Обікрасти столицю. Чи витримає Кличко «реформи» Яценюка

Реформи можна розуміти по-різному. Їх можна трактувати як урізання всіх соціальних пільг. А можна – і як безпардонне запускання лапи у місцевий бюджет. Аби з його допомогою підлатати бюджет загальнодержавний. Секретар Київради Олексій Резніков повідомив приголомшливу новину: Кабмін планує збільшити вилучення надходжень від податку на доходи фізичних осіб з бюджету Києва до 75%.

Це питання має свою історію. До 2011 року увесь податок на доходи фізичних осіб (далі – ПДФО) залишався у київській казні. І це була головна стаття бюджету, який на дві третини складався саме з ПДФО. Кількамільйонне місто збирало податок зі своїх мешканців, аби потім їм його частково повернути – у вигляді зарплат бюджетникам тощо. У 2011-му ситуація докорінно змінилася: Київ став віддавати у державну скарбницю 50% ПДФО.

Це суперечило 7-й статті Бюджетного кодексу, яка гарантує рівні умови для різних територіальних громад. Тим не менш, Київ «грабували» на половину. Зараз же планують обікрасти на три чверті.

Порахуємо з калькулятором в руках. Бюджет Києва на 2015 рік складатиме, за словами Віталія Кличка, 20 мільярдів гривень. 2/3 від цієї цифри становить податок на доходи фізичних осіб. Це – 13,3 мільярда. 75% від такої суми дорівнюють 9,975 мільярда гривень. Відмінусовуємо від 20 мільярдів отриману величину і маємо у підсумку 10,025 мільярда гривень. Це те, що в реальності отримає Київ на розвиток та процвітання.

Колись – за часів Черновецького – бюджет столиці страждав на гігантоманію. У 2006-му він дорівнював 9 мільярдам, у 2007 – 17, у 2008 — 25. На 2009–й Черновецький мав намір запланувати бюджет у 70 мільярдів (!) гривень. У підсумку «зійшлися» на 18. Наслідком такого апетиту було хронічне невиконання бюджету, і це в ту пору, коли відрахування зі столичної скарбниці ще не були аж надто захмарними.

За Черновецького, щоправда, паралельно із офіційним існував і тіньовий бюджет. Працювала ця схема так: деякі муніципальні підприємства сплачували у бюджет 70% прибутків, а деякі — 15. Де дівалась решта – питання цікаве. Скажімо так: замість бюджету голови підприємств в обов’язковому порядку переводили кошти на «благодійність».

Приміром, на купівлю популярних у Черновецького евакуаторів було витрачено 40 мільйонів гривень, а прибуток від них у деякі роки складав лише 200 тисяч. Зрозуміло, що насправді дохід від їх застосування був у рази вищим, однак різниця пропливала повз бюджет. Прямісінько у кишеню до зацікавлених осіб. Наскільки зумів (або не зумів) поламати цю схему Кличко – питання безпосередньо до нього.

Вочевидь, зусилля Кличка у боротьбі з корупцією є все таки доволі скромними, якщо 52 планові перевірки, здійснені з початку літа, виявили досить невтішні результати внутрішнього аудиту КМДА. Всього мова йде про порушення фінансової дисципліни на 319 мільйонів гривень, з яких 84,2 мільйона – прямі збитки бюджету.

Однак мова зараз навіть не про це. У тому, що місто щодня втрачає по 290 тисяч гривень, котрі зникають невідомо куди – відповідальність Кличка та його команди. Та навіть якщо зупинити тотальні крадіжки, це не вирішить проблему гігантських відрахувань до державної казни.

Віталію Кличку як меру Києва належить вирішувати два завдання одночасно: боротися із корупцією та відстоювати перед центральною владою фінансову незалежність столиці. Але як фігура слабка та несамостійна столичний голова не в стані розв’язати жодну з проблем.

Наразі Кличко вимагає від прем’єра Яценюка покрити київський дефіцит бюджету, який становить 1,7 мільярда гривень. Хоча, можливо, слово «вимагає» не зовсім адекватна дефініція. «Це гроші, яких нам вкрай не вистачає, з них 700 мільйонів гривень – це виплата зарплат, 101 мільйон – оплата за медикаменти, 166 мільйонів – за харчування», – апелює Кличко до глави уряду.

І вкотре нагадує: така ситуація склалась через вилучення 50% податку на доходи фізосіб з бюджету Києва. В минулому році таке вилучення сягнуло 9 мільярдів гривень.

«У цілому утримання бюджетної сфери загострилось після того, як почали вилучати у Києва 50% податку на доходи фізичних осіб. Складається дивна ситуація: спочатку кияни сплачують податки в державний бюджет, а потім мер приходить і благає виділити кошти на ті чи інші напрямки», – зазначає Кличко.

Ситуація і справді критична. Скажімо, у сфері медицини заборгованість за ліки перед компаніями-постачальниками складає 25 мільйонів гривень . Потреби на охорону здоров’я у Києві становлять 5,7 мільярда гривень, тоді як бюджетом передбачено тільки 3,6 мільярда, тобто 63%. Субвенція ж з держбюджету на компенсацію пільгового проїзду у громадському транспорті дорівнює лише 30% від наявних потреб. Таким чином, зростає борг перед «Київпастрансом» і «Метробудом».

Що думає Яценюк з приводу скарг Кличка – невідомо. Попередній міністр фінансів – Олександр Шлапак – заявив в середині листопада, що на фінансування дефіциту бюджету столичний голова може не розраховувати. «Це неможливо», – відрізав Шлапак. І дав Кличку надзвичайно улюблену міністрами Яценюка пораду – економити.

«За нашими розрахунками, міський бюджет Києва у 2014 році втратив близько 200 млн гривень лише через низьку орендну плату», – заявив Шлапак. А відтак порекомендував Кличку підвищити орендну плату за землю і скоротити другорядні витрати, серед яких – великий штат чиновників та капіталовитратні інфраструктурні проекти.

У тому, що штат КМДА є надмірно роздутим, Шлапак має рацію. І це ще одне з тих питань, які Кличко не спромігся вирішити за півроку свого правління. Але хай там як, бюджетна діра продовжує розростатись. На тлі всіх пікіровок та взаємних претензій дефіцит бюджету становить вже 2 мільярди гривень. І це при 50-відсотковому відрахуванню ПДФО. Що ж тоді чекає Київ за умов 75-відсоткового відрахування?

Хвалена бюджетна децентралізація та фінансова самостійність регіонів на прикладі Києва обертається повною профанацією. Доволі алогічною є ситуація, коли частина грошей зі столичного бюджету йде у державний, аби повернутися звідти у вигляді субвенцій. Ще більш ідіотично виглядає оббирання Києва до останньої нитки. Окрім соціальних протестів, це ні до чого доброго не призведе. Цього дійсно не розуміють на Банковій та Грушевського або ж – з якихось поки незрозумілих міркувань – навмисно підкладають під себе міну уповільненої дії?

Що б не демонструвала центральна влада – схильність до мазохізму або просто дурість – про теперішні кроки їй ще доведеться пошкодувати. Що ж до Кличка, то, програвши місто «реформам» Яценюка, він просто поставить хрест на своєму політичному рості. Хоча його кар’єрні обставини – це останнє, що має турбувати киян у даній ситуації.