Який сюрприз заклали депутати в новий закон «Про держслужбу»?
Диявол криється в деталях. І, мабуть, найчастіше це висловлювання можна застосувати до того, що відбувається в парламенті. Так, слідом за маленькою, але скандальною поправкою, що потрапила в закон про бюджет, «сюрприз» отримали і чиновники. Він захований в прийнятому Верховною Радою ще 10 грудня і підписаному президентом якраз напередодні Нового року законі «Про державну службу». Незначна, на перший погляд, зміна, що з’явилась в останній момент перед прийняттям документа, стосується однієї з найболючіших проблем України - мовного питання.
У проекті закону, зареєстрованому ще 30 березня минулого року, було прописано, що державний службовець зобов’язаний, серед іншого, «користуватися державною і регіональною мовою (мовами) або мовою національних меншин під час виконання своїх посадових обов’язків». До другого читання цей момент зазнав деяких змін і увійшов в обов’язки держслужбовця в проекті закону в такому вигляді:
«5) обов’язково використовувати державну мову під час виконання своїх посадових обов’язків, не допускати дискримінацію державної мови і протидіяти можливим способам її дискримінації;
6) використовувати регіональну мову та/або мову національних меншин, визначену відповідно до закону і в контексті Європейської хартії регіональних мов або мов меншин у межах та випадках, визначених законом».
Однак у підсумковому варіанті будь-яка згадка про використання регіональних мов і мов нацменшин була видалена, залишилось тільки - обов’язкове використання державної мови держчиновниками під час виконання посадових обов’язків.
Причиною зміни стало «посилання» в цьому питанні на скандальний «мовний» закон Ківалова-Колесніченка. В результаті прийняття в 2012 році цього документа російська мова стала користуватися захистом як регіональна на тих територіях України, де кількість її носіїв перевищила 10%, а це немало-небагато 13 з 27 адміністративно-територіальних одиниць першого рівня. Вже в лютому 2014-го, після зміни влади, ВР проголосувала за скасування закону, що викликало обурення органів місцевого самоврядування в регіонах, які скористалися наданими можливостями, що відкрилися з прийняттям закону. На той момент в.о. президента України Олександр Турчинов заявив, що не підпише рішення ВР про скасування цього закону до тих пір, поки не буде ухвалено новий.
Новий же, як відомо, на порядку денному у парламентарів поки не стоїть.
Але прив’язка до закону Ківалова-Колесніченка спровокувала спробу завалити закон «Про держслужбу» в цілому.
«Це нормальна формула, коли держслужбовець може, коли потрібно, використовувати регіональну мову, - зазначив у коментарі «Главкому» експерт ініціативи «Реанімаційний пакет реформ», яка брала участь у розробці документа, Микола Виговський. - Але коли голосувався закон 10 грудня, була спроба розкачати ситуацію з мовами і таким чином завалити прийняття законопроекту. Аргумент його опонентів полягав у тому, що йде посилання на закон про мови - а він у нас єдиний - прийнятий попередньою Верховною Радою, на закон Ківалова-Колесніченка. Але справа в тому, що ВР навіть не піднімала питання закону про мови. Сили, які висловлювали невдоволення щодо цього пункту в законопроекті «Про держслужбу», не пропонували при цьому ні новий закон написати, ні старий доопрацювати». За словами експерта, була просто політична спроба завалити закон, і через це в останній момент, щоб не виникло проблем, щоб не втратити голоси, було вирішено все виписати так, як і є зараз. «Чесно кажучи, це був компроміс, ми рятували законопроект», - зізнався експерт.
У підсумку підписаний 31 грудня Петром Порошенком варіант, по суті, нівелював прийнятий в 2012 році закон «Про засади державної мовної політики».
З документа, як відомо, виходить, що чиновники будуть призначатися на посади на конкурсних засадах.
Конкурсні комісії будуть формуватися по-різному - залежно від визначених законом категорій. Так, категорію «А» (вищий корпус державної служби) буде обирати спеціально створена комісія з питань формування вищого корпусу держслужби. Для категорії «Б» (керівники підрозділів) комісія формується керівником держслужби державного органу вищого рівня. Прийом категорії «В» (інші посади) - створення комісії і прийняття рішення – повністю вирішується в конкретному закладі.
До роботи конкурсної комісії можуть бути залучені державні службовці, в тому числі, з інших державних органів, науковці та експерти у відповідній сфері, а також представник виборчого органу первинної профспілкової організації (за наявності).
Відбір відбувається з урахуванням рівня професійної компетентності, особистих якостей і досягнень кандидатів. Порядок проведення конкурсу на держпосади, який затверджується Кабінетом міністрів, передбачає серед іншого проведення тестування, співбесіди, інші види оцінювання кандидатів на зайняття вакантних посад держслужби. І, згідно з законом, чиновникам доведеться здавати свого роду іспит на знання і володіння українською мовою.
Яким саме чином це буде відбуватися, поки невідомо.
Закон набирає чинності з 1 травня 2016 року. І необхідні для його роботи нормативно-правові акти ще в розробці - прийняття і вступ ряду з них Кабміну тільки доведеться підготувати до цього часу. Також у шестимісячний строк з дня набрання законом чинності уряд має затвердити порядок атестації щодо вільного володіння державною мовою для тих, хто претендує на держпосади.
«Ми якраз в стадії розробки підзаконних нормативно-правових актів. І процедури по конкурсам якраз, власне, напрацьовуються, - розповів Микола Виговський. - Як проходитиме перевірка знання державної мови на практиці, зараз я сказати не можу. Але до травня, а то й до весни ми плануємо напрацювати всі процедури».
Не секрет, що українською мовою сьогодні в повній мірі володіють далеко не всі українські чиновники. Більше того, закони порушуються навіть в уряді, засідання якого не завжди ведуться державною мовою. Так, російській замість української навіть при виконанні своїх безпосередніх обов’язків надають перевагу не тільки міністри-«варяги» (серед трійки - Айварас Абромавічус, Олександр Квіташвілі, Наталія Яресько – українською на достаньому рівні для спілкування володіє тільки остання), але і глава МВС Арсен Аваков.
Однак російськомовним урядовцям (а також ряду іноземців на керівних посадах в Україні) турбуватись нема про що. На них, так само як і на президента, главу АП, секретаря РНБО, їхніх заступників, службовців Нацбанку, посадових осіб місцевого самоврядування, депутатів, осіб рядового і керівного складу правоохоронних органів тощо, дія закону «Про держслужбу» не поширюється. Зате поширюється на найбільш широке чиновницьке коло - держслужбовців секретаріату Кабміну, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, місцевих державних адміністрацій, органів прокуратури, органів військового управління, іноземних дипломатичних установ України та інших держорганів.
Однак до травня - набрання чинності закону «Про держслужбу» - як передбачається, він може ще зазнати деяких змін.
«Ми, звичайно, за те, щоб всі держслужбовці користувалися державною мовою, але у випадках, коли вони працюють в місцях компактного проживання національних меншин, є логіка у використанні регіональних мов», - зазначив Микола Виговський. За його словами, до 1 травня будуть спроби напрацювати новий закон про мови, внести поправку в закон «Про держслужбу» і повернутися до попереднього варіанту: з обов’язковим використанням державної мови під час виконання держслужбовцями посадових обов’язків і використанням регіональної мови і мови нацменшин згідно із законом.
Фото: rpr.org.ua
Коментарі — 0