Мільярди від Путіна: ще один злочин Азарова (ДОКУМЕНТИ)

Наприкінці 2013 року Янукович опинився у ситуації, яка стрімко набирала ознак критичної. Скасувавши підписання Угоди про асоціацію Україна-ЄС, він одночасно відрізав себе від рятівних кредитів МВФ і спровокував акції протесту, які вилилися в революцію. В той же час 15 млрд доларів кредиту, обіцяних Росією за відмову від євроінтеграції, так і не надійшли на рахунки України. А економічна ситуація все погіршувалася.

Україна ризикувала зустріти новий 2014 рік взагалі без бюджету, більше того – із грандіозним дефіцитом ще за 2013 рік. «У бюджет-2014 піде дефіцит бюджету цього року, і він буде мінімум 100 млрд грн. Тобто наступний рік будемо починати з погашення боргів року попереднього, їх нікуди не дінеш», - заявляв «Главкому» народний депутат, член бюджетного комітету Олег Медуниця. – «Треба вносити зміни до бюджету 2013 року, чого уряд принципово не робить, знаходити шляхи погашення дефіциту бюджету і припинити нарощувати борги. А уряд зараз робить все навпаки. Наприклад, дає додаткові гарантії «Нафтогазу», і не тільки, вони ляжуть на видаткову частину бюджету».

В таких умовах Янукович не мав іншого виходу, окрім як їхати на уклін до Путіна. 6 грудня російський і український президенти зустрілися, щоб, за офіційною версією, обговорити питання двосторонніх відносин і підготовку до засідання Українсько-російської міждержавної комісії, призначеного на 17 грудня. Путін тиснув на Януковича і відмовлявся надати обіцяні гроші, доки у Києві стоїть Майдан. Мовляв, як можна давати гроші владі, яка не може навести ладу навіть в центрі столиці. Як наслідок вночі 11 грудня «Беркут» зробив спробу зачистити наметове містечко в центрі столиці, однак революція вистояла.

17 грудня Янукович полетів до Росії. Про надзвичайну важливість цієї зустрічі може говорити лише той факт, що президента в цьому вояжі супроводжували одразу одинадцять міністрів на чолі з віце-прем’єром Юрієм Бойком. До аеропорту Янукович добирався вертольотом, щоб уникнути зустрічі з майданівцями, які пікетували трасу Київ-Бориспіль. За результатами зустрічі сторони переговорів тріумфально відрапортували: Росія дасть Україні 15 млрд доларів кредиту шляхом купівлі облігацій зовнішньої державної позики, з яких 3 млрд дол. – ще до кінця 2013 року.

«Ми часто називаємо Україну братською країною, зараз вона знаходиться в складному економічному становищі. І якщо ми говоримо, що це братський народ, ми повинні вчинити як близькі родичі. Це найголовніша причина, з якої ми прийняли це рішення», - заявив тоді Путін. До окупації Криму залишалось два місяці.

У розпорядження «Главкому» потрапили документи, які були підписані за підсумками цієї зустрічі. Цей пакет свідчить про те, що цього дня Путін і Янукович підписали ще одну угоду, зміст якої не розголошувався і відомий досі лише двом головним переговірникам. Адже у протоколі засідання міждержавної комісії нема жодного слова про кредит, який Росія виділить Україні. Так само жодних документальних слідів угоди про виділення 15 млрд дол. не вдалося знайти і вже після революції – ані у Кабміні, ані у Адміністрації президента. Зокрема Кабмін попросив СБУ надати інформацію щодо нібито досягнутих домовленостей між колишнім президентом України Віктором Януковичем та Путіним про надання Україні 15 млрд доларів кредиту. Проте, як повідомили в Адміністрації президента, інформація щодо документального оформлення згаданої домовленості у відомстві відсутня. Немає її й в органах виконавчої влади.

Більше читайте тут.

Але сумнівно, щоб Янукович був настільки наївний, щоб вірити Путіну на слово. Отже, мали існувати додаткові домовленості, скріплені секретною угодою.

Але навіть обіцяні російські гроші Янукович не зміг отримати без порушення закону, яке тягне на комфортну камеру з заґратованими віконцями, наприклад, у Качанівській колонії. В цій справі главі держави допомагав і прем’єр-міністр Микола Азаров.

Поспішаючи втілити домовленості Путіна і Януковича у життя, Азаров закрив очі на експертний висновок своїх же підлеглих, підписаний першим заступником Міністра Кабінету міністрів Владиславом Забарським. Тим самим Микола Янович вчинив посадовий злочин «перевищення службових повноважень» - у правовому сенсі аналогічний тому, за який Юлія Тимошенко в часи режиму Януковича відсиділа три роки за ґратами.

У висновку урядових експертів, зневаженому Азаровим, йшлося про те, що у бюджеті на 2013 рік гранична сума фінансування Держбюджету за рахунок запозичень була встановлена у розмірі 129,4 млрд грн., в тому числі зовнішніх запозичень – 36,5 млрд. На момент підписання Азаровим вищезгаданої постанови Кабмін вже здійснив позик на 117,3 млрд грн., в тому числі зовнішніх – 24 млрд грн.

Прості підрахунки показують, що випуск облігацій для російського кредиту на 3 млрд дол. (близько 24 млрд грн. за актуальним тоді курсом) перевищать ліміти на запозичення, встановлені Законом «Про Державний бюджет України на 2013 рік». Микола Азаров не міг не читати висновку своїх же підлеглих, отже – він свідомо пішов на порушення закону.

Повернувшись з Росії, міністри уряду Азарова негайно взялися оформляти перший транш російського кредиту у розмірі 3 млрд дол.

Проект постанови «Про здійснення державних зовнішніх запозичень у 2013 р.» був винесений на розгляд уряду вже 18 грудня. Його просив включити до порядку денного перший заступник міністра фінансів Анатолій Мярковський – той самий, який минулого року начебто п’яним виступав у Верховній Раді. «Є пропозиція включити до порядку денного… по запозиченнях, які пов’язані з переговорами з Росією (3 млрд дол.)», - сказав Мярковський і тим самим засвідчив, що все-таки якась угода між Путіним і Януковичем була.

Що цікаво, усе вказує на те, що спочатку чиновники Кабміну навіть не знали, скільки росіських грошей отримає уряд першим траншем. У висновку Міністерства юстиції, підписаному тодішнім главою відомства Оленою Лукаш, є зауваження: «Проект Умов випуску облігацій зовнішньої державної позики 2013 року не містить суми загального обсягу емісії облігацій, вид валюти, ставки та строків виплати доходу за облігаціями, строків їх погашення».

Такі ж самі зауваження виникли і у Міністерства економічного розвитку, від якого зауваження до проекту постанови КМУ підписав перший заступник міністра Анатолій Максюта.

Попри це, уряд постанову затвердив, доручивши Мінфіну у триденний строк дооформити її. Зауваження Лукаш та Максюти таки були враховані. Кабмін випустив дворічні облігації на 3 млрд дол. за ставкою 5% річних.

24 грудня Нацбанк отримав обіцяний перший транш від Росії, продавши їй щойно випущені облігації. Умови, за якими був наданий цей кредит (5% річних), були гіршими, ніж можна було розраховувати при поновленні співпраці з Міжнародним валютним фондом (3,5%) у випадку підписання Угоди про асоціацію.

Однак головні ризики кредитування України у Путіна полягали в іншому. Перш за все, непрозорість домовленостей двох президентів дозволяє припустити, що у таємному договорі, який сьогодні не може знайти навіть СБУ, могли бути прописані певні компенсації для Росії – від банальних неустойок до здачі ГТС, вступу України до Митного союзу чи навіть здачі Криму. По-друге, з цим кредитом Росія наблизилася до того, щоб зосередити в своїх руках принаймні половину загального державного боргу України, а це створює поле для економічного і політичного тиску. По-третє, надання кредиту кільком траншами впродовж року дозволяло Путіну тримати Януковича «на короткому повідку», шантажуючи погрозами припинити виділяти гроші. По-четверте, ні для кого не було секретом, що Янукович позичав гроші для того, щоб дотягнути до виборів в умовах економічного колапсу, нарощуючи при цьому соціальні видатки, і переобратися на другий строк. Отже, у 2015 році Україна могла б опинитися у справді скрутній ситуації: без позичених грошей і в боргах перед Кремлем, але зате з Януковичем, який лишився біля керма ще на п’ять років.