Вікторія Сюмар: Росія щороку витрачає на пропаганду за кордоном мільярд доларів

Схід і Захід разом. Скільки не кричи про це у соцмережах та на вулицях міст країни – поки це ввижається, певною мірою, лише мрією. Україна сьогодні, здається, як ніколи, роз’єднана. В першу чергу, інформаційно та ідеологічно. Поки в центральній та західній частині держави вимагають припинити навалу Путіна, на Сході виступають за федералізацію та російську мову як другу державну. Звісно, «сутички» поглядів відбуваються не без допомоги ЗМІ «братського народу». Інколи доходить до того, що деякі події просто інсценуються для того, аби у кремлівському ТБ було що показувати про «палаючу у вогні громадянської війни» Україну.

Та перекручують події не тільки переважна кількість російських каналів та інформагенцій на чолі з «генієм» цієї справи Дмитром Кисельовим, а й дуже часто західні ЗМІ, які сприймають повідомлення російських колег за чисту монету. Ніде правди діти, таке явище як антиукраїнська «джинса» з подачі російських замовників вразила і деякі поважні європейські і американські медіа.

В підсумку інформаційну війну з Росією Україна програла не лише за закордоном, а чого гріха таїти, навіть на деяких своїх територіях.

Відомий медіаексперт, а нині заступник секретаря РНБО Вікторія Сюмар з таким твердженням не дуже погоджується. Вона визнає, що в певних моментах ситуація, дійсно, складна, але російська пропаганда не така вже й сильна. Про те, як Росія забезпечує свою інформаційну присутність за кордоном, та про останні досягнення українських медіа, Сюмар розповіла в інтерв’ю «Главкому».

Пані Вікторіє, з огляду на те, як останні події в Україні висвітлюють західні канали, оцініть: ми програємо інформацій війну Росії?

Очевидно, що інформаційна війна зав’язана на різних факторах. Ясно, що Росія робить все, щоби максимально мультиплікувати різні негативи, що виникають в Україні. В світових виданнях, можу сказати, йде об’єктивна картинка подій.

Але ті, хто слідкує наприклад за CNN, сходяться в тому, що канал подає інформацію в ключі, вигідному Росії. Там пряму озвучується думка, що головні екстремісти не в Росії, а в Західній Україні, що ідеологічний баланс порушує не Росія, а Захід. Не надто критичним вважається і ставлення німецьких ЗМІ до поведінки Росії в Криму та на Сході України. Буквально кілька днів тому редактор політичної програми на телерадіокомпанії ADR розповів, що на Майдані снайпери стріляли, скоріше за все, найняті тодішньою опозицією. Зрозуміло, що російське ТБ з великою радістю роз тиражувало такі заяви німецьких колег.

Ви знайдете ще масу таких прикладів! Росія винаймає досить серйозні лобістські структури, платить гонорари досить серйозним експертам, які ведуть інформаційну і лобістську роботу по просуванню тих тез, які випрацьовуються в Кремлі. Росія витрачає на це щороку мільярд доларів. Саме на забезпечення своєї інформаційної присутності і своєї пропагандистської машини за кордоном.

Але я б не мультиплікувала і не множила оцей комплекс української меншовартості, коли ми, знайшовши кілька статей, сюжетів журналістів, з якими могли попрацювати чи розмовами, чи якимись іншими методами, одразу починаємо говорити про програш в інформаційній війні. Справа в тому, що інформаційна війна ставить перед собою дуже конкретне завдання. Досягнення конкретних цілей, питань: хто є агресором, чи виправдані дії тієї чи іншої країни? Тобто мова йде про суспільну думку, яка сформована в той чи інший спосіб. Так от сьогодні в цивілізованому світі на Заході є практично одностайна позиція серед політичного керівництва, людей, які приймають важливі рішення щодо підтримки української позиції: це є російська агресія. Також – щодо визнання легітимності української влади. Тобто – по всіх ключових інформаційних позиціях, що є політично вагомими.

Але ж інформаційна війна ведеться не тільки на рівні керівництва держав.

З іншого боку, це стосується і громадської думки. Громадськість сьогодні розуміє, що мова йде про російську агресію і порушення Росією принципів світової безпеки, встановлених після Другої світової війни. Це так само є дуже серйозним індикатором, який говорить про те, що Росії, попри всі витрачені кошти і зусилля, цю війну не вдається вигравати.

І чомусь тільки ми, знайшовши кілька сюжетів, говоримо про свій програш. Це вже говорить про серйозні комплекси країни. Давайте зрозуміємо, на підставі чого ми робимо такі висновки. От якої мети досягла Росія? Що десь в західних ЗМІ звучать тези, які є бажаними для російської пропаганди? Ну, так це нормально. Ми живемо в сучасному медійному світі, в якому є різні інформаційні позиції. Тут нічого такого немає. Давайте дивитися, яка позиція є визначальною.

Чи проводите ви моніторинг висвітлення подій в Україні в Західних ЗМІ? Яку роль в цьому грає нещодавно створений Антикризовий медіа-центр?

Ми цим займаємося, і громадські ініціативи, думаю,також.

Протидія дезінформації відбувається? Є конкретні результати?

Ми, звісно, розробляємо антитези і доносимо їх в міру своїх можливостей.

Технічно як все це відбувається? Ми бачимо спроби розповсюдження новин різними мовами. Які ще є інструменти?

Антикризовий медіа-центр – це громадська ініціатива, ми з ними просто час від часу координуємося. Я особисто цим займаюся. Але це технологічні особливості. Як орган влади ми надаємо їм інформацію, яку можемо надати.

Ви якось говорили про те, що експерти працюють над концепцією мовлення за кордон. Що б мало стати альтернативою російській пропаганді, в першу чергу, на російськомовному просторі СНД. На якій стадії знаходиться ця ініціатива?

Там є серйозні просування. Ми узгодили концептуальні позиції щодо того, як ми можемо запустити канал російською та англійською мовами. Можна зробити його досить потужним через об’єднання УТР з «Першим Ukraine» і з каналом БТБ (фінансується Національним банком України – «Главком»), який має досить непогане технічне забезпечення. Наступного тижня ми маємо публічно представити цю концепцію і ті кроки, які першочергово будуть зроблені для того, щоб Україна нарешті отримала хороший якісний канал на іномовлення.

17 квітня Верховна Рада прийняла закон про суспільне телебачення і радіомовлення України. Як це змінить розклад в сфері інформаційної безпеки держави?

Це є надзвичайно серйозним фактором. Цей закон і сам факт створення суспільного мовлення в Україні буде означати, що у нас буде перша новинна кнопка країни, новини на якій не будуть залежати від позиції жодного бізнесмена, власника телеканалу чи держави. Це буде новий майданчик, дискусійний майданчик із врахуванням інтересів різних соціальних груп і різних представників громадськості, які мешкають на території України. Така незалежна і потужна кнопка – це дуже важлива позиція для того, щоби всередині країни у нас була диверсифікація інформаційних впливів і не було залежності в цьому сенсі.

Коли має запрацювати суспільне мовлення?

З’явиться воно 1 січня 2015 року. Зараз буде тривати відповідний підготовчий етап.

Як можете оцінити ситуацію в Криму? Чи не втратила, на вашу думку, Україна повністю можливість впливати на інформпростір на піострові? Наскільки складно доносити мешканцям об’єктивну проукраїнську інформацію?

Там українські канали присутні в супутниковому зв’язку. Це немалий відсоток. Іншої можливості забезпечення присутності там українських каналів сьогодні ми не маємо. Але ми будемо ставити це питання перед російською стороною.

В Донецькій та Луганській областях більшість з провайдерів, незважаючи на заборону, включили російські канали.

Це серйозна проблема, яка може негативно вплинути і дестабілізувати ситуацію. У нас 17 квітня пройшла нарада щодо можливостей впливу на тих суб’єктів господарчої діяльності, які забезпечують трансляцію цих каналів. Деякі кабельні оператори на це порушення йдуть добровільно, без силового примусу. Я можу лише зазначити, що це серйозне порушення, і відповідні органи будуть вживати відповідні міри щодо тих суб’єктів господарської діяльності, які порушують ухвали Київського адміністративного суду.

Як влада бореться з цілеспрямованою дезінформацією мешканців Сходу. Повідомлення на кшталт «все пропало, танки в місті, завтра війна», «українська влада не буде виплачувати пенсії та соцвиплати» хтось свідомо поширює з метою дестабілізації в регіоні.

За останні півроку ми пережили надзвичайно важкі події. Це психологічне напруження, безумовно, дуже серйозно загострює сприйняття будь-якої інформації. Спричиняє хвилі критики і панічних настроїв. Та треба зазначити, що українські телеканали сьогодні, як ніколи, демонструють проукраїнську одностайну достатньо патріотичну позицію. І це так само дуже велике досягнення, коли люди можуть дивитися достатньо об’єктивну і збалансовану картинку.

Хочеться закликати всіх колег працювати професійно і відповідно до стандартів. Дійсно, сьогодні є надто багато неперевіреної інформації, тиражування якихось фейків, які ніким не підтверджені, але подаються, як доведені факти. Треба пам’ятати, що відповідальність за слово, як ніколи, висока.

Тим не менш, певна частина мешканців Донбасу запевняють, що не вірять українським каналам саме тому, що вони зараз демонструють одностайну позицію. Дехто чекає включення російських каналів, як дійсно правдивих джерел.

За нашою інформацією, плани дестабілізації сягали набагато далі Донецької області. Але українські телеканали, займаючи одностайну позицію, заспокоїли Південь. Там все не так гостро сприймається на відміну від того ж Донбасу.

Люди вірять в певні страхи, які до того ж дуже довго нав’язувалися. І коли вони бачать іншу інформацію, в них виникає недовіра. Але все це питання часу. Дуже важливо захищати свій інформаційний простір і працювати над тим, щоб було розуміння того, що національна безпека – це безпека власне кожного з нас, незалежно від того, де ми живемо: у Львові, в Києві, в Донецьку, в Харкові чи в Одесі. І ЗМІ тут мають розуміти рівень своєї відповідальності. Не треба недооцінювати їхнього впливу. Більшість українців сьогодні має одностайну позицію по засудженню агресії, війни, сепаратизму – це заслуга саме інформаційної сфери.

Тому в Україні інформаційну війну в росіян та в російської пропаганди ми виграли за період, власне, після Майдану. Тут фактично не проходить жодна російська теза, за винятку регіону, який має низку особливостей з огляду на походження колишнього президента, намагання політиків цей регіон протиставити усій країні. На відміну від часів Віктора Януковича, коли частина українських каналів займали відверто проросійську позицію і подавали ті тези, які писалися в Москві, а не в Києві.