вона зможе нанести чимало шкоди, звісно, того не бажаючи. Вчорашній виступ засвідчив, що вона мало змінилася. Слухати її виступи під час виборчої кампанії було неможливо - суцільний крик при майже відсутності змісту, не кажучи вже про пропозиції та програму. Вчора - те ж саме, емоції, емоції, емоції і поведінка у статусі вождя, якого давно чекали.

Країна відчуває потребу зміни якості політики, перехід від хаотизму до чіткого програмування (цілі-дії-відповідальні-результат), від голосування серцем - до голосування розумом, від диктатури вождя партії - до партійної демократії, тобто - перехід до політики європейського типу (ви там бачите вождів?).

Окрім того, країна у вкрай економічно складній ситуації, перед-катастрофічній, нас чекають складні часи, і поруч з популярними заходами (позбавлення пільг посадовців, виселення з державних дач, повернення численних резиденцій тощо), вимагатимуться й дуже непопулярні заходи (підвищення тарифів, адресний характер пільг, позбавлення державних дотацій безнадійно застарілих підприємств і ще багато чого).

А Юлія Володимирівна - популіст, б'є на емоції, лідер вождистського типу, керівник ситуативних рішень, а не стратегічних розрахунків, за визначенням типу особистості - демонстративний тип особистості, для якої головне - щоб її любили і щоб нею захоплювалися.

Так, в революцію потрібні герої (думаю, Юлія Володимирівна цілком щиро сказала, що шкодує, що її не було на барикадах). Але на керівних посадах (президента, прем'єр-міністра та ін.) потрібні не харизматичні герої, а ефективні менеджери, які вміють реалізації програм та добиватися цілей, за які проголосували виборці на виборах. І тому я дуже боюся, що у разі повернення Юлії Тимошенко у політику, і тим більше набуття якоїсь з перших посад, політика перетвориться у безперервний мітинг за головуванням Юлії Володимирівни.

Я їй бажаю усього найкращого, перш за все - набути здоров'я. І зрозуміти - що суспільство змінилося, що спроби повернутися до політики помаранчевого періоду лише відкотить країну назад і може дуже погано скінчитися.

На жаль, поки що виходить так, що певна група політиків вирішила, що вони тепер при владі, і Майдан повинен розійтися. І так здавалося вчора, що головний герой Майдану - це Юлія Володимирівна. І чомусь на сцені не було багатьох з тих, хто кував перемогу? Чому? Бо ці політики не розуміють, що їхній час вже пройшов, що оновлення України потребує інших політиків - розумних, освічених, із знанням мов, щоб могли вільно спілкуватися з європейськими колегами, чесних, без скелетів по шафах, без претензій на вождизм, раціональних і практичних, ефективних менеджерів. Які спокійно йдуть у владу і так само спокійно можуть з неї вийти.

Ви думаєте, це про Юлію Володимирівну?