Заступник глави Адміністрації президента Дмитро Шимків: Моя зарплата складає 5312 гривень

Дмитро Шимків – один із топ-менеджерів без чиновницького минулого, яких Президент Порошенко залучив до своєї команди. Шимків позиціонує себе як ідейний новатор. Раніше працював у сфері інформаційних технологій. Останні 7 років робив кар’єру в українському представництві Microsoft. З 2009 року обіймав посаду генерального директора українського офісу компанії. За словами Дмитра, саме цього року на нього чекало підвищення – переведення до штаб-квартири у Європі, Азії чи США. Тому перехід на державну службу став несподіванкою навіть для нього самого.

Наказ про призначення Шимківа заступником глави Адміністрації президента з’явився на початку липня. Тоді новий чиновник пообіцяв продемонструвати реальні зміни вже за 6-9 місяців. Його профіль у команді Порошенка – адміністративна, соціальна та економічна реформи. Шимків є одним з розробників «Стратегії-2020», реформи децентралізації влади, він опікується також питанням інвестицій тощо. Доводиться заступнику глави Адміністрації застосовувати здобуті менеджерські навички в управлінні персоналом офісу Президента – скорочення, оновлення штату, перехід на нові принципи роботи.

Як в Адміністрації Президента зустріли результати парламентських виборів, зокрема результат Блоку Порошенка?

Зустріли по-різному, але ми очікували на більший результат. Все рівно, це перемога на виборах. На даний момент ми маємо більшість у парламенті. Треба працювати на домовленість, розбудовувати державу у європейському векторі. Але в мене неполітична посада, тому я б хотів говорити про неполітичні теми.

Ви брали участь у переговорах по коаліції?

Я брав участь у розробці коаліційної угоди на початку її створення. Зараз триває політичне обговорення, до якого я не причетний.

На кого ви будете спиратися у реалізації реформ у наступному уряді?

Спочатку треба його сформувати. Зараз я не можу спрогнозувати, хто буде в уряді, які будуть ролі, посади міністрів.

Ви співпрацювали із Володимиром Гройсманом в рамках розробки адміністративної реформи, як ви оцінюєте його діяльність на посаді міністра і віце-прем’єра?

Я вважаю, що Володимир Борисович один із найкращих віце-прем’єрів. Якщо ви подивитеся на статистику, усі найскладніші питання в уряді доручаються йому. Якщо подивитися на вирішення ситуації довкола збитого літака – це Гройсман. Тепло – Гройсман. Розробка концепції децентралізації, реформа держслужби – Гройсман. Питання пов’язані із ЖКГ – Гройсман. У вирішенні багатьох питань, що стосуються плану відновлення країни, бере участь саме він. Кількість питань, за які він відповідає дуже багато. Разом із ним ми працюємо над планом відновлення країни 2015-2017, «Стратегією-2020», децентралізацією.

Ви назвали напрямки, якими він займається, але ж питання полягає в тому, наскільки успішно він це робить?

Майже все, чим він займався має позитивний результат.

Якою ви бачите адміністративну реформу?

В цілому, ми говоримо про зміну структур, зміну кадрів і зміну процесів. Мова йде про децентралізацію влади, передачу влади на місця, зміну роботи державної служби: кадрові зміни, скорочення персоналу, перехід на інше функціонування державної служби, створення посад державних секретарів – все це прописано у законі про державну службу. Також у цьому законопроекті передбачено зміну умови оплати праці. Це і введення електронного документообігу в усіх процесах, прозорого звітування перед громадянами та бізнесом про діяльність, яка ведеться державними органами. Зробити це дуже складно, тому що структури зарегульовані, процеси корумповані. Наприклад, деякі відділи документообігу заробляють на тому, що документи рухаються чи не рухаються. Я сам із цим стикаюся. Для того, щоб документи рухалися, треба обдзвонити купу людей, бо документи губляться. Супротив системи дуже великий.

На якому етапі ці проекти – децентралізація і реформа держслужби?

Обидва проекти вже оприлюднені. Існує робоча група, було публічне обговорення, є першочергові пропозиції, ухвалені ще попереднім парламентом, є конкретний план дій. Стосовно державної служби – до складу робочої групи з цього питання входять громадські об’єднання, представники ініціативи Реанімаційний пакет реформ, Ігор Коліушко із Центру Політико-правових реформ, колишній очільник Нацагентства з питань держслужби Денис Бродський (чиновник був звільнений прем’єром Яценюком, - «Главком»). Це один з найбільш опрацьованих документів, який я бачив. Ми маємо розуміння того, як проводити ці реформи і як мають виглядати документи, необхідні для цього.

Чого не вистачає, то це Ради та уряду, який би, принаймні, ухвалював рішення щодо скорочення державного апарату та підвищення заробітної плати державним службовцям. Саме по собі скорочення людей ні до чого не призведе. На сьогодні, середня заробітна плата держслужбовця складає 3 тис. грн. У Києві на такі гроші жити нереально – це існування. Мені розповідають, що це суперстабільність, але я з цим не зовсім згоден. Потрібно враховувати, що люди мають володіти іноземними мовами, вміти ефективно працювати із інформацією, мати навички володіння комп’ютером, юридичні знання – з такими вміннями людина в Києві отримує зі старту 1,5-2 тис. доларів.

Скільки ви отримуєте на цій посаді?

Зараз моя заробітна плата складає 5312 гривень.

Це разом із усіма нарахуваннями, преміями?

Ні, ще є кошти, які нараховуються поверх цього.

Яку максимальну суму ви отримували?

Біля 12 тис. гривень.

Скільки отримують працівники вашого апарату?

Все залежить від штатного розкладу. В Адміністрації від 2 948 гривень до 6 тисяч, але також є надбавки. В моєму штаті від 2948 до 3538 гривень.

Скільки при цьому триває робочий день? О котрій ви приходите і йдете?

Сьогодні я прийшов на роботу о 10, тому що вчора я пішов о пів на другу ночі. В середньому, так кожен день, включаючи суботи.

Президент теж, кажуть, полюбляє працювати вночі. А о котрій він приїжджає у Адміністрацію?

Я не відслідковую його графік, за документами (графіком, - «Главком») він починає працювати з 9 ранку, а йде пізно-пізно уночі.

Чому ви згодилися працювати за такі гроші, адже на попередній роботі у Microsoft ваші заробітки були значно вищими?

Я переходив не заради зарплати. У мене є статки, які дозволяють існувати мені і моїй сім’ї. Для себе я проблем не бачу, але коли я шукаю керівників середньої ланки – залучити когось практично нереально. Сьогодні є попит на бізнес-ринку на працівників такого класу. Вони готові працювати на державу, але в них є кредити, родини, майно, яке потрібно утримувати. Звісно, деякі люди приходять, ми працюємо із експертами, волонтерами, але знайти когось досить складно.

Чи зможе держава підняти рівень оплати праці до того рівня, який був на вашій попередній роботі?

Зараз я не можу такого уявити. Держава точно не зможе.

Як тоді залучати провідних менеджерів?

Розумієте, я був генеральним директором представництва Microsoft. Наступним кроком у моїй кар’єрі мав стати перехід до штаб-квартири в Азії, Європі чи в Сполучених Штатах. Все вже було вирішено. Мій перехід став для всіх несподіванкою.

Як довго ви можете дозволити собі працювати на такій роботі?

Довго. Я прийшов не для того, щоб працювати за гроші. Я працюю тому, що треба виконувати роботу: впроваджувати зміни, скорочувати штат, переглядати функції, почати працювати над законами. Треба розуміти, що потрібно ухвалити для дерегуляції, як ми рухаємося в напрямку європейської інтеграції, яких результатів потрібно досягнути, що таке операційне, стратегічне та тактичне планування, як воно відслідковується. Питань, які треба вирішувати дуже багато. Сподіваюся, що у коаліційній угоді залишиться перелік всіх питань, які ми обговорюємо. Популізм, який є на поточний момент, має піти й має з’явитися документ, який накладе зобов’язання на політиків, як в Раді, так і в уряді, який буде результатом роботи коаліції.

Наразі, не буду приховувати, я не в захваті від процесів супротиву бюрократичної системи. В бізнесі все робиться в сто разів швидше: ухвалили рішення, почали впроваджувати. Тут же – прийняли рішення і зовсім не факт, що почали впроваджувати, пішли на шосте-сьоме коло обговорення. Фактично, головою пробиваємо стіни – десь вдається, десь ні, десь починає грати політика.

Наскільки вдається застосовувати ваші менеджерські здібності?

В деяких питаннях вдається, в деяких – ні. Треба розуміти бюрократичний досвід. Окрім того, є політика.

-- «Зараз в Адміністрації працює 348 осіб і є 75 вакансій»

Як на ефективність впливає реформа самої Адміністрації, скорочення кадрів?

Скорочення підвищують ефективність і я вважаю, що ми ще недостатньо скоротили. Можливо, є відділи, які ми забагато скоротили, а є відділи, які можна скорочувати і на 50% - типу відділи документального забезпечення тощо.

Скільки людей з Адміністрації потрапили під люстрацію?

Зараз є закон про люстрацію і цей процес розпочався. Наразі під люстрацію мають потрапити семеро. Є постанова уряду щодо того, як мають відбуватися ці процеси. Чомусь уряд вирішив, що в Адміністрації Президента люстраційний процес розпочнеться наступного року.

Скільки зараз вакансій в Адміністрації?

Зараз в апараті працює 348 осіб і є 75 вакансій. На сьогодні у штаті Адміністрації Президента 49% співробітників, які працювали тут за минулої влади. У нас є портал відділу, який працює із персоналом, інформація там оновлюється щодня, тому це – свіжі дані. Так робиться в усіх нормальних компаніях.

Які критерії були висунуті при відборі нових працівників?

По-перше, всі голови департаментів повинні володіти іноземною мовою, усі вони проходили співбесіду із Главою (Борисом Ложкіним, «Главком»). Формувати свою команду – це повноваження кожного департаменту і це є нормально. Звісно, ми висували критерії, але нам треба було забезпечити безперебійність роботи, треба було забезпечити роботу самої організації. Ми закінчуємо першу фазу реорганізації, пов’язану із скороченнями, впорядкуванням відділів, прийняттям нових людей, забезпеченням функціонування ключових відділів. Зараз ми працюємо над новою цільовою моделлю Адміністрації Президента. Виходячи з неї, ми розуміємо, які задачі та функції потрібні, визначаємо розрахункову кількість. Наше завдання перевести роботу АП в такий режим, щоб 60% працівників фокусувалися на стратегічних завданнях. На сьогоднішній момент 70-80% кадрів сфокусовані на операційній діяльності. Це не є стратегічні речі, яких потребує держава і які має продукувати допоміжний орган при президентові.

Чи є конкретна цифра: наскільки вдалося скоротити витрати на утримання Адміністрації?

Якщо дивитися по органах влади, ми скоротили найбільше – 27%, враховуючи, що в секретаріаті Кабінету Міністрів ця цифра знаходиться на рівні 9%. Учора ми скоротили іще один орган, таким чином ми скоротили допоміжні органи при президенті на 11%, в той час як центральні органи виконавчої влади лише на 8%. Скорочення відбувається за такою логікою: ми аналізуємо, чи потрібна ця інституція, чим вона займається, скільки людей потрібно для її ефективної роботи, якщо не потрібна – викреслюємо зовсім.

І все ж. Якщо говорити про кошти, а не про відсотки, скільки це?

Я не можу надати калькуляцію. Я можу сказати, що коли ми започаткували електронний документообіг із Кабміном, це зекономило б тонни паперу. Потім його вимкнули, на жаль. Сподіваюся, що ми відновимо цю роботу знову. Я не розумію, чому це відбулося. Адже на цю систему були витрачені кошти, а тепер доведеться створювати нову.

-- «Та мені все рівно, яка в мене марка машини»

Чи йшла мова про скорочення автопарку? Який у вас службовий автомобіль?

У мене Skoda Superb 2011 року (ринкова вартість – 300 тис. гривень – «Главком»). Зараз ми залишили у розпорядженні Адміністрації 21 автомобіль, кількість зменшили вдвічі.

Куди поділися інші? Наприклад, Кабмін так і не зміг розпродати всі автомобілі.

Насправді, це питання до Державного управління справами.

На вашу думку, ваша Skoda Superb відповідає статусу державного службовця такого рівня?

Та мені все рівно. Протягом дня я їжджу на службовому, а коли сиджу допізна, відпускаю водія, повертаюся додому на автомобілі дружини, яка залишає його мені. Безумовно, автомобіль потрібний для пересування по місту. Але питання статусу жодної ролі не грає.

Президент зібрав довкола себе чимало вихідців з великого бізнесу. Але до деяких з них, до їхніх компаній, є певні зауваження, пов’язані, наприклад, з порушенням трудового законодавства. Наскільки ефективними управлінцями і реформаторами можуть бути такі бізнесмени?

Мене завжди дивує, звідки з’являється така інформація. Більшість з тих компаній публічні. Ви розумієте, як впливає невиплата заробітної плати на рейтинг компанії, статус, акції? Це жах. Треба розуміти, що інколи в поширенні таких чуток зацікавлена Росія. Наскільки я знаю, і з попереднього досвіду, як працюють подібні компанії – це взірець для українського бізнесу.

А як щодо того, що фірми цих бізнесменів отримують найбільше відшкодування по ПДВ.

Я не слідкую за цим, тому не можу сказати напевне. На сьогодні відшкодування ПДВ отримали більшість компаній. Якщо дивитися на відсоток відшкодувань по звітах, ми маємо найбільший відсоток відшкодувань за всю історію України, незважаючи на війну й інші обставини. ПДВ відшкодовувалися і українським, і міжнародним компаніям. Я розумію, що до деяких компаній увага більш прискіплива, але я б не хотів коментувати діяльність якоїсь бізнес-структури, доки не бачив звіти.

Днями ви заявляли про незадовільну діяльність Антимонопольного комітету та тиск на бізнес. Чи будуть названі конкретні люди, відповідальні за ці факти, і чи понесуть вони відповідальність?

Я констатував таке: з’явився тиск на бізнес. По-перше, є перевірки, по-друге, судові позови, по-третє, судові рішення. Усе це ми ретельно вивчаємо. На днях у мене була зустріч із головою Антимонопольного комітету. Ми обговорили ряд справ. Слід розуміти, що тут є позиція Комітету, є позиція компаній, посольств та ситуація в країні. За таких обставин ми намагаємося бути модератором діалогу. Згідно з законом ми не можемо тиснути на судову владу чи Антимонопольний комітет. Ми можемо прискіпливо вивчати справи та звертати увагу на неправильні підходи чи порушення. Але по дзвінку просити закрити справу ми не можемо.

На що може сподіватися бізнес, враховуючи що судова реформа ще не відбулась?

Якщо ми будуємо правову державу, ми маємо діяти правовими методами, у нас повинні бути факти, докази – це непросто. Можливості по приховуванню інформації від комерційних структур у корумпованих чиновників досить великі. Я із цим стикаюся: вони як мило – береш, а вони «оп» і вислизнули.

Тож, вивчаючи справи по конкретних компаніях, я бачу, що десь Антимонопольний комітет перетиснув, необґрунтовано перебільшив штрафні санкції, в деяких випадках неправомірною є поведінка компаній. Тут немає чорного і білого. І там, і там працюють люди, які займаються тлумаченням законодавства. Наше завдання – пролити світло на ситуацію і допомогти вирішити проблему із залученням комерційного аташе посольства, нас як модератора дискусії. Така ж практика у Сполучених Штатах та європейські спільноті – ми нічого не вигадуємо.

Що ж стосується тиску на бізнес, я вивчаю багато справ: коли приходить Генпрокуратура чи котрийсь орган перевірки.

Ви спілкувалися з приводу цієї ситуації із генпрокурором Віталієм Яремою?

Ми зверталися до Генеральної прокуратури з приводу того, що такі дії мають місце бути. Але вони завжди мають пояснення, навіть документальне, чому вони пішли на це.

Тобто адекватної реакції немає?

Десь нас чують, а десь – ні. Хотілося б, щоб ці питання вирішувалися швидше, але маємо, що маємо. Поки що.

За такими схемами працюють старі кадри чи це вже нові люди?

У цих людей своя філософія. Наприклад, учора я поспілкувався із головою Антимонопольного комітету й побачив, що у нього своя філософія. У нас законодавство розбудоване на засадах Радянського Союзу. Наслідки цього ми бачимо, насамперед, у ставленні до підприємців. Наприклад, у мене тут є два профкоми, які качають права.

Це нові люди, чи ті що працювали раніше?

І нові, і старі. Один профком – старих, інший профком – нових. І люстратори тут, «швондєри» поприходили, кажуть, що вони сотня і всіх будуть тут люструвати. Ну, хай починають. Зараз дуже багато неоднозначних речей. У деяких випадках перепоною є застаріле законодавство. Ми намагаємося змінити положення чи закон – Рада не засідає, уряд не розглядає і питання стоїть. Тоді починаємо шукати, ходити, дзвонити, просити. Потроху-потроху намагаємося вибудувати систему нормальної держави.

-- «Доведеться знайти 9 тис. нових, чесних суддів»

Назвіть п’ять головних реформ, які новий парламент мав би ухвалити до кінця року?

По-перше, це продовження антикорупційної реформи – створення Антикорупційного бюро, призначення керівника, початок серйозних розслідувань. Друге – судова реформа, прийняття ключових законів, зміна суддів. Доведеться знайти 9 тис. нових, чесних суддів, які будуть отримувати гідну зарплатню, інакше це буде профанація. Третє – правоохоронні органи. Нам потрібно змінити правоохоронну систему, адже це найбільший індикатор довіри до держави. Далі – дерегуляція, знищення регуляторних норм і заборон, за винятком тих, що впливають на роботу держави чи державних монополій, і, нарешті, п’яте – держслужба та децентралізація. Перші три реформи забезпечують верховенство права, далі – економічний розвиток і остання – оптимізацію системи керування державою. Ми як кінь, у якого спутані ноги, а всі кричать йому «Біжи». Спочатку, треба прибрати ці пута. Не треба забувати, що 23 роки ретельно працювали над тим, щоб кінь не біг – зараз це треба подолати.

Ви спілкуєтеся із представниками бізнесу? А яких реформ вони чекають?

Бізнес, в першу чергу, хоче дерегуляції та антикорупційної реформи. Частково це і судова реформа.

Нещодавно ви згадували про відновлення роботи Ради інвесторів при Президентові. Чому її робота була призупинена у травні?

У Януковича була така рада, до неї входила і моя колишня компанія. Це був такий собі цирк. В раді працювали люди, створювалися робочі групи, виходили на якісь спільні позиції, далі відбувалися засідання у присутності уряду та президента, якщо його можна так назвати, але нічого не вирішувалося. Ми говорили, вони слухали. На цьому все завершувалося. Це було меганеефективно.

Водночас, Україні потрібні інвестиції. Як можна будувати таку форму взаємодії, забезпечити інвестиційний розвиток? В першу чергу, ми повинні відійти від персоналій і перейти до фахівців. Залучення інвестицій в країну – це є фахова робота, яка передбачає вирішення кількох питань. Перше – умови ведення бізнесу тут. Нам потрібні асоціації, інвестиційні фонди, юристи, аудиторські компанії. Це ті інституції, які знають про інвестиції більше всього. Коли приходить інвестор, він перш за все, вивчає кон’юнктуру ринку, потім шукає куди інвестувати, а далі – усі юридичні питання вирішують якраз такі компанії. Вони досконало знають проблематику українського інвестування. Тож, треба займатися трьома питаннями – сприяння залучення інвестицій в Україну, вивчення інвестиційних проектів – ніхто краще інвестиційних фондів, юристів, аудиторів не дасть нам економічну оцінку, та вирішення проблем інвесторів, що працюють в Україні. Для цього, зокрема, потрібно змінити регуляторну політику. Такі завдання я вбачаю перед Національною інвестиційною радою.

Вам відомо щось про схожі ініціативи Дмитра Фірташа? Разом із німецькими юристами він збирається створити страховий фонд для іноземних інвесторів в Україні.

Я б не хотів коментувати це питання. В мене своє ставлення до цього. Я не співпрацюю із Дмитром Фірташем, але знаю про ситуацію, яка створена довкола його компаній або банку «Надра», і думаю, що аніж створювати якісь ініціативи там, він би краще вирішив проблеми активів тут, які сильно впливають на економіку країни. Загалом, цікаво, що він під арештом щось створює. А Янукович нічого не створює? Можливо, план відновлення країни? Це маячня.