Чому «ДНР» та «ЛНР» – досі не терористи

В нещодавньому інтерв’ю «Главкому» віце-спікер Оксана Сироїд звинуватила Раду національної безпеки та оборони в тому, що вона блокує законопроект про визнання організацій «ДНР» та «ЛНР» терористичними. Зазначимо, що одним з авторів цього законопроекту є сама Сироїд. В РНБО на ці слова відреагували досить роздратовано, назвавши віце-спікера некомпетентною і заперечивши, що апарат РНБО має механізми для блокування або пришвидшення проходження законопроектів.

Проте сама проблема дійсно існує. Незважаючи на те, що в виступах високопосадовців та інформпросторі широко вживається термін «терористи» або «російсько-терористичні війська», в правовому плані ті, хто воює на боці «самопроголошених республік», терористами не є. Президент Петро Порошенко ще після трагедії з малайзійським «боїнгом» заявляв, що Україна готує міжнародні позови, щоб організації «ДНР» та «ЛНР» отримали статус терористів на міжнародному рівні. Але в самій Україні цей статус до сих пір не визначений. І це, нагадаємо, притому, що Антитерористична операція триває вже два роки і на швидке її закінчення поки розраховувати не доводиться.

Така невизначеність вже має свої наслідки в судових процесах щодо подій на сході України. «На сьогоднішній день є декілька десятків звернень від громадян України, які знаходяться під вартою з обвинуваченнями стосовного їхнього залучення до діяльності терористичних організацій «ДНР» та «ЛНР», – розповідає «Главкому» омбудсмен Валерія Лутковська. – Вони звертаються до нас за роз’ясненням, яким законодавчим актом визначено, що такі організації є терористичними, щоб використати це на свій захист в суді. Інше питання – сьогоднішні склади злочину, які передбачають залучення до створення терористичних організацій, що згідно закону терористичними не є. І тому дійсно виникає певна юридична колізія – про яке тоді пособництво тероризму розповідають прокурори?»

Як же так сталося? Справа в тому, що в чинному законі «Про боротьбу с тероризмом» процедура визнання організації терористичною не прописана. За цим законом визнати організацію терористичною може суд (щоправда, незрозуміло який) і на підставі цього рішення вона підлягає ліквідації. Заява про притягнення організації до відповідальності за терористичну діяльність подається до суду відповідно Генеральним прокурором України, прокурорами Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя у встановленому законом порядку. Але ні про такі подання, ні про відповідні судові рішення нічого не відомо.

СБУ та військова прокуратура кваліфікують діяльність організаторів та активних учасників «ДНР» та «ЛНР» за статею 258-3 Кримінального кодексу (створення терористичних організацій, керівництво і участь у терористичних організаціях, сприяння створенню та діяльності терористичних організацій). Але деякі суди не хочуть «зв’язуватись» з «терористичною» статтею і віддають перевагу використанню статті 260 КК (участь в незаконному військовому формуванні), бо зазвичай затримані апологети «самопроголошених республік» заперечують участь у бойових діях і запевняють, що просто «стояли на шухері». І довести, що вони були посібниками терористів, дуже важко. Ось показова цитата з рішення одного з судів Донецької області: «Національним законодавством України: ані Законом України «Про боротьбу з тероризмом», ані будь-яким іншим законодавчим актом – не визначено послідовності визнання організації терористичною, компетентних органів, які повинні звертатися з клопотанням про визнання терористичною організацією того чи іншого угрупування. На даний час відсутній законодавчий акт чи відповідне судове рішення про визнання терористичною організацією самопроголошеної так званої «Донецької народної республіки».

Верховна Рада на початку минулого року намагалась заповнити цю прогалину – парламентарі розглядали «кабмінівський» законопроект № 1840 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо визнання організацій терористичними». Від початку цей проект передбачав конкретну процедуру розгляду Вищим адміністративним судом позовів поданих Генпрокуратурою, прокурорами областей та інших про визнання організації терористичною. Але вже в ході його розгляду в залі були додані пропозиції депутатів щодо можливості визнання організацій терористичними безпосередньо Верховною Радою за поданням РНБО. Саме ці правки той законопроект і поховали – профільний комітет та Головне юридичне управління зазначили, що Рада хоче перебрати на себе неконституційні функції, і до другого читання 1840 не дожив. В своєму висновку комітет окремо зазначив, що цей законопроект вже неактуальний, бо зареєстровано фактично альтернативний проект № 2139 з дещо зміненою назвою – «Проект Закону про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення механізмів боротьби з тероризмом». Він передбачає вдосконалення процедури – надає право СБУ звертатися до Верховного Суду щодо визнання організацій терористичними.

Цей законопроект, про який і казала Сироїд, був зареєстрований в Раді в лютому 2015-го року, включений до порядку денного, і по ньому вже є позитивний висновок правового комітету щодо відповідності Конституції. Але до голосування справа так і не доходить, хоча необхідність прибрати правову колізію – очевидна. Притому що Сироїд була основним автором цього законопроекту, в співавторах значаться ще кілька депутатів з фракцій колишньої коаліції – на той момент «БППшник», а нині позафракційний Віктор Чумак, Андрій Кожем’якін з «Батьківщини» та Вікторія Сюмар з «Народного фронту».

«Фронт» готовий підтримати цей законопроект, – каже Сюмар, що є соратницею голови РНБО Олександра Турчинова. – Він спрямований на те, щоб зробити процес більш логічним і швидким, оскільки мова йде про подання СБУ до Верховного суду, що зробить процес публічним. Я не розумію, яким чином РНБО може це блокувати, і мені невідомо про те, щоб хтось з «Народного фронту» був проти визнання «ДНР» і «ЛНР» терористичними організаціями. Це неможливо».

Чумак вважає, що Президент мав би бути зацікавленим в прийнятті цього закону, бо СБУ – «президентська структура»: «Просто зараз в Раді ставляться на голосування тільки ті законопроекти, які хтось може серйозно пролобіювати, як, наприклад, останній закон про конфіскацію. А законопроекти, які дають можливість удосконалити законодавство, ніхто лобіювати не хоче. Верховна Рада зараз просто завалена законопроектами, в зв’язку з величезним законодавчим зудом у парламентарів».

Є, звісно, ще одна версія, чому законопроект, незважаючи на його гостру необхідність, досі не прийнято – це не потрібно Президенту в контексті перемовин в Мінському форматі. Якщо «ДНР» та «ЛНР» будуть визнані терористичними організаціями, то як тоді вести переговори з їхніми представниками в Контактній групі? Та й цілком офіційна купівля вугілля з окупованих територій, яка зараз відбувається, тоді має кваліфікуватись як фінансування тероризму з висновками щодо відповідальних за це осіб в Києві. Ще один момент – якщо терористичні організації будуть чітко ідентифікуватись, в цей ряд можуть потрапити не лише сепаратисти, а й ультраправі сили і рухи, які, скажімо так, іноді виходять за межі закону.

Тож, незважаючи на правові прогалини в цьому питанні, для влади зараз це питання не виглядає першочерговим. І далі триватиме ситуація, що терористи «ДНР»–«ЛНР» нібито є, але на папері їх досі нема.