«Наші люди» в Капітолії

Міркуючи над тим, як нова розстановка сил в американському Конгресі вплине на стосунки США із Росією, тамтешні медіа не без прикрості констатують, що всі гострі протиріччя між Обамою та республіканцями сходять нанівець, як тільки мова заходить про Росію. Нарівні з міжнародним тероризмом та небезпечними епідеміями вона сприймається як загроза міжнародній стабільності. Російські ЗМІ мають цілковиту рацію, коли кажуть, що їхню країну оцінюють у світі саме так, і коли говорять, що ніякі тертя між адміністрацією Обами і республіканською більшістю у Конгресі не зможуть привнести дисгармонію у рефлексії на тему РФ.

-- Республіканці і Обама

Але те, що для Росії – головний біль, для України є доброю новиною. І полягає вона в тому, що з перемогою на проміжних виборах до американського конгресу Республіканської партії проукраїнська позиція США буде лише підсилена. Чи похитне поразка на виборах позиції Обами – для пересічного українця є справою вторинною. Так, президентові США буде непросто за умов, коли його опоненти домінуватимуть. Reuters вважає, що після перемоги республіканців у Конгресі здатність президента США Барака Обами керувати країною протягом останніх двох років на своїй посаді буде вкрай обмеженою.

Під час цьогорічних виборів, після переобрання 435 депутатів Палати представників, республіканці отримають у ній 244 місця. Що ж стосується Сенату, де переобирають 36 осіб зі 100, то й там зафіксована перевага Grand Old Party над демократами: у Західній Вірджинії, Арканзасі, Південній Дакоті, Монтані, Колорадо, Північній Кароліні та Айові здобули перемогу республіканці. Цього виявилося достатньо, щоб завоювати у Сенаті більшість – 53 місця.

Американський демократичний віслюк – розпізнавальний знак партії і символ долання труднощів – зіштовхнувся із перешкодою, яку не так просто подолати. Обамі доведеться перебувати у системі «розділеного правління», що, в принципі, є нормою для Сполучених Штатів. В країні, державний механізм якої базується на принципі поділу влади, на стримуваннях і противагах, що перешкоджають будь-якій надмірній концентрації влади, подібне співіснування давно увійшло у звичку. Але, звичайно, воно істотно послаблює позиції нинішнього президента-демократа, роблячи його заручником республіканської більшості в Конгресі.

Тим не менш, консенсусний варіант співпраці між Білим домом та Капітолієм за нових обставин є менш вірогідним. Свідоцтво тому – досвід взаємин президента і Конгресу протягом останніх шести років. Скоріше за все, віднині йтиметься про конфронтацію Обами та республіканців, яку супроводжуватиме запекла боротьба з усіх спірних питань. А відтак перемога на майбутніх президентських виборах республіканського кандидата стала би логічним завершенням тієї виснажливою безкомпромісної політичної війни, яку наполегливо ведуть проти Обами республіканці в Конгресі.

-- Зброя як об'єднавчий фактор

Однак значно актуальнішим за 2016-й рік в Америці є 2014-й рік в Україні. Когорта симпатиків нашої держави в американському Конгресі збільшилася, проте важливо, аби традиційна західна «глибока стурбованість» українською ситуацією була конвертована у конкретну допомогу. Колишній сенатор-республіканець Ґордон Гамфрі в інтерв’ю The Washington Post зазначив, що, за його розрахунками, 47 з 100 сенаторів вже зараз готові підтримати надання Україні сучасної зброї. Відтак, в американському Конгресі були зареєстровані два законопроекти, що передбачають надання Україні військової допомоги – Акт про допомогу Україні в питаннях безпеки і Акт на підтримку свободи України. У Сенаті для їх прийняття необхідно, як мінімум, 50 голосів.

Сенатське проукраїнське лобі вже звернулося до президента Обами з проханням надати Україні летальну зброю, яка допоможе у боротьбі з терористами Донбасу. Автори звернення підкреслюють, що допомога, яка мала місце досі, була неефективною та не виправдала себе, оскільки включала ембарго на поставки зброї жертвам агресії. Якщо не усунути таку перешкоду, російська експансія пошириться на країни Балтії та Молдову, переконані сенатори.

Конгресмен Стів Стокман запропонував конкретний алгоритм дій, покликаний розв’язати проблему допомоги Україні. Він вказує на те, що раніше Сенат вже проголосував за підтримку законопроекту Роберта Менендеса – Акту на підтримку свободи України (The Ukraine Freedom Support Act). Наступним кроком має стати прийняття другого зі згаданих актів – про допомогу Україні в питаннях безпеки. Цей документ повинен отримати схвалення Конгресу.

«З боку Сенату є законопроект, який виділяє для початку 350 мільйонів доларів, а також містить пункт про військову допомогу, що дасть можливість українському народу захистити себе. Президент Путін каже, що він хоче миру, тож цей закон допоможе його досягти, – іронізує Стів Стокман. – Ми хочемо зробити версію законопроекту Палати представників ідентичною сенатській версії з тим, щоб не проходити знову через комітети, і прискорити його ухвалення». Стокман додає, що альтернативний варіант передбачає включення до бюджетної резолюції на наступний рік фінансової допомоги Україні. Однак і цей документ має бути проголосований у Конгресі.

Для цього Стокман гуртує довкола себе однодумців. Його особиста заангажованість – не випадкова. Конгресмен з Техасу побував у лютому в революційному Києві і побачив те, чого не зміг забути. «Я був на Майдані і мене вразило, що неозброєні українці, коли по них стріляли, не розбігалися. Я бачив фотографії людей, які були вбиті, – молоді хлопці, чоловіки, жінки. Вони йшли під кулі заради свободи. Америка обстоює свободу, тож якщо ми відвертаємося від людей, які борються за свободу, то ми відмовляємося від власних принципів», – говорить Стокман.

Своєчасне втручання законодавчої влади Америки переломило у 1980-х роках хід афгано-радянської війни – це одна з найпопулярніших на сьогодні паралелей і тем в американській пресі. Тоді, понад 35 років тому, демократи та республіканці діяли у повній синергії. Вони сформували робочу групу, двигунами котрої були нині покійні Клейборн Пелл (голова сенатського комітету у закордонних справах) та Даніель Патрік Мойніхен, а також один із найстарших нині діючих сенаторів – обранець штату Юта 80-річний Оррін Хетч.

Цільова група з питання Афганістану спонукала виконавчу владу до значного збільшення гуманітарної допомоги, але, найголовніше, до постачання сучасної зброї, зокрема, зенітних комплексів. «Ця зброя змусила Совєти піти. Нині сенатори повинні замислитися над таким результатом і застосувати аналогічні методи. Однак ми повинні мати на увазі, що, коли Совєти пішли з Афганістану, Сполучені Штати пішли також, залишивши в країні вакуум із сумними наслідками. Ми не маємо права повторювати цю помилку в нашій підтримці України. Підтримка повинна бути довгостроковою, як підтримка Західної Європи після Другої світової війни. Щоб домогтися успіху, сенатори, що підтримують надання летальної зброї, повинні мати повну команду на своєму полі щодня, а не кілька суперзірок, які апелюють з цього приводу час від часу. Потрібна двопартійна сенатська цільова група по Україні, підкріплена відповідним постійно діючим персоналом», – пише у своїй програмовій статті The Washington Post.

-- Хто підтримує Україну

Чи вийде повторити досвід підтримки Афганістану і сформувати саме «двопартійну цільову групу по Україні» – питання відкрите. Тішить те, що вже зараз двоє демократів – згаданий вище сенатор Роберт Менендес (штат Нью-Джерсі) та сенатор Карл Левін (Мічіган) - обома руками за надання Україні військової підтримки.

Слово Левіна особливо важливе – він є головою комітету з питання збройних сил. «Ми повинні забезпечити Україну засобами оборони, зокрема протитанковою зброєю. Це допоможе Україні втримати кордони своєї території, не провокуючи надмірно росіян», – зауважує Левін.

Роберт Менендес, голова комітету із зовнішніх зв’язків, висловився ще різкіше: «Коли на тебе їде танк, а у тебе з усієї зброї – іграшкова рушниця, ти просто не в стані цей танк зупинити». Зупиняти цей танк слід усім світом, підкреслюють сенатори. Будь-яке зволікання у цьому питанні дасть Путіну час, щоб консолідуватись та закласти плани подальшої інвазії. При цьому в особливій зоні ризику опиняються країни Балтії – з усього пострадянського простору у Сполучених Штатах найбільше вболівають саме за них. Після, само собою зрозуміло, України.

Як вже було згадано, зі ста американських сенаторів 47 висловились за надання Україні військової допомоги. Бракує дещиці – ще кількох голосів для позитивного вирішення питання. Решта 53 утримуються від однозначних публічних висловлювань. Втім, ситуація може кардинально змінитися, лідера демократичної більшості Сенату Гаррі Ріда змінив координатор від республіканців Мітч Макконел. Аналітики очікують від Макконела впровадження власного курсу, що буде відрізнятись від курсу Білого дому.

Звісно, повністю скидати з важелів президента Барака Обаму немає жодних підстав – господар Білого дому залишає за собою чимало повноважень. Проте після того, як Макконел очолив більшість у Сенаті, він став одним з найбільш впливових політиків Америки – Україні, Росії та решті світу доведеться вживати це ім’я з тією самою частотою, що й ім’я американського президента. Тим паче, що саме Сенат найбільшим чином впливає на формування зовнішньополітичного курсу США.

Професор Г'юстонського університету Пол Родерік Ґреґорі зазначає, що тепер вже колишній спікер Сенату Гаррі Рід «як правило, не виносив на голосування ніякі законопроекти, які б могли поставити Обаму в незручне становище або розколоти Демократичну партію, яка має дуже сильну антивоєнну фракцію». Тепер же, коли місце Ріда посів Макконел, американському парламенту таки доведеться розглядати документи щодо допомоги Україні. Якщо Макконел використає свій вплив настільки, що зможе добитися підтримки двох партій цих законопроектів, їхній успіх на стадії затвердження президентом Сполучених Штатів можна з легкістю прогнозувати.

72-річний Мітч Макконел працює у верхній палаті Конгресу з 1985-го року, а з 2007-го року є лідером республіканської меншості. Саме він разом зі спікером Палати представників республіканцем Джоном Бейнером визначатиме, які законопроекти будуть направлятися в Білий дім в останні два роки президентства Барака Обами. Можлива конфронтація з господарем Білого дому Макконела не надто турбує – навколо нього вже формується лобі прихильників жорсткішого та агресивнішого курсу – власне, симетричного теперішнім діям Росії.

До умовної «групи Макконела» можна віднести Гордона Гамфрі – сенатора-республіканця від штату Нью-Гемпшир, одного зі співголів Комітету збройних сил по Афганістану з 1979-го по 1990-й рік. Плюс сенатора від штату Теннессі Боба Кокера, котрий входить до комітету з міжнародних відносин. Кокер є одним з найзатятіших прихильників надання Україні зброї – на його думку, необхідно найскорше підтримати Київ, який вже кілька місяців «має справу з проросійськими сепаратистами».

Не забуваймо також і про частого гостя українського Майдану сенатора Джона Маккейна (штат Арізона), який, ймовірно, очолить сенатський комітет з питань збройних сил, тоді як Боб Кокер, скоріше за все, обійме посаду голови комітету з міжнародних відносин. Керівником комітету розвідки може стати іще один давній симпатик України – сенатор Річард Барр. Хоча оновлений Конгрес розпочне свою роботу тільки в січні, вже зараз прогнозується приналежність його ключових посад політикам-республіканцям, відомим своє проукраїнською позицією.

А позиція ця має підтримку і поза межами обох палат Конгресу. Нещодавно в журналі Foreign Policy вийшла стаття одного з провідних аналітиків Пентагону Джеффрі Стейсі,

написана в співавторстві з колишнім послом США в Україні Джоном Гербстом – її автори наполегливо закликають ввести нові жорсткі санкції проти Росії, почати поставляти в Україну високоточну летальну зброю та надати нашій державі членство в НАТО. Тренд щодо постачання летальної зброї вже вкотре підтримав і Джон Маккейн, заявивши в інтерв’ю американській газеті The Daily Beast, що має намір не тільки лобіювати саме це питання, а й домагатися скасування закону, що обмежує витрати США на військові потреби.

-- Фактор президента. Обама і його міністр

Вельми привабливу картинку того, як топові політики США у більшості своїй стають на захист інтересів України, псує недавній корупційний скандал. Він пов'язаний із придбанням міністерством оборони США для своїх ракет-носіїв двигунів з Росії. У кількох словах інцидент зводиться до того, що Пентагон закуповував російські двигуни через приватну компанію RD Amross, яка зареєстрована у Флориді і до складу якої входять п'ятеро осіб. Встановлено, що при продажі американським військовим російських ракетних двигунів РД-180, компанія завищувала ціни на мільйони доларів за двигун, передає агенція Reuters.

За її даними, компанія RD Amross є спільним підприємством російського виробника двигунів «НВО Энергомаш» і американського аерокосмічного конгломерату United Technologies. Згідно з документами, Amross отримала на всій оборудці незаконні дивіденди у розмірі $93 млн. Повідомляється й про те, що компанія-посередник є наближеною до президента Російської Федерації Владіміра Путіна.

Відповідатиме за скандал, вочевидь, міністр оборони США Чак Хейгел. У нього не найкраща репутація – сенатори і коллеги по Республіканській партії чекають від нього звіту з приводу гонорарів за виступи, які Хейгел отримував протягом останніх п`яти років. Надавачів запиту цікавить, зокрема, чи проплачували міністру лекції іноземні резиденти. Але й це ще не все. Хейгела недолюблюють за критику політики Ізраїлю (ба навіть звинувачують у антисемітизмі), а також за заклики розв`язати іранську ядерну проблему дипломатичним шляхом, який не виключає й переговорів з Хезболлою.

Минуло менше двох років з тих пір, як президент Обама рекомендував Сенату затвердити Хейгела на посаду голови оборонного відомства. «Чак Хейгел – міністр, на якого заслуговують наші збройні сили», – заявив Обама, представляючи свою креатуру. Якщо буде доведене недбальство міноборони США у витрачанні бюджетних коштів (це як мінімум) або змова з компанією, що обслуговує російські бізнес-інтереси (як максимум), це, безумовно, вдарить і по Хейгелу, і по Обамі.

Репутаційні втрати Барака Обами лише підсилюватимуть позиції його опонентів, які вже зараз вустами Джона Маккейна заявляють про те, що президент США має понести відповідальність за «безглузду загибель невинних українців». «Історія буде судити цього президента не тільки як невдаху, а й як людину, винну у загибелі невинних людей», – наголошує Маккейн, даючи зрозуміти, як низько він оцінює дієвість Обами в українському питанні.

І якими б жорсткими не були слова Маккейна, його позиція не є поодинокою. Нова команда республіканців незабаром дасть відчути чиновникам Білого дому усю непримиримість та непоступливість у принципових для них питаннях. І хоч під час свого виступу на саміті G20 в австралійському Брісбені президент США ще раз назвав Росію «загрозою для світу», подібна риторика вже не справляє, вочевидь, жодного враження на американських «яструбів».

Ймовірно, що сприятливий для України тиск республіканців на Обаму дається взнаки безпосередньо зараз. Після вересневої відмови у поставках важкої зброї адміністрація президента США демонструє неочікувану листопадову поступливість. Помічник Обами Тоні Блінкен заявив нещодавно про те, що «Сполучені Штати мають переглянути політику ненадання військової допомоги Україні, яка бореться з проросійськими сепаратистами на сході країни».

До такої зміни вектору Америку нібито підштовхнуло зухвале невиконання Росією Мінських угод. Відтак, Україні слід надати летальну зброю, аби РФ «двічі подумала й утрималась від подальших дій», – говорить Блінкен.

А тим часом, за теперішніми благими намірами Блінкена-Обами проглядається проблема, пов`язана з їхніми українськими колегами. Чи дійсно українська влада готова до повноцінного протистояння Росії, яке, безумовно, завдасть удару по її власних бізнес-інтересах? Чи готова вона до співпраці з НАТО? Чи готова вона екстраполювати і на себе обвинувачення Маккейна? Адже безглузда загибель українців відбувається в тому числі й через її бездіяльність або половинчасті дії. Від відповідей на ці питання залежатиме те, чи не будуть зведені нанівець усі старання переобраного американського Конгресу.