Жоден із кримських депутатів-мажоритарників не поворухнув ані пальцем для того, щоб якось перешкодити анексії півострова
Росія до свого бліцкригу готувалася багато років. Вона прикормлювала численних прихильників, фінансувала агентів впливу, перекуповувала політиків. Зрештою, Росія сформувала таке інформаційне й політичне поле, у якому «віджимати» Крим було легко і безпечно.
Показово, що жоден із кримських депутатів-мажоритарників не поворухнув ані пальцем для того, щоб якось перешкодити анексії Криму. Ці люди не соромилися роками отримувати з державного бюджету гроші, користуватися всіма належними пільгами, але захищати територіальну цілісність країни не стали. Жоден з них не голосував за постанову Верховної Ради із закликом до Росії припинити зазіхання на державний суверенітет України. При цьому ні в кого в той момент не піднялась руки скласти депутатський мандат. Лише після того, як Росія вирішила проко
Вони зіграли роль «п’ятої колони» і очікувано стали непотрібними ані зрадженій Україні, ані тріумфуючій Росії.
Одинадцятеро з цих депутатів (обраних у Криму та Севастополі) – члени Партії регіонів, ще один, Лев Миримський – позафракційний.
Чим саме займалися кримські нардепи в той час, доки тривала повзуча окупація півострову російськими «зеленими чоловічками».
{1-}
Віталіна Дзоз (ПР)
ОВК №1 (Сімферополь). Екс-міністр освіти Криму ще до початку окупації півострова підтримувала тісні контакти з головою нині розпущеної Верховної Ради Криму, одним з головних сепаратистів Володимиром Константиновим. Про це свідчить її смс-переписка, зафіксована фотографами у сесійній залі парламенту: «Добрый день, Владимир Андреевич. На Крым накатывает оппозиция. Жду от вас указаний, готова выступить». В її розумінні це називалося «відстоювати інтереси кримчан». При цьому Дзоз http://glavcom.ua/articles/18086.html в інтерв’ю «Главкому» категорично заперечувала існування в Криму озброєних російських військових. А вже через кілька днів депутатка виступала на проросійських мітингах в Автономії. Але досі не поспішає складати мандат, ще 4 березня її картка голосувала в Раді.
{2-}
Лев Миримський (позафракційний)
ОВК №2 (Сімферополь). Ще 23 лютого Миримський впевнено говорив про те, що «сепаратистські настрої здулися» і що Крим загалом та Севастополь зокрема будуть українськими. «Ситуація більш-менш стабільна, і як тільки в Києві все вляжеться, в Криму теж все заспокоїться», - заявляв він. Однак пізніше у інтерв’ю «Главкому» він побивався, що українська влада відкрила кримінальні справи проти лідерів кримських сепаратистів, та скаржився, що Криму українська влада приділяла замало уваги. При цьому складати свій мандат Миримський не збирається, а сімейний бізнес, яким займається дружина, все ж підлаштує під вимоги російського законодавства: «Якщо на тій території, де є бізнес, правовий статус буде іншим, і будуть вимоги інші, доведеться рахуватися з цими вимогами», - сказав Миримський «Главкому».
{3-}
Олена Нетецька (ПР)
ОВК №3 (Джанкой). Входить до числа депутатів, які 19 лютого підписали звернення до світової спільноти зі скаргами на тиск з боку «радикально налаштованих протестувальників» стосовно депутатів від ПР. «18 лютого екстремісти напали на центральний офіс Партії регіонів у Києві і підпалили його. Два працівника загинули. Жінок, які, рятуючись, намагалися вийти з офісу, радикали-нападники били кийками, знущалися над ними морально і фізично», - йшлося у зверненні. Це – банальна і стовідсоткова брехня. Кореспондент «Главкому» був присутній при штурмі офісу ПР від початку до кінця, і бачив усе на власні очі (точніше, не бачив нічого з описаного Нетецькою, окрім підпалу). Але чого чекати від рядової представниці «п’ятої колони», якщо цю ж саму брехню в прямому ефірі повторював Путін?
{4-}
Олег Парасків (ПР)
ОВК №4 (Євпаторія). Попри те, що Парасків не голосував за постанову ВР щодо засудження дій Росії в Криму, він принаймні якийсь час після перемоги революції підтримував нову владу. 22 лютого Парасків голосував за відсторонення Януковича від виконання обов’язків президента, а 26 лютого – закликав кримчан не брати участь у мітингах сепаратистів. «Сьогодні Верховна Рада України здійснює важливі кроки по виходу з політичної кризи. Вони дуже не прості і часто сприймаються громадянами нашої держави не однозначно. Але без них сьогодні не повернути мир і спокій в наші будинки, не зберегти єдності нашої держави для майбутніх поколінь», - йшлося у зверненні Парасківа. На цьому зусилля парламентаря вичерпались.
{5-}
Валентина Лютікова (ПР)
ОВК №5 (Керч). Колишній секретар Керченської міськради. Входить до складу комісії з розробки нового мовного закону. Це не завадило їй проголосувати на референдумі 16 березня і заявити про безпрецедентну явку виборців. Зате щодо складання депутатського мандату – то тут Лютікова не поспішає, обіцяючи попередньо порадитися з лідерами сепаратистів Аксьоновим та Константиновим.
{6-}
Юлія Льовочкіна (ПР)
ОВК №6 (Феодосія). Сестра екс-голови президентської адміністрації Сергія Льовочкіна. За повідомленнями ЗМІ, 20 лютого, коли снайпери на Інститутській розстрілювали людей, Льовочкіна намагалася втекти з Києва літаком (хоча сама пізніше це спростовувала). Переконавшись, що Майдан і бандерівці кровожерливими бувають тільки в буйних фантазіях Дмітрія Кісєльова, Льовочкіна повернулася до Києва і навіть брала участь у засіданнях парламенту. 14 березня в інтерв’ю кримським ЗМІ Льовочкіна розкритикувала дії Росії: «Пояснення з приводу захисту російськомовного населення від міфічних страшних бандерівців виглядають як дуже умовний фіговий листок», - сказала вона.
{7-}
Сергій Брайко (ПР)
ОВК №7 (Ялта). Колишній міністр регіонального розвитку і ЖКГ Криму та мер Ялти. Красномовна цитата із розряду «коментарі зайві»: «Традиционно на Южном берегу Крыма самая низкая явка на избирательные участки при любых выборах. Но так не должно быть в этот раз! Не оставайтесь равнодушными! Приходите сами, звоните родным и знакомым, призывайте всех идти на избирательные участки! Ведь наша судьба и дальнейшая история Крыма решаются 16 марта 2014 года!». Але мандату українського парламенту Брайко досі не склав.
{8-}
Борис Дейч (ПР)
ОВК №8 (Судак). 13 березня Дейч заявив, що кримчани повинні «прийти на избирательные участки, поддержать референдум и отдать свой голос за будущее, за процветание нашего Крыма». Він не тільки взяв участь у голосуванні на референдумі, але й віддав свій голос за Росію, про що заявив публічно. І лише 19 березня Дейч склав депутатський мандат.
{9-}
Олександр Нечаєв (ПР)
ОВК №9 (Армянськ). Людина Дмитра Фірташа, один з топ-менеджерів титанового напрямку у його імперії. Разом з Олегом Парасківим голосував за відсторонення Януковича від влади. Але двома днями раніше, 20 лютого, в числі інших депутатів не з’явився до Ради на позачергове засідання – і це обернулося продовженням кровопролиття. Мандат досі не склав.
{10-}
Григорій Груба
ОВК №10 (Сімферополь). Людина Рината Ахметова. Прийшов у раду з ПАТ «Крименерго», яке контролює Ахметов, але акціонером є і російський бізнесмен Констянтин Григоришин. Вийшов з Партії регіонів. Продовжує триматися за мандат.
{11-}
Вадим Новинський
ОВК №224 (Севастополь). Може цілком заслужено претендувати на премію «Найневдаліша інвестиція року». У 2013 році провів дорогу виборчу кампанію на перевиборах у окрузі Павла Лєбєдєва, який подався в міністри оборони. Новинський голосував за припинення вогню 20 лютого, пізніше послідовно виступав на захист територіальної цілісності України. Але разом з тим Новинський та його бізнес-партнер Ринат Ахметов явно намагаються пролавірувати у цьому протистоянні так, щоб не стати випадково на чиюсь сторону. Принаймні, доки не визначиться явний переможець.
{12-}
Вадим Колесніченко
ОВК №225 (Севастополь). Одіозний русофіл і українофоб, для якого окупація Криму – це щастя. З 20 лютого, за його словами, не працює у парламенті – хоча принаймні двічі за цей час він реєструвався для участі у засіданнях, але жодного разу не голосував. Демонстративно склав мандат народного депутата України, заявивши, що щасливий від того, що більше не житиме в одній країні з «соціал-фашистами», і обіцяв на дозвіллі займатися натуральним господарством – розводити кіз.
-- Ці депутати продовжать працювати у Верховній Раді
{13-}
Андрій Магера,
заступник голови ЦВК: Вибори в Криму можуть тимчасово не проводитися
Після окупації Криму Росією якою буде доля тих депутатів ВР, які обиралися від Криму?
Вони залишаються народними депутатами України, тому що вони обрані від наших виборців, і проживають у цих двох регіонах України (Крим і Севастополь – «Главком»). Тому що ці два регіони України наша держава продовжує вважати своїми – не тільки наша держава, але й міжнародне співтовариство. Ці депутати продовжать працювати у Верховній Раді доти, доки достроково не будуть припинені їхні повноваження або доки ВР нового скликання не запрацює.
Дехто з цих депутатів відмовився від мандату. Чи будуть проведені позачергові вибори на їх округах? Чи це взагалі можливо зробити?
Це питання опрацьовується, вивчається. Я не виключаю прийняття на рівні парламенту якогось комплексного закону, який би стосувався статусу так званих окупованих територій. Можливо, це питання буде зняте на рівні цього закону.
На рівні такого закону треба, як на мене, вирішити питання функціонування української присутності в двох регіонах України, які є фактично окупованими і які фактично не контролюються центральною владою України. Це може мати наслідком те, що тимчасово на цих територіях вибори можуть не проводитися з огляду на те, що українська влада не зможе забезпечити дотримання належних принципів виборчого процесу, незалежності виборчих комісій та їх членів, а також гарантій прав спостерігачам та ЗМІ.
Звучали пропозиції про те, щоб кримчани голосували у Херсонській області. Наскільки це реально?
Ця ідея може мати місце, але знову-таки рішення тут повинен прийняти парламент.
Частина жителів Криму вже зараз отримують громадянство Росії. Як ЦВК і українська влада загалом зможе контролювати, щоб люди з російським паспортом не голосували на українських виборах?
З точки зору ЦВК для нас важливим є лише те, щоб особа була громадянином України. Теоретично можна припустити, що людина набуде ще якесь громадянство, не припиняючи громадянства України. але вже буде запитання до закону про громадянство, до якого ЦВК жодного стосунку не має. В законі про громадянство не прописується жорстка норма, яка була раніше, що у разі добровільного набуття особою громадянства іншої держави президентові вноситься проект указу про припинення громадянства України у зв’язку з його втратою зараз такої норми в законі нема. Я не знаю, з яких причин цієї норми нема, але вона колись була, починаючи з 1991 року. Але це питання на рівні виборчого закону ми точно не вирішимо.
Коментарі — 0