Григорій Омельченко: За обвинуваченням Генпрокуратури України в США Лазаренка судити не будуть

Як відомо, Генпрокуратьура не задовільнилась вироком Юлії Тимошенко щодо газових контрактів та намагається довести причетність екс-прем’єра до резонансного вбивства колишнього донецького губернатора Євгена Щербаня в 1996-му році.

Українські правоохоронні органи вже давно вважають замовником цього гучного злочину Павла Лазаренка, що зараз відбуває строк за іншими обвинувачуваннями в США, а тепер також стверджують, що платня кілерам надходила, в тому числі, з рахунків фірм, до яких мала відношення Тимошенко. Останнім часом перший зам Генпрокурора Ренат Кузьмін зробив турне європейськими країнами, де активно розкручує цю тему. Ключовим свідком в справі є довірена особа Лазаренко часів його прем’єрства Петро Кириченко, який був розпорядником у його фінансових питаннях. Про спільну винуватість Лазаренко і Тимошенко в загибелі свого батька заговорив і Руслан Щербань, який скликав спеціальну прес-конференцію і навіть звернувся до американського посла с проханням не блокувати розслідування.

Один з головних викривачів української політики Григорій Омельченко має складну історію відносин і з Лазаренко, і з Тимошенко. Він досі не стомлюється повторювати про свою роль в засудженні Лазаренко, а від Тимошенко Омельченко пішов зі скандалом – із фракції БЮТ його виключили через «аморальну поведінку». Наразі позафракційний депутат, який має серед колег одіозну славу «носія компромату», справу Щербаня коментує обережно, але не виключає, що інформація, якою він володіє, ще може знадобитися обвинувачам Тимошенко.

Наскільки ви вважаєте реальним виставити замовником вбивства Щербаня Павла Лазаренка, а через нього і Юлію Тимошенко?

Як колишній слідчій, я не можу розмірковувати як журналісти. Треба проаналізувати всі ці обставини та фактаж виключно з юридичної точки зору, і вже після цього робити певні висновки. Нагадаю, що я і мій покійний друг Анатолій Єрмак були першими, хто знайшов валютні рахунки Лазаренка за кордоном і вимагали від Кучми, щоб він не був призначений навіть першим віце-прем’єр-міністром України, я вже не кажу про призначення прем’єром. Якраз на підставі матеріалів, які були направлені мною в Генпрокуратуру і Президенту Кучмі, були порушені кримінальні справи. Ці матеріали були використані також у швейцарському суді, бо я щільно співпрацював зі швейцарським прокурором Карлою дель Понте, а також з американським правосуддям. І коли я читаю якісь коментарі у п’ять-сім фраз чи якісь висновки з політичними підтекстами і мотивами, то не хочу навіть коментувати такі заяви.

Проясніть ситуацію – чи епізод з Щербанем якимось чином вже фігурував в справі Лазаренка?

Американським правосуддям цей епізод не розглядався і не досліджувався по єдиній причині – це не входило в компетенцію і поле зору правоохоронних органів США. Деякі окремі свідчення звучали, але це ще треба досліджувати. Цим питанням займалась Генпрокуратура України і офіційно Генпрокуратура за часів Михайла Потебенька винесла постанову, в якій Павло Лазаренко звинувачувався як організатор замовлення вбивства Євгена Щербаня. Лазаренко та його адвокати неодноразово заявляли, що ніякого відношення до цього не мають. Це повинно досліджуватись виключно в контексті досудового слідства – в тому числі загадкова смерть кримінального авторитета Матроса, зустріч в США Павла Лазаренка з одним керівником організованого злочинного угрупування, якого теж вже немає в живих, і так далі.

Як в Україні має розслідуватися ця справа – проводитись допроси, проходити суд, – якщо сам Лазаренко знаходиться за кордоном і вже відбуває там покарання за іншими обвинувачуваннями? Бо поки що Штати не дуже йдуть на співпрацю з українським правосуддям.

Ситуація регулюється виключно законом та міжнародним договором між США та Україною про правову допомогу. У 1995-му році я, як голова комітету по боротьбі з корупцію та організованою злочинністю, разом з керівникам Генпрокуратури, МВС, Мін’юсту підписали вперше в історії меморандум зі Штатами про співпрацю і обмін інформацією в сфері боротьби з оргзлочинністю. І на основі цього меморандуму вже був підписаний великий договір про правову допомогу. На превеликий жаль, пункт про екстрадицію, якого я добивався, звідти виключили. Незважаючи на те, українська сторона декілька разів робила перші кроки назустріч в питанні екстрадиції, але коли постало аналогічне питання про Лазаренко, то Сполучені Штати його нам не видали.

Тож за обвинуваченням Генпрокуратури України Лазаренка в США судити не будуть, а щодо питання екстрадиції існують складності. Більше того, в Штатах в Лазаренка народився син, який, згідно законодавства США, є громадянином цієї країни. Це – юридичні підстави для того, щоб Лазаренко міг залишитись в США і після того, як він вийде з тюрми. До того ж, США не входять до Інтерполу. І ордер на міжнародний розшук і арешт Лазаренко, який виставила Генпрокуратура і направила його до Інтерполу, на територію Штатів не розповсюджується. Але якщо він прилетить в якусь країну, де цей документ діє, він міг би бути заарештований.

Так а як бути з розслідуванням?

Кримінальна справа в зв’язку з заявою сина Євгена Щербаня повинна розслідуватися в тому ж режимі, як і інші кримінальні справи про вбивства на замовлення. Як слідчий, я вважаю, що невірно, коли превалює якась інформаційно-політична атмосфера. От всі почали обговорювати заяву сина Щербаня: це, звичайно, його справа і його право – відправляти листи в посольство США, Раду Європи, проводити прес-конференції і так далі. А от прокуратура, яка є офіційним органом, не повинна підіймати навколо цього інформаційну тріскотню, а спокійно перевіряти те, що там викладене. У вироку Луганського обласного суду, де судили виконавця вбивства Щербаня, можна знайти багато цікавих моментів, які засвідчують про те, що треба досліджувати ті обставини, які не були встановлені на той момент, тому що їх неможливо було встановити фізично. Нагадаю, що справа по виконавцю вбивства була направлена в суд, а справа щодо організатора і замовника вбивства – Павла Лазаренко – була виділена в окреме провадження. Розслідування такої категорії справ – це не повсякденний злочин, тим більше з тими обставинами, що виникли. Бо мертві вже декілька членів злочинного угрупування, залишився живим лише один виконавець, який вже засуджений. Уявіть, який розірваний цей ланцюжок, і як важко збирати докази, що торкаються замовника та організатора. Наведу вам паралель зі справою Гонгадзе: смерть Кравченко, смерть Фере, смерть Дагаєва…

І все заглохло.

Проте навіть такі злочини розкриваються, але за однієї умови: при цьому треба не робити інформаційну шумиху, а по крупицях збирати докази.

Тобто Генпрокуратура і особисто пан Кузьмін в цій ситуації ведуть себе непрофесійно?

З моєї точки зору як слідчого, я так би не поступив. В той же час, згідно КПК, обставини розслідування можуть бути розголошені слідчим або прокурором, який здійснює нагляд. Так що це його право, але я б особисто навіть не коментував заяву сина Щербаня. Я б сказав одне: ця заява перевіряється, згідно чинного законодавства.

А чи для вас стало сюрпризом і як ви поясните, що ця давня вже справа спливла і так мусується саме зараз, коли почали підіймати всю купу справ проти Тимошенко? Тобто сумнівний посадовий злочин хочуть накрити «мокрухою»…

Коли кримінальній справі дають широкого інформаційного забезпечення ще до висунення офіційного звинувачення (я не кажу вже про направлення справи до суду і наявність обвинувального вироку), завжди з’являються обставини, які дають можливість коментувати це по-різному. Ця емоційність непотрібна, бо це зашкоджує встановленню істини по справі. Вирок винесений давно, вбивство скоєно ще давніше, багато осіб, яким щось було відомо про цей злочин, вже мертві. Уявіть, як важко не Генпрокурору та його заступнику, а слідчому! Одні кричать, що ті винні, інші – що тут політичне підгрунтя і так далі. А слідчому, прізвище якого ще не фігурує, як в таких умовах працювати? Хочеш не хочеш, але через телебачення, пресу постійно психологічно оце все тисне. Згадайте смерть на початку 90-х журналіста Вадима Бойко, який загинув вдома через пожежу. Так ще слідчі не завершили детальний огляд місця подій, а Президент України Леонід Кравчук публічно заявив, що він загинув від нещасного випадку. І що робити тому слідчому, коли Президент вже все вирішив?

Ну так цим не тільки Кравчук грішив…

Така участь, на жаль, не обминула жодного з керівників держави, які робили попередні висновки і політичні заяви по якимось резонансним справам.

Або візьміть справу Лозинського чи миколаївських насильників. Я щасливий, що суспільство так відреагувало, коли побачило, що представники правоохоронних органів пробують щось приховати. Але коли з’явились перші протести, я подзвонив по урядовому телефону начальнику Головного слідчого управління Василю Фариннику (це мій колишній учень) і йому рекомендував – в цій ситуації справа повинна бути забрана у провадження в ГСУ і треба заспокоїти людей, що на гальмах нічого спущене не буде. Потім через два-три дні голова МВС робить прес-конференцію з цього приводу. Але не міністр повинен був її робити, бо до кримінальної справи він не має абсолютно ніякого відношення! Я до чого веду – суспільство вже зробило свій вирок в цій ситуації, і по справі Лозинського воно його зробило задовго до вироку – ледь не розіп’яти, іспанська інквізиція і так далі. Це нагадувало, як засуджували «ворогів народу» на зборах, фабриках, заводах в 1936–37 роках.

Але тут дещо інша ситуація: у Тимошенко набагато більше симпатиків, ніж у Лозинського, тому суспільство далеко не так одностайно виносить вирок…

Мене, як колишнього слідчого, не цікавить, хто в що вірить… А тепер уявіть ситуацію по справі Лазаренка: будуть зібрані докази, які безперечно доказують або винуватість, або невинуватість. Але в тій чи іншій мірі суспільна думка вже сформована: кожен виніс свій вердикт, незалежно від того, чи це буде суд присяжних, чи американський суд. Виправдають – скажуть, що відкупилися і так далі. Тому я б і застеріг працівників правоохоронних органів давати поводи для різноманітних трактувань і якихось висновків.

Тобто ви згодні, що прокуратура зараз навмисно політизує справу?

За роки незалежності в нас не було незаполітизованої і незалежної Генпрокуратури. В нас не створено суспільну моральну атмосферу з законодавчими гарантіями, щоб Генпрокуратура та її керівник були незалежними.

Тому якось і не приходиться розглядати цю справу саме в юридичній площині, як ви бажаєте... Впевненість Генпрокуратури у винності Тимошенко базується в тому числі на тому, що гроші на рахунки кілерів перераховувала фірма Somаli Enterprises, яка нібито контролювалась Тимошенко. Наскільки це може бути вагомим доказом?

В кримінальному процесі не має вагомих чи невагомих доказів. Оці перекази грошей треба відслідковувати у часовому просторі, аналізуючи всі інші докази по справі – хто коли з ким зустрічався, які були розмови, які дались вказівки і так далі.

Чи ви особисто обговорювали цю справу з Юлією Володимирівною?

Ці запитання торкаються вже матеріалів кримінальної справи, і такі речі в пресу я не можу дати. Я навіть не виключаю того, що можу бути запрошений в Генпрокуратуру для дачі свідчень, пов’язаних з тими першими матеріалами, які були отримані мною та Єрмаком і направлялись в Генпрокуратуру. І те, що я скажу в Генпрокуратурі, залишиться там.

Скажімо так – ваші свідчення можуть допомогти Тимошенко чи навпаки?

Мене це не цікавить. Будь-які свідчення, згідно ще діючому КПК, направлені на одне – установлення об’єктивної істини у кримінальній справі. Все.