Гроші глави Адміністрації Президента-2: нові таємниці

Гроші глави Адміністрації Президента-2: нові таємниці

Курченко розрахувався із Ложкіним грошима... вкладників державного Укрексімбанку.

Курченко розрахувався із Ложкіним грошима... вкладників державного Укрексімбанку.

На операцію, яку СБУ назве «злочинною», із державного банку видано рекордну суму

Із доходів кожної простої людини, що перевищують 17 гривень (!), держава стягує податок. Від 15 до 17%. Це так званий податок з доходів. Себто навіть якщо людина заробляє якусь тисячу-дві — мусить заплатити у скарбницю. А чи платять такі податки зі своїх справжніх доходів чиновники найвищого рівня?Декілька місяців тому в коридорах влади з’явилися нові обличчя. Ці люди почали переконувати країну, що настав час жити по-новому. Один із них — права рука Порошенка, глава Адміністрації Президента Борис Ложкін.

Перш ніж сісти у високе крісло, новий глава Адміністрації Президента на всю країну заявив, що продав свій бізнес. Продав на той час мільярдерові Курченку, якого поза очі часто називали «гаманцем Януковича». Суми не назвав, але натякнув, що вона коливається між 300 — 400 мільйонами. Експерти оцінили його угоду з Курченком скромніше — у 170 мільйонів.

Ну та нехай, чи 170 мільйонів, чи 300, все одно Ложкін начебто молодець. І сам зумів заробити, і податки чималенькі мав би сплатити, державі допомогти. Бо якщо бідні зі злиденних копійок податки платять, то хіба людина, яка претендує на високу посаду в державі, може чинити по-іншому?

Так ось, правда така: Борис Ложкін, права рука Порошенка, не сплатив із суми сотні мільйонів доларів жодної копійки податків.

І перше запитання, на яке йому, чиновникові найвищого рівня, треба публічно дати відповідь, просте: ЧОМУ з оборудки на сотні мільйонів доларів він не сплатив в Україні жодної копійки податків?

Ложкін поки що мовчить. Однак у попередній частині розслідування ми вже з’ясували, яким чином він це зробив. Щоб не платити податки в Україні, для початку пан Ложкін зареєстрував компанію на екзотичних островах — у Карибському морі, неподалік Гватемали та Нікарагуа. На території тамтешніх островів діє так званий офшорний податковий режим. Заплатив раз на рік збір у розмірі кількасот доларів — і з доходів, що надходять тобі з усього світу, можеш не платити податки.

І все гарненько було б та чистенько, якби не застрибнув Борис Ложкін у крісло глави Адміністрації Президента. Щоб стати держчиновником, слід виконати ряд вимог. Одна з них — чесно заповнити декларацію про свої доходи та майно. Ложкін не зміг зробити це чесно.

Як ми встановили, він не зізнався, що є власником акцій заморського офшору. У декларації про доходи та майно за 2013 рік Ложкін цього не зазначив. Зробив це — порушуючи закон. Фактично, обдуривши свого роботодавця, Петра Порошенка. Дрібні магазинчики з продажу окулярів, якими торгує дружина, — вказав. А ось підприємство на острові Тротола, куди мали б надійти сотні мільйонів доларів від угоди з Курченком, — приховав.

І це — друге запитання, на яке панові Ложкіну доведеться відповісти у рамках люстрації, згоду на яку, до речі, він цими днями підписав: ЧОМУ ПРИХОВАВ свою власність за кордоном, хоча мав зазначити її в декларації державного службовця?

Друге, але не останнє. Бо очевидно: приховуючи, що має підприємство на екзотичних островах, Ложкін хотів приховати щось дуже важливе. Що?

Ми уже знаємо, що пан Ложкін уклав угоду про продаж свого бізнесу не з будь-ким, а зі самим паном Курченком, «гаманцем Януковича». Саме тим, який сьогодні перебуває у міжнародному розшуку. Саме тим, якого підозрюють у створенні декількох «схем» для незаконних оборудок, зокрема контрабанди нафтопродуктів на мільярди гривень.

Багатьох дивує, чому Ложкін погодився продати йому те, що розвивав понад двадцять років, у що, можна сказати, душу вклав. Відповідь може бути дуже банальною — до цього його змусили борги. Саме так, хронічні борги, що наростали з року у рік і на момент продажу сягли майже 70 мільйонів доларів. Або, за теперішнім курсом, понад мільярд гривень. Для втаємничених у цьому не було нічого дивного, адже основа медіахолдингу Ложкіна, російські газети, що в дещо зміненому вигляді продавались в Україні, рік у рік погіршували свої ринкові позиції. Дійшло до того, що він був вимушений перереєструвати своє підприємство з акціонерної форми у товариство з обмеженою відповідальністю, щоб мати право не оприлюднювати фінансові звіти.

Угода з Курченком для Ложкіна стала порятунком. Але чи була ця угода чесною? Чи була ця угода, якщо хочете, справжньою, де одна сторона купує, а друга продає? Чи це лише вистава для публіки, а за кулісами і Ложкін, і Курченко грали щось зовсім інше?

Давайте, відкинувши емоції, заглибимось у факти. А вони, хай як прикро, мабуть, буде прочитати це панові Ложкіну, свідчать про те, що він і Курченко таки могли бути спільниками у справі, яку, як згодом заявить СБУ, здійснювала «злочинна організація» за допомогою «злочинних механізмів». У повідомленні Служби безпеки України йшлося також про те, що мова про «злочин у банківській сфері», але деталей подано не було.

Cьогодні СБУ мовчить. Це, звісно, неправильно, що перспектива розслідування кримінальної справи залежить від посади, яку обіймає потенційний підозрюваний. Але можна не сумніватися у тому, що, доки Ложкін — чиновник високого рангу, СБУ мовчатиме. А ми — не СБУ. Ми — журналісти, що звикли докопуватися до суті речей. Тому й вирішили дослідити, що криється за повідомленням СБУ і про який «злочин у банківській сфері» може йтися, коли мова про угоду Курченка — Ложкіна.

Отже, звідки в Курченка з’явилися гроші, щоб заплатити Ложкіну? Курченко особисто підтвердив, що витратив на придбання бізнесу Ложкіна 170 мільйонів доларів. Дав свої, чесно зароблені? На Курченка не схоже. І в цій оборудці з Ложкіним Курченко себе не зрадив.

Мовою кримінального кодексу, за версією слідчих, Курченко та його спільники здійснювали операції з придбання медіахолдингу не просто так. А для легалізації коштів, які були здобуті «злочинним шляхом».

Про що йдеться?

Ми вже знаємо, що для управління бізнесом в Україні Ложкін побудував хитромудру схему, яка давала змогу зменшувати податки до сплати в Україні й перекачувати їх на рахунки офшорних компаній. Зокрема, у цій схемі було задіяно щонайменш три підприємства — у Нідерландах, на Кіпрі та на Британських Віргінських островах.

Так ось, коли ми аналізували кіпрські активи Ложкіна, нашу увагу привернув запис у тамтешньому реєстрі, зокрема у розділі іпотек і обтяжень.

Він свідчить про те, що восени 2013 року Укрексімбанк, 100% якого належить українській державі, надав одній з компаній в Україні, контрольованій Курченком, безпрецедентний кредит на суму 160 мільйонів доларів. Чому безпрецедентний? Бо цей кредит становив більш як половину всіх кредитів, які отримали інші підприємства країни у цьому банку в 2013 році. Цікаво, що у день отримання кредиту очолював цю компанію пан Ложкін. Або, якщо ще точніше, він у день отримання компанією кредиту працював у ній останній день.

Коментарі — 0

Авторизуйтесь , щоб додавати коментарі
Іде завантаження...
Показати більше коментарів
Дата публікації новини: