Закон «Про здійснення державних закупівель», який набрав чинності 30 червня, одразу став для чиновників такою собі «валізою без ручки».
Закон «Про здійснення державних закупівель», який набрав чинності 30 червня, одразу став для чиновників такою собі «валізою без ручки». Важко нести цей тягар, однак і викинути не можна, бо без прозорої витратної частини бюджету МВФ та Світовий банк більше не дадуть Україні кредитів. Міністерство економіки оприлюднило проект внесення змін до цього закону, який передбачає суттєву дерегуляцію. Але у профільному парламентському підкомітеті стверджують, що міністерство хоче скоротити на 81% обсяг прозорих державних закупівель. При цьому можуть пропорційно збільшитися корупційні ризики.
-- Незручний закон
Народ каже: де тонко, там і рветься; будь-яка новація проходить випробування часом. За три місяці його дії закон «Про здійснення державних закупівель» вже провалював це випробування. Через місяць після його прийняття до закону внесли перші зміни – звільнили від державних закупівель розпорядників коштів, виділених на вибори та на проведення футбольного чемпіонату EURO-2012. «Футбольні» та «виборчі» закупівлі – далеко не один темний куток, у який депутатам і чиновникам невигідно впускати тендерне сонечко.
Рахункова палата у серпні відзначила, що поза конкурентним полем в 2009-2010 рр. державою було укладено 2 200 договорів на суму більш ніж 30 млрд. грн. Як відомо, екс-міністр економіки Богдан Данилишин став фігурантом низки кримінальних справ, пов’язаних із двома епізодами погодження незаконних закупівель у одного учасника, і нібито подався у біга. Ідея закону «Про здійснення державних закупівель» якраз і полягала в тому, аби новий міністр чи уряд в цілому не могли повторити «подвиги» пана Данилишина.
На закид фахівців Рахункової палати, що імплементації нового закону нібито заважає «незадовільний професійний рівень фахівців» Міністерства економіки, які виявилися неспроможними оперативно розробити 20 важливих нормативних документів, міністерство вирішило закупити освітні послуги і зайнялося законотворчістю.
-- Що нового?
Вперше концептуальний проект змін «правил гри» на ринку держзакупівель було винесено на громадське обговорення. 28 вересня його опублікували на веб-сайті міністерства разом з пояснювальною запискою, у якій стверджувалося, що «законопроект спрямований на лібералізацію процесу здійснення державних закупівель з огляду на необґрунтованість здійснення закупівель відповідно до механізму, встановленого Законом».
Зміни до закону одразу були торпедовані членами профільного парламентського комітету, до яких приєднався Світовий банк. Врахувавши зауваження Світового банку, міністерство 8 жовтня оприлюднило новий законопроект і відповідну порівняльну таблицю.
Серед суттєвих новацій – підвищення в кілька разів мінімальної суми, витратити яку неможливо без тендерів (500 000 грн. для товарів і 1 000 000 грн. для робіт), та запровадження процедури «зворотнього аукціону», або редукціону (торгів на пониження ціни), звичної для Росії і нехарактерною для Європи. Це може означати «зелене світло» для входження великого російського бізнесу на ринок українських державних закупівель.
Також пропонується передати право узгодження неконкурентних закупівель (у одного учасника) з центру на місця, до територіальних підрозділів Міністерства економіки. Мабуть, передбачаючи збільшення обсягу таких закупівель, керівництво міністерства хоче перекласти відповідальність на плечі місцевих чиновників.
Крім того, передбачається, що порядок закупівлі товарів та послуг держпідприємствами буде регулюватись окремо. Оскільки на разі такий порядок не визначено, це фактично означає звільнення держпідприємств від проведення тендерів.
-- Яценко & Світовий банк vs Міністерство економіки
Наступного ж дня після оприлюднення законопроекту міністерства відомий тендерний діяч Антон Яценко спрямував листа із жорсткою критикою до Світового банку.
У нашому розпорядженні опинилися фрагменти цього листування, які свідчать про те, що поважна міжнародна фінансова інституція відреагувала на законодавчу ініціативу майже одними і тими ж словами з народним депутатом.
Схоже, що з точки зору парламентського підкомітету із держзакупівель та Світового банку, фахівці Міністерства економіки не повинні формувати державну політику в сфері державних закупівель. Міністерству відводиться роль виконавця закону – незалежно від того, наскільки якісно виписані його новели.
Такий підхід поки що влаштовує Президента Віктора Януковича. Адже глава держави не включив міністра економіки Василя Цушка до «придворного» Комітету економічних реформ. І це виглядає парадоксальним тільки на перший погляд. Комітети при Президенті із самого моменту створення працюють не на вирішення внутрішніх питань, а перш за все «для заходу».
Можна здогадуватись, що міністру поставлено тактичне завдання «будувати вертикаль» в державному секторі економіки. Стратегічні ж питання (на зразок законотворчого задоволення вимог кредиторів) вирішують не управлінці, а переговірники: заступники Голови Адміністрації Президента, віце-прем’єри, депутати. Ширяючи у ідеологічних висотах, вони, звичайно ж, сприймають «в штики» законодавчу ініціативу міністерства, яка грунтується на грубій реальності потреб державного сектора економіки.
Світовий банк прагне збільшити прозорість витрачання державних коштів в Україні та для цього регулярно вносить пропозиції щодо системних реформ. Однак влада традиційно грає із закордонними радниками в редукціон на законодавчому полі, звужуючи сферу використання конкурентних некорупційних процедур закупівель.
При цьому ніхто не заперечує, що держзакупівлі мають виглядати прозорими і конкурентними. Але й відкривати ринок для іноземців та «позасистемних» підприємців в Україні не поспішають.
Натомість формальне право малого та середнього бізнесу брати участь в тендерах систематично дискредитується «юридичним спамом» певної групи компаній, які, не маючи виробничих потужностей, віртуозно опанували формальний бік тендерних процедур і навчилися створювати таку ситуацію, коли замовник та добросовісні постачальники змушені або прийняти їх недобросовісне посередництво, або «відкупитися» під загрозою втручання прокуратури, затяжних судових процесів тощо. Ні для кого не секрет, що «спамери» діють за підтримки серйозного лоббі у парламенті.
-- Тендерний ломтик «бюджетного пирога»
Цю діаграму розподілу 159 мільярдів гривень бюджетних коштів у сфері державних закупівель, складену за оцінками фахівців на основі офіційних даних, надала прес-служба Підкомітету з питань регулювання ринку державних закупівель, державного замовлення, конкурсів та діяльності державних підприємств Комітету Верховної Ради України з питань економічної політики.
По ній можна прослідкувати, яка частина «бюджетного пирога» (виділена жовтим кольором) розподілятиметься на тендерах.
1. закупівлі державними банками та банками, в капіталізації яких взяла участь держава;
2. закупівлі Аграрним фондом;
3. закупівлі, які здійснюються на біржах або конкурсах;
4. закупівлі відповідно до Закону України ”Про державний матеріальний резерв”;
5. послуги з авіаперевезень, автоперевезень, організації харчування, проживання, експлуатації спортивних споруд, спеціального обладнання та облаштування місць для проведення навчально-тренувальних зборів, спортивних змагань і заходів всеукраїнського та міжнародного рівня, лікарські засоби та вироби медичного призначення для збірних команд України;
6. закупівлі, які здійснюються підприємствами оборонно-промислового комплексу;
7. продукти харчування та послуги з харчування, які закуповуються Міноборони, МВС, Державним департаментом з питань виконання покарань, Державної прикордонної служби, СБУ та замовниками що входять до їх структури, належать до сфери їх управління (знаходяться у підпорядкуванні), а також закладами соціального забезпечення, закладами охорони здоров’я та освіти;
8. товари, роботи і послуги, закупівля яких здійснюється замовником у підприємств, визначених у статті 1 цього Закону України ”Про здійснення державних закупівель»;
9. послуги з оренди нежитлових приміщень для розміщення бюджетних установ, у тому числі органами державної влади;
10. послуги необхідні для здійснення відряджень;
11. закупівлі, що здійснюються у відповідності до норм Закону України «Про здійснення державних закупівель»;
12. товари, роботи і послуги, включені до державного оборонного замовлення;
13. послуги з виконання обов’язкової державної експертизи ядерної та радіаційної безпеки у сфері використання ядерної енергії;
14. товари, закупівля яких здійснюється розпорядниками державних коштів у державного матеріального;
15. товари і роботи, які закуповуються у підприємств (установ) державної кримінально-виконавчої служби.
-- Аргументи
Нам пощастило отримати коментарі з обох боків дискусії навколо змін до закону про держзакупівлі. Спочатку свій коментар дав народний депутат Антон Яценко, Голова підкомітету Верховної Ради України з питань регулювання ринку державних закупівель, державного замовлення, конкурсів та діяльності державних підприємств Комітету Верховної Ради України з питань економічної політики. Потім, ознайомившись з думкою законодавця, висловила офіційну позицію прес-служба Міністерства економіки України. В результаті вийшов певний «заочний діалог», який і пропонується увазі читачів.
В останньому законопроекті, який вони розмістили на сайті 8 жовтня, передбачається збільшення граничних меж для конкурентних процедур закупівель в п’ять разів для товарів, зі 100 000 до 500 000 гривень, і майже в 3,5 рази для робіт – з 300 000 до мільйона гривень. Причому це нічим не аргументовано. Хай вони скажуть, чому не збільшили межі у 1 000 разів. Це ж було б так зручно – всього десять тендерів на рік, і жодних клопотів!
Збільшення “порогових меж”, з яких розпочинається застосування Закону пов’язане в першу чергу з необхідністю гармонізації законодавства України до відповідних Директив ЄС, в тому числі і в частині “порогових меж”.
Для прикладу, відповідно до статті 7 Директиви ЄС 2004/18 вона застосовується, коли вартість контракту перевищує:
- 162 000 євро для державних контрактів на постачання товарів та надання послуг;
- 249 000 євро для державних контрактів на постачання всіх інших товарів та надання послуг, визначених в окремих Додатках;
- 6 242 000 євро для державних контрактів на проведення робіт.
Аналіз зазначених норм дає підстави стверджувати про те, що навіть підвищення “порогових меж”, як це передбачено у законопроекті, залишає багато кроків для України у напрямку адаптації її законодавства.
Поряд з цим, це дає підґрунтя для створення рівних умов для вітчизняних та іноземних учасників, що є безпосереднім зобов’язанням України в рамках інтеграційних процесів.
Унікальним є небажання прозорості, яку має забезпечувати уповноважений орган шляхом запровадження безкоштовного інтернет-порталу, на якому публікується вся інформація про держзакупівлі.
Міністерство економіки пропонує оприлюднювати таку інформацію лише на сайтах замовників. Децентралізація оприлюднення інформації у сфері держзакупівель матиме для прозорості держзакупівель такий самий згубний ефект, як, скажімо, якщо б не можна було знайти всі закони та рішення відомств у базі даних «Законодавство України», а держава б дозволила їх оприлюднювати відповідним відомствам, як хто захоче: на власному сайті, у власному виданні або просто на власній дошці для оголошень, невідомо де повішеній.
За таких обставин легко буде дозувати інформацію, запрошувати на тендери тільки «потрібних людей». Ця абсурдна пропозиція повністю дискредитує систему держзакупівель, виводить її в тінь.
Необхідність здійснення оприлюднення значної кількості інформації про закупівлю, визначеної статтею 10 Закону, на офіційному веб-порталі Уповноваженого органу призводить до необґрунтованого затримання процесу здійснення державних закупівель. У зв'язку з чим пропонується виключити з переліку інформацію про закупівлю, яка є необов’язковою та створює необґрунтовані перепони при проведенні державних закупівель.
Необхідність спрощення переліку інформації, яка підлягає оприлюдненню, викликана в тому числі і зауваженнями Світового банку та Європейської Комісії, викладених у листі від 16.06.2010, які вважають, що такий перелік є надмірний та обтяжливий і підлягає суттєвому спрощенню.
У міністерському законопроекті планується і децентралізація узгодження закупівель у одного виконавця. Вони пропонують, щоб закупівлі вартістю до 10 мільйонів гривень місцеві бюджети самі собі узгоджували.
Встановлення такого положення викликане передусім численними зверненнями від розпорядників державних коштів, які здійснюють закупівлю за рахунок коштів місцевого бюджету, а також необхідністю належної координації та планування на місцевому рівні.
Зазначена норма призведе до посилення контролю з боку Уповноваженого органу, який буде отримувати всю необхідну інформацію та звіти щодо виконання Міністерством економіки Автономної Республіки Крим, головними управліннями економіки обласних, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями покладених на них функцій. Разом з цим надасть можливість спростити процес здійснення закупівель за рахунок коштів місцевих бюджетів.
Також доповнюється величезний перелік виключень з процедури. В тому числі, неконкурентною має стати процедура закупівлі продуктів харчування, хоча на цьому ринку зараз існує величезна конкуренція: бувало, до 50 учасників в одному тендері брали участь. Хочуть вивести з-під тендерів Держрезерв, Аграрний фонд. Складається враження, що обсяг держзакупівель, на які поширюється дія закону, хочуть звести до нуля. Там залишаться хіба що витрати центральних бюджетів, і то не всі.
Доповнення переліку виключень з-під дії Закону викликано надзвичайною кількістю звернень від суб’єктів сфери державних закупівель, пов’язаних із неможливістю застосування норм Закону на практиці.
Доповнення переліку винятків в першу чергу пов’язано із закупівлею так званих “біржових товарів”, які очевидно неможливо закуповувати шляхом застосування процедур закупівель (виключення, які стосуються Держкомрезерву, Аграрного фонду, дорогоцінних металів та дорогоцінного каміння тощо).
Інші вилучення пов’язані з неможливістю застосування норм Закону на практиці, а також вони були ретельно опрацьовані та погоджені з профільними міністерствами (наприклад: бланки цінних паперів, документи суворої звітності та матеріали для їх виготовлення, згідно із схемою їх захисту, товари, роботи і послуги, пов’язані з попередженням і ліквідацією наслідків надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, товари, роботи і послуги, закупівля яких здійснюється підприємствами оборонно-промислового комплексу, перелік яких визначений Кабінетом Міністрів України).
У попередній редакції міністерського законопроекту передбачалося ще й звільнення від тендерів державних підприємств. Це всі природні монополії, такі як «Енергоатом», «Укрзалізниця», житлово-комунальне господарство. Продукцію тюрем можна буде купляти без тендерів – я не здивуюся, якщо у нас одразу з’явиться одна на всю країну тюрма, у якій всі відомства куплятимуть втридорога що завгодно, від канцтоварів до суперкомп’ютерів. Розуміючи, що подібні зміни не будуть прийняті Кабінетом міністрів, представники міністерства звернулися до низки народних депутатів з проханням зареєструвати цей законопроект від їх імені. Зокрема, на це пішов депутат Кармазін. При всій повазі до Юрія Анатолійовича як державного діяча я не можу зрозуміти, які мотиви ним рухають, коли він подає переписаний під кальку попередній законопроект Міністерства економіки, додавши від себе у список звільнених від тендерів, окрім державних підприємств, ще й їх об’єднання.
Розроблений Мінекономіки законопроект було схвалено на засіданні Кабінету Міністрів України від 04.10.2010 (пп.3 п. 1 протоколу № 55) з необхідністю його доопрацювання з представниками Світового банку.
Усвідомлюючи невідкладність його доопрацювання Мінекономіки 06.10.2010 було направлено даний законопроект до Світового банку, Європейської Комісії, Адміністрації Президента України, Кабінету Міністрів України, Мінфіну, Мін’юсту та Держкомпідпридприємництва з метою отримання відповідних висновків.
Станом на сьогодні представниками Мінекономіки ведуться постійні консультації щодо врегулювання всіх можливих розбіжностей щодо його тексту та отримання позитивних висновків.
Разом з тим, слід зазначити, що відповідно до концепції, закладеної в тексті законопроекту, розробленого Мінекономіки, закупівля товарів, робіт та послуг підприємствами здійснюватиметься з урахуванням особливостей, встановлених окремим Законом, що, в свою чергу, створить сприятливі умови для підвищення конкурентоспроможності державних підприємств.
Пригадую, два місяці тому з’явився ще один міністерський проект внесення змін у багатостраждальний закон про держзакупівлі, у якому вони пропонували створити деяке агентство при Міністерстві економіки, яке буде брати один відсоток коштів з кожної закупівлі та витрачати на свої відомчі потреби. Хотіли створити собі «свічний заводик», щоб фінансувати з його доходів премії, дорогі автомобілі, закордонні поїздки чиновників. Можна припустити, що і зараз спроби розвалити закон про держзакупівлі далеко не безкорисливі.
Якщо будуть прийняті такі «революційні пропозиції» Міністерства економіки, які суперечать державним інтересам і повертають у тінь систему держзакупівель, фактично на цій системі буде поставлено жирний хрест. Тоді вже чесніше було б просто скасувати закон!
Вважаю, що цей законопроект не має права на існування, тому що система держзакупівель є одним з ключових елементів економіки, а також взаємодії України з міжнародними інституціями. Неприпустимо заганяти в тінь витратну частину бюджету. Сподіваюся, жодна з ланок влади не підтримає законодавчу ініціативу Міністерства економіки. Принаймні, моя позиція як голови підкомітету з цього питання є однозначною, і я буду її викладати усім колегам. І не подивлюся на те, що зараз може знову початись «чорний піар» відносно мене. Я радий, що мою точку зору поділяють міжнародні екперти, зокрема – Світовий банк.
На глибоке переконання Мінекономіки, підтримане позицією міжнародних експертів, виконання функцій спеціально уповноваженого органу у сфері державних закупівель має здійснюватись Мінекономіки.
Також, на думку Мінекономіки, прийняття проекту Закону дозволить “розблокувати” здійснення закупівель замовниками, забезпечить належні умови для здійснення державних закупівель, вирішить проблемні питання застосування замовниками у сфері державних закупівель норм Закону України «Про здійснення державних закупівель» та наблизить до кращих світових практик.
Крім того, регулярні консультації з міжнародними експертами, зокрема, представниками Світового банку, дозволили підготувати законопроект, який майже повністю враховує їх рекомендації та зауваження, а також є надзвичайно сприятливим підґрунтям для створення прозорої та ефективної системи державних закупівель в Україні.
Владислав Зубар, кандидат наук з державного управління, головний редактор інформаційного бюлетеню «Редукціон» (професійне видання про державні закупівлі, м. Харків) вбачає серйозну проблему у систематичному порушенні норм діючого закону про держзакупівлі, на тлі якого розгортається черговий етап відомчої боротьби за регулювання ринку державних закупівель. На його думку, більшість проблем, які хочуть пов’язати із законом – не у самому законі, а у небажанні чиновників його виконувати.
«На початок жовтня уповноважений орган ще досі не розробив і не затвердив цілу низку документів: порядок здійснення контролю за додержанням законодавства у сфері закупівель, порядок проходження навчання спеціалістів у сфері здійснення закупівель та підвищення кваліфікації тощо. Не видаються безоплатні збірники нормативно-правових актів та методичних матеріалів з питань державних закупівель. З великим запізненням, 2 вересня, з’явилася Постанова Кабінету міністрів № 773 «Про встановлення розміру плати за подання скарги відповідно до статті 18 Закону України «Про здійснення державних закупівель», а до цього часу оскаржувати процедури закупівель не було можливості у будь-якого учасника торгів. Неможливість оскарження дій замовників для малого та середнього бізнесу внаслідок завеликої плати за оскарження і драконівський розмір такої плати визначений не законом, а постановою КМУ» – стверджує пан Зубар.
За словами експерта, дослідження інформації, розміщеної на веб-потралі «Вісника державних закупівель» протягом перших 1,5 місяців роботи, дало невтішні результати: з 4 500 обов’язкових документів, які мали бути розміщенні в інтернеті у відповідності до статті 10-ї закону, реально було розміщено менше на 1 700 документів.
«Якщо розглянути дії чиновників, пов’язані із застосуванням Закону, то вони показують небажаність появи закону та його існування. Чого ж вони бояться? Державні закупівлі – одна з двох сфер державного управління, на яку безпосередньо впливає ринкова конкуренція. Однак чиновники заважають бізнесу конкурувати в цій сфері, натомість конкурують між собою за збільшення сфери впливу на певні державні процеси, за тіньовий розподіл державних коштів. Виведення державних закупівель з-під тендерів зменшить вплив рівень ринкової конкуренції в українській економіці, надасть важелі впливу певній низці чиновників, які зможуть давати держзамовлення кому завгодно – на свій розсуд, дбаючи про свої інтереси, які часто не співпадають з інтересами держави» – переконаний експерт.
За словами пана Зубаря, «зміни до Закону, опубліковані на сайті Міністерства економіки 8 жовтня 2010 року, жодним чином не наближають до ефективного використання державних коштів, прозорості та транспарентності. Велика кількість змін приховує суть, але фахівці можуть побачити лобістські інтереси певних державних органів і підприємств. Наприклад, коли органу оскарження не обов’язково приймати рішення по скарзі, це влаштовує недобросовісного замовника – він продовжує процедуру закупівель, навіть з купою порушень. Необов’язкове навчання членів тендерних комітетів не буде сприяти якості їх роботи, отже, активно діятиме принцип лояльності та кругової поруки замість професійного підходу. Збільшений поріг державних закупівель буде сприяти нецільовому використанню – тобто, розкраданню – державних коштів в особливо великих розмірах».
На думку експерта, сфера держзакупівель потребує інших реформ: «Треба фінансувати «Вісник державних закупівель» і веб-портал, щоб вся інформація про державні закупівлі розміщувалася в інтернеті своєчасно. Треба запроваджувати електронні аукціони, користуватись величезним досвідом, напрацьованим в Російській Федерації. І головне – не треба заважати замовникам і учасникам процедур закупівель брати участь в конкурсних торгах, принаймні один рік. А до обговорення всіх змін діючого законодавства та відомчих регуляторних актів запрошувати фахівців в сфері державних закупівель».
Також пан Зубар повідомив: «12 жовтня ми провели в Харкові круглий стіл на тему «Зміни до Закону України «Про здійснення державних закупівель» - повернення в минуле». Звучало багато критики. Однак юристи все ж відзначили кілька позитивних моментів. Серед таких - поява визначення поняття «постійно діючого ринку» та можливість зміни ціни договору про закупівлю в межах його вартості за одиницю продукції. Також радує новела про можливість пролонгування діючих договорів на наступний бюджетний період. Ця можливість дає змогу замовникам на час проведення торгів забезпечити життєдіяльність цих закладів».
Іван Галенко, експерт-аналітик Українського тижневика «Міст» (м. Торонто), вважає за доцільне проаналізувати позицію Світового банку з точки зору національних інтересів України:
– Світовий банк - це звичайна комерційна структура, яка займається лихварством. Високі слова про ліберальні цінності є лише елементом реклами цієї корпорації. Вони позичають гроші та отримують прибуток за рахунок виплачених відсотків. Їм байдуже, кого фінансувати: уряд людожерів у Африці чи український уряд з нерозвинутою бюрократією та розвинутою корупцією.
Коли Світовий банк позичає гроші Україні, нам кажуть, що він може розпоряджатись своїми грошима. Але насправді отримана позика - це вже не гроші Світового банку. Це гроші українських платників податків, які платять відсотки і повертатимуть кредити. Тому Світовий банк не може втручатися у внутрішні проблеми України, однією з яких є питання правильної організації системи державних закупівель.
Переконаний, що український уряд може і має право виписати закон про державні закупівлі без нав’язливих порад з-за кордону. Українці здатні самостійно визначитись, чи їм фінансувати імпорт безробіття, тобто закуповувати іноземні товари і послуги та залишати себе без роботи, чи фінансувати своє виробництво, давати державне замовлення підприємствам з державною формою власності, фінансувати оборонно-промисловий комплекс.
Коли мова йде про національну безпеку, питання забезпечення економічної конкуренції не може вважатись пріоритетним. Держава повинна субсидувати певні сектори економіки, дбаючи про національні інтереси. Неконкурентні закупівлі у державних підприємств, більшість з яких мають оборонне та стратегічне значення – це форма субсидування таких підприємств. Наприклад, якщо оборонний завод для збільшення рентабельності у мирний час випускає товари народного споживання, ці товари навряд чи будуть вельми конкурентоздатними: в собівартість закладено видатки на мобілізаційну готовність. Але держава не може позбавити замовлень і закрити цей завод, бо в результаті фахівці залишаться без роботи і поїдуть за кордон, зменшиться обороноздатність країни.
Тому виглядає дивним те, що представник Світового банку нав’язує Україні товари та послуги іноземних корпорацій замість аналогічного асортименту вітчизняних держпідприємств, лобіює такі абсурдні положення закону про державні закупівлі, як, скажімо, норма про те, що одне державне підприємство не може закупити щось безпосередньо у іншого – обов’язково має проводитись тендер, на якому визначається посередник для такої операції, а отже, певний відсоток державних коштів з суми договору залишиться у посередника, який нічого не виробляє.
На жаль, Україна без належної компенсації непродумано відмовилася від ядерної зброї та запровадила безвізовий режим. Цим українська еліта продемонструвала свою готовність віддавати конкурентам надбання українського народу. Тому міжнародні структури і дозволяють собі втручатися у наші внутрішні справи, повчати цю еліту.
Найбільш характерним для позиції Світового банку є пункт «d» першої частини «коментарів», у якому відстоюється «право окремо в законодавчому порядку здійснювати закупівлі фінансових та консультаційних послуг міжнародних фінансових установ».
Йдеться про захист однієї з форм політичної корупції! Під виглядом консалтингових послуг, ефективність і ціна яких не можуть бути виміряні, кошти українських платників податків виводяться за кордон. Що держава отримує натомість? Чужі поради на основі чужих реалій та чужого досвіду, не адекватних нашій нинішній ситуації.
Експерти з-за кордону за кошти українського бюджету пишуть звіти на тисячі сторінок, які тут нікому не потрібні. Потім вони пропонують свої корисні їм же рецепти, виконуючи які, ми без війн і епідемій вже опинилися на десятому місці по смертності в світі. І непогано заробляють, та ще й не несуть відповідальності за свої помилки, за ту економічну кризу, що прийшла до нас із заходу. Тим часом державі не вистачає ресурсів для якісного державного управління, розвитку інформаційних систем, організації демократичних процедур, на підтримку інституцій громадянського суспільства..
Здається, Світовий банк та депутата Яценка об’єднує у боротьбі з Міністерством економіки те, що пропоновані зміни до закону про державні закупівлі можуть покласти край подібним схемам. Кінцеву мету цих схем показує нещодавня заява Міжнародної Фінансової Корпорації про готовність викуповувати збанкрутілі активи у Східній Європі. Нагадаю, що транснаціональна корпорація в структурі Світового банку – Міжнародна Фінансова Корпорація уже багато років «консультує» уряди України з дуже широкого спектру питань. І коли за платними порадами уряд набирає кредити і нищить цілі галузі промисловості, від легкої чи деревообробної до приладобудування чи літакобудування, потім йому вже не буде чим розплатитись із кредиторами, окрім занапащених активів, природних, земельних і людських ресурсів, які насправді належать народу України.
Якщо серйозно говорити про дійсно корисний світовий досвід і демократичні цінності, до яких часто апелюють агенти економічних конкурентів України, то Президент Казахстану Нурсултан Назарбаєв ще в середині 90-х років чітко визначив місце іноземців як інвесторів з соціальною відповідальністю, які стоять в черзі за парканом по периметру влади з надією отримати право щось заробити на взаємовигідних умовах.
Коментарі — 0