Казначейство гострить пір`я, аби заробити на неодружених, бездітних, фермерах і навіть на користувачах Skype.
Україна знаходиться в щільному гроні світових фіскальних лідерів зі своїми 135-ма різноманітними податками. Уряд, який перманентно змагається з дірявим бюджетом, намагається ще глибше зазирнути до гаманців громадян. Казначейство гострить пір’я, аби заробити на неодружених, бездітних, фермерах і навіть на користувачах Skype. Частину українських податкових змін зможуть відчути також польські інвестори – гравці фондової біржі.
Правляча в Україні Партія регіонів готує грунт до осінніх парламентських виборів. Смітить обіцянками: виплати вкладів Ощадбанку власникам радянських ощадних книжок, які втратили заощадження під час розпаду СРСР; надання дешевих іпотечних кредитів чи підняття розмірів пенсій. За розрахунками економістів, на виконання передвиборчих обіцянок Януковича і його команди потрібно від 16-ти до 25-ти млрд. гривень. Та вся штука в тім, що таких коштів не існує.
Державний бюджет світить дірками, а кредити МВФ вже давно проїли. У цій ситуації уряд, підманюючи виборців обіцянками масової роздачі грошей, водночас вишукує способи, аби глибше зазирнути до їхніх кишень з метою наповнення державної скарбниці.
У 2002–2005-х роках, коли Микола Азаров був віце-прем’єром і міністром фінансів, головний фінансист «прославився» безцеремонною ревізією і витрушуванням вмісту гаманців українців. Придушення бізнесу податками ледь не закінчилося тоді економічною катастрофою і стало однією з причин масової підтримки українськими підприємцями Помаранчевої революції. Поняття «азарівщина» увійшло до лексикону політичних дебатів як синонім найгірших стосунків поміж податківцями та громадянами.
Після кількарічної перерви і повернення влади до Партії регіонів Микола Азаров став прем’єром, а наріжним каменем бюджетної політики України знову стає збільшення фіскальних зобов’язань. В поле зору податківців тепер потрапили фермери, неодружені українці і навіть користувачі інтернет-комунікаторів.
-- Податки на житло та нерухомість вже з літа
Вже з 1-го липня в Україні набере чинності 265 пункт Податкового кодексу, який впроваджує податок на будинки і житлові будівлі (українська специфіка полягає у розділенні власності на будівлі від власності на землю біля них, у польському законодавстві використовуються норми щодо ділянок, які передаються в постійне користування). Платниками нового податку стануть фізичні, юридичні особи, а також нерезиденти – власники житлових будинків.
Ставки податків визначатиме місцева влада. Ціна за квадратний метр для квартир, житлова площа яких не перевищує 240 кв.м., і будинків до 500 кв.м. не може бути вищою 1 % мінімальної заробітної плати, встановленої на даний податковий рік (нині вона складає 1134 гривні ). Для більших квартир і будинків максимальна ставка зросте до 2,7 % мінімальної зарплати. Податкова адміністрація раз на рік виставлятиме рахунок, заснований на даних державного реєстру.
Юридичні особи, які є власниками приміщень чи будинків, будуть самі надавати дані податкового розрахунку, на підставі документів, що підтверджують право власності на нерухомість у квартальній податковій декларації.
Від оподаткування звільнені житлові будівлі, що належать державі чи місцевим органам влади, будівлі, що входять до категорії примусового переселення, сімейні дитячі будинки, студентські і робітничі гуртожитки. Казначейство не братиме згаданого податку також з багатодітних сімей, які мають щонайменше трьох дітей.
-- Розвиток села за рахунок фермерів
Оскільки податок на житло стосуватиметься лише громадян України і тих європейських підприємців, які вирішили довго мешкати в цій країні, то податкові плани, що стосуються фермерського сектора, можуть зрикошетити на польських біржових інвесторів.
Український парламент має намір впровадити податок на землі сільськогосподарського призначення, що безсумнівно погіршить й так важку після суворої зими ситуацію агрохолдингів з України на Варшавській біржі (GPW).
Податок – оплата за використання землі сільськогосподарського призначення – буде становити 1 % річних від нормативної вартості землі. Його повинні були б платити орендарі і власники землі, зайняті у виробництві сільськогосподарської продукції.
– Статутні зміни гарантуватимуть збільшення фінансових надходжень до місцевих бюджетів, стимулюватимуть виділення коштів на розвиток села безпосередньо з бюджету місцевих громад і сприятимуть більш раціональному використанню земель, виділених для вирощування товарної сільгосппродукції, – переконує в передмові до проекту закону його автор, народний депутат з Партії регіонів, Григорій Калетник.
Посилаючись на ухвалену ще в 2007 році урядову програму розвитку села, він нагадує про найгостріші проблеми сільськогосподарського сектора: брак мотивації до праці, бідність, міграцію, безробіття, розвал соціальної інфраструктури, поглиблення демографічної кризи.
– Наслідком такої ситуації є занепад і вимирання сільських регіонів, що впливає на стан продовольчої безпеки України і розвиток переробного сектора економіки. У зв’язку з цим необхідно створити умови для збільшення концентрації фінансових ресурсів у бюджетах місцевих громад і забезпечення їх стабільного використання, – зауважив Калетник.
Нова редакція бюджетів місцевого самоврядування передбачає, за попередніми оцінками, від 3,5 до 4,5 мільярда гривень на рік.
Тим часом українські фермери підкреслюють, що з 1-го січня 2012 року уряд підняв на 76 % нормативну вартість землі – підґрунтя для розрахунку орендної плати за державні землі. Зростання зборів державної скарбниці жодним чином не посприяли збільшенню інвестицій в сільське господарство. Фермери тривожаться, що в ситуації, коли різко погіршуються умови отримання кредитів, а господарства не володіють власними обіговими коштами, ріст фіскальних обтяжень стане самовбивчим для українського села.
– Чому лише 1 відсоток? Вже краще одразу забрали б грошей вдесятеро більше, – іронізував в одному з інтерв’ю українській пресі заступник президента Асоціації фермерів і приватних землевласників Микола Стрижак. За його підрахунками, плата за оренду становить 5,5 % від вартості землі, окрім того, необхідні для виробництва продукції добрива подорожчали на 100 %, гербіциди – на 30 %, техніка – на 50 %.
Новий проект закону – чергове підтвердження сумно відомої приказки, що дорога до пекла вимощена благими намірами.
-- Українці платитимуть за бездітність
За часів СРСР діяв податок для неодружених, самотніх і малосімейних громадян. Впроваджений у листопаді 1941 року декретом Президії Верховної Ради СРСР, він мав забезпечити «зростання» кількості населення після гігантських втрат на фронті.
Бездітні чоловіки і бездітні заміжні жінки у віці від 20-ти до 50-ти років були змушені віддавати 6 % своїх заробітків на користь держави. Від цього податку звільнялися лише особи, котрі не могли мати дітей через стан здоров’я, а також ті, діти яких загинули або пропали безвісті на фронті. Пільги стосувалися також учнів, студентів і Героїв Радянського Союзу. Податок переставали платити з моменту народження або усиновлення дитини, але знову відновлювали у випадку смерті дитини.
Через роки до радянської практики вирішили повернутися депутати проурядової Партії регіонів Катерина Лук’янова та Ярослав Сухий, оприлюднивши проект змін до Податкового кодексу, який передбачає залежність величини податку з доходів фізичних осіб від сімейного стану та кількості дітей. Ініціатори законопроекту звертають увагу на те, що протягом останніх тридцяти років в Україні спостерігається тенденція падіння народжуваності і зростання смертності, а в результаті зменшення природного приросту населення.
З огляду на темпи вимирання населення Україна нині входить до першої десятки країн світу. Згідно з останніми даними Держкомстату України, кількість населення на 1 грудня 2011 року становила ледь 45,8 млн. осіб і була на 365 тисяч менша, аніж у 2009-му році, – наголошують депутати. На їхню думку, засобом, що змусить українців мати дітей, можуть стати фінансові інструменти.
Відповідно до оголошеної у парламенті пропозиції, якщо до 30 років життя українці не мають дитини, ставка податку з доходів автоматично зростає з 15-ти до 17-ти %.
До тридцятирічного віку громадянин мав час на отримання освіти, кар’єрного росту, створення сім’ї і заведення дитини – аргументують свої наміри автори проекту.
Сім’ї з однією чи двома дитинами мали б сплачувати 15 % податку з доходів, а ті, що мають трійню, платили б 10 %, родини з п’ятьма дітьми – 5 %.
Як пишуть українські медіа, новий податок «переплюне» свого попередника з радянських часів. На відміну від радянського, новий податок зобов’язує, аби його сплачувати навіть ті українці, які не можуть мати дітей через стан здоров’я. Згідно з останніми статистичними даними, проблеми з безплідністю має аж мільйон українських пар. Не платитимуть податок відповідно до нового проекту лише бездітні інваліди.
Лук’янова і Cухий прогнозують, що, попри цілу низку стимулів для багатодітних сімей, впровадження цієї поправки залучить до державного бюджету додатково 1 млрд. гривень на рік.
-- Податковий наступ на Skype
Наскільки податок на бездітність не є новинкою, настільки податок української влади на інтернет-комунікації буде первістком в глобальному масштабі.
Голова Національної комісії з державного регулювання у сфері зв’язку та інформатизації Петро Яцюк недавно розповів про початок роботи над оподаткуванням Skype – найсучаснішого способу контактів українців з кількамільйонною ріднею емігрантів-заробітчан.
– Оператори зв’язку хочуть заробляти на пересиланні даних і мають на це право. Проте мережа використовується лише в якості транзитного трубопроводу, а фірми не хочуть її модернізувати. Яскравим прикладом є Skype – віртуальна фірма, яка приносить величезні прибутки, але до реконструції мережі не долучається, хоча створює її велике навантаження. Тому будемо готувати нормативні документи, що регулюватимуть доступ до інформаційних та контентних послуг. Через таку монетизацію послуг доступу будуть знайдені нові джерела доходу, – заявив Яцюк, оголошуючи про початок переговорів з операторами зв'язку та інтернет-провайдерами.
На думку експертів, плани шефа НКРЗІ щодо оподаткування Інтернету можна реалізувати лише через створення урядової мережі серверів, що контролюватимуть пересилання даних, схожих на ті, які діють на Кубі чи в Китаї. Все ця затія коштуватиме кілька мільярдів доларів.
Хоча не можна виключати, що гігантські інвестиції будуть реалізовані, аби надати якомусь з олігархів з прихильників влади можливість фантастичного заробітку. Тим більше, що після розбудови інфраструктури, під виглядом забезпечення бюджетних інтересів держави, українська влада отримала б унікальну серед європейців можливість контролю Інтернету, що досі не піддається цензурі.
З іншого боку, наважуючись «на податок від Skype» уряд має рахуватися з ризиком виникненням масових протестів. Адже взимку цього року, коли в рамках боротьби з піратством намагались закрити найбільший український файлобмінник, масовані атаки хакерів на урядові Інтернет-ресурси змусили владу припинити будь-які дії.
– В Україні немає можливості обкладання податком користувачів Skype. Якщо ця ініціатива знайде відображення в офіційних рішеннях, то на вулиці вийдуть тисячі протестуючих. Skype нині користуються майже 20 відсотків мешканців України. Нехай влада лише спробує запхати до Інтернету свої брудні руки – ми моментально відіб’ємо таку атаку, – запевнив керівник Інтернет-партії України Владислав Савчук.
-- Багаті заплатять, якщо… забажають
- В умовах загострення світової економічної кризи соціальна справедливість вимагає, аби заможні платили більше, аніж бідні, – написало в офіційному повідомленні українське Міністерство соціальної політики, оголошуючи публічну дискусію щодо проекту закону «Податку на багатство». Міністерство підпорядковане віце-прем’єрові Сергію Тигіпку, котрий восени 2010 року, під час протестів представників малого і середнього бізнесу проти впровадження нового Податкового кодексу, зверхньо заявив: «ненавиджу пролетаріат».
У первинній версії, яку представив Тигіпко, новим податком мали б охоплюватися квартири площею понад 200 кв. м. , а також будинки і дачі від 400 кв. м., будівельні ділянки від 3 тисяч кв. м. у містах і понад 7,5 тисяч кв. м. за містом, приватні автомобілі віком від семи років з обсягом двигуна понад 3, 4 літра і мотоцикли з двигуном від 800 см. куб., моторні катери і яхти з двигуном понад 75 к.с., літаки та гелікоптери, вироби з дорогоцінних металів і каменів, зброя вартістю понад 20 мінімальних зарплат, годинники, стільникові телефони, взуття, хутряні та шкіряні вироби, меблі і вироби з дерева вартістю понад 30 мінімальних зарплат, твори мистецтва і антикваріату.
Робота над остаточною редакцією триває досі, час від часу надаючи Тигіпку можливості для пропагандистського розголосу.
Відповідно до наданих урядом розрахунків, новий податок зможе поповнювати скарбницю майже на 800 млн. гривень.
– Головною ідеєю проекту є те, щоб багаті поділилися з бідними, а не з середнім класом. Потрібно примусити їх, аби відчули, що за розкіш у ці важкі часи потрібно платити, – пояснював суть нового податку прем’єр Микола Азаров. – Будемо застосовувати увесь свій політичний авторитет. Політичний авторитет Президента, котрий наполягає на прийнятті цього закону. І доб’ємося його ухвалення.
Але як влада зможе досягти того, аби олігархи, які засідають у парламенті, підтримали проект, що ущемляє їхні інтереси?
Пояснення є в проекті. Відповідно до пропозиції, оподаткуванню не підлягатимуть предмети і нерухомість, які належать юридичним особам. Експерти прогнозують, що в такій ситуації найбагатші українці-власники предметів, які входять до категорії розкішних, просто перепишуть їх у власність своїх фірм, аби уникнути податків.
Вже відомо, що не будуть оподатковуватися оздоблені золотом палаци в приватній резиденції Віктора Януковича під Києвом – Межигір’ї. Бо формально президент України є власником лише невеликого шматка багатогектарної нерухомості. Офіційно решта належить спілці «Танталіт», дочірній компанії австрійської Euro East Beteiligungs GmbH. Генеральним директором якої, як з’ясували українські журналісти, є Павло Литовченко – особа, наближена до сина Президента Олександра.
Це пояснює те, чому спікер парламенту Володимир Литвин не переживає, що багатії, які засідають у Верховній Раді України, знайдуть залишки совісті і ухвалять закон, що порушує їхні інтереси. Бо, насправді, цей закон їхні інтереси не порушує – констатують київські медіа.
За матеріалом ОbserwatorFinansowy.pl підготував і переклав Володимир Олійник.
Коментарі — 0