Міністерство енергетики і імітації реформ

Нову модель енергоринку України, що передбачає перехід на прямі договори між виробниками та споживачами електроенергії, а, значить, і вільне ціноутворення на електроенергію, в тестовому, тобто, тіньовому режимі запустять вже восени. Таке доручення днями дав прем’єр Арсеній Яценюк керівнику Міненерговугілля Володимиру Демчишину.

Розпорядження прем’єра прозвучало відразу по тому, як на початку липня в Міненерговугілля відбулася презентація нової версії моделі енергоринку, оформлена проектом Закону «Про ринок електроенергії». Новий документ поєднав у собі сфери, які нині регулють чинні закони «Про електроенергетику» та «Про основи функціонування ринку електроенергії України».

Головна мета реформування енергоринку – відтворити європейську модель, де панує вільна конкуренція та відсутнє втручання влади в стосунки виробників та споживачів електроенергії. Планується, що структура ринку, включатиме, крім ринку прямих договорів, ще й ринок на добу наперед, внутрішньодобовий та балансуючий ринок.

Більш детально про заплановані нововведення можна прочитати в презентації, розміщеній на сайті Міненерговугілля, та подати свої зауваження і пропозиції. Варто завжди пам’ятати про виключну особливість функціонування ринку електроенергії, адже цей товар не можна складувати – його потрібно спожити відразу, як він буде вироблений.

До речі, участь у презентації нового закону взяв Голова Секретаріату Європейського Енергетичного Співтовариства Янез Копач, а також депутати, керівники підприємств галузі. На думку фахівців, законопроект про нову модель енергоринку, цікавий, але «сирий», тому вимагає доопрацювання. Отже процес знову затягнеться надовго.

Покупці електроенергії давно мріють про ринок прямих договорів, і це могло б стати реальністю вже з 2017 року, якби влада вчасно і сумлінно виконувала чинне законодавство.

Подив викликає те, що 24 жовтня 2013 року, тобто, ще за часів Януковича, Верховна Рада схвалила закон «Про основи функціонування ринку електроенергії України», готуючись до підписання угоди про Асоціацію з Європейським Союзом, адже Україна зобов’язалась реалізувати одну з ключових Директив ЄС про правила функціонування внутрішнього ринку електроенергії. Закон потрібно було лише доопрацювати, викинути звідти суперечливі статті. Але, схоже, нинішня влада нічого не зробила для його імплементації, натомість вирішила все почати спочатку. Тому й не дивно, що міністр Демчишин тепер пропонує запровадити нову модель енергоринку не з 2017 року, як це передбачено чинним законом, а з 2021-го. Але такі наміри міністра не підтримують в Енергетичному Співтоваристві.

Учасників енергоринку обурює, що майже 13 років поспіль влада говорить про готовність реформування ринку електроенергії , але результат нульовий. Насправді владі вигідно управляти ринком та його фінансами в ручному режимі. За таких обставин ні про яку інтеграцію з європейською енергосистемою не може бути й мови.

«Що стосується чинного нині Закону «Про основи функціонування ринку електроенергії», можу сказати, що нині реально діють лише дві статті: про експорт електроенергії та введення надзвичайного стану в електроенергетиці. Була спрощена процедура проведення конкурсів на доступ до міждержавних енергомереж. Це була одна з перших вимог Енергетичного Співтовариства», - повідомила «Главкому» Світлана Голікова, член Стратегічної ради Київського інституту енергетичних досліджень (КІНЕД) і водночас один з експертів, що розробляли модель реформування енергоринку.

За її даними, над законом «Про основи функціонування ринку електроенергії України» працювали 3,5 роки як іноземні, так і вітчизняні фахівці, хоча та редакція, в якій він був ухвалений, опрацьовувалась депутатами від Партії Регіонів.

-- Хто виграє?

Для промислових споживачів та деяких виробників електроенергії нова модель енергоринку відкриє великі перспективи, тоді як для інших, навпаки, стане згубною, якщо державний регулятор в особі Національної комісії з питань регулювання енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) не буде штучно обмежувати обсяги закупівель за прямими договорами.

Поняття «прямі договори» передбачає, що промислові споживачі електроенергії зможуть купувати цей високоліквідний товар прямо у виробників – атомних, теплових та інших електростанцій, тоді як нині вони купують електроенергію лише в обленерго чи незалежних постачальників. Останні купують цей товар лише на гуртовому енергоринку України, тобто, у єдиного продавця - ДП «Енергоринок» - за встановленою державним регулятором ціною.

Хто опиниться «на коні», зрозуміти не складно. В найбільш вигідній позиції будуть атомні електростанції, адже для них НКРЕКП традиційно встановлює найнижчий тариф – в декілька разів нижчий порівняно з іншими генераціями. В його структурі завжди відсутня інвестиційна складова на розвиток атомної енергетики.

З переходом на прямі контракти, звісно, атомники піднімуть ціну на свій товар, але він все одно буде значно дешевшим, ніж у інших генерацій. Цілком очевидно, що з переходом на прямі контракти більшість споживачів хлине до НАЕК «Енергоатом», адже ціна атомної електроенергії в рази дешевша порівняно з іншими виробниками.

Зокрема, наприкінці червня середня ціна продажу товару від «Енергоатома» в гуртовий енергоринок – 42,3 копійки за кВт-годину , тоді як теплові електростанції продавали свій товар майже по 85 коп. Навіть піднявши вартість свого товару на декілька копійок, АЕС отримають колосальні доходи, адже в загальній структурі виробництва електроенергії частка АЕС давно перевищила 60%.

В найгіршому становищі опиняться виробники, що працюють за «зеленим тарифом» (малі ГЕС, вітро- та сонячні електростанції): вони продають свій товар в енергоринок за ціною від 2,8 гривні за кВт-годину до майже 10,4 грн. Зрозуміло, що споживачі не будуть купувати товар в десятки разів дорожчий порівняно з товаром від АЕС. Альтернативна енергетика потребує суттєвих дотацій з боку держави.

Новий закон повинен врахувати можливості всіх виробників електроенергії та збалансувати їхні інтереси на ринку електроенергії. «Звісно, що на першому етапі державний регулятор введе певні обмеження, які не дозволятимуть дуже демпінгувати. Для атомної енергетики на ринку прямих договорів можуть встановлюватися певні квоти на продаж електроенергії деяким потужним виробникам», - вважає Світлана Голікова.

Це не перша спроба лібералізувати ринок на зразок того, як це давним-давно запроваджено у країнах Європи. Концепція про реформування гуртового ринку електроенергії з метою переходу до моделі двосторонніх контрактів - ринку «на добу вперед» - балансуючого ринку - була ухвалена Кабінетом Міністрів восени 2002 року, але «віз і нині там».

Шалений опір запровадженню нової моделі чинять ті, кому вигідно в ручному режимі спрямовувати фінансові потоки в потрібному напрямку. Вигідно це всім без виключення представникам владного істеблішменту та наближеним до нього структурам.

Щоб оцінити масштаби бізнесу, варто познайомитися з інформацією ДП «Енергоринок»: в 2014 році з оптового ринку було куплено електроенергії на суму майже 162 мільярди гривень – це на 6% менше, ніж у 2013-му. Розподіл коштів здійснює підприємство ДП «Енергоринок» відповідно до алгоритму, встановленому НКРЕКП – в країнах ЄС це недопустимо.

Нова влада не стала виключенням. Вже згадувалося про те, що в жовтні 2013 року, за місяць до Вільнюського саміту-2013, де планували розглянути Угоду про асоціацію України з ЄС, парламент ухвалив вищезгаданий Закон «Про засади функціонування ринку електричної енергії». В січні 2014 року цей закон вступив у дію, але й досі Україна ні на крок не просунулася в запровадженні нової моделі енергоринку.

«Цей базовий закон не лише встановлює аналогічні європейським правила роботи, а й пропонує план дій, почати виконувати який слід було ще рік тому», - говорить енергетичний експерт Світлана Голікова, яка входила до групи експертів, що надавали НКРЕ допомогу з питань реформування ринку.

За її даними, на більшості європейських і світових енергетичних ринках торги проводяться на спеціалізованих електроенергетичних біржах (Nord Pool, Baltpool, EPEX Spot SE, APX-ENDEX). І там найважливішим критерієм визначення ціни є рівень ліквідності ринку: що вища ліквідність, то нижчі ціни.

Звісно, що революція загальмувала запровадження нової моделі ринку, але вже минуло півтора роки, закон продовжує діяти, але практично нічого не зроблено з того, що планувалося.

Тому й не дивно, що редакція «Главкому» так і не отримала відповіді на запит (спрямований в Міненерговугілля ще у травні) щодо реалізації плану дій для втілення нової моделі енергоринку. Відомство цим грубо порушило закон про доступ до публічної інформації.

-- Чому вигідно лібералізувати енергоринок України?

Наприкінці 2010 року Україна приєдналася до європейського Енергетичного Співтовариства (ЕС). Україна взяла на себе зобов'язання перед ЕС щодо імплементації Другого й Третього енергетичних пакетів, обов’язкова вимога яких – дерегуляція та лібералізація електроенергетики з наступним об’єднанням локальних ринків в єдиний ринок ЄС.

Це відкрило для України нові перспективи, але водночас наклало велику відповідальність щодо реформування національного енергетичного сектору, який в майбутньому планується інтегрувати з енергоринком країн Європейського Союзу, назва якого – ENTSO-E (об’єднує операторів 23 країн). Приваблюють високі вимоги до якості та надійності роботи європейської енергосистеми, тому це важливо запровадити і в Україні.

Повноцінний доступ до лібералізованого енергоринку європейських країн вигідний ще й тому, що за поставлену туди продукцію завжди платять вчасно та ще й твердою валютою. Але перш ніж єдина енергосистема України інтегрується в загальноєвропейську, потрібно перш за все модернізувати зношені вкрай потужності енергокомпаній, електричних підстанцій, ліній електропередач, про що не раз писав «Главком».

Питання в тому, чи дійсно влада збирається реанімувати процес інтеграції об’єднаної енергосистеми України з енергосистемою ENTSO-E (колишня назва UCTE), розпочатий ще 20 років тому. А чи, можливо, в черговий раз лише імітує здійснення реформ в енергетиці? Наша держава давно могла б отримувати додаткові валютні доходи, що вимірюються сотнями мільйонів, а то й мільярдами доларів щороку за рахунок експорту своєї електроенергії (річний обсяг експорту з «Бурштинського енергоострова» досягав $600 млн).

Потрібно віддати належне, що енергетична громада активно підштовхує владу до конкретних дій. Зокрема, наприкінці червня Київський інститут енергетичних досліджень (КІНЕД) зібрав на своїй конференції високоповажних експертів, керівників західних компаній, послів держав та представників ЄС та Енергетичного Співтовариства, які фахово пояснили, що необхідно зробити для практичної інтеграції з енергетичними системами країн Центральної Європи. Міністр Демчишин також побував на цьому заході.

На переконання учасників конференції, Україна повинна визначитися, яким чином вона планує розвивати свої енергомережі щонайменше до 2024 року та з’ясувати перешкоди, що заважають інвестувати в розвиток енергетики? Які перспективи інтеграції нашої енергосистеми з загальноєвропейською ENTSO-E? Яким чином здійснюватиметься інтеграція мереж України та Молдови? Які можливості відкриваються для розвитку ринку електроенергії України?

В унісон до поставлених на конференції запитань Арсеній Яценюк анонсував запуск в тестовому режимі нової моделі ринку електроенергії. Водночас не забув нагадати Володимиру Демчишину, що, далі цитата, «у вересні відрапортуєте про готовність системи до наступного опалювального сезону».

Пережити зиму буде вкрай складно, адже безнадійно сподіватися на теплу погоду другий рік поспіль. Запасів вугілля на проходження опалювального сезону на складах теплових електростанцій на середину липня – лише 1,5 млн тонн, тоді як до середини жовтня потрібно накопичити 3,5-4 млн т. Правда, міністр чомусь вирішив, що вистачить і 2,5 млн т.

Вуглевидобуток в Україні катастрофічно падає, тому доводиться імпортувати. За даними Державної фіскальної служби, протягом січня-червня Україна імпортувала вугілля на суму $858 млн з Росії, США, Австралії та інших країн.

Не краща ситуація і з газом – до середини липня в підземні сховища закачано 12,3 млрд кубометрів, тоді як потрібно закачати до опалювального сезону 19 млрд кубометрів. Технологічно це можливо, а от де взяти кошти на закупівлю імпортного газу – це проблема.

З приходом холодної осені почнеться черговий аврал з опаленням та електропостачанням, але взяті на себе зобов’язання перед Європою виключають можливість забути про необхідність реформування енергоринку.

«Закон про енергоринок має відповідати 72-й Директиві 3-го енергетичного пакету. Після ратифікації угоди про Асоціацію з ЄС наприкінці 2014 року уряд повинен рухатися в цьому напрямку, тобто, виконувати не лише вимоги Енергетичного Співтовариства, а й умови Угоди про Асоціацію з ЄС», - вважає Світлана Голікова.

-- Провалений План дій щодо реформування енергоринку

Діючий в Україні гуртовий ринок електроенергії не витримує критики. В умовах конкуренції працюють лише теплові електростанції (ТЕС), а регулювання ринку здійснює НКРЕКП під тиском владних структур. Часто рішення приймаються кулуарно, на користь лише наближених до влади структур. За таких умов не може бути й мови про інтеграцію нашої енергосистеми з європейською.

Вже згадувалося, що 2014 року вступив в дію закон, що запроваджує нову модель функціонування гуртового енергоринку України, спрямований на стимулювання конкуренції енергетичних підприємств.

Щоб закон почав діяти не лише на папері, попередній Кабінет Міністрів розробив План підготовки проектів актів, необхідних для забезпечення реалізації Закону «Про засади функціонування ринку електричної енергії України». В Плані визначені міністерства та відомства, відповідальні за його виконання.

Скоріше за все, розроблений за часів Азарова План ляже в основу подібного документу – за умови, що парламент таки ухвалить ще один закон – тепер «Про ринок електроенергії».

Запровадження нових правил функціонування внутрішнього ринку електроенергії зумовлено тим, що Україна зобов’язалась реалізувати одну з ключових Директив ЄС про лібералізацію оптового ринку електроенергії (е/е), адже запроваджений в 90-их роках ринок за принципом єдиного казана давно став гальмом для розвитку енергетичних підприємств.

Відповідно до закону, повномасштабний ринок мав бути запроваджений з 1 липня 2017 року. Вищезгаданий План зобов’язує урядові структури до 1 червня 2017 року ухвалити рішення про реальну дату початку його роботи. Для цього уряд має підготувати документацію: по-перше, щодо ринку двосторонніх договорів, по-друге, щодо ринку «на добу наперед», по-третє, щодо балансуючого ринку.

Згідно з Планом, до 1 листопада 2014 року потрібно було здійснити заходи з метою підготовки законодавчих актів щодо імплементації вимог Директиви ЄС №2009/72/ЄС про загальні правила функціонування внутрішнього ринку електроенергії та Регламенту №714/2009 стосовно умов доступу до мережі транскордонної передачі електроенергії. Тобто, йдеться про те, щоб забезпечити рівне право для всіх підприємницьких структур, які хочуть здійснювати експорт електроенергії.

Планувалося також реорганізувати підприємства-постачальники електроенергії «шляхом виділення з їх складу структурних підрозділів з метою створення на їх базі підприємств, що виконуватимуть функції оператора ринку та гарантованого покупця в організаційно-правових формах». Урядовий План зобов’язував Міненерговугілля та інші міністерства виконати це до 1 березня 2014 року.

Планом було передбачено створення державної некомерційної установи - Фонду врегулювання вартісного дисбалансу (до 01.11.2015) – це ноу-хау розробників закону, фінансування яких здійснювалося структурами Ріната Ахметова. Цілком очевидно, що з приходом нової влади потрібно було доопрацювати закон, вилучивши з нього цей грабіжницький Фонд, фінансування якого планувалося здійснювати коштами атомної та гідроенергетики на користь теплової генерації, значна частина якої – у власності Ріната Ахметова.

Урядовий План передбачав реорганізацію підприємства, що здійснює диспетчерське управління об’єднаною енергетичною системою України, передачу електричної енергії магістральними електричними мережами, і створення системного оператора та електропередавального підприємства. Звісно, йдеться про реорганізацію НЕК «Укренерго» , точніше, про її акціонування.

Ще рік тому «Укренерго» мало б закупити програмне та технічне забезпечення для функціонування балансуючого ринку тощо. Але про це нічого не відомо.

До 1 листопада 2015 року уряд мав би призначити уповноважений банк ринку електроенергії. Можна спрогнозувати, що за право виконувати такі функції спалахне гостра боротьба, адже йдеться про річний товарообіг енергоринку в понад 160 млрд грн. Сьогодні енергоринок обслуговує «Ощадбанк».

До 1 червня 2017 року планували визначити групи споживачів, ціни для яких регулюватиме НКРЕКП.

Запропонований План зобов’язує низку міністерств та відомств у тримісячний термін з дня набрання чинності вищезгаданого Закону, тобто, до 1 березня 2014 року затвердити план заходів реалізації перехідного періоду.

Завершальним акордом урядового Плану стало зобов’язання розробити план розвитку енергетики України на наступні 10 років (починаючи з 2015 року) – цю роботу Міненерговугілля разом з іншими міністерствами та НКРЕКП мали б виконати до 1 жовтня 2014 року.

Цілком очевидно, що не зважаючи на презентацію ще одного закону про реформування енергоринку, влада повинна виконувати нині чинне законодавство. Тому презентація нової моделі не звільняє міністерство від відповідальності щодо запровадження вище перерахованих заходів.

Дані ДП «Енергоринок»

Источник фото: Новое время